ЄУН: 336/4782/25
Провадження №: 1-кс/336/485/2025
24 травня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції № 3 ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, який має середню спеціальну освіту, дітей на утриманні не має, військовослужбовця, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
Слідчий за погодженням із прокурором за погодженням із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання без визначення розміру застави відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено таке.
Слідчим слідчого СВ відділу поліції № 3 ГУНП в Запорізькій області майором поліції ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170030000354 від 17 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює Запорізька спеціалізована прокуратурою сфері оборони Східного регіону.
ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, військовослужбовцем військової служби за контрактом, в посаді стрільця помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою ухилитись від військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17.12.2022 самовільно залишив місце служби навчальний батальйон військової частини НОМЕР_1 , що дислокується АДРЕСА_1 , час проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 22.05.2025, до моменту затримання працівниками відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Органом досудового розслідування діяння ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
22.05.2025 о 19:10 год. ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
23.05.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обумовлює наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання, просили його задовольнити. Слідча ОСОБА_7 зауважила, що з моменту прийняття кримінального провадження відділом поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області підозрюваний до органу досудового розслідування не з'являвся, його вперше побачила після затримання.
Підозрюваний заперечив проти клопотання. Пояснив, що після строкової служби у 2020 році уклав контракт. Восени 2022 року він з кількома іншими військовослужбовцями попросив дозвіл на проходження ВЛК. Після проходження ВЛК повернувся до частини, де дізнався, що він вже рахується як такий, що самовільно залишив частину. За порадою адвоката, він надалі ще кілька разів проходив ВЛК, чекаючи на сприятливий до себе висновок, до військової частини більше не повертався, зараз працевлаштований у м. Києві. Вважає, що він не переховався від органів досудового розслідування, тримає зв'язок із слідчими ДБР, відмічається у Військовій службі правопорядку. Він згодний на проходження військової служби, але без залучення до бойових дій.
Захисник зазначив, що ризики, на які посилається слідчий, нічим не підтверджені, підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, тому просить клопотання задовольнити частково, обравши мінімальний розмір застави.
Вислухавши доводи прокурора та захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадженні, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, слідчий суддя доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.
Так, згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
За частиною 4 вказаної норми такий запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановлено слідчим суддею, 17.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ч. 5 ст. 407 КК України за фактом самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_1 (кримінальне провадження № 62023170030000354).
Досудове розслідування кримінального провадження здійснював третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого м. Полтаві.
Постановою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 від 18.03.2024 доручено розслідування вказаного кримінального провадження слідчим відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Відповідно до протоколу затримання від 22.05.2025 ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України у приміщенні Військової служби правопорядку вч НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 .
23.05.2025 здійснено перекваліфікацію діянь ОСОБА_5 з ч. 4 ст. 407 КК України на ч. 4 ст. 408 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного злочину, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: актом службового розслідування; відомостями, що містяться у протоколах допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; власне показаннями підозрюваного у судовому засіданні.
Слідчий суддя зауважує, що доводи підозрюваного про поважні причини неповернення до військової частини обов'язково будуть перевірятися в ході досудового розслідування даного кримінального провадження та судового розгляду у встановленому законом порядку
Отже, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 слідчим суддею враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 12 років позбавлення волі).
Тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. Зокрема, у рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейського суду з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, проживав не за адресою реєстрації, а взагалі в іншому населеному пункті.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_5 , який має достатньо сталі соціальні зв'язки - матір та бабу, однак ці обставини аж ніяк не спростовують висновки суду про можливе продовження підозрюваним кримінального правопорушення.
Також слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_5 являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим може повторно покинути місце служби, чим фактично вчинить нове кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 407-409 КК України.
Слідчий суддя вважає, що ризик, передбачений .п .3 ч. 1 ст.177 КПК України (незаконного впливу на свідків), не доведений під час судового розгляду
Отже, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, досліджених доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існують ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість продовження вчинення кримінального правопорушення. Вказані ризики, на думку слідчого судді є досить вагомим у даному випадку, тому клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього вказаний запобіжний захід.
Також, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.7 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За положеннями ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави встановлюється від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, зіставивши існуючі ризики, характер та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що обвинувачений не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, слідчий суддя визначає заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням вимог ст.7 ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік», ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 302 800 грн.
На підставі ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 194 КПК України суд, у разі внесення застави, покладає на підозрюваного обов'язки, зазначені в резолютивній частині ухвали, необхідність яких випливає із клопотання прокурора.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Як визначають ч.ч. 8 - 10 ст. 182 КПК України, у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 21 липня 2025 року включно.
Одночасно встановити заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 гривень.
Підозрюваний або будь-яка особа мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: Отримувач коштів: ТУДСА України в Запорізькій області; Рахунок отримувача: UA378201720355249002000001205, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700; Код банку отримувача (МФО): 820172, призначення платежу застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальне провадження № 62023170030000354.
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, на строк два місяці, а саме:
- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти, роз'яснивши підозрюваному чи іншому заставодавцю обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання, як передбачено абз. 2 ч. 3 ст.182 КПК України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Встановити строк дії даної ухвали в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 липня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1