22 травня 2025 року Київ № 640/18974/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 21.12.2017 у розмірі 15 829,07 грн. сплаченого згідно з квитанцією № 14-24001L/1 від 21.12.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.12.2017 він вперше придбав квартиру, у зв'язку з чим ним було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 15 829,07 грн. Проте, позивач наголосив на тому, що він придбав житло вперше, а тому не є платником збору обов'язкове державне пенсійне страхування.
У зв'язку з цим позивач 22.07.2022 звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, на яку отримав відмову.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати подання до органу казначейства про повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 15 829,07 грн.
Стосовно строку звернення до суду позивач зазначає, що в даному випадку ним оскаржується відмова відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення позивачу збору. Так як відмова відповідача у видачі відповідного подання була сформована 27.07.2022, що підтверджується листом відповідача від 27.07.2022 № 2600-0603-8/89224, а позовна заява позивачем подається до суду у жовтні 2022 року, тобто у встановлений КАС України шестимісячний строк, оскільки спірні правовідносини виникли у липні 2022 року після отримання позивачем відмови відповідача, адже саме в цей час позивач дізнався про порушення з боку відповідача своїх прав. А тому, на думку позивача, саме з цього часу розпочався початок перебігу строку звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 справу прийнято до свого провадження суддею Горобцовою Я.В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, позивачем відповідно до договору купівлі-продажу придбано квартиру 21.12.2017, однак вчиняти будь-які дії щодо повернення збору позивач розпочав лише 22.07.2022 звернувшись до відповідача із заявою про повернення коштів. Таким чином позивач вважає, що звернення про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна через 4,5 роки не може вважатися розумним строком після здійснення платежу.
Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не скористалось правом на надання письмових пояснень у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
21.12.2017 між ТОВ «Компанія з управління активами «Кристал Ессет Менеджмент» (надалі - Продавець) та ОСОБА_1 (далі - Покупці) укладено договір купівлі-продажу.
За умовами пункту 1 Договору продавець передав у власність покупця квартиру АДРЕСА_1 та сплатив за неї грошову суму визначену у цьому Договорі.
В пункті 7 Договору зазначено, що продаж квартири здійснено за 1 582 907,30 гривень.
Відповідно до пункту 19 Договору збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується покупцем (позивачем).
Судом встановлено, що позивачем було сплачено збір з операції придбання нерухомого майна у розмірі 15 829,07 грн., що підтверджується квитанцією № 14-24001L/1 від 21.12.2017.
22.07.2022 позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення помилково сплаченого збору.
Листом від 27.07.2022 № 2600-0603-8/89224 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Також відповідач зазначив про пропуск строку звернення згідно статті 257 Цивільного кодексу України та підпункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.
Пунктом 8 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.
Згідно з пунктом 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
Судом встановлено, що факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 21.12.2017 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2308.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.06.2022 № 303388734 позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , яке було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2308.
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 15 829,07 грн. (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції № 14-24001L/1 від 21.12.2017, наявною у матеріалах справи.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 р. №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Так, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21.08.2018 у справі №819/657/17, від 20.03.2018 у справі №819/1249/17 та від 19.06.2018 у справі №819/1554/16).
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, органом Пенсійного фонду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, судом враховано, що відповідно до абз.1-2 п. 5 Порядку №787 повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що повернення помилкового сплачених коштів, у тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, здійснюється органами Державної казначейської служби України лише за умови попереднього звернення до них органів, що контролюють справляння надходжень бюджету з поданням, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого при укладенні договору купівлі-продажу квартири.
З приводу посилання відповідача у листі від 27.07.2022 №2600-0603-8/89224, в обґрунтування власної позиції, на положення статті 257 Цивільного кодексу України та пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, суд зазначає, що зазначені норми не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли між сторонами.
По-перше, стаття 257 Цивільного кодексу України стосується строків позовної давності у цивільних правовідносин.
По-друге, пункт 1.4. статті 1 Податкового кодексу України, вказує, що встановлення і скасування зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто Податковий кодекс України не врегульовує питання строків подання заяви про повернення помилково сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки правові підставі для звернення містяться в Законі України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому варто зазначити, що Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не визначає строків подання заяви про повернення помилково сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви позивача про повернення помилково сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з пропущенням строків на її подання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна з підстав, що не відповідають положенням чинного законодавства.
Суд також вважає що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду визначений статтею 122 КАС України, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначив позивач, про наявність пільг під час укладання договору купівлі-продажу йому нотаріусом повідомлено не було. Проте одразу як позивачу стало відомо про наявність таких пільг він звернувся до відповідача з відповідною заявою, на що листом від 27.02.2022 отримав відмову, і лише після чого позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
З огляду на викладене суд приходить висновку, що позивачем не пропущений шестимісячний строк звернення до суду, який обраховується з часу, коли позивач дізнався про своє порушене право, тобто після отримання відмови відповідача в поверненні помилково сплачених коштів.
Посилання відповідача у відзиві на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 суд вважає безпідставним, оскільки у вказаній справі предметом позову були правовідносини щодо соціальних виплат, які є щомісячним періодичним платежем, тоді як предмет розгляду у даній справі є саме визнання протиправною відмови відповідача від 19.10.2020 року №2600-0502-8/148101 сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Також суд зазначає, що за приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, викладену у листі від 27.07.2022 № 2600-0603-8/89224 у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 15 829,07 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 992,40 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 992,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладену у листі від 27.07.2022 № 2600-0603-8/89224 у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 15 829,07 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) підготувати на направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково зарахованого до Державного бюджету збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна у розмір 15 829,07 грн (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень 07 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.