07.12.2010 року Справа № 18/89
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І.-доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання Деббіш Г.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Моргунова Т.О., довіреність №7 від 01.07.10, представник;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рікона” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2010р. у справі № 18/89
за позовом комунального підприємства “Теплоенергетик”, м. Кіровоград
до товариства з обмеженою відповідальністю “Рікона” , м. Кіровоград
про стягнення 178 231 грн. 91 коп.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2010р. у справі № 18/89 (суддя -Тимошевська В.В.) позовні вимоги комунального підприємства “Теплоенергетик” (м. Кіровоград) до товариства з обмеженою відповідальністю “Рікона” (м. Кіровоград) про стягнення 178 231 грн. 91 коп. задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона" на користь комунального підприємства "Теплоенергетик" заборгованість в сумі 178 231 грн. 91 коп., з якої: 165 193 грн. 82 коп. - основний борг, 3 810 грн. 37 коп. - інфляційні втрати, 1 360 грн. 41 коп. - 3% річних, 7 867 грн. 31 коп. -пені, 1 782 грн. 31 коп. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Оскаржуючи рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2010р. у справі № 18/89, товариство з обмеженою відповідальністю “Рікона” просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
26.11.2010р. позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2010р. у справі № 18/89 без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рікона” -без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення, приймаючи до уваги наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.10.2009р. між комунальним підприємством "Теплоенергетик (Теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рікона" (Споживач) укладено договір про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ № 531 (далі - договір), за умовами якого Теплопостачальна організація (позивач у справі) взяв на себе зобов'язання постачати Споживачу (відповідач у справі) теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в потрібних йому обсягах в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня, або за окремим рішенням, затвердженим виконкомом Кіровоградської міської ради, а Споживач зобов'язався оплачувати держану теплову енергію за встановленими тарифами незалежно від форми власності та джерела фінансування, в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).
Договір набирає чинності з 20.10.2009р. і діє до 31.12.2014р. (п. 9.1. договору).
Пунктом 1.1. договору також визначено характеристики об'єктів Споживача, що знаходяться за адресами: вул. Леніна, 24; вул. Луначарського, 40; вул. Леніна 10, 12.
Відповідно до п. 2.2. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку.
Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Теплопостачальній організації звіт про фактичне отримання теплової енергії не пізніше 26-го числа кожного місяця (п. 2.3. договору).
У разі встановлення приладів обліку не на межі балансової належності, розрахунок за теплову енергію виконується з урахуванням фактичних втрат тепла на ділянці мережі від цієї межі до місця встановлення розрахункових приладів у розмірі 1% від кількості відпущеної теплової енергії на кожні 100м теплотраси (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач згідно п. 3.2. договору сплачує попередню оплату у розмірі до 50% від вартості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.
Розрахунки за отриману теплову енергію проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації (п. 3.3. договору).
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
На виконання умов зазначеного договору позивач в період з листопада 2009 року по квітень 2010 року здійснював постачання теплової енергії відповідачеві, що підтверджується відповідними рахунками - фактури на оплату відповідачем отриманих послуг теплопостачання:
- рахунок-фактура № 531/11.09 від 26.11.09 р. на суму 17654,44 грн.;
- рахунок-фактура № 531/12.09 від 25.12.09 р. на суму 30040,13 грн.;
- рахунок-фактура № 531/01.10 від 25.01.10 р. на суму 39266,32 грн.;
- рахунок-фактура № 531/02.10 від 26.02.10 р. на суму 39786,14 грн.;
- рахунок-фактура № 531/03.10 від 18.05.10 р. на суму 33300,12 грн.;
- рахунок-фактура № 531/04.10 від 18.05.10 р. на суму 5146 грн. 67 коп., підписаних та скріплених печатками обох сторін (а.с. 9-11).
Крім того, надання позивачем передбачених договором послуг з теплопостачання підтверджується звітами за використане тепло (а.с. 36-52).
Відповідач, у свою чергу, належним чином не виконав свого зобов'язання щодо оплати за одержану теплову енергію, що призвело до виникнення заборгованості, яка становить 165 193 грн. 82 коп.
На підставі чого, позивач 14.05.2010р. звернувся до відповідача з претензією № 728 про необхідність сплати Споживачем суми заборгованості в розмірі 165 193 грн. 82 коп. в триденний термін з моменту отримання даної претензії (а.с. 14), яка була отримана відповідачем 21.05.2010р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14, зв. бік).
Однак відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, заборгованість не сплатив.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд у примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь 178231 грн. 91 коп. заборгованості, з яких: 165193 грн. 82 коп. основного боргу, 3810 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 1360 грн. 41 коп. 3% річних, 7867 грн. 31 коп. пені.
До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факт поставки позивачем відповідачу теплової енергії, тобто підтвердження факту виникнення у відповідача зобов'язань за договором від 20.10.2009р. № 531.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підтвердженням факту постачання позивачем теплової енергії відповідачу є відповідні рахунки - фактури на оплату відповідачем отриманих послуг теплопостачання, які підписані та скріплені печатками обох сторін (а.с. 9-11), звітами за використане тепло (а.с. 36-52) та підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звірки розрахунків від 17.05.2010р. (а.с. 18).
За приписами ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Доказів сплати суми боргу за послуги теплопостачання в розмірі 165 193 грн. 82 коп. відповідач до суду не надав.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тому є наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 20.10.2009р. № 531 в сумі 165 193 грн. 82 коп., які не були сплачені відповідачем.
Таким чином, заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на факт надання позивачем послуг з теплопостачання спростовуються матеріалами справи.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
За даних обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з грудня 2009р. по травень 2010р. в розмірі 3 810 грн. 37 коп. та 3% річних за період з 11.12.2009 по 10.07.2010 р. в розмірі 1 360 грн. 41 коп. підлягають задоволенню.
Крім цього, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 5 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
Сторонами в п. 6.3.8. договору передбачено сплату споживачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи наведене та встановлення прострочення відповідачем термінів оплати вартості фактично спожитої теплової енергії, заявлена до стягнення сума пені за період:
з 11.12.2009 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 17 654 грн. 44 коп.;
з 11.01.2009 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 30 040 грн. 13 коп.;
з 11.02.2010 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 39 266 грн. 32 коп.;
з 11.03.2010 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 39 786 грн. 14 коп.;
з 11.04.2010 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 33 300 грн. 12 коп.;
з 11.05.2010 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 5 146 грн. 67 коп.,
в загальному розмірі 7 867 грн. 31 коп. підлягає стягненню зі Споживача.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 93, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Поновити строк на подання апеляційної скарги.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2010р. у справі № 18/89 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рікона” - без задоволення.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко