П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10375/24
Категорія:113070200 Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:28.02.2025 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області (далі - Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 13 червня 2024 року №ПШ058249 про застосування на підставі абз.17 ч.1 ст. 60 Закону "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарського штрафу на суму 51 000 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 10 травня 2024 року посадовими особами відповідача було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KRONE д/н НОМЕР_2 , під час якої встановлено перевищення вагових параметрів. Позивач зазначає, що не являється перевізником в розуміння Закону України "Про автомобільних транспорт", оскільки транспортний засіб марки DAF д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KRONE д/н НОМЕР_2 знаходиться у власності позивача, але перевізником в даному випадку він не був. Тому позивач не є автомобільним перевізником, а відповідно до ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" саме перевізники несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що під час перевірки був виявлений факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, тому дії посадових осіб при проведенні рейдової перевірки були здійсненні з додержанням вимог чинного законодавства та відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", Постанов Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року "Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)", №879 від 27 червня 2009 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг", тому спірна постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови від 13 червня 2024 року №ПШ 058249 - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Укртрансбезпеки від 13 червня 2024 року №ПШ058249 про застосування на підставі абз.17 ч.1 ст. 60 Закону "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарського штрафу на суму 51 000 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі Укртрансбезпеки ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці перевірки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події ( перевірки ) , під час зважування т/з та за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм, а саме перевезення (пшениці) з перевищенням вагових обмежень на одиничну вісь - 14,350 т. при допустимих 11,0 т., що перевищує норму на 24,7%, з перевищенням на строєну вісь - 30,400 т« при допустимих - 24,00 т., що перевищує норму на 26,6 %, загальна маса транспортного засобу - 52,700 т. при допустимих - 40,00 т., що перевищує норму на 31,75 %. Надання інших матеріалів до суду, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки. не створює для того акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Вищевказаний акт проведення перевірки містить особистий підпис водія в якості підтвердження ознайомлення з встановленими обставинами порушень;
- надана під час перевірки ТТН, містить запис в графі автомобільний перевізник "ФОП ОСОБА_2 ", проте, згідно перевірки вказаної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було встановлено, що в ньому взагалі відсутні дані щодо особи "ФОП ОСОБА_2 ", що в свою чергу не дозволяє вважати вказану особі дійсним перевізником. Отже в даному випадку саме власника транспортного засобу, тобто позивача слід вважати автомобільним перевізником оскільки він не підтвердив жодними доказами що транспортний засіб, що перевірявся DAF д/н НОМЕР_1 вибував з його законного використання та володіння;
- у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, позивач або орендар повинні були звернутися до центру падання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. автомобільний транспорт» Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування ним іншій особі зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон). Разом з тим, як свідчать матеріали справи, будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб, вибував із законного володіння позивача - ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Таким чином, в розглядуваному випадку саме позивача ОСОБА_1 , який є власником спірного транспортного засобу DAF д/н НОМЕР_1 , слід було вважати автомобільним перевізником і, відповідно, саме позивач несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту щодо порушення під час перевезення вантажів.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності правових норм діючого законодавства, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Укртрансбезпеки, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KRONE, д/н НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу.
10 травня 2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на а/д М-14 проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KRONE, д/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 10 травня 2024 року №047775. Під час перевірки виявлено порушення абз.17 ч. 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Актом №047775 від 10 травня 2024 року встановлено, що перевозилася пшениця.
Як вбачається з довідки про зважування, повна допустима маса транспортного засобу 40 т, - фактична 52,7 т.
Таким чином, під час габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення нормативних габаритних параметрів.
Згідно товарно-транспортної накладної від 09 травня 2024 року №6202 перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 .
Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області направлено запрошення на адресу ОСОБА_1 для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 13 червня 2024 року.
Вказане повідомлення повернулося до відділу без вручення.
На підставі вказаного акту перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області прийнято постанову №ПШ058249 від 13 червня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51 000 грн. до ОСОБА_1 за порушення абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою №ПШ058249, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що перевізником вантажу, відповідно до ТТН є ФОП Шевченко . В акті проведення перевірки від 10 травня 2024 року міститься посилання на товарно-транспортну накладну, проте відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й застосував адміністративно-господарський штраф до позивача, як власника транспортного засобу.
Суд першої інстанції зауважував, що обов'язок із заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, яким позивач не є, а відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.
Таким чином, позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 6, ч.ч.1, 2 ст. 48, абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.п.2, 14, 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частинами 14, 17 ст. 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок №1567).
Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст. 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст. 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність за вказаною нормою несуть автомобільні перевізники.
Згідно ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
У постанові від 14 грудня 2023 року у справі №140/6000/22 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ст. 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу. У тій самій постанові зазначено також, що першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, та в кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять інформацію щодо предмета перевірки, зокрема про автомобільного перевізника.
Стаття 48 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачає, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до положень п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку №363 від 14 жовтня 1997 року, визначено:
Перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно п.11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).
Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у ТТН №6202 від 09 травня 2024 року, якою оформлено перевезення вантажу - пшениці. Натомість, у вказаній товарно-транспортній накладній перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 .
Тобто, перевізником вантажу, відповідно до ТТН є ФОП ОСОБА_2 . В акті проведення перевірки від 10 травня 2024 року міститься посилання на товарно-транспортну накладну, проте відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й застосував адміністративно-господарський штраф до позивача, як власника транспортного засобу.
Отже, статус перевізника може підтверджуватися, зокрема, договором про перевезення вантажу, накладними (товарно-транспортними накладними), квитанціями тощо.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20, від 06 липня 2022 у справі №560/514/22.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що обов'язок із заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, яким позивач не є, а відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.
Таким чином, позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Щодо посилань апелянта на те, що позивачем, як власником транспортного засобу, не надано жодного доказу в підтвердження того, що транспортний засіб було передано в користування іншому перевізнику, у даному випадку, то колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22.
Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд погодився з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. При цьому, суд зазначив, що на місці здійснення габаритно-вагового контролю водій повинен пред'явити ті документи, які від нього вимагаються (ст. 48 Закону №2344-III). Колегія суддів не заперечує того, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону №2344-III. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до ст. 60 Закону №2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб'єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 60 Закону №2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з'ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2023 року у справі №620/18215/21.
Таким чином, відповідач під час належного розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт зобов'язаний був установити особу автомобільного перевізника, яка має нести відповідальність за абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-III, чого не здійснив.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що встановлення належного перевізника при вирішенні питання про накладення адміністративно-господарського штрафу є повноваженням саме посадових осіб Укртрансбезпеки, на яку, в силу положень ч.2 ст. 77 КАС України, покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих нею рішень.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
З урахуванням вищезазначених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.