16 травня 2025 року м. Київ
Справа № 757/43150/18-ц
Провадження № 22-ц/824/4941/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
сторони: позивачі ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, на рішення Печерського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та пені,-
У серпні 2018 року діючи в інтересах ОСОБА_1 , адвокат Конюшко Д.Б. звернувся до суду з позовом до ТОВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та пені.
Позов мотивований тим, що 20.07.2017 о 03 год 12 хв. в районі 475 км траси Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя трапилась ДТП, за участю транспортного засобу марки Daewoo Nexia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який не вибравши безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, скоїв зіткнення із транспортним засобом Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та належного на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак, вказує, що їй було завдано матеріальної шкоди.
Постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 21.08.2017 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 , внаслідок якого відбулась означена дорожньо-транспортна пригода.
Цивільно-правова відповідальність відповідача, на момент настання ДТП була застрахована в ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ».
Керуючись нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачка звернулась до відповідача та надала всі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі, заяву про страхове відшкодування.
Також вказує, що змушена була звернутись за експертним дослідженням, так, відповідно до висновку №4852 експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_4 від 16.08.2017 встановлено, що вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження у ДТП Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 складає 51 570,42 грн.
Проте, вказує, що відповідач сплатив їй лише частину страхового відшкодування в розмірі 13 798,57 грн., що на 37 771,85 грн. менше від розміру завданої майнової шкоди.
Враховуючи те, що заяву на виплату страхового відшкодування було подано 22.08.2017, станом на дату подання позову відповідач прострочив виплату несплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 37 771,85 грн. на 258 днів.
Отже, вважає, що стягненню з відповідача підлягає несплачена частина страхового відшкодування, що складає 37 771,85 грн. та пеня за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 8 638,89 грн.
Ухвалою суду від 03.09.2018 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Ухвалою суду від 25.03.2019 здійснено перехід до розгляду справи за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження.
10.02.2022 представник позивача - адвокат Проц А.В. подав до суду клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
Ухвалою суду від 10.02.2022 клопотання представника відповідача Ліповуза Д.І. про призначення у справі автотоварознавчої експертизи - задоволено. В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Проц А.В. про призначення у справі автотоварознавчої експертизи - відмовлено. Призначено у справі автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київського науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15).
31.08.2023 до суду надійшло клопотання експерта, відповідно до якого він клопотав про надання на огляд транспортного засобу та уточнення поставленого завдання. А також вирішити питання про оплату експертизи. Повідомив суд, що погодження інших умов проведення експертизи буде визначено після отримання необхідних об'єктів та матеріалів.
Ухвалою суду від 06.09.2023 у справі за вказаним позовом поновлено провадження, призначено дату підготовчого засідання.
14.09.2023 до суду від представника позивача - адвоката Конюшка Д. В. надійшла відповідь на клопотання експерта, у якій зазначив, що огляд транспортного засобу експертом не вбачається можливим, у зв'язку з його відчуженням позивачкою, окрім того, зазначив, що надати якісні фотографії транспортного засобу на момент пошкодження також не має змоги надати, оскільки з моменту ДТП пройшло вже більше 5 років, і вони у оцінювача не збереглися. Враховуючи те, що транспортний засіб більше не перебуває у володінні позивачки, у зв'язку з чим не має можливості надати його експерту для огляду, просив провести у справі експертизу за наявними в матеріалах справи доказами.
16.10.2023 до суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в особі заступника директора Володимира Козіянчука надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи за наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою суду від 12.12.2023 у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Рішенням Печерського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та пені відмовлено.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що страховик виконав свої зобов'язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та у спосіб, передбачений Законом.
В ході судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили, що звіт відповідача, розрахунок страхового відшкодування проведені з порушеннями законодавства.
Позивачкою, зокрема, не надано жодних доказів фактично здійснених ремонтних робіт, тобто, не підтверджено того, що нею фактично було витрачено більше коштів для ремонту належного транспортного засобу.
Отже, оскільки у відповідача відсутнє зобов'язання перед позивачем зі сплати страхового відшкодування, визначеного з урахуванням наданих позивачем звітів, то підстав для стягнення страхового відшкодування, немає.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач та позивач не узгоджували порядок та розмір здійснення страхового відшкодування.
Вказує, що оцінка транспортного засобу мала бути проведене незалежною особою (експертом) а лише було складено розрахунок аварійного комісара, що не відповідає «Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», а тому вказаний висновок не є підставою для розрахунку шкоди яку було завдано автомобілю позивача.
04 грудня 2024 року листом Київського апеляційного суду витребувано матеріали справи № 757/43150/18-ц з Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року - задоволено та поновлено його.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Конюшком Д.Б., на рішення Печерського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та пені.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу, сторона відповідача не скористалася.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року справу призначено до розгляду.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що 20.07.2017 о 03 год 12 хв. в районі 475 км траси Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя трапилась ДТП за участю транспортного засобу марки Daewoo Nexia Д.Н.З. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який не вибравши безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, скоїв зіткнення із транспортним засобом Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та належного на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 21.08.2017 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого відбулась означена дорожньо-транспортна пригода, визнано ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АК3482520, виданого ТДВ СК «Альфа-Гарант», дійсного на дату ДТП.
16.08.2017 позивачкою було проведено експертне дослідження, відповідно до висновку №4852 експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_6 від 16.08.2017, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження у ДТП Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 складає 51 570,42 грн.
22.08.2017 ОСОБА_1 звернулась до відповідача та із заявою про страхове відшкодування. Отримавши повідомлення про ДТП від позивача, ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до аварійного комісара ОСОБА_7 з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого у ДТП 20.07.2017 транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно розрахунку аварійного комісара ОСОБА_7 № 96-D/37/3 від 31.07.2019 розмір матеріального збитку власнику пошкодженого у ДТП 20.07.2017 транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 становить 14798,57 грн. Франшиза згідно полісу №АК/3482520 становить 1000 грн.
13.12.2017 ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сплачено на рахунок позивачки 13798,57 грн. страхового відшкодування.
Відповідно до висновку №4852 експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_4 від 16.08.2017 який було виконано на замовлення ОСОБА_1 , встановлено, що вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження у ДТП Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 складає 51 570,42 грн.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Отже з вказаного вбачається, що розмір страхової виплати має бути узгоджений з особою яка отримує страхову виплату.
Як убачається з матеріалів справи, 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ СК «Альфа гарант» з заявою про страхове відшкодування (а.с. 48), яку було підписано нею власноруч, у вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 «Підтверджує, що я згоден із способом і розміром збитку, визначеного Страховиком».
Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки розмір страхового відшкодування було погоджено ОСОБА_1 та ТОВ СК «Альфа-гарант» під час підписання заяви про страхове відшкодування 22 серпня 2017 року.
Відповідно до ст. 31 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення правовідносин, редакція від 25.07.2018) шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей.
Відповідно до п 31.1. ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення правовідносин, редакція від 25.07.2018) розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки на час виникнення правовідносин Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була передбачена можливість визначення розміру шкоди транспортним засобам аварійними експертами, а тому звіт Аварійного експерта № 96-D/37/3 який було долучено до матеріалів справи є належним та допустимим доказом у справі.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Печерського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 рокубез змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна