26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 570/87/21
провадження № 51 - 234 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року, з клопотаннями про поновлення строку на касаційне оскарження,
встановив:
Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, за вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2024 року ОСОБА_5 засуджено: за ч. 1 ст. 155 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання засудженому у виді позбавлення волі строком на 11 років.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 порушила питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку, а також просить поновити їй пропущений строк касаційного оскарження.
Перевіривши надані матеріали, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого у ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та за відсутності підстав для його поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Так, згідно з ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений ухвалою суду за клопотанням заінтересованої особи.
Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобтоне залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
В обґрунтування поважності пропуску строку на подання касаційної скарги захисник ОСОБА_4 , вказує на те, що засуджений ОСОБА_5 звертався з касаційною скаргою, а договір про надання правової допомоги з нею був укладений 03 квітня 2025 року, а як захисник вона ознайомилась з матеріалами справи лише у квітні 2025 року. З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права засудженого на захист, захисник просить поновити пропущений строк.
За матеріалами провадження захисник уклав договір про захист інтересів ОСОБА_5 03 квітня 2025 року, тоді як апеляційний розгляд провадження по суті відбувся 14 жовтня 2024 року.
За таких обставин захисник ОСОБА_4 увійшла у справу як захисник засудженого вже за межами строку на касаційне оскарження цього рішення, тому поновити саме йому як суб'єкту оскарження пропущений строк неможливо, адже для констатації пропуску процесуального строку певним суб'єктом необхідно, щоб право на оскарження у цього суб'єкта існувало на час ухвалення оскаржуваного рішення або ж принаймні виникло у період, який встановлений законом для оскарження такого рішення (три місяці з моменту проголошення рішення апеляційним судом).
Саме тоді зазначені певним суб'єктом оскарження причини пропуску саме ним строку на оскарження можуть бути розглянуті судом на предмет їх поважності.
Однак ОСОБА_4 як захисник у суді апеляційної інстанції у цьому провадження участі не брала, й набула статус захисника у провадженні вже за межами вказаного тримісячного періоду.
Отже відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження захиснику ОСОБА_4 , однак є підстави стверджувати, що право на оскарження вказаних рішень у захисника виникло взагалі за межами такого строку.
За таких обставин колегія суддів не вбачає можливим поновлення захиснику ОСОБА_4 строку на касаційне оскарження.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, не знайшов підстав для його поновлення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Враховуючи викладене і керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Рівненського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_5 .
Повернути касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3