Єд. унік. № 243/2797/25
Провадження № 3/243/1764/2025
23 травня 2025 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Соловйова О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, начальника відділення протиповітряної оборони, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ДНК-2 №1459 від 30.03.2025 року ОСОБА_1 вчинив правопорушення при наступних обставинах.
04.03.2025 о 14 год. 30 хв. полковник ОСОБА_1 , начальник ППО - начальник відділення ППО в/ч НОМЕР_2 , будучи військовою службовою особою, в порушення вимог ст. ст. 7, 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. ст. 1-5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, не виконав наказ начальника про вилучення стрілецької зброї, закріпленої за підлеглим офіцером капітаном ОСОБА_2 , заходів для запобігання надзвичайним подіям за участі підлеглого не вжив, чим вчиним недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, що в подальшому виявлено посадовими особами ВСП під час проведення перевірки в АДРЕСА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУПАП.
ОСОБА_1 та його захисник Кущ Є.Є. в судове засідання не з'явились, про причини неприбуття суду не повідомили, хоча повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
22.04.2025 захисник ОСОБА_1 адвокат Кущ Є.Є. подав до суду письмове заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення, в якому стверджує, що наказ про вилучення у ОСОБА_2 стрілецької зброї дійсно не був виконаний, оскільки про цей наказ наразі нічого не відомо, такого наказу ОСОБА_1 доведено не було. Про існування такого наказу він дізнався з протоколу про адміністративне правопорушення і до цього часу не бачив його та не мав можливості ознайомитися з ним. Щодо звинувачення ОСОБА_1 у невжитті заходів для запобігання надзвичайним подіям за участі підлеглого, захисник Кущ Є.Є. стверджує, що ОСОБА_2 проходив лікування в умовах КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна психіатрична лікарня» з 5 по 21 березня 2025 р. з діагнозом важкий депресивний епізод з психотичними симптомами, суїцидальна спроба. Проте сам ОСОБА_2 стверджував, що раніше до психіатра не звертався, а його вчинок був імпульсивним. Про це свідчить виписка із медичної карти стаціонарного хворого. З огляду на те, що полковник ОСОБА_1 не є медиком, психіатром, невідомо, яким чином він міг передбачити або запобігти імпульсивному вчинку капітана ОСОБА_2 , і які саме заходи мав вчинити для запобігання надзвичайним подіям за участі підлеглого, як про це говориться у протоколі. З наведених підстав захисник просить закрити провадження по справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте у судове засідання для надання пояснень не з'явились.
ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмові пояснення, відповідно до яких він є заступником командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу, начальником відділення психологічної підтримки персоналу в/ч НОМЕР_2 . У в/ч НОМЕР_2 було проведено службове розслідування по факту смерті капітана ОСОБА_2 . Службовим розслідуванням встановлено, що капітан ОСОБА_2 - помічник начальника ППО військової частини НОМЕР_2 , лікувався в Дніпропетровській багатопрофільній клінічно психіатричній лікарні з 05.03.2025 по 21.03.2025 року з діагнозом: важкий депресивний епізод з психотичними симптомами. Суїцидальна спроба була 04.03.2025 року. Виписаний з покращенням (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2932/2025 від 21.03.2025).
25.03.2025 був повторно направлений (направлення до КП «ДБКЛПД'ДОР» від 25.03.2025 та форма 100 від 25.03.2025, додається) на госпіталізацію з діагнозом "Виражений депресивний епізод з психотичними симптомами. Суїцидальна спроба 04.03.2025". Госпіталізований у ПХГ Черкаське з наступною евакуацією на м. Дніпро. По прибуттю капітана ОСОБА_2 до КП «ДБКЛПД'ДОР» в госпіталізації йому було відмовлено. Після чого, капітан ОСОБА_2 самостійно повертався до військової частини 26.03.2025 року громадським транспортом. До місця проживання у АДРЕСА_3 прибув після 17:00 26.03.2025 року.
З пояснень, відібраних у майора ОСОБА_3 - старшого помічника начальника протиповітряної оборони відділення протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_2 - полковника ОСОБА_1 , начальниак протиповітряної оборони, начальник відділення протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_2 та старшого солдата ОСОБА_4 водія - електрика відділення управління начальника ППО військової частини НОМЕР_2 встановлено, що 25.03.2025 капітана ОСОБА_2 було повторно направлено (направлення до КП "ДБКЛПД"ДОР" від 25.03.2025 та форма 100 від 25.03.2025, додається) на госпіталізацію з діагнозом "Виражений депресивний епізод з психотичними симптомами. суїцидальна спроба 04.03.2025". Госпіталізований у ПХГ Черкаське з наступною евакуацією у м. Дніпро. Під час розмови з ОСОБА_2 по телефону, з його слів, в госпіталізації капітану ОСОБА_2 було відмовлено та перенаправлено до іншого закладу з якою метою невідомо. Повертався до військової частини 26.03.2025 року потягом (Дніпро- Краматорськ) самостійно. До місця проживання у АДРЕСА_3 , прибув після 17-00 год. 26.03.2025 року. Майор ОСОБА_3 разом зі старшим солдатом ОСОБА_4 прибули дуже пізно зі служби, не стали заходити в кімнату ОСОБА_2 , так як вважали, що він спить. Зранку 27.03.2025 року, зайшовши до його кімнати, так як на стуки та звернення капітан ОСОБА_2 не відповів, виявили тіло капітана ОСОБА_2 з пістолетом ПМ №СП5339 у руці, який був виданий капітану ОСОБА_2 (згідно запису у посвідченні офіцера капітана ОСОБА_2 НОМЕР_3 ) та передсмертною запискою біля нього (фото тіла, пістолета ПМ №СП5339 з якого був здійснений смертельний постріл капітаном ОСОБА_2 та фото копію передсмертної записки додається). Про даний факт майор ОСОБА_3 повідомив полковника ОСОБА_1 - начальника протиповітряної оборони, начальника відділення протиповітряної оборони в/ч НОМЕР_4 і майором ОСОБА_3 було викликано наряд Національної поліції та представників ВСП ЗСУ.
Так як, полковник ОСОБА_1 не виконав усний наказ командира в/ч НОМЕР_2 та заступника командира в/ч НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу - начальника відділення психологічної підтримки персоналу про вилучення стрілецької зброї, закріпленої за підлеглим офіцером - капітаном ОСОБА_2 , начальником групи запобігання і профілактики кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 був складений протокол ДНК-2 №1459 піл 30.03.2025 року про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 cт. 172-15 КУпАП про те, що полковник ОСОБА_1 не виконав наказ начальника про вилучення стрілецької зброї закріпленої за підлеглим офіцером капітаном ОСОБА_2 та не вжив заходів для запобігання наданих подій за участю підлеглого, чим вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, що в подальшому виявлено посадовими особами ВСП в АДРЕСА_2 .
У відповідності до Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України визначено порядок віддання й виконання наказів. Як зазначено у ст. 35 накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано пояснення ОСОБА_1 , згідно яким капітан ОСОБА_2 проходив службу у його підпорядкуванні з вересня 2024 року, проживав у місті Слов'янську. 4 березня 2025 року ОСОБА_2 , перебуваючи на службі, вчинив спробу самогубства. Його було направлення на лікування і до 23 березня 2025 року він перебував у закладі метального здоров'я у м. Дніпро. Після лікування він повернувся до військової частини у задовільному стані, але повинен був направлений на ВЛК. Однак ОСОБА_2 був допущений до виконання службових обов'язків. 25 березня 2025 року він доповів йому, що відчуває погіршення стану здоров'я. Він направив ОСОБА_2 до медичної роти, звідки його направили на лікування до м. Дніпро. Однак, його не госпіталізували, 26 березня він повернувся до місця мешкання у м. Слов'янську. Наступного дня він повинен був прибути до місця проходження служби у АДРЕСА_4 . Вранці 27 березня 2025 р. майор ОСОБА_3 доповів йому, що виявив ОСОБА_2 без ознак життя за місцем проживання. Він здійснив самогубство шляхом пострілу в голову із закріпленого за ним пістолета ПМ. Після діагностування у ОСОБА_2 розладів ментального здоров'я заступник командира бригади з ППП (психологічної підтримки персоналу) майор ОСОБА_5 наказав йому ( ОСОБА_1 ) вилучити у ОСОБА_2 стрілецьку зброю, закріплену за ним. Цю вказівку він не виконав тому, що був заклопотаний по службі.
Суд, дослідивши наявні у справі про адміністративне правопорушення докази, письмові пояснення ОСОБА_5 , надавши їм належну правову оцінку, дійшов висновку, що справа підлягає закриттю з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Диспозицією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, порушення якої інкримінується ОСОБА_1 , передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Особливий період в Україні введено Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні з 24 лютого 2022 р., який в подальшому неодноразово продовжувався і діє по цей час.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, що передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов'язків полягає у невиконання дій, які входять до службових обов'язків. Неналежне виконання службових обов'язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов'язків.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби полягало в тому, що він не виконав наказ начальника про вилучення стрілецької зброї, закріпленої за підлеглим офіцером капітаном ОСОБА_2 ; не вжив заходів для запобігання надзвичайним подіям за участі підлеглого.
В протоколі вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 7, 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. ст. 1-5 Дисциплінарного статуту ЗСУ. При цьому, не вказано, які саме норми вказаних статутів ним порушені.
Посилання на загальні положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ при визначенні обов'язків військової службової особи є недостатнім для констатації наявності складу об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, оскільки це позбавляє суд можливості встановити конкретні службові обов'язки конкретної військової службової особи та які з цих обов'язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також які нормативні положення порушені суб'єктом правопорушення.
Оскільки норма закону, передбачена ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є бланкетною, то в протоколі про адміністративне правопорушення необхідно обов'язково зазначити, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі. Отже, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить всіх складових правопорушення, інкримінованого йому, а тому за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Матеріалами справи встановлено, що викладення обставин діяння в протоколі не відображає всіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, так як він не містить відомостей, які б розкривали суть недбалого ставлення ОСОБА_1 до військової служби, у чому саме полягає недбале ставлення до військової служби, які саме обов'язки були неналежно виконані, за конкретних обставин справи. При цьому приймається до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини, для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. У справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії» Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. ст. 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, порушення яких інкриміновано полковнику ОСОБА_1 , на військовослужбовців покладено обов'язок беззастережно виконувати накази командирів…, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою..., проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові
Згідно ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, порушення якої інкриміновано полковнику ОСОБА_1 , військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до п. 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40, наказ командира (керівника) - основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності. Наказ містить норми, обов'язкові для виконання підлеглими.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені вказаного правопорушення надані протокол про адміністративне правопорушення від 30 березня 2025 р.; пояснення ОСОБА_1 ; копія посвідчення офіцера на ім'я ОСОБА_1 ; довідка про самогубство військовослужбовця ЗСУ; копія довідки про надходження ОСОБА_2 на лікуванні; копія виписки з медичної картки ОСОБА_2 ; копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого; копія направлення ОСОБА_2 на лікування; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; пояснення ОСОБА_3 ; копія розписки про вилучення зброї та набоїв; пояснення ОСОБА_4 ; пояснення ОСОБА_5 ; витяг з наказу командира військової частини; службова характеристика ОСОБА_1 .
Аналіз вказаних вище доказів свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.
Вказаний висновок ґрунтується на наступному.
За змістом ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
У порушення вказаних вимог законодавства в протоколі відносно ОСОБА_1 не зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно витягу з наказу командира військової частини № 244 від 21 серпня 2023 року полковник ОСОБА_1 проходив службу в ЗСУ на посаді начальника протиповітряної оборони (ППО) - начальника відділення протиповітряної оборони відповідної військової частини.
Витягом з наказу командира військової частини № 239 від 16 серпня 2024 року зазначено, що капітан ОСОБА_2 проходив службу в ЗСУ на посаді помічника начальника протиповітряної оборони відділення протиповітряної оборони відповідної військової частини.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано довідку про самогубство військовослужбовця ВСУ ОСОБА_2 , в якій вказано, що 4 березня 2025 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_2 здійснено спробу самогубства шляхом порізу розкладним ножом лівого передпліччя. В період з 5 по 21 березня 2025 року ОСОБА_2 лікувався в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня надання психіатричної допомоги», діагноз «F 32.3 Важкий депресивний епізод з психотичними симптомами. Суїцидальна спроба (04.03.2025). Виписаний з покращенням.», 27 березня 2025 року ОСОБА_2 покінчив життя самогубством шляхом пострілу в голову із закріпленого пістолета ПМ. За свідоцтвом про смерть від 02.04.2025 за № НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до довідки КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня надання психіатричної допомоги» від 21 березня 2025 року та виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в лікарні з 5 по 21 березня 2025 року, діагноз «F 32.3 Важкий депресивний епізод з психотичними симптомами. Суїцидальна спроба (04.03.2025). Виписаний з покращенням.»
За фактом самогубства ОСОБА_2 , органом досудового розслідування 27 березня 2025 р. зареєстровано кримінальне провадження за ч.1 ст. 115 КК України.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано пояснення свідка ОСОБА_5 , який служить заступником командира бригади з ППП (психологічна підтримка персоналу)., в яких ОСОБА_5 пояснив, що 4 березня 2025 року ОСОБА_2 , перебуваючи на службі, вчинив спробу самогубства шляхом нанесення порізів лівої руки ножом. ОСОБА_2 був направлений на лікування до закладу ментального здоров'я в м. Дніпро, де перебував з 5 по 21.03.2025. Після повернення до військової частини він не скаржився на стан здоров'я, його було допущено до несення служби. ОСОБА_2 постійно перебував під наглядом безпосереднього командира полковника ОСОБА_1 . Одразу після здійснення капітаном ОСОБА_2 спроби суїциду (4 березня 2025 р.) він ( ОСОБА_5 ) розпорядився вилучити у нього закріплений за ним пістолет ПМ. Полковник ОСОБА_1 мав це проконтролювати. 25 березня 2025 р. ОСОБА_1 доповів йому, що стан здоров'я капітана ОСОБА_2 погіршився, його направили до лікарні ментального здоров'я м. Дніпро. Однак, ОСОБА_2 на лікування не залишився, а 26.03.2025 повернувся до місця проживання у м. Слов'янськ, де здійснив самогубство шляхом пострілу в голову із закріпленого за ним пістолета ПМ. Він розпорядився полковнику ОСОБА_1 вилучити зброю підлеглого йому офіцера. Він мав передати зброю до служби РАО або до чергової служби. Проте цю вказівку ОСОБА_1 не виконав, а капітан ОСОБА_2 скористався тим, що за місцем проживання, де зберігалась його стрілецька зброя, нікого не було.
21.05.2025 свідок ОСОБА_5 подав до суду пояснення, яким стверджує, що полковник ОСОБА_1 не виконав усний наказ командира військової частини та заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу ( ОСОБА_5 ) про вилучення стрілецької зброї, закріпленої за підлеглим офіцером капітаном ОСОБА_2 .
Між тим, свідок ОСОБА_3 пояснив, що пістолет у ОСОБА_2 вилучався на період лікування (з 5 по 21 березня 2025 р.) і був виданий йому 21 чи 22 березня 2025 р. Крім того, ОСОБА_3 повідомив, що він служив старшим помічником начальника протиповітряної оборони відповідної військової частини. ОСОБА_2 на початку березня 2025 р. здійснив спробу самогубства, в зв'язку з чим знаходився на лікуванні. В ніч на 27 березня 2025 року він покінчив з життям шляхом пострілу з пістолета в голову. В кімнаті, де жив ОСОБА_2 , виявлено пістолет ПМ і стріляну гільзу, а також автомат АК-74. В автоматі не було бойка, він забрав його після першої спроби самогубства.
Згідно розписки від 27 березня 2025 року ОСОБА_3 прийняв від представників ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою АДРЕСА_5 та 4 магазини до нього з набоями, магазин до пістолету з набоями у кількості 8 шт., які перебували в особистих речах капітана ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_4 в поясненнях підтвердив факт самогубства ОСОБА_2 в ніч на 27 березня 2025 року.
Аналізуючи надані докази, суд приходить до переконання про недоведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.
При цьому приймається до уваги, що матеріалами справи достовірно не встановлено, хто саме, де і коли надав наказ ОСОБА_1 про вилучення у ОСОБА_2 стрілецької зброї.
Заступник командира бригади з психологічної підтримки персоналу ОСОБА_5 спочатку пояснив, що саме він одразу після здійснення ОСОБА_2 спроби суїциду розпорядився вилучити у нього закріплений за ним пістолет ПМ. Полковник ОСОБА_1 мав це проконтролювати. Кому він віддав таке розпорядження, виконання якого мав проконтролювати ОСОБА_1 , ОСОБА_5 не повідомив. В подальшому, він пояснив, що розпорядився ОСОБА_1 вилучити зброю у підлеглого йому офіцера, проте цю вказівку той не виконав. Пізніше ОСОБА_5 стверджує, що ОСОБА_1 не виконав усний наказ командира військової частини та заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу ( ОСОБА_5 ) про вилучення стрілецької зброї, закріпленої за підлеглим офіцером капітаном ОСОБА_2 . Командир військової частини з цього питання не опитаний.
Однак, свідок ОСОБА_3 пояснив, що пістолет у ОСОБА_2 вилучався на період лікування (з 5 по 21 березня 2025 року) і був виданий йому 21 чи 22 березня 2025 року.
Пояснення ОСОБА_3 свідчать про те, що вказівка ОСОБА_5 про вилучення у ОСОБА_2 зброї була виконана, а потім невстановлена службова особа допустила його до несення служби, а пістолет йому повернули.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано пояснення ОСОБА_1 , згідно якому після діагностування у ОСОБА_2 розладів ментального здоров'я ОСОБА_5 наказав йому вилучити у ОСОБА_2 стрілецьку зброю, закріплену за ним. Цю вказівку він не виконав тому, що був заклопотаний по службі.
Ці пояснення ОСОБА_1 викликають сумнів, оскільки ОСОБА_2 діагностували розлад ментального здоров'я в період з 5 по 21 березня 2025 року., коли він находився на стаціонарному лікуванні, а згідно протоколу йому інкримінують невиконання наказу командира 4 березня 2025 року.
У письмовому запереченні проти протоколу про адміністративне правопорушення захисник Кущ Є.Є., діючи в інтересах ОСОБА_1 , з його слів стверджує, що про наказ про вилучення у ОСОБА_2 стрілецької зброї йому нічого невідомо, такого наказу ОСОБА_1 доведено не було. Про існування такого наказу він дізнався з протоколу про адміністративне правопорушення і до цього часу не бачив його та не мав можливості ознайомитися з ним.
Отже, звинувачення ОСОБА_1 у недбалому ставленні до військової служби у формі невиконання наказу начальника про вилучення стрілецької зброї, закріпленої за підлеглим офіцером капітаном ОСОБА_2 , не знайшло свого об'єктивного підтвердження.
У протоколі про адміністративне правопорушення також вказано, що ОСОБА_1 не вжив заходів для запобігання надзвичайним подіям за участі підлеглого, що кваліфіковано як недбале ставлення до військової служби.
Відповідно до висновку акту службового розслідування встановлено, що стороннього втручання, а саме - доведення до самогубства не виявлено, прямої провини військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , у тому числі посадових осіб цієї в/ч у смерті капітана ОСОБА_2 не встановлено.
До того ж, в порушення вимог ст. 256 КУпАП в протоколі не вказано, саме яким законодавчим або нормативним актом передбачено вжиття ОСОБА_1 цих заходів, яку норму спеціального закону він порушив, в чому полягає суть цих порушень, який підлеглий і що вчинив.
ОСОБА_1 ставиться у вину невжиття заходів для запобігання надзвичайним подіям за участі підлеглого, вчинене 4 березня 2025 року о 14 год. 30 хв. При цьому, в матеріалах провадження відсутні будь- які дані, що підтверджують вказані дату і час вчинення цього порушення.
Суд приймає також до уваги, той факт, що ОСОБА_2 до 5 березня 2025 року ніколи не скаржився на стан здоров'я, а спроба суїциду 4 березня 2025 року була імпульсивною. ОСОБА_1 не є медиком, психіатром, в матеріалах провадження не зазначено, яким чином він міг передбачити або запобігти імпульсивному вчинку ОСОБА_2 .
Таким чином, звинувачення ОСОБА_1 у недбалому ставленні до військової служби у формі невжиття заходів для запобігання надзвичайним подіям за участі підлеглого, також не знайшло свого об'єктивного підтвердження.
Варто зауважити, що у військовій частині є служба психологічної підтримки персоналу, яка підпорядкована ОСОБА_5 . Мета цієї служби полягає у забезпеченні психологічної стабільності та допомоги військовим, які зазнають стресу, втрат або потребують психологічного супроводу. Очевидно, що запобіганням надзвичайних подій з боку підлеглих повинна займатись ця служба.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами по справі.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 172-15, ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, начальника відділення протиповітряної оборони, військовослужбовця, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя О.О. Соловйова