21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 153/876/24
провадження № 51-431км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2025 року щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Писарівка Ямпільського району Вінницької області тажителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, до покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами на підставі ст. 69 цього Кодексу.
Вирішено питання процесуальних витрат, речових доказів та арешту майна у провадженні.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн та моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину, у сумі 49 720 грн; - з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у сумі 280 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно з вироком районного суду, 29 березня 2024 року близько 12:05 ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Fabia» (д. н. з. НОМЕР_1 ), заїжджаючи заднім ходом у двір багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, в порушення вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , внаслідок чого остання впала на щебеневе покриття двору та отримала тілесні ушкодження середнього ступеню, що підтверджується висновком судово-медичного експерта № 22 від 26 квітня 2024 року.
Вінницький апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання й вирішення цивільного позову та ухвалив свій вирок, яким 06 січня 2025 року призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286 КК у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, виключив з мотивувальної частини вироку обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 - вчинення злочину вперше, стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину, в розмірі 100 000 грн. В іншій частині вирок суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить змінити вирок апеляційного суду, зокрема виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку покликання на призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік та стягнення з нього на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину у сумі 100 000 грн.
Свою позицію обґрунтовує істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як уважає засуджений, апеляційний суд, призначаючи йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобам, відняв у нього можливість заробітку, адже він працює на посаді водія у СТОВ «Писарівка» та утримує свою родину за рахунок своєї заробітної плати. На думку ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції в достатній мірі не обґрунтував своє таке рішення, оскільки він раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вперше вчинив нетяжкий злочин, який характеризується необережною формою вини. Водночас не погоджується з позицією апеляційного суду щодо виключення із мотивувальної частини вироку обставини, що пом'якшує його покарання- вчинення злочину вперше.
Крім того не погоджується зі збільшеним апеляційним судом розміром моральної шкоди у сумі 100 000 грн, який, на його думку, не є співмірним з понесеними потерпілою витратами.
З огляду на викладене уважає вирок не вмотивованим і не справедливим.
Позиції учасників судового провадження
В поданому письмовому запереченні представник АТ «СГ «ТАС» (приватне) просив залишити без змін вирок в частині позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» (приватне).
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисниця - адвокат ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 представник ОСОБА_6 заперечили проти задоволення касаційної скарги, вирок апеляційного суду просили залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК, а також призначене йому основне покарання у касаційній скарзі не оспорюються.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 не погоджується з призначенням апеляційним судом йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, однак колегія суддів уважає ці доводи необґрунтованими з огляду на таке.
За правилами статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Частиною 1 ст. 286 КК передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Як слідує із вироку районного суду ОСОБА_7 призначено за ч. 1 ст. 286 КК покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн.
В частині, що стосуються призначення ОСОБА_7 додаткового покарання, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке є обов'язковим (згідно з санкцією ч. 1 ст. 286 КК), то районний суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без призначення такого покарання на підставі вимог ст. 69 КК.
Апеляційний суд своїм вироком скасував вирок місцевого суду в частині призначення додаткового покарання та застосував до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, визначене у санкції ч. 1 ст. 286 КК, як обов'язкове.
Так, ч. 1 ст. 69 КК (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 69 КК (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) визначено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Норма ч. 2 ст. 69 КК є застосовною, якщо дотримані умови, передбачені ч. 1 цієї статті. Проте сама ж диспозиція ч. 2 ст. 69 КК містить виняток щодо її застосування, а саме - її положення не поширюються на випадки призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналогічну правову позицію було висловлено у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 185/1030/22, від 31 травня 2023 року у справі № 727/6826/22, від 03 жовтня 2023 року у справі № 233/250/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 756/9214/22.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 286 КК, санкція якої альтернативно передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК, особі не може бути не призначено обов'язкове додаткове покарання на підставі положень ч. 2 ст. 69 зазначеного Кодексу.
Наведене вище було залишено поза увагою районного суду, однак виправлене апеляційним судом, а тому підстав стверджувати про неправильне застосування цим судом закону України про кримінальну відповідальність в колегії суддів немає.
Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу касатора, що навіть за умови виключення апеляційним судом з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 (вчинення злочину вперше), це не призвело до призначення йому більш суворого виду та розміру покарання.
Що стосується доводів засудженого про безпідставне, як він уважає, збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, в розмірі 100 000 грн, то Суд уважає такий розмір справедливим, з огляду на характер вчиненого ОСОБА_7 правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_9 , перенесений нею біль, погіршення її здібностей, внаслідок отриманих травм, що призвело до порушення звичного для неї ритму життя і, як наслідок, встановлення їй І групи інвалідності.
Отже, вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга не належить до задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3