Єдиний унікальний номер 134/537/25
Номер провадження № 3/142/209/25
Іменем України
22 травня 2025 року смт. Піщанка
Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, що надійшли від Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Вінницької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, з вищою освітою, старший офіцер ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітан,
за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,-
22 травня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Вінницького апеляційного суду надійшла справа про адміністративне правопорушення ЄУН 134/537/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2025 року дану справу було передано для розгляду судді Гринишиній А.А.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 29 від 03 квітня 2025 року, з 10.03.2023 капітан ОСОБА_1 проходить військову службу, а з 17.12.2024 призначений на посаду старшого офіцера ІНФОРМАЦІЯ_2 . 13.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 був доставлений ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 , де останнього поставлено на військовий облік та направлений на проходження військово-лікарської комісії. Під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 повідомив, що доглядає за своїми батьками, які мають інвалідність І групи по зору. Однак, не зважаючи на положення до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», капітан ОСОБА_1 , будучи відповідальним за вивчення та перевірки підстав для призову громадян на військову службу, не вжив заходів для надання відстрочки ОСОБА_2 , та як наслідок, маючи підстави для відстрочки, останній був призваний на військову службу та направлений для її проходження 14.02.2025 до військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, капітан ОСОБА_1 , будучи старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто будучи військовою посадовою особою, діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх статутних обов'язків, за вищевказаними обставинами, не вжив заходів для надання відстрочки ОСОБА_2 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та як наслідок, маючи підстави для відстрочки, останній був призваний на військову службу.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи міститься його заява про визнання вини та розгляд справи у його відсутність. За вказаних обставин, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процесу безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19 червня 2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш, як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Oleksandr Volkov v. Ukraine», рішення від 9 січня 2013 року, зазначив: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними».
Оскільки днем вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є 13 лютого 2025 року, суд приходить до висновку, що на день розгляду справи відносно ОСОБА_1 з дня вчинення адміністративного правопорушення минуло більше трьох місяців.
Враховуючи те, що на момент розгляду справи з дня вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, пройшло більше трьох місяців, на протязі яких можливе накладення адміністративного стягнення, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року № 308/8763/15-а та науково-консультативним висновком НКР при ВАСУ, відповідно до якого під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, зокрема з рішення у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, вбачається, що у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.
Керуючись ст.ст. 38, 245-249, 251, 252, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст.38 КУпАП.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.
Суддя: