22 травня 2025 р. № 400/3417/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,
до відповідачаОСОБА_1 , с. Тамарине, Баштанський район, Миколаївська область, 57316,
простягнення податкового боргу у сумі 24332,35 грн,
08 квітня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про стягнення з відповідачки в рахунок погашення податкового боргу в сумі 24332,35 грн, а саме з:
податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами (11011300) у сумі 18331,76 на користь бюджету розмежування Снігурівської ОТГ;
земельного податку з фізичних осіб (18010700) у сумі 6110,59 грн на користь місцевого бюджету Снігурівської ОТГ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідачки виник податковий борг на підставі податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичною особою, за 2023 рік у розмірі 18331,76 грн та із земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 6110,59 гривні. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідачка не сплатила.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На поштову адресу відповідачки, яку позивач вказав у позовній заяві згідно з даних ДРФО, суд надіслав ухвалу від 10.04.2025, яку вона не отримала у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 23.04.2025 до поштового відправлення № 0610246671241.
Відповідно до відповіді від 10.04.2025 № 1282388 з Єдиного державного демографічного реєстру відомості про відповідачку відсутні у вказаному державному реєстрі.
У зв'язку з цим, суд викликав відповідачку у судове засідання, призначене на 13.05.2025, у порядку відповідно до статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
У судове засідання 13.05.2025 відповідачка не прибула, про причини не прибуття суд не повідомила, відзиву на позовну заяву до суду не подала.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач прийняв ППР щодо визначення відповідачці грошових зобов'язань:
з податку на доходи фізичних осіб від 11.06.2024 № 637276-24/14-28 (форма «МПЗФ») за 2023 рік на суму 18331,76 грн, яку відповідачка не отримала у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 21.09.2024 до поштового відправлення № 0600962318166;
із земельного податку з фізичних осіб від 31.05.2023 № 4431084-2410-1411 (форма «Ф») за 2023 рік на суму 6110,59 грн, яку відповідачка не отримала у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 05.01.2024 до поштового відправлення № 0600071202140.
Позивач виставив відповідачці податкову вимогу від 02.11.2021 № 0043951-1304-1428 (форма «Ф») на суму 17543,18 грн, яку вона не отримала у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 13.11.2021 до поштового відправлення № 5620302304340.
Зазначену податкову вимогу відповідачка в адміністративному або судовому порядку не оскаржила.
Загальний розмір податкового боргу відповідачки на день звернення позивача до суду становив 24332,35 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача та витягами з інтегрованої картки платника.
З метою стягнення з відповідачки відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 162.1.11 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання.
Згідно з підпунктом 14.1.1142 пункту 14.1 статті 14 ПК України мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.
Мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (підпункт 381.1.4 пункту 38.1 статті 38 ПК України).
Згідно з абзацами першим і другим підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
Абзацом п'ятим підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.
Відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Таким чином, розрахунок сум мінімального податкового зобов'язання фізичної особи та плати за землю здійснюється контролюючим органом, який направляє такі розрахунки разом із ППР про сплату сум відповідних податків платнику податку.
Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 57.2 статті 57 ПК України встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Відповідно до абзацу першого підпункту 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПК України у разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов'язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов'язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з абзацом першим пункту 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як слідує з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачці податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання за 2023 рік в розмірі 18331,76 грн і земельний податок за 2023 рік у розмірі 6110,59 і надіслав їй ППР відповідно від 11.06.2024 № 637276-24/14-28 (форма «МПЗФ») і від 31.05.2023 № 4431084-2410-1411 (форма «Ф»).
Вищенаведені ППР відповідачка не отримала у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідками про причини повернення / досилання (ф. 20) від 21.09.2024 до поштового відправлення № 0600962318166 та від 05.01.2024 до поштового відправлення № 0600071202140.
Відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відтак вищезазначені ППР вважаються врученими відповідачці належним чином.
Відповідачка не сплатила податок на доходи з фізичних осіб, у строки встановлені пунктом 57.2 статті 57 ПК України.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку з виникнення у відповідачки податкового боргу позивач виставив їй податкову вимогу від 02.11.2021 № 0043951-1304-1428 (форма «Ф») на суму 17543,18 грн, яку вона не отримала у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 13.11.2021 до поштового відправлення № 5620302304340.
Відтак вищезазначена податкова вимога вважається врученою відповідачу належним чином 13.11.2021.
Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідачка не зверталася до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу.
Будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачкою заборгованості станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідачки, ні з боку позивача не надійшло.
Тому суми грошових зобов'язань відповідача з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18331,76 грн та із земельного податку в розмірі 6110,59 грн вважаються узгодженими та є податковим боргом.
Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).
Отож позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Податкова вимогу вважається врученою відповідачці 13.11.2021, а позов поданий - 08.04.2025.
Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ 44104027) до ОСОБА_1 (с. Тамарине, Баштанський район, Миколаївська область, 57316; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (с. Тамарине, Баштанський район, Миколаївська область, 57316; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь відповідних бюджетів податковий борг в сумі 24332 (Двадцять чотири тисячі триста тридцять дві) гривні 35 копійок, а саме з:
податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами (11011300) у сумі 18331 (Вісімнадцять тисяч триста тридцять одна) гривня 76 копійок;
земельного податку з фізичних осіб (18010700) у сумі 6110 (Шість тисяч сто десять) гривень 59 копійок.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Повний текс рішення складено 22 травня 2025 року