1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4315/23 2-о/335/1/2025
про закриття провадження у справі
08 травня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої - судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Корсунової Г.В., заявника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Воротинської І.А., розглянувши цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Концерн «Міські теплові мережі», Комунальне підприємство «Водоканал», про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 у поданій нею до суду в порядку окремого провадження заяві в редакції від 16 січня 2025 року просить встановити той факт, що громадянин України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживав за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , у період, який буде встановлено судом на підставі власних заяв ОСОБА_2 , зокрема з 02 грудня 2006 року.
В обґрунтування своєї заяви заявник зазначає, що факт про встановлення якого вона просить має юридичне значення, оскільки пов'язаний до теперішнього часу з правом заявника щодо використання адреси її реєстрації як такої, що одночасно використовується як адреса реєстрації громадянина ОСОБА_2 департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради.
Далі в заяві зазначено, що ОСОБА_1 з вересня 1996 року проживала разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був з 15.09.1994 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка - ОСОБА_3 . Однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу вони проживали за зазначеною адресою до 31 жовтня 2005 року.
З 01 листопада 2005 року ОСОБА_2 залишив сім'ю та перестав проживати за адресою: АДРЕСА_1 .
У грудні 2006 року ОСОБА_2 одружився з іншою жінкою - ОСОБА_4 та став проживати за адресою: АДРЕСА_2 , але адресу місця реєстрації не змінював.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Таким чином, заявник наполягає на тому, що з 02.12.2006 ОСОБА_2 проживав в іншій сім'ї та за іншою адресою ніж адреса реєстрації його місця проживання. В зв'язку з цим заявник просить встановити відсутність факту проживання ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 з певної дати.
Заявник зазначає, що метою звернення до суду є саме встановлення такого юридичного факту, який матиме юридичні наслідки для заявника, зокрема щодо права використання нею своєї адреси реєстрації з доведенням істини того, що ОСОБА_2 не використовував одночасно таку ж адресу реєстрації для свого проживання, з внесенням відповідних відомостей до реєстрів департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, оскільки в позасудовому порядку встановити зазначений факт неможливо через відсутність відповідної адміністративної процедури.
В якості заінтересованих осіб заявник зазначає Концерн «МТМ» та КП «Водоканал».
Заінтересовані особи пояснень чи заперечень на заяву заявника, яка була надана 16.01.2025, суду не надавали. Разом з тим, на заяву в первісній редакції, представниками заінтересованих осіб надавалися відзиви, в яких вони заперечували щодо встановлення факту, що має юридичне значення через наявність спору про право.
Відповідно до ухвали судді від 29.05.2023 прийнято до розгляду заяву окремого провадження та відкрите провадження у цивільній справі.
Заявник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала за наведених у заяві окремого провадження підстав в редакції від 16.01.2025. Окремо, заявник зазначила, що уточнена заява не стосується питання щодо солідарного зобов'язання її та ОСОБА_2 перед заінтересованими особами. Також зазначила, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності їй та дочці - ОСОБА_3 . Ні вона, ні її дочка як співвласники цієї квартири не зверталися до виконавчих органів з питанням про зняття ОСОБА_2 з реєстрації. Окремо заявник вказала на те, що вона не є спадкоємцем ОСОБА_2 . До суду вона звернулася саме на підставі ст.ст. 8, 27, 55 Конституції України, оскільки органи місцевого самоврядування до цього часу зазначають, що ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання у її квартирі. Тому вважає, що такий факт порушує її права.
Представник заінтересованої особи КП «МТМ» Воротинська І.А. у судовому засіданні зауважила на тому, що заявник встановленням факту про те, що гр. ОСОБА_2 не проживав за своєю адресою реєстрації, переслідує мету не виникнення між нею та зазначеною особою солідарного зобов'язання. Також, зазначила, що такий факт заявник могла встановити раніше і в позасудовому порядку шляхом отримання у виконавчому органі відповідних актів чи довідок.
Заінтересована особа КП «Водоканал», належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, явку представника у судове засідання не забезпечила, надали суду заяву про розгляд справи у відсутність представника з посиланням на підтримання раніше наданих заперечень.
Заслухавши доводи заявника, представника заінтересованої особи Концерну «МТМ», з'ясувавши позицію заінтересованої особи - КП «Водоканал», суд приходить до такого.
Згідно зі ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1). Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2).
За положеннями ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Судом встановлені такі фактичні обставини.
Заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з вересня 1996 року проживала разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був з 15.09.1994 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка - ОСОБА_3 . Однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу вони проживали за зазначеною адресою до 31 жовтня 2005 року.
З 01 листопада 2005 року ОСОБА_2 залишив сім'ю та перестав проживати за адресою: АДРЕСА_1 .
02 грудня 2006 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 02.12.2006, актовий запис № 404. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_3 ».
Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 став проживати за адресою: АДРЕСА_2 , але адресу місця реєстрації не змінював.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 23.11.2017 районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району посвідчила, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві спільної часткової власності в рівних долях громадянам: ОСОБА_1 - 1/2 частина, ОСОБА_3 (як у свідоцтві) ОСОБА_3 - 1/2 частина. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа приватизованої квартири становить 52,34 кв.м., в тому числі житлова площа 30,78 кв.м. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням голови районної адміністрації від 23.11.2017 № 814р.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Вознесенівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.02.2023, актовий запис № 105.
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79226577 від 20.11.2024 та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79226630 від 2011.2024, наданими на запит Запорізького апеляційного суду приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозовою Вікторією Миколаївною, інформація щодо спадкових справ, заповітів чи спадкових договорів, які стосуються гр. ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.
На розгляді в Орджонікідзевському районному суді міста Запоріжжя (станом на 01.05.2025 перейменовано на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя) за період, зокрема з 2010 року по 2023 рік, перебували цивільні справи щодо вирішення питань зі стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги як з боку Концерну «Міські теплові мережі», так і з боку КП «Водоканал» Запорізької міської ради з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Судом в судовому засіданні оглянуті цивільні справи за № 335/5344/14-ц; №335/11028/20, які на час їх огляду розглядом завершені.
Судом була допитана в якості свідка ОСОБА_9 , яка суду пояснила, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 з 1971 року. З того часу знає ОСОБА_1 , оскільки вони проживають в одному будинку. Вона бачила як в житті ОСОБА_1 з'явився чоловік, з яким заявник проживала однією сім'єю певний період часу і в них народилася дочка. Потім чоловік пішов з сім'ї та більше вона його в житловому будинку АДРЕСА_1 більше не бачила. Вказала на те, що цього чоловіка в їхньому будинку вона не бачила вже приблизно 20 років.
Щодо факту, про встановлення якого просить заявник, та його можливих юридичних наслідків суд зазначає наступне.
Юридичним фактам як обставинам, діям чи подіям об'єктивної реальності і за посередництвом яких породжуються юридичні наслідки - виникають, змінюються і припиняються цивільні права, обов'язки або правовідносини в цілому, притаманна зокрема така ознака як нормативність. Тобто правового значення набувають не усі дії або події, а тільки ті, з якими пов'язуються певні правові наслідки, тільки ті життєві обставини, котрі передбачені нормами права. Тож, без правової норми не може бути юридичного факту, без останнього не можуть наставати правові наслідки. Жодний юридичний наслідок не випливає безпосередньо із правової норми, завжди необхідною умовою є юридичний факт - конкретна життєва обставина, встановлена правовою нормою. Факти стають юридичними не із-за певних внутрішніх властивостей, а в результаті визнання їх такими державою, законом. Юридичними фактами є лише ті обставини, котрі прямо, або опосередковано зачіпають інтереси індивіда, суспільства, держави. Тобто, юридичні факти - це такі обставини, які несуть в собі інформацію про стан суспільних відносин, котрі входять у предмет правового регулювання, мають конкретний характер, виражаються в конкретних діях або подіях, тягнуть конкретні, а не абстраговані наслідки. Головною ознакою юридичних фактів є те, що правові моделі реальної дійсності знаходять своє відображення в нормах права, тобто мають юридичне віддзеркалення і саме ця ознака дозволяє припускати чи є конкретна життєва обставина юридичним фактом.
Юридичними фактами вважаються лише ті соціальні факти (конкретні життєві обставини), які:
передбачені нормами права;
визначають конкретний зміст прав і обов'язків фізичних і юридичних осіб;
поширюють, звужують або припиняють дію норми права на конкретну ситуацію;
породжують правові відносини, внаслідок чого може відбуватися їх трансформація (зміна або припинення).
Для визнання соціального факту (конкретної життєвої обставини) фактом юридичним має відбутися визначена законом процедура встановлення і фіксації. Таку процедуру можна розглядати як феномен, що одночасно віддзеркалює і процес окремого провадження, і важливу правову гарантію, з якої починається захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Процедура встановлення і фіксації, сам акт фіксації факту, що має юридичне значення, відіграють відправну роль у правовідносинах і взаємодії між собою різних галузей права цивільного, кримінального, адміністративного, трудового, медичного, податкового, права соціального захисту, норми яких мають конституційне підґрунтя.
Виникнення особистих і майнових прав фізичних осіб, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. Здебільшого вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками й іншими документами, що видаються громадянам адміністративним порядком. Проте не завжди особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому іноді допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Право на захист власного невизнаного права й інтересу реалізовується особою шляхом подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, передбачений у ст. 318 ЦПК України, згідно з якою в заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема який факт заявник просить встановити та з якою метою. Перелік фактів, які можуть бути встановлені порядком окремого провадження, передбачений у ст. 315 ЦПК України. Разом з тим, заявнику недостатньо просто вказати факт, який необхідно встановити. Заявник повинен також зазначити певну інформацію про встановлюваний факт. Зазначені деталі конкретизують факт, що підлягає встановленню, а це, у свою чергу, є передумовою для ухвалення судом законного, обґрунтованого рішення та запорукою його належного виконання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зазначено, що: «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Отже, сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, зокрема: взаємовідносини із заявником залежать від мети спору, що підлягає встановленню, і можуть вплинути на їх права та обов'язки; організації та установи, у яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Правильність встановлення заінтересованої особи залежить від визначення мети, для якої особі необхідно встановити той чи інший юридичний факт.
Мета встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до ст. 318 ЦПК України, є невід'ємним елементом змісту зазначеної заяви.
Розуміння мети заявника є визначальним, адже від мети встановлення факту залежить його юридична значущість і визначення кола заінтересованих осіб, кола доказів, які повинні бути дослідженні під час судового розгляду справи тощо. Саме можливість реалізації наданих чинним законодавством прав і є основною метою встановлення фактів. В ст. 293 ЦПК України також передбачено, що метою окремого провадження, в порядку якого розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, є створення умов здійснення особою особистих немайнових чи майнових прав. Отже, метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України, але через неможливість документального підтвердження не може бути реалізованим.
Так, саме мета, з якою заявник просить встановити факт, дійсно може вказувати на наявність спору. Коли заявник звертається до суду з проханням встановити певний факт, суддя може виявити, що ця заява є лише частиною більш широкого спору. Так, Верховний Суд України зазначив, що метою встановлення фактів часто є захист сімейних та спадкових прав, тобто має місце цивільно-правовий спір.
Також, саме мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. Такий висновок зробив ВС в постанові від 02.10.2019 по справі №175/2317/16-ц.
Отже, суд зазначає, що зміст заяви про встановлення фактів, які мають юридичне значення, повинен відповідати загальним вимогам цивільного процесуального законодавства, що висуваються до позовних заяв, а також спеціальним нормам, які стосуються визначеної категорії справ окремого провадження. Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, повинна містити інформацію про факт, який підлягає встановленню, та мету його встановлення, а також докази, які підтверджують неможливість встановлення факту в іншому порядку та неможливість відновлення документів, що посвідчують такий факт.
Так заявник звернулася до суду з заявою, в якій просила суд визнати факт постійного непроживання громадянина ОСОБА_2 за місцем його реєстрації з грудня 2006 року або в інший період, який суд може встановити з особистих заяв останнього, які ним складалися за життя.
В цьому випадку, суд зазначає, що загалом факт непроживання особи може бути встановлений з різною метою, зокрема для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг за адресою реєстрації. Також, факт непроживання може бути потрібним для оформлення певних соціальних допомог або пільг, якщо особа проживає за іншою адресою. Але в певних випадках такий факт може бути встановлений саме в позовному провадження, а не в окремому, оскільки може бути пов'язаним зі спором про право.
Акт про підтвердження факту непроживання особи за місцем реєстрації - це документ, який використовується для підтвердження того, що людина не проживає за тією адресою, де зареєстрована. Акт обстеження складається посадовою особою органу місцевого самоврядування.
Заявник у своїй заяві в остаточній редакції з додатковими поясненнями від 16.01.2025 не пов'язує факт, про встановлення якого просить суд, зі спадковими правовідносинами, оскільки не є спадкоємцем ОСОБА_2 , ні з будь-якою передбаченою законодавством процедурою, яка має на меті отримання нею певних допомог, пільг чи гарантій, а також виключила посилання про наявність солідарного зобов'язання її та ОСОБА_2 щодо сплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявляючи вимогу встановлення факту непроживання гр. ОСОБА_2 у квартирі, яка належить їй на праві спільної часткової власності, заявник не вказує, які саме її права як власника цього майна, порушені чи невизнані саме через наявність реєстрації в ній і інших осіб та те, що встановлення факту постійної відсутності таких осіб за зареєстрованим місцем проживання матиме юридичні наслідки для заявника. При цьому, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона має на меті відновлення справедливості, зокрема для зобов'язання департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради упорядкувати відомості у відповідному Реєстрі щодо зняття з реєстрації особи, яка померла. Окремо, в своїх поясненнях в судовому засіданні заявник зазначала, що самостійно вона не зверталася до органів місцевого самоврядування з питанням про зняття з реєстрації ОСОБА_2 за адресою її місця проживання, актів про підтвердження факту непроживання особи за місцем реєстрації за період з листопада 2005 року по день смерті ОСОБА_2 за її зверненням виконавчим органом не складалося, про його смерть нікого не повідомляла, оскільки не була членом його родини.
Таким чином, на переконання суду, заявлена ОСОБА_1 мета встановлення юридичного факту, не відповідає стану суспільних відносин, котрі входять у предмет правового регулювання, не має конкретного характеру, виражається в абстрагованих, а не конкретно визначених наслідках.
Як зазначалося, то окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з частинами першою і другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц (провадження № 61-18514сво21), зазначено, що "у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки".
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
У частині сьомій статті 19 ЦПК України (справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів) визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Визначення предмета доказування у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залежить від точного тлумачення їх законодавчого формулювання. Визначаючи предмет доказування у цій категорії справ, необхідно враховувати норми матеріального права, які регулюють правовідносини.
Суд звертає увагу на те, що в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не обґрунтовувала, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів їй необхідно, щоб суд встановив факт того, що гр. ОСОБА_2 не проживав за адресою свого зареєстрованого місця проживання з 02 грудня 2006 року по день його смерті. Так, на думку суду, заявник 16.01.2025 остаточно відредагувала свою заяву таким чином щоб уникнути обставин встановлення наявності спору про право та як наслідок усунення можливості залишення заяви без розгляду.
Натомість, суд зазначає, що у разі звернення до суду із заявою про встановлення факту, що не має юридичного значення, слід відмовляти у відкритті провадження у справі відповідно до або ж у разі його помилкового відкриття - закривати провадження у справі.
З урахуванням наведеного, у відсутність конкретної мети встановлення факту, яка надасть цьому факту ознаки юридичного, заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Невизначення заявником конкретної мети факту, про встановлення якого вона просить, не зазначення зв'язку цього факту з певним суб'єктивним матеріальним правом та конкретними юридичними наслідками встановлення цього факту, не дає суду змоги визначити правову природу відносин, що виникли між учасниками справи, а також питання як юрисдикційності справи, так і порядку в якому б підлягала розгляду дана цивільна справа (у випадку визначення саме цивільної юрисдикції), а саме в окремому чи то в позовному провадження при встановленні наявності спору про право.
За приписами п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20 березня 2024 року у справі № 233/61/23 (провадження № 61-13040св23).
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).
Тож провадження у справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 2, 4, п.1 ч.1 ст.255, ст. ст. 259-261, 293-294, 315, 353-354 ЦПК України, суд,-
Провадження у цивільній справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Концерн «Міські теплові мережі», Комунальне підприємство «Водоканал», про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.
Повний текст ухвали складено 21.05.2025.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
З текстом ухвали можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: gttp://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: О.О. Романько