15 травня 2025 року м. Київ
Справа № 372/3546/24
Провадження № 22-ц/824/6551/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Акціонерне товариство «Акцент-банк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Обухівського районного суду від 15 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2024 року позивач АТ «Акцент_Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24.03.2017 року відповідач ОСОБА_1 приєднався до умов правил надання банківських послуг А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідачем умови договору не виконуються. Заборгованість за договором станом на 04.06.2024 р. становить 56434,82 грн., яка складається з: 32939,49 грн. заборгованість за кредитом; 23495,33 грн. заборгованість по відсоткам.
У зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити, та також стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської областівід 01 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Розглядати справу за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
Призначено судове засідання для розгляду справи по суті у приміщенні Обухівського районного суду Київської області.
Заочним рішенням Обухівського районного суду від 15 жовтня 2024 року Позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» задовольнити повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.03.2017р.в розмірі 56 434,82грн. та сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 3028,00грн.,а всього 59462грн.82 коп.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач всупереч умовам договору не сплатив в повному обсязі платежі, передбачені договором, і допустила виникнення заборгованості в розмірі 56 434,82 грн., яка складається з: 32 939,49 грн. заборгованість за кредитом; 23 495,33 грн. заборгованість по відсоткам, що підтверджується вказаним договором та розрахунком заборгованості.
13.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на те, що зазначене рішення було ухвалено без його участі, жодних заяв, листів, судових повісток по справі він не отримував.
Ухвалою Обухівського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі № 372/3546/24 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.
Ухвалу обґрунтовано тим, що відповідач був повідомлений про розгляд справи, доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення спору не надав суду, то у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
Не погоджуючись з заочним рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не було повідомлено належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки він не отримував повісток про розгляд справи, а згідно рекомендованого повідомлення документи отримала інша особа ОСОБА_2 .
Зазначає, що він не порушував умови та правила надання банківських послуг, оскільки вказані умови АТ «Акцент-Банк» не погодив з ним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025, справу призначено судді -доповідачу: ОСОБА_3 судді Мазурик О.Ф., Желепа О.В.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2025 року матеріали справи № 372/3546/24 були витребувані з Обухівського районного суду Київської області.
Відповідно до розпорядження Київського апеляційного суду від 17.01.2025, у зв'язку з Рішенням Вищої ради правосуддя від 16 січня 2025 року звільнено ОСОБА_3 з посади судді Київського апеляційного у зв'язку з поданням заяви про відставку призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи №372/3546/24 (а/п 22-ц/824/6551/2025.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025, справу призначено суддям Стрижеус А.М. - головуючий суддя. Поливач Л.Д., Шкоріна О.І.
23 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Обухівського районного суду від 15 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
03 березня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від АТ «Акцент-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що 24 березня 2017 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку.
Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з?ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки він не отримував повісток про розгляд справи, а згідно рекомендованого повідомлення документи отримала інша особа ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Як вбачається з матеріалів справи, повістку про дату та час розгляду справи було вручено за адресою, за якою проживає відповідач ОСОБА_1 а саме АДРЕСА_1 , та було вручено ОСОБА_2 .
Разом з тим, доказів які підтверджують те, що ОСОБА_2 не є членом родини відповідача в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги про в цій частині є необґрунтованими, оскільки повістку було вручено за адресою місця проживання особи та члену його родини а у розумінні ст. 130 ЦПК України така особа вважається повідомленою належним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Так, з довідки за картками, наданої АТ «Акцент-Банк» вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 , було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .
З довідки за лімітами, наданої АТ «Акцент-Банк» вбачається, що 24 березня 2017 року банком було збільшено кредитний ліміт до 15 000,00 грн., 03 січня 2020 року клієнтом встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000,00 грн., 03 травня 2020 року банком було збільшено кредитний ліміт до 28 100,00 грн.(а.с. 79).
Як вбачається з виписки по картці ОСОБА_1 за договором, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , за період з 24 березня 2017 року по 21 листопада 2023 року відповідач здійснював витрати кредитних коштів.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування, а тому у суду були відсутні підстави вважати, що кредитний договір між сторонами з вищевказаними умовами був укладений.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , АТ «Акцент-Банк» надало суду розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви відповідача від 24 березня 2017 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, копію виписки по картці на ім'я відповідача, копії довідки за лімітами заборгованості та довідки за картками.
Наявні у матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», не містить підпису відповідача. Анкета-заява ОСОБА_1 містить лише його анкетні дані та контактну інформацію. Анкета-заява не містить даних про умови кредитування. В ній відсутня відмітка, яку саме картку просив видати відповідач.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов'язковими до врахування судом.
Надані суду розрахунок заборгованості, виписка з рахунку, довідка про видані кредитні картки, довідка за лімітами також не є документами, які посвідчують погодження сторонами умов щодо розміру та сплати процентів.
Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак, оскільки АТ «Акцент-Банк» не було доведено погодження з ОСОБА_1 усіх істотних умов кредитного договору про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов невірного висновку стягнувши відсотки за користування кредитом з ОСОБА_1 , оскільки істотні умови договору між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про стягнення відсотків як було встановлено судом, не були узгоджені а тому заборгованість за відсотками не підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Разом з тим, виписка за картковим рахунком відповідача, що міститься в матеріалах справи є належним доказом для визначення заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц.
Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 визнає факт укладення кредитного договору та факт користування кредитними коштами, що також підтверджується випискою по рахунку, яку було долучено до позовної заяви.
З огляду на викладене, апеляційний суд в складі колегії суддів дійшов до висновку, що відповідач фактично отримав кредит та користувався ним, а використані кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, отже з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню сума за тілом кредиту у розмірі 32 939,49 грн.
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення
у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Обухівського районного суду від 15 жовтня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк», а тому розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, позов задоволено на 58,37 %, судовий збір під час звернення до суду з позовною заявою сплачено в сумі 3028,00 грн., отже судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 в сумі 1 767,44 (3028 - (58,37% - 100%) = 1 767, 44 грн.).
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 41,63 %, а тому сплачений відповідачем судовий збір у сумі 1 890,83 (4242 - (41,63% - 100%) = 1 890,83 грн.) за подання апеляційної скарги слід стягнути з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Урахувавши правила частини десятої статті 141 ЦПК України, Київський апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з АТ «Акцент Банк» на користь ОСОБА_1 123,39 грн судових витрат.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Обухівського районного суду від 15 жовтня 2024 року скасувати і ухвалити у справі нове судове рішення наступного змісту.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» (Код ЄДРПОУ (143660080) заборгованість за кредитним договором б/н від 24.03.2017р. в розмірі 32 939,49 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-банк» (Код ЄДРПОУ (143660080) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 123,29 грн. судових витрат.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна