Київський апеляційний суд
16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
заявника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2025 у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб (слідчих) Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 03.03.2025, відмовлено.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що зазначені в заяві ОСОБА_5 обставини не свідчать про вчинення будь-якого кримінального правопорушення, а описані в ній факти не потребують перевірки засобами кримінального процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою зобов'язати службових осіб Шевченківського УП ГУНП у м. Києві внести відомості про кримінальне правопорушення за його заявою № Ш-9329/ез від 03.03.2025 до ЄРДР.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ч.1 ст.214 КПК України є імперативною нормою, згідно з якою слідчий зобов'язаний внести відомості до ЄРДР протягом 24 годин після подання заяви про кримінальне правопорушення. Вважає, що слідчий суддя підмінив слідчого, оцінивши зміст заяви, у той час як така оцінка покладається законом на досудове розслідування. Викладаючи короткий зміст заяви, а саме, що голова правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі - ДІФКУ) ОСОБА_6 неправомірно табелює його як відсутнього на роботі з невідомих причин у той час як він перебуває на робочому місці, внаслідок чого заявник не отримує в повному обсязі заробітну плату, стверджує, що заява містить об'єктивні дані про можливе вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.172, 364, 366 КК України. У заяві також навів доводи на підтвердження викладених у ній обставин.
Однак ці обставини не були враховані слідчим суддею, висновки в ухвалі якого не відповідають фактичним обставинам, що призвело до обмеження його права на доступ до суду.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, поважність причин пропуску якого заявник мотивує тим, що в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частину ухвали, повний текст якої він отримав через систему «Електронний суд» о 19 годині 40 хвилин 20.03.2025. Одночасно з цим вказує, що останнім днем подання апеляційної скарги є 25.03.2025.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи заявника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 подав 25.03.2025 через підсистему «Електронний суд», тобто з пропуском встановленого законом строку. Заявник брав участь у розгляді скарги 18.03.2025, коли було оголошено резолютивну частину ухвали. Повний текст ухвали слідчий суддя оголосив 19.03.2025 і її копія надійшла в кабінет заявника через підсистему «Електронний суд» о 19 годині 40 хвилин 20.03.2025, що підтверджується скрін-шотом. Оскільки виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, а сама апеляційна скарга була подана без невиправданої затримки, строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 03.03.2025 ОСОБА_5 електронної поштою подав до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві заяву про кримінальне правопорушення, в якій просив, серед іншого, внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.172, 364, 366 КК України, та розпочати досудове розслідування.
11.03.2025 начальник Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надав заявнику відповідь, згідно з якою заяву було зареєстровано за № Ш-9329/ез/1-181969 05.03.2025 і працівниками Шевченківського УП ГУНП у м. Києві проведено перевірку, в ході якої встановлено, що в обставинах, викладених у заяві, ознак кримінального правопорушення виявлено не було. Тому підстав для внесення даного факту до ЄРДР не встановлено.
12.03.2025 ОСОБА_5 оскаржив вказану бездіяльність до слідчого судді, який за наслідками розгляду скарги послався в ухвалі на приписи ст.214 КПК України та завдання кримінального провадження відповідно до положень ст.2 КПК України і вказав, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою кримінального правопорушення, що є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу. Тож, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосовувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. На переконання слідчого судді, викладені у заяві ОСОБА_5 факти за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень, адже заява не містить об'єктивних даних, які б підтверджували реальність конкретної події кримінального правопорушення, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування відповідно до положень ст.214 КПК України.
З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки у заяві про кримінальне правопорушення ОСОБА_5 чітко зазначав про порушення законодавства про працю щодо нього, яке виразилося у систематичному табелюванні його як відсутнього з невідомих причин на роботі та, як наслідок невиплати йому заробітної плати за відповідні дні та безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани. При цьому заява містить посилання на особу, на чиєю вказівкою здійснювались такі дії, дати, коли заявника табелювали подібним чином, реквізити наказу про оголошення догани за порушення трудового законодавства тощо. І з огляду на викладене вважав, що дії групи осіб - працівників ДІФКУ, які грубо порушують трудове законодавства та інші норми чинного законодавства щодо обліку робочого часу і виплати заробітної плати підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.172, 364, 366 КК України.
На переконання колегії суддів, ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги не може бути визнана законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам провадження, що згідно зі ст.ст.407, 409, 411 КПК України є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги ОСОБА_5 по суті.
Згідно ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява ОСОБА_5 , датована 03.03.2025, зареєстрована в Шевченківському УП ГУНП у м. Києві 05.03.2025 за № Ш-9329/ез/1-181969 05.03.2025, що підтверджується даними в листі за підписом начальника управління № 89312-2025 від 12.03.2025. Однак всупереч вимогам ч.1 ст.214 КПК України відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР слідчим цього органу досудового розслідування внесені не були, а натомість заявнику надано відповідь про нібито проведену перевірку, в ході якої встановлено, що в обставинах, викладених у заяві, ознак кримінального правопорушення виявлено не було, тому підстав для внесення даного факту до ЄРДР не встановлено.
Вказані обставини дають достатні підстави вважати, що слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві вчинив бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення, про що обґрунтовано зазначає заявник. А тому апеляційна скарга ОСОБА_5 і, разом з нею, скарга на бездіяльність слідчого підлягають задоволенню шляхом зобов'язання слідчого вчинити певну дію.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Поновити ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчих Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 3 березня 2025 року, скасувати.
Зобов'язати слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинене кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_5 від 3 березня 2025 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3