Єд. унік. № 243/10426/24
Провадження № 2-др/243/10/25
19 травня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Соловйова О.О.,
за участю секретаря судового засідання Малахової К.Р.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву Гули Марії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Територіального сервісного центру № 1452 РСЦ ГСЦ МВС України в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття арешту з рухомого майна,
09 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із заявою в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначає, що у провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Територіального сервісного центру № 1452 РСЦ ГСЦ МВС України в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття арешту з рухомого майна. 02.04.2025 року представником позивача подано заяву про залишення позову без розгляду. 03.04.2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області виніс ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Територіального сервісного центру № 1452 ТСЦ ГСЦ МВС України в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття арешту з рухомого майна - залишено без розгляду.
Крім того, представник відповідача зазначила, що саме через подання ОСОБА_3 завідомо безпідставного позову, в якому зокрема було обрано невірний спосіб захисту між ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» укладено додаткову угоду від 28.01.2025 року, якою сторони визначили, що комплексний супровід судової справи №243/10426/24 становить 50000,00 грн. Саме подання вказаного позову ОСОБА_3 стало причиною надмірного тягаря ОСОБА_2 на здійснення витрат на професійну правничу допомогу. Так, протягом усього часу представниками ОСОБА_2 здійснювались усі необхідні дії задля недопущення порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 . Зокрема, представниками було подано відзив на позовну заяву, підготовлено та направлено ряд клопотань, а також приймання участі у судових засіданнях. У зв'язку з чим відповідач поніс судові витрати на послуги адвоката, розмір яких складає 50000 грн., що підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 1232-30/07/2024 від 30.07.2024 року, копією договору передоручення № б/н від 02.08.2024, копією договору передоручення № б/н від 17.02.2025, копією додаткової угоди №28/01/25 від 28.01.2025 року до договору про надання правової допомоги №1232-30/07/2024 від 30.07.2024 року, копією акту №07/04/25 приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025 року, копією додатка №1 до акту №07/04/25 приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025 року за договором №1232-30/07/2024 від 30.07.2024 року - детальним описом наданих послуг з професійної правничої допомоги у справі №243/10426/24. З вказаних підстав просить покласти такі витрати на позивача.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Гула М.С. заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у заяві.
Представник позивача адвокат Бакуменко А.В. та позивач ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте не використали свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, в задоволенні заяви просили відмовити за безпідставністю та недоведеністю.
Представник Територіального сервісного центру № 1452 РСЦ ГСЦ МВС України в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).
Дослідивши заяву представника відповідача про розподіл судових витрат та матеріали цивільної справи № 243/10426/24, суд дійшов наступного висновку.
24 грудня 2024 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Територіального сервісного центру № 1452 РСЦ ГСЦ МВС України в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття арешту з рухомого майна.
Ухвалою суду провадження у справі було відкрито, розпочато загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Бакуменко Анни Валеріївни до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Територіального сервісного центру № 1452 РСЦ ГСЦ МВС України в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття арешту з рухомого майна залишено без розгляду за заявою представника позивача - адвоката Бакуменко Анни Валеріївни від 02.04.2025 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Питання розподілу між сторонами судових витрат цією ухвалою суд не вирішував.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно із частиною шостою ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.
Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Одночасно суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55, ст. 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.
Разом з тим, відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Отже, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.
Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Серед іншого слід зауважити, що у цій справі суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь - яких заходів у зв'язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивача, а не через зловживання ним процесуальними правами.
Таким чином, підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв'язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення її позову без розгляду не встановлено. Зворотного відповідачем не доведено.
Жодних доказів, які вказували на необґрунтованість дій позивача відповідачем не надано.
У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 50000,00 грн, пов'язаних із правовою допомогою, заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду. У заяві вказано лише на норми ЦПК України та про наявність в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, а також долучено до заяви акт про надання юридичних послуг.
Суд зазначає, що наявний відзив у матеріалах справи не є тим належним та достатнім доказом, який підтверджує необґрунтовані дії позивача при зверненні до суду. Відзив по своїй суті містить лише виклад заперечень проти позову.
З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Відповідно до положень частини третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 131, 133, 137, 141, 246, 268, 270 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Гули Марії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Територіального сервісного центру № 1452 РСЦ ГСЦ МВС України в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття арешту з рухомого майна - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2025.
Суддя О.О. Соловйова