справа № 371/1149/14-ц
провадження № 22-ц/824/8825/2025
головуючий у суді І інстанції Рудик Ю.В.
29 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,
У липні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, відділу Держземагенства у Миронівському районі Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після її смерті відкрилась спадщина за законом. Спадкове майно складається з земельної ділянки розміром 4,4398 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.
Спадкоємницею першої черги за законом є позивач - дочка померлої.
У встановлений законом строк вона звернулася до державного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу за отриманням Свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку.
Свідоцтво про право власності за законом на земельну ділянку цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва позивач отримати не мала можливості, оскільки відсутні документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Позивачка, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати за нею право на завершення приватизації та одержання Свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 4,4398 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Маслівської сільської ради Миронівського р-ну Київської обл. після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 липня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та одержання Свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 4, 4398 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Маслівської сільської ради Миронівського р-ну Київської обл.
Не погоджуючись із рішенням суду представник Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське», особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскільки на момент створення КСП «Маслівське» (дата створення 21 грудня 2012 року) спадкодавець ОСОБА_2 померла (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), то вона жодним чином не мала можливості розпочати процедуру приватизації земель КСП «Маслівське», так як на момент його створення вже не мала ні правоздатності, ні дієздатності, а отже, не могла бути суб'єктом будь-яких правовідносин. Проте, суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги той факт, що спадкодавець не могла розпочати процес приватизації земельної ділянки у порядку паювання колективних земель КСП «Маслівське», оскільки померла за два місяці до моменту створення КСП.
Звертає увагу, що на момент створення КСП «Маслівське» була відсутня колективна власність, яка підлягала паюванню, що підтверджується і копією плану приватизації ДП СП «Маслівське». КСП «Маслівське» було та залишається титульним володільцем земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 3222984300:02:207:0001 загальною площею 739,3901 га, право користування якою перейшло до нього у порядку правонаступництва ДП «СП «Маслівське».
Вказує, що відповідно до земельно-технічної експертизи, за результатами якої було складено висновок експерта від 14 жовтня 2024 року № 1925/10-2024, було встановлено, що на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 3222984300:02:207:0001 загальною площею 739,3901 га, яка на підставі акта на право постійного користування земельною ділянкою (серії ЯЯ № 153879) перебуває на праві постійного користування у ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (код СДРПОУ 35388896), повністю накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:014:0008, власником якої є ОСОБА_1 .
Зазначає, що судом першої інстанції не було залучено до участі у даній справі КСП «Маслівське», хоча рішенням суду було надано позивачу дозвіл на завершення приватизації земель саме КСП «Маслівське». Про існування КСП «Маслівське» та дату його реєстрації (21 грудня 2012 року) суду першої інстанції було відомо, оскільки матеріали справи місять копію Статуту «КСП «Маслівське» (а.с.35).
Також зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, також посилається на розпорядження голови Миронівської районної державної адміністрації № 419 від 29 жовтня 2013 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства КСП «Маслівське» громадянам - працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1866,1021 га ріллі на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області», при цьому суд не надає жодної правової оцінки даному розпорядженню, чим порушує принципом jura novit curia («суд знає закони»). Суду першої інстанції було достеменно відомо, що з 1 січня 2013 року на підставі Закону України від 6 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а саме до Державного агентства земельних ресурсів України та його територіальних органів.
Вказує, що суд першої інстанції не приділив належної уваги та не встановив, на якій підставі майже через рік після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 29 жовтня 2013 року Голова Миронівської районної державної адміністрації своїм розпорядженням № 419 затверджував її технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Адже, на той час, з дати смерті ОСОБА_2 пройшов майже рік, отже, жодним чином не могла бути учасником будь-яких правовідносин.
Звертає увагу, що у день ухвалення рішення 21 липня 2014 року позивачем фактично було змінено предмет позову шляхом подання нової редакції позовної заяви, однак у матеріалах справи відсутні будь які докази направлення нової редакції позовної заяви іншим учасникам справи, що є грубим порушенням ст. 127 ЦПК України в редакції від 4 червня 2014 року, що була чинною на той момент.
11 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області - Мельниченко М.С., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 липня 2014 року у справі № 371/1149/14-ц прийнято з дотриманням норм законодавства.
24 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що трудовим колективом ще ДП «СП «Маслівське» в строк, коли спадкодавець була жива було прийнято рішення про приватизацію земель, які перебували у користуванні зазначеного державного підприємства, у порядку, передбаченому ст. 25 Земельного кодексу України. Отже, спадкодавець висловила свою волю на приватизацію земельної ділянки, а до спадкоємця перейшло право вимагати завершення такої приватизації.
Звертає увагу, що уповноважений орган на розпорядження землями сільськогосподарського призначення від імені держави не заперечував проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» - Гресенко О.В. та Швачка В.Ю. просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду.
23 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області- Мельниченко М.С. надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
29 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника Миронівської міської ради - Савенка В.М. надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
10 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області - Мельниченко Марини Сергіївни надійшло клопотання про заміну відповідача, в якому вона просила замінити Головне управління Держгеокадастру в порядку процесуального правонаступництва на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
В обґрунтування клопотання вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2022 року № 1015 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» вирішено: перейменувати територіальний органДержавної служби з питань геодезії, картографії та кадастру - Головне управління Держгеокадастру у Київській області на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області; реорганізувати територіальний орган Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
Звертає увагу, що відповідно до п. 3 зазначеної Постанови правонаступником територіального органу, який реорганізується, є Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області отже, станом на час розгляду справи в апеляційному суді, Головне управління Держгеокадастру у Київській області перейменовано на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області. Юридична адреса та інші реквізити при цьому не змінилися.
Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для врахування перейменування Головного управління Держгеокадастру на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення стосується інтересів апелянта, відтак останнє наділене правом на його оскарження. Перевіряючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги колегія апеляційного суду встановила наступне.
29 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника Миронівської міської ради - Савенка В.М. надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог за апеляційною скаргою Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 липня 2014 у справі за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держземагенстра у Миронівському районі Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування клопотання вказує, що КСП «Маслівське»» як правонаступник ДП «СП «Маслівське» був обізнаний про процес приватизації земель ДП «СП «Маслівське». Спірна земельна ділянка була сформована саме як земельна частка (пай) в результаті розпаювання земель ДП «СП «Маслівське».
Враховуючи велику кількість судових рішень, якими громадянам визнано право на земельну частку (пай) за рахунок земель КСП «Маслівське», в тому числі із резервного фонду, пік яких припав на 2014-2016 роки, а ОСОБА_4 зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку саме у 2014 році (25 вересня 2014 року) на підставі рішення суду, апелянт міг і повинен був контролювати процес виділення земельних ділянок (паїв).
Вказує, що спірна земельна ділянка була сформована саме як земельна частка (пай) в результаті розпаювання земель ДП «СП «Маслівське». Також, апелянт зобов'язаний був провести інвентаризацію за 2014 рік та подати річну фінансову звітність до 28 лютого 2015 року, і відповідно за результатами щонайменше цієї інвентаризації мав/міг дізнатися про стан та наявність спірної земельної ділянки, якщо припустити, що останній, як правонаступник, не контролював процес виділення земельних ділянок (паїв), хоча мав і повинен був це здійснювати, а тому, відлік позовної давності варто рахувати саме з 28 лютого 2015 року.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Так, вирішуючи заяву представника Миронівської міської ради - Савенка В.М. про застосування строку позовної давності колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити, оскільки позовна давність - це норма матеріального права, яка застосовується з метою захисту особи проти вимог позову, а не проти вимог апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Таким чином, з огляду на вищевказану норму, оскільки сторона, яка не була стороною по справі звернулася до суду із апеляційної скаргою, суд вирішує питання чи її права було порушено.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі №201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21), від 28 жовтня 2021 року у справі №529/690/18 (провадження № 61-6006св21) та від 02 листопада 2021 року у справі № 314/5611/1 (провадження № 61-3829св21).
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» мотивована тим, що КСП «Маслівське» утворилося 21 грудня 2012 року шляхом реорганізації ДП «СП «Маслівське» та є його правонаступником. Предметом оскаржуваного рішенням було отримання дозволу на завершення приватизації та одержання Свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 4, 4398 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель КСП «Маслівське», однак КСП «Маслівське» не було залучене до участі у справі, не зважаючи на той факт, що спір безпосередньо стосується його прав та обов'язків, а, отже було позбавлене можливості відстоювати свої законні права та інтереси.
Так, як вбачається із документів долучених позивачем до матеріалів справи, які стали підставою для визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на завершення приватизації та одержання Свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 4, 4398 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Маслівської сільської ради Миронівського р-ну Київської області, та із заяви апелянта вбачається, що предметом на продовження права на приватизацію була земельна ділянка, яка входить до складу земель КСП «Маслівське».
Таким чином, це питання стосується прав апелянта, а тому апелянт міг бути залучений третьою особою під час розгляду справи.
В той же час, як вбачається із змісту позовних вимог, з урахуванням внесених змін, предметом цього спору є виключно визнання права на завершення приватизації.
Таким чином, суд першої інстанції був обмежено виключно перевіркою наявності чи відсутності у позивачки права спадкоємиці, які перейшли до неї від прав, якими була наділена спадкодавець.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 6 листопада 2012 року виконавчим комітетом Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя , який його пережив, та батьки.
Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 , яка у встановлений строк подала до державного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу Київської області заяву про прийняття спадщини.
Те, що позивач у справі ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Маслівською сільською радою 9 травня 1963 року на прізвище ОСОБА_5 де у графі батьки матір'ю вказана ОСОБА_2 .
Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 28 серпня 1988 року Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 .
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом "а" частини третьої статті 152 ЗК України.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина перша статті 1225 ЦК України).
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
У Перехідних положеннях ЗК України визначено, що у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до статті 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному "якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку".
Відповідно до розпорядження № 419 від 29 жовтня 2013 року голови Миронівської районної державної адміністрації затверджено технічну документації із землеустрою щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства КСП «Маслівське» громадянам - працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1866,1021 га ріллі на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.
У списку громадян - членів підприємства та пенсіонерів з їх числа КСП «Маслівське» щодо виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області за № 190 зазначена ОСОБА_2 , земельна ділянка площею 4,4400 га.
Проте отримати документ на підтвердження права власності на земельну ділянку та зареєструвати його у встановленому порядку ОСОБА_2 не встигла у зв'язку зі смертю, тому як правильно встановлено судом першої інстанції, право щодо завершення приватизації в порядку спадкування за законом перейшло до позивачки, оскільки спадкодавицею таке право було розпочате.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
В даному випадку питання щодо виділення в натурі спадкодавиці земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:014:0008 було вирішено саме розпорядженням № 419 від 29 жовтня 2013 року голови Миронівської районної державної адміністрації.
В той же час, вказане розпорядження є чинним, на час розгляду справи апелянтом не оспорено та не скасовано.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спадкодавець ОСОБА_2 не набула права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області відмовлено спадкоємниці у завершенні процедури приватизації то право спадкоємниці про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання Свідоцтва про право власності на землю на ім'я спадкоємниці підлягало захисту в судовому порядку з урахуванням уточнених позовних вимог.
Аргументи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують. У межах даної справи суд вирішує лише обсяг спадкових прав, які перейшли до позивачки після смерті її матері. Суд у цій справі не встановлює обставини щодо наявності чи відсутності підстав для набуття прав на спірну земельну ділянку у порядку приватизації, оскільки не може підміняти повноваження інших органів.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» без задоволення, а рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 липня 2014 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат у звязку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» залишити без задоволення.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 липня 2014 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба