П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19802/24
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції:Білостоцький О.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:24.03.2025 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Запорізькій області, ГУПФ України в Херсонській області про:
- визнання протиправним рішення ГУПФ України в Запорізькій області за №213050010678 від 26 березня 2024 року в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди з розрахунку стажу роботи на посаді судді 30 років 10 місяців 26 днів;
- зобов'язання ГУПФ України в Херсонській області визначити ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді - 38 років 4 місяці 28 днів та розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 86% суддівської винагороди працюючого судді;
- зобов'язання ГУПФ України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 38 років 4 місяці 28 днів, починаючи з 27 грудня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за рішенням Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19 грудня 2023 року його було звільнено з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, та в подальшому відраховано зі штату суду 26 грудня 2023 року.
Після звільнення у відставку позивачу ГУПФ України в Запорізький області за рішенням №213050010678 від 26 березня 2024 року було протиправно призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 27 грудня 2023 року в розмірі 70% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 30 років 10 місяців 26 днів, замість 86% суддівської винагороди з розрахунку стажу роботи на посаді судді 38 років 4 місяці 28 днів. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням пенсійного органу та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач - ГУПФ України в Херсонській області, позов не визнав, вказуючи, що під час прийняття рішення про переведення позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, враховуючи норми ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), до стажу роботи на посаді судді зараховані періоди роботи: з 01 лютого 1993 року по 25 серпня 2016 року - в Суворовському районному суді м. Херсона; з 26 серпня 2016 року по 26 грудня 2023 року - в Херсонському міському суді Херсонської області. При цьому, зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду навчання та проходження строкової військової служби не передбачено чинним законодавством. Крім того, враховуючи норми ст. 137 Закону №1402-VIIІ, зарахувати до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи на посаді інструктора з оргроботи та правових питань виконкому Комсомольської районної ради народних депутатів міста Херсона підстав немає. До стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачу також не зараховано період роботи з 15 липня 1985 року по 03 вересня 1985 року на посаді в.о. народного судді Шмідтівського райнарсуду Магаданського відділу юстиції та з 05 березня 1986 року по 04 квітня 1986 року на посаді в.о. голови Шмідтівського райнарсуду Магаданського відділу юстиції, оскільки за записами наданої позивачем трудової книжки від 24 серпня 1976 року серії НОМЕР_1 , позивач з 24 вересня 1983 року по 05 грудня 1986 року працював за основним місцем роботи машиністом ДЕС Шмідтівської КМТС "Северовостокзолото". Разом з тим, вищевказаний період роботи машиністом ДЕС Шмідтівської КМТС "Северовостокзолото" був на території Крайньої Півночі. Законом №1402-VIII не передбачено пільгове обчислення періодів роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Відповідно до ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, стаж позивача на посаді судді, згідно з нормами ст. 137 Закону №1402-VIII, склав 30 років 10 місяців 26 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 70% від грошового утримання судді (50% + 10 років * 2%).
Також у відзиві було зазначено, що предметом даного спору є визнання протиправним рішення саме ГУПФ України в Запорізькій області за №213050010678 від 26 березня 2024 року в частині нарахування та виплати позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди з розрахунку стажу роботи на посаді судді 30 років 10 місяців 26 днів.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Херсонській області, ГУПФ України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним рішення ГУПФ України в Запорізькій області за №213050010678 від 26 березня 2024 року в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди з розрахунку стажу роботи на посаді судді 30 років 10 місяців 26 днів.
Зобов'язано ГУПФ України в Запорізькій області провести з 27 грудня 2023 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання календарного періоду проходження позивачем строкової військової служби з 25 листопада 1977 року по 22 листопада 1979 року, періоду виконання обов'язків судді Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції з 15 липня 1985 року по 03 вересня 1985 року, періоду виконання обов'язків в.о. голови Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції з 05 березня 1986 року по 04 квітня 1986 року, періодів роботи на посаді стажиста помічника Херсонського транспортного прокурора з 12 жовтня 1987 року по 21 жовтня 1988 року, помічника Херсонського транспортного прокурора з 21 жовтня 1988 року по 02 грудня 1991 року, старшого помічника Херсонського транспортного прокурора з 02 грудня 1991 року по 10 квітня 1992 року, старшого слідчого Херсонської транспортної прокуратури з 10 квітня 1992 року по 01 лютого 1993 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ГУПФ України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Запорізькій області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- суд першої інстанції не врахував та не надав належної правової оцінки тим обставинам, що позивачем заявлена вимога про зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи в органах прокуратури, який складає 5 років 3 місяці 19 днів. Стаж, який визначено законом для призначення на посаду судді є 5 років, той який позивач працював в органах прокуратури 5 повних років. Цю діяльність позивач здійснював до призначення на посаду судді. Отже, у разі зарахування позивачу до стажу судді періоду роботи в прокуратурі цей стаж й буде враховано як досвід роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Законодавством передбачена можливість зарахування до стажу судді лише того періоду, який вимагається законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді. Тобто, передбачено лише зарахування до стажу суді роботи в мінімальному обчисленні, тобто у такому, який не перевищує вимоги закону. Жодним нормативно правовим актом не передбачено, зарахування до стажу судді стаж професійної діяльності в сфері права у більшому розмірі ніж визначено законом, а тим більш у розмірі набутого стажу професійної діяльності у галузі права особою. Таким чином, враховуючи вищезазначене, підстав для зарахування роботи стажистом помічника Херсонського транспортного прокурора, помічником та старшим помічником Херсонського транспортного прокурора, старшим слідчим Херсонської транспортної прокуратури, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді немає;
- періоди проходження строкової військової служби та період роботи в органах прокуратури було враховано до стажу, який дає право на відставку, але зазначені періоди не є стажем, вимога щодо якого визначена законом та дає право для призначення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Періоди проходження військової служби та роботи в органах прокуратури не є стажем роботи на посаді судді, а отже не можуть враховуватись при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що відповідно до записів наданої ОСОБА_1 трудової книжки від 24 серпня 1976 року серії НОМЕР_1 , періоди роботи з 15 липня 1985 року по 03 вересня 1985 року та з 05 березня 1986 року по 04 квітня 1986 року на посаді виконуючого обов'язки судді та виконуючого обов'язки голови Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції збігаються в часі з основним місцем роботи позивача машиністом ДЕС Шмідтівської КМТС "Северовостокзолото", де він працював з 24 вересня 1983 року по 05 грудня 1986 року. Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 розраховано відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Запорізькій області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 є суддею Херсонського міського суду Херсонської області у відставці, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Згідно відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , позивач у наступні періоди перебував на таких посадах:
- з 25 листопада 1977 року по 22 листопада 1979 року - проходив військову службу;
- з 15 липня 1985 року по 03 вересня 1985 року - в.о народного судді Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції;
- з 05 березня 1986 року по 04 квітня 1986 року - в.о. голови Шмидтовського райнарсуду;
- з 12 жовтня 1987 року по 21 жовтня 1988 року - стажист помічника Херсонського транспортного прокурора;
- з 21 жовтня 1988 року по 02 грудня 1991 року - помічник Херсонського транспортного прокурора;
- з 02 грудня 1991 року по 10 квітня 1992 року - старший помічник Херсонського транспортного прокурора;
- з 10 квітня 1992 року по 01 лютого 1993 року - старший слідчий Херсонської транспортної прокуратури;
- з 01 лютого 1993 року по 25 серпня 2016 року - суддя Суворовського районного суду міста Херсона;
- з 26 серпня 2016 року по 26 грудня 2023 року - суддя Херсонського міського суду Херсонської області.
За рішенням Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19 грудня 2023 року позивача було звільнено з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, та в подальшому відраховано зі штату суду 26 грудня 2023 року.
Згідно прийнятого Вищою радою правосуддя рішення №1347/0/15-23 від 19 грудня 2023 року, загальний стаж роботи позивача, який дає йому право на відставку склав 38 років 4 місяці 28 днів.
При цьому як встановлено судом під час розгляду справи зазначений загальний стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підтверджується розрахунком стажу, виконаним Херсонським міським судом Херсонської області та складається з наступних періодів:
- 1 рік 11 місяців 27 днів проходження строкової військової служби (з 25 листопада 1977 року по 22 листопада 1979 року);
- 2 місяці 17 днів виконання обов'язків судді та в.о. голови Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції (з 15 липня 1985 року по 03 вересня 1985 року, з 05.03.1986 року по 04 квітня 1986 року);
- 1 рік 9 днів роботи на посаді стажиста помічника Херсонського транспортного прокурора (з 12 жовтня 1987 року по 21 жовтня 1988 року);
- 4 роки 3 місяці 10 днів роботи на посадах помічника та старшого помічника Херсонського транспортного прокурора, старшого слідчого Херсонської транспортної прокуратури (з 21 жовтня 1988 року по 01 лютого 1993 року) ;
- 23 роки 6 місяців 25 днів роботи на посаді судді Суворовського районного суду міста Херсона (з 01 лютого 1993 року по 25 серпня 2016 року);
- 7 років 4 місяці роботи на посаді судді Херсонського міського суду Херсонської області (з 26 серпня 2016 року по 26 грудня 2023 року).
18 березня 2024 року позивач звернувся до ГУПФ України в Херсонській області із заявою про переведення його з пенсії за віком на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VІІІ.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було передано на розгляд ГУПФ України в Запорізькій області, яким було прийнято оскаржуване рішення №213050010678 від 26 березня 2024 року щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди з розрахунку стажу роботи на посаді судді 30 років 10 місяців 26 днів.
Позивач з вказаним рішенням не погоджується і вважає, що його стаж роботи на посаді судді складає 38 років 4 місяці 28 днів та розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має дорівнювати 86% суддівської винагороди працюючого судді.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач мав достатній для відставки стаж роботи на посаді судді, що зазначено у рішенні Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19 грудня 2023 року, то до стажу роботи, який дає позивачу право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинні враховуватись також періоди проходження строкової військової служби, а також стаж роботи на посадах виконувача обов'язків судді Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції, стажиста помічника Херсонського транспортного прокурора, помічника та старшого помічника Херсонського транспортного прокурора, старшого слідчого Херсонської транспортної прокуратури.
Суд першої інстанції зазначив, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді періоду проходження ним строкової військової служби, а також періоду виконання обов'язків судді Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції, періоду роботи на посаді стажиста помічника Херсонського транспортного прокурора, помічника та старшого помічника Херсонського транспортного прокурора, старшого слідчого Херсонської транспортної прокуратури, а також врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише часу роботи позивача на посаді судді з 01 лютого 1993 року по 26 грудня 2023 року, є неправомірним.
З огляду на вказане суд першої дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді повинен бути зарахований календарний період проходження ним строкової військової служби, період виконання обов'язків судді Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції, а також періоди роботи на посаді стажиста помічника Херсонського транспортного прокурора, помічника та старшого помічника Херсонського транспортного прокурора, старшого слідчого Херсонської транспортної прокуратури.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, Рішення Конституційного Суду від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справах №713/1064/17, №686/24597/16-а, №686/1938/17, №766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №420/1234/19.
Згідно п.4 ч.6 ст. 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.
Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19 грудня 2023 року позивача звільнено з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон №1402-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно ч.2 ст. 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Згідно п.34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час обрання позивача на посаду судді (лютий 1993 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч.4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII "Про статус суддів" та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".
Згідно ч.4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується , зокрема час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно абз.2 ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865" (далі - Постанова №545).
Постановою №545 п.3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".
Зазначена Постанова №865-2005-п втратила чинність 01 січня 2012 року.
У відповідності п.11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз.4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 31 березня 2021 року у справі №235/7316/16-а, від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17, від 12 травня 2020 року у справі №303/1504/17-а, від 30 березня 2023 у справі №280/2167/21, від 13 грудня 2023 року у справі №420/9332/21.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 25 листопада 1977 року по 22 листопада 1979 року проходив строкову військову службу, з 15 липня 1985 року по 03 вересня 1985 року перебував на посаді в.о. народного судді Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції, з 05 березня 1986 року по 04 квітня 1986 року перебував на посаді в.о. голови Шмидтовського райнарсуду, з 12 жовтня 1987 року по 21 жовтня 1988 року перебував на посаді стажисти помічника Херсонського транспортного прокурора, з 21 жовтня 1988 року по 02 грудня 1991 року перебував на посаді помічника Херсонського транспортного прокурора, з 02 грудня 1991 року по 10 квітня 1992 року перебував на посаді старшого помічника Херсонського транспортного прокурора, та з 10 квітня 1992 року по 01 лютого 1993 року перебував на посаді старшого слідчого Херсонської транспортної прокуратури.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17 та від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 20 квітня 2021 року у справі №344/5707/19.
Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №559/443/18 зазначив, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Як вбачається з рішення Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19 грудня 2023 року, позивач має достатній для відставки у відставку стаж роботи, визначений на підставі ст.ст. 116, 137 Закону №1402-VIII, а також абз.4 п.34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону в редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя", а саме - 38 років 4 місяці 28 днів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що оскільки позивач мав достатній для відставки стаж роботи на посаді судді, що зазначено у рішенні Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19 грудня 2023 року, то до стажу роботи, який дає позивачу право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинні враховуватись також періоди проходження строкової військової служби, а також стаж роботи на посадах виконувача обов'язків судді Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції, стажиста помічника Херсонського транспортного прокурора, помічника та старшого помічника Херсонського транспортного прокурора, старшого слідчого Херсонської транспортної прокуратури.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №280/2167/21 та від 28 серпня 2023 року у справі №360/6255/21.
Відповідно ч.ч.3, 4, 5 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи вищезазначене, до правовідносин з визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні перерахунку такого грошового утримання повинні застосовуватись виключно порядок, закріплений ст. 142 Закону №1402-VIII.
Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно рішення Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19 грудня 2023 року та відомостей трудової книжки, складає 38 років 4 місяці 28 днів, з яких:
- 1 рік 11 місяців 27 днів - проходження строкової військової служби;
- 2 місяці 17 днів - виконання обов'язків судді Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції;
- 1 рік 9 днів - робота на посаді стажиста помічника Херсонського транспортного прокурора;
- 4 роки 3 місяці 10 днів - робота на посадах помічника та старшого помічника Херсонського транспортного прокурора, старшого слідчого Херсонської транспортної прокуратури;
- 23 роки 6 місяців 25 днів - робота на посаді судді Суворовського районного суду міста Херсона;
- 7 років 4 місяці - робота на посаді судді Херсонського міського суду Херсонської області.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді періоду проходження ним строкової військової служби, а також періоду виконання обов'язків судді Шмидтовського райнарсуду Магаданського відділу юстиції, періоду роботи на посаді стажиста помічника Херсонського транспортного прокурора, помічника та старшого помічника Херсонського транспортного прокурора, старшого слідчого Херсонської транспортної прокуратури, а також врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише часу роботи позивача на посаді судді з 01 лютого 1993 року по 26 грудня 2023 року, є неправомірним.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.