П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2773/25
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:18.03.2025 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- визнання протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі меншому, ніж вісім мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що всупереч положенням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18), вищезазначена грошова допомога була нарахована позивачу не в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а в розмірі 2 900 грн. Оскільки вищезазначені дії суперечать діючому законодавству, позивач звернувся до ГУПФ України в Одеській області з метою нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми. Вважаючи дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що розмір грошової допомоги визначено не відповідачем, а визначені Постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2023 року №754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань" (далі - Постанова №754); дії ГУПФ України в Одеській області щодо виплати грошової допомоги у 2023 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №754 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій; головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги (незалежно від причин такої невиплати); повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №754, органам Пенсійного фонду України не надано. Постанова №754 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги. Органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі меншому, ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №369) визначено розміри виплати у 2024 році разової допомоги до Дня Незалежності України. Оскільки, особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин визначена доплата в сумі 2 900 грн., тому зазначена сума зарахована позивачу на поточний рахунок разом із пенсією за серпень 2024 року. 15 квітня 2023 року набрав чинності Закон №2983-ІХ, яким ч.5 ст. 13 Закону №3551-ХІІ викладена в такій редакції: Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Отже, державна щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань до Дня Незалежності України у 2024 році виплачена Головним управлінням за рахунок коштів, що надійшли з Державного бюджету України, та у розмірах які визначені Постановою №369.
- розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою №369; дії ГУПФ України в Одеській області щодо виплати грошової допомоги у 2024 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №369 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій; головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги (незалежно від причин такої невиплати); повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №369, органам Пенсійного фонду України не надано. Постанова №369 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги. Органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи та пенсіонером Міністерства оборони України та перебуває на пенсійному обліку в ГУПФ України в Одеській області.
У серпні 2024 року позивач отримав одноразову грошову допомогу, як інвалід війни 2 групи у розмірі 2 900 гривень відповідно до Постанови №369.
Проте позивач вважав, що грошова допомога була виплачена в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України, що не відповідає ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18).
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни. Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає ст. 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст.ст. 17, 22 Конституції України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2024 року в розмірі 2 900 грн., що значно менше восьми мінімальних пенсій за віком. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 1, 2, 4, ч.1 ст. 7, ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, Порядку використання коштів державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань" затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 2023 року №754.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно ст. 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно ст. 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно ч.1 ст. 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини.
Згідно п.1 ч.2 ст. 7 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені ст. 13 Закону №3551-XII.
Зокрема, ч.5 ст. 13 Закону №3551-XII передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25 грудня 1998 року №367-XIV та доповненням ст. 13 ч.4 наступного змісту:
"Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Зокрема, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20 березня 2023 року внесені зміни до ч.5 ст. 13 Закону №3551-XII виклавши норму в наступній редакції:
"Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.".
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році" (далі - Постанова №369) встановлено порядок та розміри, категорій осіб, яким здійснюється виплата разової грошової виплати до Дня Незалежності України.
Положеннями Постанови №369 встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин в таких розмірах: I групи 3100 гривень; II групи 2900 гривень; III групи 2700 гривень; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень; членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
Колегія суддів як і суд першої інстанції звертає увагу, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Верховним Судом у справі №440/14216/23 надана оцінка зазначеним обставинам та зроблений висновок, що за своєю природою передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Відтак, запроваджену Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений вище спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту учасників бойових дій, відтак не може вважатись рівноцінною, як це передбачає ст. 2 Закону №3551-XII України, що, в свою чергу, суперечить також ст.ст. 17 і 22 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2024 році у розмірі 2 900 грн, що менше, ніж 8 мінімальних пенсій за віком, встановлені для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19, від 11 серпня 2023 року у справі №380/103/22).
Отже, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23, колегія суддів дійшла висновку, що своєю природою передбачена ч.5 ст. 13 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.