15 травня 2025 року м. Київ
Справа № 760/26571/23
Провадження № 22-ц/824/1927/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 28 000,00 грн. щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.03.2023 року було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 26 липня 2013 року.
Позивач зазначає, що наразі син проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Батько дитини - ОСОБА_2 матеріальну допомогу на утримання дитини майже не надає.
Разом з цим, витрати на сина становлять приблизно 42 440,00 грн. на місяць та складаються з наступного: 2 40,000 грн. - заняття з барабанів; 2 700,00 грн. - заняття з англійської мови; 3 400,00 грн. - заняття з плавання; 5 000,00 грн. - витрати на одяг, взуття; 1 100,00 грн. - благодійні внески до школи; 1 540,00 грн. - витрати на обіди у школі; 4 400,00 грн. - витрати на дорогу до школи (бензин+таксі); 2 000,00 грн. - витрати на підтримання здоров'я (подолог, стоматолог); 4 000,00 грн. - ситуаційні витрати (розваги, дні народження, карманні кошти, витрати на підручники, витрати на канцелярію); 300,00 грн. - витрати на мобільний зв'язок; 6 000,00 грн. - витрати на їжу/відвідування кафе; 2 300,00 грн. - витрати на придбання гаджетів ( 25 000,00 грн.- 30 000,00 грн. на рік, телефон, комп'ютер, віар-окуляри, тощо); 800,00 грн. - витрати з приводу дня народження (10 000,00 грн. раз на рік святкування дня народження+подарунок); 6 500,00 грн. - подорожі за кордон (2 рази на рік становлять біля 73 100,00 грн., що еквівалентно 2000,00 доларів США).
Крім того, як вказує позивач, за спільною згодою сторін, разом із позивачем проживає донька відповідача від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також знаходиться на утриманні позивача.
При цьому, відповідач є працездатним, фізична особа - підприємець з 2019 року, відомий письменник та художник, отримував стабільно високий дохід, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Позивач зазначає, що відповідач неодноразово від'їжджав у закордонні поїздки до наступних країн: АДРЕСА_1 , що свідчать спільна переписка та фотокартки. Крім того, відповідач нещодавно відкрив свій ресторан австрійської кухні, про що розмістив пост у соціальній мережі.
З огляду на викладене, враховуючи те, що витрати на утримання, піклування та розвиток спільної дитини становлять значну суму, для забезпечення належного рівня життя дітей, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який позивач одна забезпечити не може, саме тому вона вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.11.2023, прийнято справу до провадження Солом'янського районного суду м. Києва, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, та вирішено розгляд справи здійснювати у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000,00 гривень щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 09.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що обоє батьків зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя, вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача враховує наявність у сторін спільної неповнолітньої дитини, відсутність між сторонами домовленості щодо розміру участі обох батьків в утриманні сина, діючи виключно в найкращих інтересах дитини виконуючи обов'язок якнайкращого забезпечення його права на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку і на збереження достойного рівня життя до досягнення дитиною повноліття, підтвердження відповідачем наявності у нього можливості забезпечувати сина, враховуючи надані суду докази про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, з урахуванням закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, з огляду на те, що відповідач позов визнав частково, виходячи з матеріального становища сторін, суд вважав справедливим та законним присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина, у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000,00 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 09.11.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду першої інстанції, вказаний розмір аліментів з урахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам дитини.
При цьому, суд звернув увагу на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме аліменти у розмірі 28 000,00 грн. щомісяця становлять половину від суми, яка витрачається нею щомісяця на дитину. Також суд звернув увагу на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження свого матеріального стану.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 3 000,00 грн., посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано те, що відповідач частково визнав позов та судом першої інстанції не було враховано матеріального становище сторони відповідача.
Зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу який було стягнено на користь позивача є неспівмірними та не відповідає категорії складності справи.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеус А.М.
Листом Київського апеляційного суду від 29 липня 2024 року матеріали справи № 760/26571/23 витребувано з Солом'янського районного суду м. Києва.
Відповідно до супровідного листа матеріали справи № 760/26571/23 надійшли до Київського апеляційного суду 13 лютого 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Романюк Мариною Валеріївною, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу, сторона позивача не скористалася.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 08.02.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/2242/23 від 14.03.2023.
Сторони є батьками неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
Дитина проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , що не заперечується відповідачем.
Як зазначила позивач, дитина перебуває на її утриманні, відповідач участі в утриманні та вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги на утримання дитини майже не надає, у зв'язку з чим просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 28 000,00 грн. щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач скористався правом подачі відзиву, в якому вказав, що не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини, проте визначений позивачем розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 28 000,00 грн. вважає завищеним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фінансовим можливостям відповідача ОСОБА_2 .
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують витрати на: 4 400,00 грн. - витрати на дорогу до школи (бензин + таксі); 2 300,00 грн. - витрати на придбання гаджетів ( 25 000 грн. - 30 000 грн. на рік, телефон, комп'ютер, віар-окуляри, тощо); 800,00 грн. - витрати з приводу дня народження (10 000 раз на рік святкування дня народження + подарунок); 6 500,00 грн. - подорожі за кордон (2 рази на рік становлять біля 73 100,00 грн., що еквівалентно 2000,00 доларів США).
Також, відповідач є працездатною особою, має задовільний стан здоров'я (будь - яких доказів протилежного суду не надано).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинено з 23.12.2023.
Відповідач ОСОБА_2 є власником частини будинку по АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2001.
Син відповідача ОСОБА_7 , є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою ВЛК від 06.03.2022 р., довідкою від 12.03.2022 р., випискою із медичної картки амбулаторного хворого від 10.11.2022 р. Син навчається у Віденському аграрному університеті на стаціонарі за спеціальністю «біотехнології».
Також на утриманні у ОСОБА_2 знаходиться його мати ОСОБА_8 , яка є пенсіонером за віком та відноситься до осіб, які втратили працездатність.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведенні стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Апеляційний суд зауважує, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня - 2563 гривні.
Вказані величини свідчать лише про мінімальний рівень матеріального забезпечення.
Таким чином, з врахуванням того, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно визначив розмір аліментів в сумі 6 000,00 грн.
Верховний Суд в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 642/80/18) зазначив, що сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
З матеріалів справи вбачається, що син сторін проживає з матір'ю, а отже на ОСОБА_1 покладено більше турбот щодо утримання дитини.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в даній справі було в повній мірі враховано обставини, зазначені в ст.182 СК України, та обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги.
При цьому колегія суддів вважає, що виходячи з закріплених частиною 9 статті 7СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, такий розмір аліментів сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою, не заниженою в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дитини.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що враховуючи зміст ст .ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.
Таким чином, судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції.
З огляду на вищенаведене апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 268, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна