справа № 361/3049/20
провадження № 2/361/82/24
29.10.2024
Іменем України
29 жовтня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Панек А.С., Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_2 , виділивши йому у користування житлову кімнату № НОМЕР_1 площею 16,1 м2, а відповідачу ОСОБА_2 - житлову кімнату № НОМЕР_2 площею 20,6 м2, інші приміщення цієї квартири: коридор № 1 площею 9,9 м2, санвузол № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4 площею 4,0 м2 і 1,8 м2, кухню № НОМЕР_5 площею 8,9 м2, лоджію площею 1,7 м2 залишити в їх спільному користуванні; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні вказаною квартирою та надати йому ключі від вхідних дверей цієї квартири.
В обґрунтування позову зазначав, що йому та відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності кожному по частки квартира АДРЕСА_1 .
Вказував, на те що доступу до вказаної квартири він не має, з жовтня 2018 року він у ній не проживає, у ній проживає відповідач ОСОБА_2 та їх спільна дочка ОСОБА_3 , відповідач чинить йому перешкоди у користування квартирою, змінила замки на вхідних дверях квартири та до квартири його не допускає, чим порушує його право власності, у зв'язку з чим він змушений був з цього приводу звертатися до правоохоронних органів. Згоди щодо порядку користування квартирою між ним та відповідачем не досягнуто, тому вважає за доцільним встановити запропонований ним порядок користування квартирою.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, представник позивача адвокат Ліщук О.В. подала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, розгляд справи просила здійснювати за відсутності сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Гарницький П.П. у суді позовні вимоги визнали частково, у частині запропонованого позивачем порядку користування квартирою, в іншій частині позов не визнали, посилаючись на те, що будь-які перешкоди у користуванні квартирою позивачу відсутні, у позивача наявний дублікат ключів від вхідних дверей квартири та замки на вхідних дверях не змінювалися. Просили суд у цій частині у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 на праві власності кожному по частки належить квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного плану квартира АДРЕСА_1 та належить сторонам на праві спільної часткової власності, ця квартира має загальну площу загальною площею 63,0 м2, житловою площею 36,7 м2, складається із двох житлових кімнат: № 5 площею 16,1 м2 і № 6 площею 20,6 м2 та інших приміщень: коридор № 1 площею 9,9 м2, санвузол № 2 і № 3 площею 4,0 м2 і 1,8 м2, кухню № 4 площею 8,9 м2, лоджію площею 1,7 м2.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, просив встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши йому у користування житлову кімнату № НОМЕР_1 площею 16,1 м2, а відповідачу ОСОБА_2 - житлову кімнату № НОМЕР_2 площею 20,6 м2, інші приміщення цієї квартири залишити в спільному користуванні сторін. Відповідач ОСОБА_2 у цій частині позов визнала та не заперечувала проти його задоволення, тому суд вважає, що позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.
Визнання відповідачем ОСОБА_2 у цій частині позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому підстав для не прийняття такого визнання відповідачем частини позовних вимог судом не встановлено.
Вирішуючи позовні вимоги в частині не чинити позивачу перешкоди у користуванні спірною квартирою та надати ключі від вхідних дверей цієї квартири, суд дійшов наступних висновків.
Із наданого до суду висновку по ЄО № 29913 від 02 листопада 2019 року по зверненню ОСОБА_1 до правоохоронних органів, в якому відображено звернення позивача внаслідок протиправних дій відповідача вбачається, що відповідач ОСОБА_2 змінила замки в квартирі АДРЕСА_1 та ключів ОСОБА_1 не надає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із ст. 8 вказаної Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Положеннями ст. 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначені норми матеріального права визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні спірною квартирою, зокрема, відповідач змінила замки на вхідних дверях квартири, не надає позивачу ключі та доступу до квартири.
Виходячи із наведених норм та встановлених судом обставин, враховуючи порушення відповідачем правил співжиття, суд вважає, що позов і у цій частині вимог про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою та надати ключі від квартири є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 206, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити порядок користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 63,0 м2, житловою площею 36,7 м2, між співвласниками цієї квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
- виділити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , у користування житлову кімнату № НОМЕР_1 площею 16,1 м2;
- виділити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , у користування житлову кімнату № НОМЕР_2 площею 20,6 м2;
- інші приміщення цієї квартири: коридор № 1 площею 9,9 м2, санвузол № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4 площею 4,0 м2 і 1,8 м2, кухню № НОМЕР_5 площею 8,9 м2, лоджію площею 1,7 м2 залишити у спільному користуванні співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зобов'язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , не чинити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , надати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.