справа № 755/7702/23
провадження № 2/361/1130/24
05.11.2024
Іменем України
05 листопада 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Тріумф» (далі - ТОВ “БК “Тріумф»), у якому просив у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути із ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію частки майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , у розмірі 743758 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що з 16 лютого 2002 ро сторони перебували у шлюбі. 05 квітня 2023 року постановою Київського апеляційного суду шлюб між ними розірвано.
27 вересня 2021 року під час шлюбу сторін відповідач ОСОБА_1 уклала попередній договір купівлі-продажу № 2-18К327/2021 квартири у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями щодо придбання квартири АДРЕСА_1 , проектна загальна площа 34,16 м2, проектна житлова площа 28,86 м2. Майнові права на об'єкт інвестування вказану квартиру набуті відповідачем під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому до вказаних майнових прав застосовується презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Вартість аналогічної квартири у місті Бровари Київської області становить 1487516 грн. У зв'язку із чим просив стягнуті із відповідача на його користь в порядку поділу майна грошову компенсацію вартості частки майнових прав на вказану квартиру в розмірі 743758 грн.
12 вересня 2023 року ухвалою суду провадження у даній справі відкрито, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У вересні 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визнати усі кошти сплачені як забезпечувальний платіж за умовами договору про забезпечення виконання зобов'язання № 2-1К327/2021 від 27 вересня 2021 року, укладеного між нею і ТОВ “БК “Тріумф», на виконання умов укладеного між ними попереднього договору купівлі-продажу № 2-18К327/2021 від 27 вересня 2021 року, квартири у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 її особистою власністю; визнати, що їй належать усі майнові права покупця, що виникли з попереднього договору купівлі-продажу квартири № 2-18К327/2021 від 27 вересня 2021 року, укладеного між нею і ТОВ “БК “Тріумф», щодо придбання квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначала, що 16 лютого 2002 року вона та ОСОБА_2 уклали шлюб. Від цього шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки сторони проживали окремо, спільне господарство не вели та ОСОБА_2 відмовлявся надавати кошти на їхнього сина, 13 жовтня 2020 року вона зверталася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину. 02 листопада 2020 року судом був виданий судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_4 у розмірі частки від всіх видів його заробітку (доходу). Постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 було задоволено та шлюб між сторонами остаточно розірваний. Серед іншого ОСОБА_2 у позові про розірвання шлюбу посилався на те, що сторони із 2020 року разом не проживають, спільне господарство не ведуть, а їхній шлюб носить виключно формальний характер, уже тривалий час він проживає із іншою жінкою та має намір створити нову сім'ю.
27 вересня 2021 року між нею та ТОВ “БК “Тріумф» був укладений попередній договір № 2-18К327/2021 купівлі-продажу квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, щодо придбання квартири АДРЕСА_1 (далі - попередній договір купівлі-продажу квартири) та договір про забезпечення виконання зобов'язань № 2-18К327/2021 від 27 вересня 2021 року, за умовами якого нею сплачено забезпечувальний платіж у загальному розмірі 687128 грн. 40 коп. Кошти на внесення вказаного забезпечувального платежу були нею позичені. На теперішній час будинок, у якому знаходиться спірна квартира, в експлуатацію не зданий. Реальна сума внесена нею для забезпечення будівництва складає 687128 грн. 40 коп. Джерелом набуття спірних коштів використаних при укладенні нею 27 вересня 2021 року договору не виступали, ані спільні сумісні кошти, ані спільна праця подружжя. Всі кошти нею були отримані після припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства із ОСОБА_2 , тому всі майнові права покупця, які виникають з попереднього договору купівлі-продажу квартири № 2-18К327/2021 від 27 вересня 2021 року, повинні належати їй.
03 жовтня 2023 року ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ “БК “Тріумф» про поділ спільного сумісного майна подружжя.
06 грудня 2023 року ухвалою суду первісний позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за заявою позивача залишено без розгляду.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ткачук В.В. у суді зустрічний позов підтримали, просили суд його задовольнити
Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Гуримський О.В. у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд вони не повідомили, подали до суд відзив на зустрічний позов, у якому зазначали, що сторони одружилися у 2002 році, за період шлюбу у них були заощадження, за які відповідач придбала вказану квартиру, при цьому позивач приносив усю свою заробітну плату в сім'ю, а тому майнові права на вказану квартиру є спільною сумісною власністю подружжя. Шлюб сторін не носив формальний характер, оскільки у сторін є спільні діти та він (позивач) сплачує аліменти щомісячно у розмірі понад 10000 грн. і не має заборгованості по аліментах. Надані відповідачем розписки не спростовують презумпції спільності майна подружжя та не підтверджують купівлю кватири саме за ці кошти, а також, що ці кошти відповідач запозичила в інтересах сім'ї. Взяті відповідачем у борг кошти отримані нею виключно в її інтересах, а кватира придбана нею за спільні кошти подружжя. Враховуючи викладене просили у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відзив зустрічну позовну заяву, у яких зазначала, що позивачем не надано доказів існування спільних коштів подружжя окрім того саме позивач ініціював позов про розірвання шлюбу, у якому посилався на те, що сторони з 2020 року шлюбно-сімейних відносин не підтримують, з того часу разом вони не проживають та не мають спільного бюджету, а їхній шлюб носить суто формальний характер.
З'ясувавши позицію сторін, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16 лютого 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, від цього шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року у справі № 755/15159/20 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 13 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у цивільній справі № 755/8563/22 шлюб між сторонами розірвано.
27 вересня 2021 року між ТОВ “БК “Тріумф» та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 укладений попередній договір № 2-18К327/2021 купівлі-продажу квартири.
Відповідно до п.1.1 цього договору ТОВ “БК “Тріумф» зобов'язується у майбутньому продати та передати ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язується купити та прийняти від ТОВ “БК “Тріумф» житлове приміщення - квартиру, у строк встановлений п. 2.16 цього попереднього договору за наступною характеристикою: адреса місцезнаходження будинку: територія АДРЕСА_3 , проектна загальна площа 34,16 м2, проектна житлова площа 28,86 м2, кількість кімнат 1, та укласти у визначений строк договір купівлі-продажу квартири (основний договір) та нотаріально посвідчити його на умовах, визначених цим попереднім договором.
Також 27 вересня 2021 року між ТОВ “БК “Тріумф» та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 укладений договір про забезпечення виконання зобов'язань № 2-18К327/2021.
Згідно із п. п. 1.1,1.2 цього договору для підтвердження зобов'язань, що виникли у сторін за умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири № 2-18К327/2021 та на забезпечення виконання таких зобов'язань ОСОБА_1 сплачує ТОВ “БК “Тріумф» забезпечувальний платіж двома платежами в загальному розмірі 687128 грн. 40 коп., останній платіж до 15 жовтня 2021 року.
Із копій розписок наданих позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 вбачається що вона 28 серпня 2021 року взяла в борг у ОСОБА_5 100000 грн., 05 вересня 2021 року взяла у борг у ОСОБА_6 120000 грн., 15 вересня 2021 року взяла у борг у ОСОБА_7 4000 доларів США, 21 вересня 2021 року взяла у борг у ОСОБА_8 5000 доларів США.
Відповідно до платіжних інструкцій кредитного переказу коштів № ІВ15366780 від 29 вересня 2021 року і № ІВ16010625 від 14 жовтня 2021 року на виконання умов договору про забезпечення виконання зобов'язань № 2-18К327/2021 від 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 здійснила забезпечувальний платіж у загальному розмірі 687128 грн. 40 коп.
У ч. ч. 6, 9, 10 ст. 7 СК України встановлено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
За змістом ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Згідно із ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Пленум Верховного Суду України у п. п. 23, 24 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у цивільній справі № 372/504/17 зазначила, що аналіз норм ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Звертаючись до суду із вказаним зустрічним позовом, відповідач ОСОБА_1 посилалася на те, що із позивачем ОСОБА_2 вони із 2020 року фактично припинили шлюбні відносини, ведення спільного господарства та проживали окремо, кошти, які нею були сплачені в якості забезпечувального платежу згідно із договором про забезпечення виконання зобов'язання № 2-18К/327/2021 від 27 вересня 2021 року, укладений між нею та ТОВ “БК “Тріумф» на виконання попереднього договору купівлі-продажу квартири № 2-18К/327/2021, не були спільними коштами подружжя.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 заявлено клопотання про виклик та допит свідків.
Свідок ОСОБА_9 у суді показала, що у вересні 2021 року нею були дані в борг кошти в розмірі 120000 грн. ОСОБА_1 . На той час сторони у справі перебували у шлюбі, проте тривалий час вони не проживали разом. Кошти ОСОБА_1 просила для придання квартири для себе та своїх дітей.
Свідок ОСОБА_10 у суді показала, що вона є матір'ю ОСОБА_1 , остання у 2021 році вирішила придбати квартиру, проте коштів у неї не було. Вона (свідок) подарувала своїй дочці ОСОБА_1 кошти у розмірі 6000 доларів США для придбання квартири. Із позивачем ОСОБА_2 дочка на той час уже не проживала.
Свідок ОСОБА_8 у суді показала, що у вересні 2021 року вона дала в борг ОСОБА_1 кошти в розмірі 5000 доларів США для придбання квартири у місті Бровари Київської області. На теперішній час будинок в експлуатацію ще не зданий.
Свідок ОСОБА_7 у суді показала, що вона у вересні 2021 року позичила кошти ОСОБА_1 у розмірі 4000 доларів США, вказані кошти ОСОБА_1 брала для купівлі квартири. На даний час будинок в експлуатацію ще не зданий.
Заперечуючи проти вказаного позову позивач ОСОБА_2 посилався на те, що взяті відповідачем у борг кошти отримані нею виключно в її інтересах, а кватира придбана нею за спільні кошти подружжя.
На підтвердження вказаних обставин, зокрема наявності спільних коштів подружжя, позивачем ОСОБА_2 доказів суду не надано.
Шлюб між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у цивільній справі № 755/8563/22.
Із вказаної постанови вбачається, що у вересні 2022 року відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що відносини між сторонами погіршилися, внаслідок чого вони втратили почуття поваги та кохання, у 2020 році він фактично припинив шлюбно-сімейні відносини із ОСОБА_1 , з того часу вони не проживають спільно, не мають спільного бюджету, не ведуть спільне господарство, а шлюб носить виключно формальний характер. Рішенням суду від 12 жовтня 2022 року позов було задоволено та шлюб розірвано. Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, посилалася на те, що про розгляд справи вона не була повідомлена належним чином та судом не було вжито заходів для примирення подружжя. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що він не бажає збереження шлюбу із ОСОБА_1 , крім того він проживає із іншою жінкою та має намір створити нову сім'ю. Судом встановлено, що сторони протягом тривалого часу спільного господарства не ведуть, свої шлюбні стосунки не відновили і позивач такого бажання не має.
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Під час розгляду даної справи позивач ОСОБА_2 не заперечував та не спростовував ту обставину, що шлюбні відносини між сторонами були припинені у 2020 році та, що із цього часу вони спільного господарства не вели та проживали окремо.
Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 вказав, що майнове право, яке можна визначити як “право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що хоча відповідачем ОСОБА_1 був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири й був укладений та внесено забезпечувальний платіж під час перебування сторін у шлюбі, однак він укладений нею у період коли шлюбні відносини між сторонами фактично уже були припиненні.
Позивач ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження внесення відповідачем ОСОБА_1 як забезпечувального платежу за попереднім договором купівлі-продажу квартири коштів, які б належали йому особисто або сторонам у справі як подружжю.
Належних і допустимих доказів, які б вказували на наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносин притаманних подружжю станом на 2021 рік, враховуючи обставини, викладені ним у позові про розірвання шлюбу, що відображені у постанові Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі про розірвання шлюбу, а саме, що він та відповідач ОСОБА_1 із 2020 року шлюбних відносин не підтримували, спільного господарства вони не вели та проживали окремо, позивачем суду не надано.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 кошти як забезпечувальний платіж за попереднім договором купівлі-продажу квартири внесені у період коли фактично шлюбні відносини між сторонами були припиненні, що саме по собі виключає можливість укладення вказаного договору в інтересах сім'ї, тобто подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відсутність доказів існування спільної праці чи спільних коштів подружжя на придбання цього майна, враховуючи надані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 докази на підтвердження отримання нею коштів, суд вважає, що сплачені ОСОБА_1 кошти в якості забезпечувального платежу за договором про забезпечення виконання зобов'язання № 2-18К327/2021 від 27 вересня 2021 року на виконання попереднього договору купівлі-продажу квартири є її особистою приватною власністю,тому зустрічний позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Зустрічний позов задовольнити.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 687128 (шістсот вісімдесят сім тисяч сто двадцять вісім) грн. 40 коп., сплачені нею як забезпечувальний платіж за умовами договору про забезпечення виконання зобов'язань за № 2-18К327/2021 від 27 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Тріумф», на виконання умов укладеного між ними 27 вересня 2021 року попереднього договору купівлі-продажу № 2-18К327/2021 квартири у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: територія ІІ житлового району в районі вулиці Анатолія Луценка та вулиці Маяковського у місті Бровари Київської області.
Визнати, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , належать усі майнові права покупця, що виникли з попереднього договору купівлі-продажу № 2-18К327/2021, укладеного 27 вересня 2021 року між нею і Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Тріумф», щодо придбання квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.