1Справа № 335/1346/25 2/335/1340/2025
23 травня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Ігнатенко Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2025 року ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 28.12.2023 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2493, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн., строком на 365 днів (до 27.12.2024) шляхом переказу грошових коштів на його платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://kltcredit.com.ua/ та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі 28.12.2023 перерахувавши на платіжну картку відповідача кредитні кошти.
Відповідач в порушення умов кредитного договору не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, у зв'язку із чим станом на 05.02.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 45 625,00 грн. - заборгованість по нарахованим процентам за період з 28.12.2023 року по 27.12.2024 року.
З урахуванням вищезазначеного та враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача вищевказану заборгованість за кредитним договором №2493 від 28.12.2023 та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
10 квітня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву у якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що у зв'язку із скрутним матеріальним становищем був змушений погодитися на запропоновані позивачем умови кредитного договору. Разом з цим, через відсутність повної інформації щодо вартості кредиту при підписанні кредитного договору через онлайн-форму відповідач був впевнений, що це короткий мікрозайм до 30 днів і він зможе повернути тіло кредиту та сплатити нараховані відсотки за 30 днів. Водночас вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитом має непропорційний характер до суми самого кредиту, що суперечить принципам добросовісності. З урахуванням вказаних обставин, вважає, що до спірних правовідносин в частині нарахування відсотків підлягає застосуванню правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі №754/1395/18 у якому зазначено, що навіть за взаємної згоди сторін, відсоткова ставка понад 1000% річних є кабальною та суперечить принципам добросовісності. Така угода не може бути визнана правомірною оскільки створює істотний дисбаланс прав на шкоду споживачу. Також зазначив, що нормами Закону України №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який становить перші 120 днів - 2,5% на день, наступні 120 днів - 15,%, решта терміну - 1% на день. Відтак, на думку відповідача, розмір допустимих відсотків за кредитним договором має становити 30 200,00 грн. З урахуванням зазначеного просив суд визнати кредитний договір №2493 від 28.12.2023 недійсним в частині нарахування процентів після 30 днів користування кредитом, як такий, що містить кабальні та непрозорі умови, укладений під впливом тяжких обставин відповідно до ст.233 ЦК України або відмовити у стягненні надмірно нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 15 425 грн. Крім цього, просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є необґрунтованим, непропорційним та не підтверджений належними доказами.
Також, 10.04.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано до суду флеш-носій з відеозаписом інтерфейсу онлайн-сервісу ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» під час оформлення кредиту.
Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року задоволено клопотання позивача витребувано у АТ «ОТП БАНК» таку інформацію:
чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ;
надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 28.12.2023 року по 02.01.2024 року з відображенням часу зарахування коштів;
надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 28.12.2023 року по 02.01.2024 року;
надати інформацію про всі номера телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
05 травня 2025 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника позивача у яких він просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі зазначивши, що 28.12.2023 між ТОВ «КЛТ Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі. Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням. Крім цього, зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://kltcredit.com.ua/uk/about_us. Також зауважив,, що відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитуванні, ні у часі для ознайомлення із самим договором, а укладання відповідачем договору з позивачем є його правом, яке було реалізовано ним на власний розсуд. Щодо нарахування позивачем відсотків за кредитним договором зазначив, що розмір та періодичність нарахування відсотків передбачена умовами укладеного між сторонами кредитного договору. При цьому, зауважив, що відповідач помилково посилається на застосування до спірних правовідносин положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) з огляду на те, що згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно). Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту). Таким чином, відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору. З урахуванням вказаних обставин, заборгованість відповідача станом на 05.02.2025 становить 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 45625,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 28.12.2023 року по 27.12.2024 року, що нараховані відповідно до 1.2 Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом. Представник позивача, зазначає, що підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитодавцем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим.
Щодо правомірності стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з відповідача у розмірі 10 000,00 грн. представник позивача зазначив, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема, щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем.
07 травня 2025 року АТ «ОТП БАНК» надано до суду інформацію на виконання ухвали суду від 16 квітня 2025 року.
08 травня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду додаткові письмові пояснення у яких він посилаючись на відсутність повної інформації щодо умов кредитування на етапі укладення договору через онлайн-кабінет вважає, що споживач технічно не має можливості ознайомитися із всіма деталями кредитного договору перед його підписанням, що є істотними порушеннями прав відповідача як споживача. Відповідно, на переконання відповідача, нарахування надмірних відсотків за таких умов не може вважатися добросовісним і обґрунтованим.
Також, 08 травня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду пояснення до відзиву у яких він зазначив, що вважає помилковою позицію представника позивача з приводу того, що положення Закону України №3498-ІХ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки згідно з роз'ясненнями НБУ від 19.02.2024 №14-0004/12907, будь-який кредитний догвір, строк дії якого триває після 21.08.2024 року, автоматично підлягає під дію обмежень максимальної денної ставки у розмірі 1%, незалежно від укладення додаткових угод чи пролонгацій, отже, на переконання відповідача, позивач порушує чинне законодавство, застосовуючи ставку 2,5 % на день на весь строк дії договору. Просить суд визнати неправомірним нарахування процентів за ставкою 2,5%, зменшити розмір процентів, врахувати фінансове становище відповідача, який має статус ВПО, знизивши суму стягнення, зменшити суму витрат на правову допомогу.
Представник позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляд справи у судове засідання не з'явився, разом з тим подав заяву у якій просив розгляд справи провести за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 у якій відповідач просив розгляд справи провести за його відсутності, на підставі поданих письмових пояснень, заперечень, доказів і клопотань.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України.
Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 28.12.2023 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2493, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.
Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» (https://kltcredit.com.ua). Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 28.12.2023 року о 12:18:54 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 404141, надісланий на номер телефону відповідача.
Відповідно до п.п.1.2,1.3 п.1 договору, процентна ставка за користування кредитом становить 2.5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Строк надання кредиту становить 365днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Згідно з пп.1.5 п.1 договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «КЛТ Кредит», які розміщені на сайті https:kltcredit.com.ua.
За умовами пп.1.7 п.1 договору передбачено, що ТОВ «КЛТ Кредит» здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб, що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, веб-сайт https:/fondy.ua) або іншим способом.
Відповідно до пп.2.1.1 п.2 договору ТОВ «КЛТ Кредит» має право вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених договором.
Згідно з пп.2.4.1 п.2 договору узгоджено, що позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.
Судом встановлено, що ТОВ «КЛТ Кредит» свої зобов'язання за договором виконало належним чином та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку, що підтверджується квитанцією №713637710 від 28 грудня 2023 року о 12:19 год.
Також за інформацією наданою АТ «ОТП БАНК» на виконання ухвали суду від 16.04.2025 року встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 емітовано картку № НОМЕР_3 до карткового рахунку № НОМЕР_4 у валюті UAH. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 28.12.2023 по 02.01.2024 та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 значиться НОМЕР_5 .
Крім цього, АТ «ОТП БАНК» надано Виписку по рахунку ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 за період з 28.12.2023 по 02.01.2024, з якої вбачається, що 28.12.2024 на карту відповідача зараховано переказ коштів через платіжну систему Fondy в сумі 5 000,00 грн.
При цьому, суд бере до уваги, що факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів відповідачем не оспорюється.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10. 2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Факт укладення кредитного договору відповідачем не оспорюється. Разом з цим заперечуючи щодо позовних вимог в частині нарахування процентів відповідач вважає, що кредитний договір №2493 від 28.12.2023 має бути визнаний недійсним в цій частині як такий, що містить кабальні та непрозорі умови та укладений під впливом тяжких обставин відповідно до ст.233 ЦК України.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Водночас під час розгляду справи відповідачем доказів оспорювання у судовому порядку укладеного між сторонами кредитного договору суду не надано. Також відповідачем не було заявлено зустрічного позову про визнання недійсним умов договору, в т.ч. щодо встановлення розміру процентної ставки.
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Також суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності на момент укладення договору повної інформації щодо строку кредитування та розміру процентів за користування кредитом з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
На підтвердження доводів щодо відсутності повної інформації про умови кредитування відповідачем надано до суду відеозапис інтерфейсу онлайн-сервісу ТОВ «КЛТ Кредит».
Так з дослідженого судом відеозапису вбачається, що на ньому зображено головний інтерфейс онлайн-сервісу ТОВ «КЛТ Кредит» на якому запропоновано здійснити орієнтовний підрахунок вартості кредиту в залежності від розміру кредиту та строку повернення платежів. При цьому, з наданого відеозапису, вбачається, що він відображає екран частково та не повністю відображує усю інформацію, що міститься на сайті. Разом з цим, на ньому зафіксовано наявність окремого розділу щодо умов кредитування за допомогою якого відповідач не був позбавлений права детально ознайомитися з умовами кредиту.
Крім цього, як вбачається з наданого до позовної заяви Витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://kltcredit.com.ua укладенню між сторонами кредитного договору №2493 від 28.12.2023 передувало створення позичальником заяви на отримання кредиту, яку було подано 30.11.2023 року. Відтак, від подачі заяви на отримання кредиту до його підписання сторонами минуло майже місяць, тобто відповідач мав достатньо часу для детального ознайомлення з умовами договору.
Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач погодив розмір процентів, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах.
Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що розмір нарахованих позивачем відсотків суперечить Закону України «Про споживче кредитування» з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Разом з цим, положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до листа Національного банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Згідно з роз'ясненнями у листі (п.2 щодо максимального розміру денної процентної ставки, Національним банком України було зазначено наступне: « Відповідно до пункту 17 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Отже, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі.
ЦК України визначає настання правових наслідків у разі зміни договору. Так, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.1, ч.3 ст. 653 ЦК України).
Таким чином, у разі внесення змін до договору про споживчий кредит в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог Закону «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до договору про споживчий кредит».
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що при укладенні кредитного договору №2393 від 28.12.2023 позивачем дотримано вимог Закону № 3498-ІХ, п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно розрахунку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням умов договору, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 05.02.2025 року становить 50 625,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами з 28.12.2023 року по 27.12.2024 року у розмірі 45 625,00 грн.
Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами ОСОБА_1 матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Також, обов'язок позичальника повернути позику закріплено у статті 1049 ЦК України, якою передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, беручи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, який відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання ним правової допомоги позивачеві підтверджено договором про надання юридичних послуг № 16/09/2024 від 16.09.2024, укладеним між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , копією свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2412, Актом приймання-передачі наданих послуг №2 до Договору № 16/09/2024 від 16.09.2024, Витягом з реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №2 до Договору про надання юридичних послуг № 16/09/2024 від 16.09.2024, в якому сторони визначили, що розмір винагороди за підготовку позовної заяви до ОСОБА_1 за кредитним договором №2493 від 28.12.2023 та клопотання про витребування доказів у розмірі 10 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу мотивоване тим, що заявлений позивачем розмір на професійну правничу допомогу є неспівмірним складності справи та таким, що не підтверджений належними доказами.
Дослідивши надані докази, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, та виконаної адвокатом роботи (підготовка позову, клопотання про витребування доказів), суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 2493 від 28.12.2023 у розмірі 50 625 (п'ятдесят тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі - 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість по процентам у розмірі - 45 625 (сорок п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 23 травня 2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40076206, юридична адреса: 03035, м.Київ, площа Солом'янська, буд.2, прим.04).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: А.Б.Алєксєєнко