Іменем України
22 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/15178/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Національної поліції України (далі - НПУ, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, яка полягає в нерозгляді скарги від 30.06.2022 та наданні обгрунтованої відповіді у строк встановлений законом.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 30.06.2022, проте обгрунтованої відповіді на скаргу не було надано, чим порушено статтю 40 Конституції України.
Ухвалою суду від 31.01.2025 справу прийнято до провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позову, оскільки НПУ правомірно та відповідно до положень Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі - Порядок), затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за № 1493/31361, скерували скаргу на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що 30.06.2022 звернувся до відповідача зі скаргою про порушення посадовими особами Голосіївського управління поліції ГУНП в м.Києві статті 40 Конституції України, статей 15, 19, 20 Закону України «Про зверення громадян». Ця скарга відповідно до розділу V Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, не розглянута.
Відповідачем до суду надано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що доводи відповідача позивачем не спростовані, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відповити.
Врахувавши доводи позивача та представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
Позивач 11.07.2021 звернувся до Голосіївського управління поліції ГУНП в м.Києві з заявою про надання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, яку отримано 13.07.2021.
Відповіді за наслідками розгляду вказаної вище заяви позивачу не надано.
04.10.2021 позивач звернувся до Управління патрульної поліції у м.Києві зі скаргою від 03.10.2021 про порушення посадовими особами Голосіївського управління поліції ГУНП в м.Києві статті 40 Конституції України та статей 15, 19, 20 Закону України «Про зверення громадян», яку отримано 05.10.2021.
13.10.2021 Управлінням патрульної поліції у м.Києві скаргу позивача від 03.10.2021 спрямовано до Голосіївського управління поліції ГУНП в м.Києві для розгляду.
Відповіді за наслідками розгляду вказаної вище скарги позивачу не надано.
28.01.2022 позивач вдруге звернувся до Управління патрульної поліції у м.Києві зі скаргою про порушення посадовими особами Голосіївського управління поліції ГУНП в м.Києві статті 40 Конституції України та статей 15, 19, 20 Закону України «Про зверення громадян» з підстав нерозгляду раніше поданої скарги від 03.10.2021.
15.02.2022 за вих. № 1-1093/41/11/2/02-2022 Управлінням патрульної поліції у м.Києві надано позивачу відповідь, в якій зазначено таке. В ході розгляду скарги встановлено, що скарга була подана до УПП у м. Києві ДПП, але стосувалась працівників Голосіївського УП ГУНП у м. Києві. Повідомляють, що до компетенції УПП у м. Києві ДПП не входить повноваження розгляду скарг на працівників Голосіївського УП ГУНП у м. Києві. Згідно частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Отже, враховуючи вищевикладене, в ході перевірки інформація з приводу неправомірних дій працівника УПП у м. Києві ДПП свого підтвердження не знайшла.
30.06.2022 позивач звернувся до НПУ зі скаргою про порушення посадовими особами Голосіївського управління поліції ГУНП в м.Києві, також заступником начальника Голосіївського управління поліції ГУНП в м.Києві статті 40 Конституції України та статей 15, 19, 20 Закону України «Про зверення громадян» з підстав нерозгляду раніше поданої скарги від 03.10.2021.
04.07.2022 до Національної поліції України надійшла скарга ОСОБА_1 від 30.06.2022 (номер реєстрації в НПУ - Я-8665 від 04.07.2022) щодо ненадання Голосіївським управлінням поліції ГУНП у м. Києві обгрунтованої письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 від 11.07.2021.
Зважаючи, що ОСОБА_1 у скарзі від 30.06.2022 порушував питання щодо протиправних дій посадових осіб Голосіївського управління поліції, яке є структурним підрозділом ГУНП у м. Києві, розгляд скарги позивача керівництвом НПУ (першим заступником Голови НПУ М. Кузнецовим) відповідно до вимог пункту 7 розділу IV Порядку було передано на вирішення до ГУНП у м. Києві (роздруківка з автоматизованої інформаційно-пошукової системи НПУ «Канцелярія» по вх. № Я-8665 від 04.07.2022 та резолюція керівництва НПУ.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за інформацією ГУНП у м. Києві (копія листа Управління головної інспекції ГУНП у м. Києві від 13.10.2022 № 1032/125/67/02-2022 додається), за наслідками розгляду скарги від 30.06.2022 позивачу листом ГУНП у м. Києві від 27.09.2022 № Я-5472/125/05/11-2022 надана обгрунтовна відповідь по суті порушених питань. Зокрема, ОСОБА_1 у даному листі ГУНП у м. Києві було поінформовано, що за відомостями, викладеними у скарзі від 30.06.2022 щодо неналежного розгляду попередніх звернень заявника окремими поліцейськими Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві та управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції проведено перевірку.
За результатами перевірки встановлено, що 02.10.2020 за вх. № 16209 до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшла ухвала Голосіївського районного суду м. Києва про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 30.10.2020 відділом дізнання Голосіївського УП відомості були внесені до ЄРДР за № 12020105010001090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини першої статті 185 Кримінального кодексу України. 08.12.2020 відділом дізнання цього ж управління поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінально процесуального кодексу України кримінальне провадження № 12020105010001090 закрито.
Разом з тим, у діях окремих працівників Голосіївського управління поліції встановлено порушення службової дисципліни, що виразилося у неповному з'ясування порушених заявником питань та наданні недостовірних відомостей за результатами розгляду заяви (копія доповідної записки Управління головної інспекції ГУНП у м. Києві від 27.09.2022 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 ). Однак, ураховуючи вимоги частини першої статті 21 Дисциплінарного статуту НПУ застосувати дисциплінарні стягнення до винних поліцейських не можливо, оскільки з дня вчинення дисциплінарного проступку минуло шість місяців. У той же час указаним поліцейським наголошено на дотриманні службової дисципліни та недопущенні аналогічних прорахунків у подальшій службовій діяльності.
ОСОБА_1 поінформовано, що з метою перевірки відомостей про можливі порушення вимог чинного законодавства працівниками Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, копію скарги ОСОБА_1 направлено до УПП у м. Києві ДПП для відповідного розгляду та реагування (копія листа УГІ ГУНП у м. Києві від 28.09.2022 № 959/125/67/01-2022).
Лист ГУНП у м. Києві від 27.09.2022 № Я-5472/125/05/11-2022 на адресу проживання ОСОБА_1 , яка також зазначена ним у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), було надіслано 28.09.2022, про що свідчить копія журналу обліку вихідної кореспонденції Управління головної інспекції ГУНП у м. Києві та копія реєстру № 51 від 28.09.2022 відправки простої кореспонденції з використанням знаків поштової оплати.
З аналізу скарги позивача від 30.06.2022 та наданої ГУНП у м. Києві за результатами її розгляду відповіді слідує, що скарга була розглянута і заявнику була надана повна та обгрунтована відповідь. Відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 30.06.2022 ГУНП у м. Києві була надіслана заявнику 28.09.2022.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною першою статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств. установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до статті 2 Закон України «Про звернення громадян» законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Процедура розгляду звернень громадян визначена Порядком розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі - Порядок), затвердженим наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за № 1493/31361.
Відповідно до пункту 9 розділу II Порядку звернення громадян, які надійшли до апарату центрального органу управління поліції вперше та які не розглядалися міжрегіональними територіальними органами Національної поліції України, територіальними органами поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. областях, місті Києві, установами та організаціями, що належать до сфери управління Національної поліції України, службою діловодства надсилаються до таких органів для вирішення по суті порушених у них питань.
Відповідно до пункту 7 розділу IV (Розгляд звернень громадян, оформлення результатів розгляду звернень та надання відповідей заявникам) Порядку щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень, зокрема, передати на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції.
Таким чином, цим Порядком чітко визначено порядок та строки розгляду звернень громадян і скарг. Яким встановлено, що не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень, зокрема, передача на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції.
Тобто, цим порядком чітко визначено, що для вирішення та розгляду, зокрема, скарги приймається рішення про передачу її до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції.
Статтею 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають центральний орган управління поліції та територіальні органи поліції. Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, та як міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць).
При цьому, аналізуючи наведені положення Порядку, можна зробити висновок, що в даному випадку діє відсилочна норма, яка передбачає при розгляді скарг громадян застосування в тому числі положень пункту 7 розділу IV Порядку.
Тобто, щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень, зокрема, передати на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції.
Як наслідок, суд вважає, що Національна поліція України під час розгляду скарги позивача від 30.06.2022 діяла відповідно положень пункту 7 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі - Порядок), затвердженим наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за № 1493/3136.
Доводи позивача стосовно того, що Національна поліція України зважаючи на приписи розділу V Порядку не мала підстав для передачі його скарги від 30.06.2022 на вирішення до Головного управління Національної поліції у м. Києві, судом визнаються незмістовними з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу V Порядку скарга на дії чи рішення органу (підрозділу) поліції або їх посадових осіб подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до законодавства України, у разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням безпосередньо до суду.
Таким чином, відповідно до цієї норми, вважаючи дії посадових осіб Голосіївського управління поліції протиправними, ОСОБА_1 відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу V Порядку мав право подати скаргу в порядку підлеглості вищому органу - тобто до ГУНП у м. Києві, оскільки саме даний орган поліції є вищим органом в порядку підлеглості для Голосіївського управління поліції.
У зв'язку з чим відповідачем відповідно до положень Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України правомірно спрямовано скаргу позивача від 30.06.2022 до ГУНП у м. Києві для розляду.
Доводи позивача стосовно відсутності підстав Національної поліції України щодо передачі скарги від 30.06.2022 до ГУНП у м. Києві також судом визнаються незмістовними з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 5 розділу V Порядку забороняється надсилати скарги громадян для розгляду тим органам (підрозділам) поліції або їх посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, а також тим, які не мають повноважень для їх розгляду.
При цьому, дослідженням змісту скарги від 30.06.2022 позивач не скаржився на дії (бездіяльність) ГУНП у м. Києві чи посадових осіб ГУНП у м. Києві. У зазначеній скарзі ОСОБА_1 повідомляв про неправомірні дії працівників Голосіївського управління поліції, зокрема, щодо невиконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києві від 11.09.2020, якою зобов'язано посадових осіб Голосіївського управління поліції внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 09.07.2020, а також ненадання Голосіївським управлінням поліції обґрунтованої відповіді на його заяву від 11.07.2021 у встановлений законом строк.
Таким чином, позивач скаржився на дії працівників Голосіївського управління поліції, вказуючи на порушення останніми вимог Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про звернення громадян» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту НПУ (далі - Дисциплінарний статут), затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з частиною дев'ятою статті 20 Дисциплінарного статуту застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.
При цьому, призначення поліцейських на посади в Голосіївському управлінні поліції здійснюється наказами Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Як наслідок, саме начальник ГУНП у м. Києві наділений повноваженнями щодо застосування до поліцейських Голосіївського управління поліції, зокрема, таких видів дисциплінарних стягнень як звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Враховуючи вищевикладене, розгляд скарги позивача керівництвом НПУ відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про звернення громадян», пункту 7 розділу IV, абзацу 1 пункту 1 розділу V Порядку, з урахуванням частини дев'ятої статті 20 Дисциплінарного статуту НПУ було передано на вирішення до ГУНП у м. Києві.
Крім того, доводи позивача про те, що відповідь на скаргу від 30.06.2022 не надано та не отримано, спростовується наступним.
Згідно інформації, яку Національній поліції України було надано ГУНП у м. Києві, листом Управління головної інспекції ГУНП у м. Києві від 13.10.2022 № 1032/125/67/02-2022 за наслідками розгляду скарги від 30.06.2022 позивачу листом ГУНП у м. Києві від 27.09.2022 № Я-5472/125/05/11- 2022 була надана грунтовна відповідь по суті порушених питань. Зокрема, ОСОБА_1 , в якому поінформовано, що за відомостями, викладеними у скарзі від 30.06.2022 щодо неналежного розгляду попередніх звернень заявника окремими поліцейськими Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві та управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції проведено перевірку.
Лист ГУНП у м. Києві від 27.09.2022 № Я-5472/125/05/11-2022 на адресу проживання ОСОБА_1 , яка також зазначена ним у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), було надіслано 28.09.2022, про що свідчить копія журналу обліку вихідної кореспонденції Управління головної інспекції ГУНП у м. Києві та копія реєстру № 51 від 28.09.2022 відправки простої кореспонденції з використанням знаків поштової оплати.
Оскільки судом достовірно встановлено, що відповідач діяв в порядку і спосіб, який визначений пунктом 7 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за № 1493/31361, відтак позовні вимоги судом визнаються необгрунтованими. У зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного, суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки рішення прийнято не на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.О. Кисельова