Номер провадження 2-о/243/96/2025
Номер справи 243/4268/25
22 травня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Агеєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бєлоусов Сергій Геннадійович, за участю заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження в певний час,-
Адвокат Бєлоусов С.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту народження в певний час, обґрунтовуючи вимоги заяви тим, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполі Донецької області ОСОБА_1 народила дитину чоловічої статті.
Оскільки народження дитини сталося на окупованій території, то вона не може отримати Свідоцтво про народження дитини згідно законодавства України.
У зв'язку з цим вбачається необхідність звернення до суду, оскільки єдиною підставою для державної реєстрації народження в даному випадку є рішення суду про встановлення факту народження особи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду щодо встановлення факту народження є необхідним для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження її дитини та отримання Свідоцтва про народження, виданого повноважним державним органом України.
Просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Волноваха, Донецької області, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь, народила дитину чоловічої статі.
Представник заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився.
Суд, розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги про встановлення факту народження дитини в певний час підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» «Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення».
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 24.04.2010 року уклали шлюб, який зареєстровано Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №118.
З лікарського свідоцтва про народження, виданого в м. Маріуполі Донецької області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23 годині 05 хвилин народила дитину чоловічої статі, вагою 3240г, третю за рахунком.
Відповідно до п.7 ст. 315 ЦПК України суд вправі встановити факт народження у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Встановлення факту народження провадиться тільки у разі неможливості органом Державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт народження з підстав, що відсутні документи, які свідчать про народження особи.
Предметом доказування у цих справах є не сама подія народження, а її час - чітко визначений час, який повинен породжувати для заявника правові наслідки.
Перед тим, як звернутися до суду з заявою про встановлення факту народження заявник зобов'язаний спочатку звернутися у орган Державної реєстрації актів цивільного стану. Після одержання відмови органу Державної реєстрації актів цивільного стану у реєстрації події народження заявник має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту народження.
Для встановлення факту народження необхідні обставини, що свідчать про цю подію, а також про те, що заінтересована особа позбавлена можливості зареєструвати факт народження. Підставою для встановлення факту народження є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про народження громадянина у певний час за певних обставин.
Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».
Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Місто Маріуполь Донецької області є тимчасово окупованою територією, що є загальновідомою обставиною, а відтак доказуванню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
За таких обставин заявник позбавлена можливості зареєструвати народження своєї дитини у встановленому законом порядку.
З лікарського свідоцтва про народження, виданого в м. Маріуполі Донецької області, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23 годині 05 хвилин народила дитину чоловічої статі, вагою 3240г, третю за рахунком.
Суд, у відповідності до вимог ст. 77 ЦПК України, не приймає, як належний доказ по справі лікарське свідоцтво про народження, видане в м. Маріуполі Донецької області 29.04.2025, оскільки воно є недійсними.
Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Як передбачено ч.1 ст. 235 ЦПК України, письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні.
Крім того, в п.п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, Пленум Верховного Суду України звернув увагу на наступне: « розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58,59 ЦПК України про належність і допустимість доказів…», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів ( статті 58,59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185,187,189 ЦПК України».
На підставі вищевикладеного, суд приймає до уваги ті фактичні обставини - письмову інформацію, яка викладена у лікарському свідоцтві про народження, виданому 29.04.2025 року лікарнею м. Маріуполя Донецької області, а саме, що заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23 годині 05 хвилин народила дитину чоловічої статі, вагою 3240г, третю за рахунком.
Таким чином, суд вважає, що факт народження ІНФОРМАЦІЯ_4 заявником ОСОБА_1 дитини чоловічої статі, є підтвердженим.
Встановлення факту народження дитини, про встановлення якого просить заявник, має юридичне значення, оскільки надає право заявнику для проведення державної реєстрації народження на території України, яка контролюється державними органами і отримання Свідоцтва про народження дитини, встановленого зразку, для подальшого його використання згідно діючого законодавства України.
Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18 жовтня 2000 року № 52/5 судове рішення є підставою для реєстрації факту народження, яка проводиться за місцем проживання заявника ( ст. 257 ЦПК України) в державних органах запису актів цивільного стану.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізнане трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 24.04.2010 року уклали шлюб, який зареєстровано Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №118.
З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник та її дитина, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту народження дитини, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявнику. Свідоцтва про народження її дитини, виданого державним органом України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 14, 77-81, 234, 317-319, 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII, п. 1 гл. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, наказу Міністерства Юстиції України від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької та Луганської областей», суд -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бєлоусов Сергій Геннадійович, за участю заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження в певний час - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Волноваха Донецької області, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Маріуполь Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі Донецької області народила дитину чоловічої статі, третю за рахунком.
Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Донецької області О.В. Агеєва.