16 травня 2025 року м. Київ
Справа № 752/1017/24
Провадження № 22-ц/824/6772/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Державна установа «Національний інститут серцево-судинної
хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Бровченком Ігорем Володимировичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року у цивільній справі за позовною заявою Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку, -
У грудні 2023 року позивач Державна установа «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку та надані житлово-комунальні послуги.
Позов мотивований тим, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , згідно наказу МОЗ УРСР від 27.05.1983 № 341 перебуває на балансі ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України».
Відповідач проживає в гуртожитку на підставі ордеру на кімнату в гуртожитку №228/04-36 від 10.08.2010.
Свої обов'язки щодо оплати спожитих комунальних послуг відповідач не виконує. В період з 01.01.2021 по 01.11.2023 у неї виникла заборгованість по оплаті за користування житловою площею та по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 64 973,19 грн.
Просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва 19 грудня 2024 року позов Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» заборгованість за проживання у гуртожитку та за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2021 по 01.11.2023 в сумі 64 973 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що під час проживання в гуртожитку відповідач споживала комунальні послуги, а тому має обов'язок відшкодувати позивачу їх вартість, що передбачено п. 11 Положення.
В розрахунку позивача приведено всі складові заборгованості за вказаний період часу та їх щомісячний розмір, надані розпорядчі документи, якими змінено розмір плати за проживання в гуртожитку. Відповідач зазначений розмір заборгованості по комунальним послугам не спростувала, свого розрахунку суду не надала. Часткова оплата відповідачкою в період з 01.01.2021 по 31.10.2023 житлово-комунальних послуг, не звільняє її від обов'язку їх оплати в повному розмірі.
Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бровченко І.В. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права та суд неповно з'ясував та встановив обставини справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ч. 2 ст. 11 ЦК України дає право позивачу, як управителю гуртожитка, самостійно, в односторонньому порядку встановлювати тарифи житлово-комунальних послуг та інших платежів без укладення з відповідачем будь-якого договору про зміни до таких тарифів.
Зазначає, що позивачем не було погоджено з відповідачем розмір витрат за користування гуртожитком у розмірі 5 000,00 грн.
Суд безпідставно визнав встановленою обставину, яка не була доведеною позивачем, а саме встановив факт надання позивачем відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території без будь-яких доказів, які це підтверджують.
Суд неповно з'ясував та встановив обставини справи.
Зазначає, що обставина про те, що відповідач користується 5 ліжко-місцями є необґрунтованими оскільки наявний в матеріалах справи ордер не підтверджує факт користування відповідачем 5 ліжко-місцями.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв докази які були долучені до матеріалів справи у відповіді на відзив, оскільки відповідь на відзив було подано з пропуском встановленого строку.
22 січня 2025 року листом Київського апеляційного суду матеріали справи № 752/1017/24 були витребувані Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_1 , подану адвокатом Бровченком І.В., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року у цивільній справі за позовною заявою Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року справу було призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
04 березня 2025 року від представника Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» - Веніамінової А.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що відповідач займає у гуртожитку кімнату 241 площею 19,5 кв.м, яка має 3 ліжко-місця, та кімнату № 243 площею 14,5 кв.м., яка має 2 ліжко-місця.
Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала кошти за проживання у гуртожитку.
02.09.2022 розпорядженням №76 «Про приведення до економічно обґрунтованих тарифів за обслуговування та утримання структурного підрозділу ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» - гуртожиток (АДРЕСА_1), яким встановлено, що з 01.12.0222 для мешканців гуртожитку, які не працюють в Інституті та НАМН 1000 грн. за одне ліжко-місце. Вказана сума не включає платежі за комунальні послуги.
02.06.2023 розпорядженням №14 «Щодо усунення порушень, виявлених в ході проведення перевірки Північним офісом Держаудитслужби» здійснено перерахунок за період з 01.01.2020 по 01.12.2020 для мешканців першого поверху з розрахунку 9,41 грн. за 1 кв.м, для мешканців інших поверхів - 10,18 грн. за 1 кв.м.
06.08.2010 Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» видано ОСОБА_1 ордер на право зайняття кімнат 241, 243 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Президії Національної академії медичних наук України від 17.05.2018 №3/18 визначено перелік об'єктів нерухомого майна, які передані на праві оперативного управління ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України», зокрема, гуртожиток літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1.
Права позивача на вказаний об'єкт нерухомого майна підтверджується також Витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.10.2020 № 226494648.
Розпорядженням ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» від 02.09.2022 №76 «Про приведення до економічно обґрунтованих тарифів за обслуговування та утримання структурного підрозділу ДУ «НІССХ ім. М.М. Амосова НАМНУ» - гуртожиток (АДРЕСА_1», починаючи з 01.11.2022 встановлено тариф за обслуговування та утримання гуртожитку:
-для діючих працівників Інституту в розмірі 12 грн. за 1 квадратний метр займаної площі;
-для діючих працівників НАМН України в розмірі 18 грн. за 1 квадратний метр займаної площі;
-для мешканців гуртожитку, які не працюють в Інституті та НАМН України - 1000 грн. за одне ліжко-місце. Вказана сума не включає платежі за житлово-комунальні послуги, які надаються мешканцям гуртожитку;
-для мешканців гуртожитку, які звільнилися з Інституту та НАМН України, у зв'язку з виходом на пенсію, тариф становитиме згідно п. 1.1 або п. 1.2 Цього Розпорядження (в залежності, з якої установи особа вийшла на пенсію).
Розпорядженням Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» від 02.06.2023 № 14 «Щодо усунення порушень виявлених в ході перевірки Північним офісом Держаудитслужби» визначено за період з 01.01.2020 по 01.12.2020 здійснити перерахунок мешканцям гуртожитку згідно тарифу:
-для мешканців першого поверху - 9,41 грн. за 1 квадратний метр;
-для мешканців інших поверхів 10,18 грн. за 1 квадратний метр.
Відповідно до розрахунку позивача за період з 01.01.2021 по 31.10.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 64 973,19 грн., яка нарахована на 34 квадратних метри на склад сім'ї з 3 осіб.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з?ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради.
Статтею 128 ЖК України передбачено, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку (ст. 129 ЖК України).
Відповідно до ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498 затверджено Примірне Положення про користування гуртожитками (далі Положення…), яке визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них, дія якого поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності.
Пунктом 3 Положення…передбачено, що жила площа в гуртожитках надається: у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім'ї; у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах. Розмір жилої площі, що надається в гуртожитку, не може бути менше ніж 6 кв. метрів на одну особу.
Відповідно до п. 6 Положення…на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред'являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера.
Згідно з п. 10 Положення…наймачі жилої площі в гуртожитку та члени їх сімей, які проживають разом з ними, мають право на своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості згідно із законодавством.
Наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов'язані: своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом (п. 11 Положення…).
Відповідно до п. 15 Положення… особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).
Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).
Відповідно до ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Оскільки плата за проживання у гуртожитку, який не відноситься до державної або комунальної власності, на відміну від плати за житлово-комунальні послуги, відноситься до вільних цін, згідно з положеннями Закону України «Про ціни та ціноутворення», таким чином суб'єкт господарювання є самостійним у визначенні розміру та розрахунку (порядку розрахунку) плати за проживання у такому гуртожитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобо'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ч. 2 ст. 11 ЦК України дає право позивачу, як управителю гуртожитка, самостійно, в односторонньому порядку встановлювати тарифи житлово-комунальних послуг та інших платежів без укладення з відповідачем будь-якого договору про зміни до таких тарифів, є необґрунтованими, оскільки встановлення тарифів для мешканців гуртожитку є прерогативою власника гуртожитку.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З 01 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Згідно з п. 1 ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII праву споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів кореспондує обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №344/10719/16-ц.
Апеляційний суд також зазначає, що позивачем було належним чином встановлено тариф за оплату комунальних послуг, а саме Розпорядженням ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України» від 02.09.2022 №76 «Про приведення до економічно обґрунтованих тарифів за обслуговування та утримання структурного підрозділу ДУ «НІССХ ім. М.М. Амосова НАМНУ» - гуртожиток (АДРЕСА_1 літ. А), починаючи з 01.11.2022 встановлено тариф за обслуговування та утримання гуртожитку.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази визнання вказаного розпорядження незаконними та недійсним в судовому порядку, а тому суд вважає, що позивачем законно було встановлено розмір комунальних послуг для сплати за проживання в гуртожитку.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було погоджено з відповідачем розмір витрат за користування гуртожитком у розмірі 5 000,00 грн, спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідачем не було обґрунтовано, яким чином неналежне повідомлення відповідачів щодо підвищення тарифів впливає на її право не виконувати договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за отримані послуги.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не вірно було встановлено факт надання позивачем відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території без будь-яких доказів, які це підтверджують, є необґрунтованими, оскільки сам факт сплати за комунальні послуги ОСОБА_1 свідчить про те, що вона визнала той факт, що їй було надано комунальні послуги.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач користується 5 ліжко-місцями є необґрунтованими оскільки наявний в матеріалах справи ордер не підтверджує факт користування відповідачем 5 ліжко-місцями.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498 затверджено Примірне Положення про користування гуртожитками (далі Положення про користування гуртожитками), яке визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них, дія якого поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності.
Пунктом 3 Положення…передбачено, що жила площа в гуртожитках надається: у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім'ї; у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах. Розмір жилої площі, що надається в гуртожитку, не може бути менше ніж 6 кв. метрів на одну особу.
Як убачається з матеріалів справи загальна площа приміщень кімнат № 241 та № 243, які знаходяться на 8 (восьмому) поверсі житлового будинку, визначена Технічним паспортом на житловий будинок (гуртожиток) № 49/51 літ. «А» (Інвентаризаційна справа № 2019-114 станом на 24.07.2019 р.) та Актом інвентаризації приміщень гуртожитку від 18.12.2024 р. з яких вбачається, що приміщення № 9 (відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку (гуртожитку) розташоване на 8 поверсі має окремий номер присвоєний кімнаті - № 241 (19.5 кв.м. на 3 л.м.); приміщення № 11 (відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку (гуртожитку) розташоване на 8 поверсі має окремий номер присвоєний кімнаті - № 243 (14,5 кв.м. на 2л.м.).
На підтвердження відповідності площі кімнат № 241 та 243 й кількості ліжко-місць Інститут приміщень гуртожитку від 18.12.2024 р. - в частині приміщень (№ 9 та № 11 на 8 поверсі (кімнати № 241 та 243), а також копії планів восьмого поверху житлового будинку із зазначенням окремих номерів, які присвоєні кімнатам, який здійснено на підставі Технічного паспорту на житловий будинок (гуртожиток) (копії додаються).
Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що наявність у вказаних кімнатах 5 ліжко місць підтверджується матеріалами справи а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв докази які були долучені до матеріалів справи у відповіді на відзив, оскільки відповідь на відзив було подано з пропуском встановленого строку, є необґрунтованими, тому, що позивач належним чином обґрунтував причини пропуску строку на подання відповіді на відзив та суд прийняв вказану відповідь на відзив вважаючи причини пропуску строку поважними, а тому в суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати вказаний доказ неналежним.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції повно дослідив та встановив обставини справи, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував та встановив обставини справи, є необґрунтованими.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року- без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бровченком Ігорем Володимировичем - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна