вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"12" травня 2025 р. Справа№ 910/12527/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від
12.05.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного
акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 (повний текст рішення
складено та підписано 24.01.2025)
у справі №910/12527/24 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про зобов'язання вчинити дії,
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі за текстом - відповідач) про зобов'язання останнього виключити 1 606 165,565 МВт*год з актів наданих послуг за період лютий-жовтень 2022 року, квітень-грудень 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 від 04.05.2019 (далі за текстом - Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління).
У позові позивач вказав попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу - 150 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неправомірне включення позивачем обсяги електричної енергії у розмірі 1 606 165,565 МВт*год. до актів наданих послуг за період з лютого по жовтень 2022 року та за період з квітня по грудень 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, у зв'язку із системними обмеженнями та включення об'ємів електричної енергії у зв'язку із експортом.
Господарський суд міста Києва рішенням від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 позов задовольнив повністю; зобов'язав відповідача виключити 1 606 165,565 МВт*год. з актів наданих послуг за період лютий-жовтень 2022 року, квітень-грудень 2023 року за Договором; стягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем та не спростування відповідачем обставин виникнення системних обмежень та необхідності диспетчерських команд - розвантаження генеруючих потужностей позивача у спірний період. Також, за висновком суду першої інстанції, відповідач необґрунтовано включив до актів наданих послуг за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єми електричної енергії, експортованої позивачем до інших країн. При цьому обраний позивачем спосіб захисту є ефективним для поновлення порушеного права останнього.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про виключення 17 925,733 МВт*год. з актів надання послуг за період липень, вересень, листопад та грудень 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, оскільки матеріали справи не містять доказів системного обмеження, які виникли з боку ОСП, тоді як останній вживає заходи, спрямовані на врегулювання системних обмежень, у даній справі ОСП видано позивачу команду з розвантаження.
Як вказує відповідач в апеляційній скарзі, суд першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваного рішення вказав спосіб виконання, який неможливо виконати, через відсутність конкретизації, за який саме місяць необхідно виключити той чи інший обсяг послуги.
Також відповідач вважає необґрунтованим рішенням суду першої інстанції в частини виключення об'ємів електричної енергії у зв'язку із експортом, оскільки фактичні обставини у даній справі та справі №910/9627/20, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду не є подібними, а правовідносини щодо експорту електричної енергії після 2020 року зазнали суттєвих змін.
Крім того, відповідач стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним з посиланням на правові висновки, вкладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, про те, що у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту. Оскільки відповідачем подано позови до Господарського суду Львівської області про стягнення з АТ «ДТЕК «Західенерго» заборгованості за послуги, надані за Договором надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за періоди: з лютого по грудень 2022 року та з липня по два планові платежі листопада 2023 року, тоді як задоволення позову у даній справі унеможливить стягнення з АТ «ДТЕК «Західенерго» заборгованості за послуги, надані за Договором надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за судовими рішеннями.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.02.2025 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12527/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 до надходження матеріалів даної справи.
Матеріали справи №910/12527/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 20.03.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.03.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 29.04.2025 на 13 год. 00 хв.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24, оскільки відповідач в порушення приписів Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП №309 від 14.03.2018 (далі за текстом - Кодекс системи передачі), не забезпечив належне, точне складання прогнозного балансу електричної енергії в енергосистемі України, що призвело до надання необґрунтованих команд позивачу на розвантаження у зв'язку із системним обмеженнями. Крім того, нарахування відповідачем плати за диспетчеризацію при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством України.
У судовому засіданні 29.04.2025 оголошено перерву у розгляді справи №910/12527/24 до 07.05.2025.
14.04.2025 відповідачем подано до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення по справі, зі змісту яких вбачається, що останній просить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови у даній справі враховувати висновки Північного апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 20.02.2025 у справі №910/502/23.
29.04.2025 відповідачем подано до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення, за якими останній просить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови у даній справі враховувати висновки Північного апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 04.03.2025 у справі №910/3910/24 (повна постанова складена 28.04.2025).
Клопотання відповідача стосовно долучення та врахування правових висновків, викладених у постановах Північного апеляційного господарського суду задоволенню не підлягають, оскільки за приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.05.2025 розгляд справи №910/12527/24 призначив на 12.05.2025 на 11 год. 00 хв. у зв'язку із оголошенням у місті Києві «повітряної тривоги» 07.05.2025.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2025 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила наступне.
Позивач є виробником електричної енергії та здійснює свою господарську діяльність на підставі ліцензії, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом - НКРЕКП, Регулятор) від 18.06.2019 №1079.
Відповідач, у свою чергу, виконує функції Оператора системи передачі (ОСП), який згідно положень пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII (далі за текстом - Закон №2019-VIII) є юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Відповідач діє на підставі ліцензій, виданих НКРЕКП постановою від 17.07.2014 №1012 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ДП НЕК «Укренерго», від 17.12.2021 №2624 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго»».
04.05.2019 між відповідачем (виконавець та/або оператор системи передачі (ОСП) та позивачем (користувач) укладено Договір № 0424-03013 (далі за текстом - Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління), за умовами якого, в редакції Додаткової угоди від 02.02.2022 (т. 1, а.с. 15 21), ОСП зобов'язалося надавати послугу з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга).
Відповідно до пункту 1.2 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувач зобов'язався здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.
Згідно із пунктом 2.1 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.
Пунктом 2.2 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління встановлено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті http://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі (пункт 2.3 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління.
Відповідно до пункту 2.7 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно).
Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з пунктом 2.8 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувач здійснює підписання актів надання послуг відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів з дня їх отримання користувачем та повертає виконавцю.
Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління встановлено, що виконавець має здійснювати оперативно-технологічне управління режимом роботи об'єктів диспетчеризації у складі ОЕС України в реальному часі відповідно до структури диспетчерського управління відповідно до вимог Кодексу системи передачі, інших нормативно-технічних документів та вимог технічної документації заводів-виробників.
Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління виконавець здійснює диспетчерське управління шляхом надання розпоряджень та/або оперативних команд, у тому числі шляхом застосування засобів дистанційного управління.
Підпунктами 3.1.7, 3.1.9 пункту 3.1 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління передбачено, що виконавець розробляє та узгоджує із користувачем перелік електротехнічного обладнання, турбогенераторів, котлів, основного та допоміжного обладнання енергоблоків (включно з системами управління та регулювання) тощо, зупинка (вимкнення) якого знижує наявну потужність електростанцій, перелік енергоблоків (генераторів), підключених до автоматики регулювання перетоків активної потужності, автоматики виділення блоків на власні потреби, об'єктів диспетчеризації, які знаходяться в оперативному управлінні чи віданні оператора системи передачі (ОСП), виконавця, який є додатком до цього Договору.
Здійснювати обмін інформацією у відповідності з вимогами щодо планування, координації виведення з роботи обладнання та планування введення в роботу обладнання, передбаченими Кодексом системи передачі.
Здійснювати річне, сезонне, місячне, тижневе, добове прогнозування споживання та виробництва електричної енергії в ОЕС України з метою планування забезпечення балансової надійності енергосистеми та забезпечення планового виведення з роботи (введення в роботу) обладнання.
Згідно із підпунктами 3.1.15, 3.1.16 пункту 3.1 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління виконавець зобов'язаний складати та передавати користувачу акти про надання послуг; здійснювати розрахунки за надані послуги.
Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління встановлено, що користувач зобов'язаний підтримувати в належному стані технічні та технологічні системи експлуатації своїх електроустановок, а також структуру управління цими системами відповідно до вимог Кодексу системи передачі, інших нормативно-технічних документів та вимог технічної документації заводів-виробників.
Користувач зобов'язаний повернути оператору системи передач (ОСП), виконавцю підписаними зі свого боку акти про надання послуг (підпункт 3.2.4 пункту 3.2 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління).
Підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління встановлює обов'язок користувача невідкладно виконувати розпорядження оперативного персоналу оператора системи передачі (ОСП), виконавця, якщо вони не становлять загрози для життя людей, обладнання та не можуть призвести до втрати живлення власних потреб об'єкта електроенергетики.
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2022. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 12.1 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління).
Цей Договір припиняє свою дію, якщо одна із сторін перестає бути учасником ринку електричної енергії та/або визначена згідно з Правилами ринку «Дефолтним» учасником ринку, з дати, зазначеної у заяві Сторони, що вирішила позбутися статусу учасника ринку електричної енергії добровільно та/або у разі відсутності ліцензії на проведення певного виду діяльності та/або за рішенням Адміністратора розрахунків. В іншому випадку цей Договір припиняє свою дію з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору (пункт 12.5 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління).
Таким чином, відповідач за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надає послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління для позивача, за яку останній має зобов'язання сплатити за попередньо встановленими тарифами за МВт*год.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на акти надання послуги у період лютий-жовтень 2022, квітень-вересень 2023, листопад-грудень 2023 за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та рахунки.
Додатком №7 Правил ринку затверджено форму Типового договору про участь у балансуючому ринку.
27.05.2019 ОСП повідомлено позивача (вих. №01/18933) про акцептування заяви останнього про приєднання до умов Договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування. Ідентифікатор Договору №0424-0413, дата акцептування - 27.05.2019 (т.2, а.с. 102).
Відповідно до пункту 1.1 Типового договору про участь у балансуючому ринку (далі за текстом - Договір про участь у балансуючому ринку) за цим Договором ППБ (позивач) зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ (позивачу) або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ (позивача) та отримувати оплату за продану ППБ (позивачу) балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ (позивача) відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5.2 Договору про участь у балансуючому ринку ОСП має право надавати ППБ (позивачу) диспетчерські команди, а ППБ (позивач) згідно з підпунктом 3 пункту 5.5 Договору про участь у балансуючому ринку зобов'язується виконувати диспетчерські команди, надані ОСП.
Таким чином, позивач є постачальником послуг з балансування для відповідача. На відповідача, як оператора системи передач, законодавством покладено обов'язок щодо балансування системи, зокрема, щодо здійснення прогнозу загальних навантажень, на основі аналізу балансу енергосистемами, та видачі диспетчерських команд на завантаження та розвантаження з метою підтримки попиту та пропозицій в енергосистемі, а на позивача, як виробника електричної енергії покладено обов'язок з виконання команд та розпоряджень оператора.
30.08.2019 позивача зареєстровано як учасника розподілення пропускної спроможності міждержавних електричних мереж.
Позивачем здійснено експорт електричної енергії в період з лютого 2022 року по листопад 2023 року, на підтвердження чого у матеріалах даної справи містяться копії документів, а саме: акти прийому-передачі електричної енергії за відповідний період, листи ПрАТ «НЕК «Укренерго» про надання довідок щодо фактичної кількості переміщеної електроенергії за відповідний період, індивідуальні договори/підтвердження щодо поставки та прийому електроенергії та рахунки (т. 1, а.с. 44-222).
Таким чином, позивач здійснював експорт електричної енергії до таких країн як Польща, Словаччина, Румунія, Угорщина.
Як зазначає позивач у позові, відповідач необґрунтовано включив до актів надання послуг з диспетчеризації за період з липня по вересень 2023 року та з листопада по грудень 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єм балансуючої електричної енергії, вироблений на виконання необґрунтованої команди ОСП на розвантаження у розмірі 17 925,733 МВт*г, оскільки відповідач в порушення Правил ринку не забезпечив точне та своєчасне складання прогнозного балансу електричної енергії в енергосистемі України з урахуванням технологічних витрат електричної енергії в електричних мережах та на власні потреби електростанцій.
Крім того, відповідач необґрунтовано застосував до позивача тариф на диспетчеризацію на об'єм електричної енергії у розмірі 1 588 239,832 МВт*г за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року та з квітня 2023 року по червень 2023 року, та з вересня 2023 року по листопад 2023 року, який позивач експортував за кордон, оскільки тариф на диспетчерське (оперативно-технологічне) управління для імпортерів та/або експортерів електричної енергії є заходом еквівалентним миту, який в свою чергу заборонений статтею 41 Договору про заснування ЕС, що підтверджується практикою Суду Європейського Союзу та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.
Спір виник через те, що позивач вважає, що відповідач необґрунтовано включив до актів надання послуг за період з липня по вересень 2023 року та з листопада по грудень 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єм балансуючої електричної енергії, вироблений на виконання необґрунтованої команди ОСП на розвантаження у розмірі 17 925,733 МВт*г, та до актів надання послуг за період з лютого по жовтень 2022 року, з квітня по червень 2023 року, та з вересня по листопад 2023 року тариф на диспетчеризацію на об'єм електричної енергії у розмірі 1 588 239,832 МВт*г, який позивач експортував за кордон.
За приписами Закону №2019-VIII (у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) на виконання зобов'язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури (абзац 2 частини статті 2 Закону).
Відповідно до статті 7 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства від 25.10.2005 (дата набрання чинності для України 01.02.2011) будь-які дискримінаційні дії в рамках цього Договору є забороненими.
Ринок електричної енергії за статтею 3 Закону №2019-VIII функціонує на конкурентних засадах, крім діяльності суб'єктів природних монополій, з обмеженнями, встановленими цим Законом.
Функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах: 1) забезпечення енергетичної безпеки України; 2) забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам, захисту їхніх прав та інтересів; 3) створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики; 4) збереження цілісності, забезпечення надійного та ефективного функціонування ОЕС України, єдиного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління нею; 5) забезпечення балансу між попитом та пропозицією електричної енергії; 6) розвитку міждержавних перетинів з енергосистемами суміжних держав; 7) енергоефективності та захисту навколишнього природного середовища; 8) сприяння розвитку альтернативної та відновлюваної енергетики; 9) добросовісної конкуренції; 10) рівності прав на продаж та купівлю електричної енергії; 11) вільного вибору електропостачальника споживачем; 12) недискримінаційного і прозорого доступу до системи передачі та систем розподілу; 13) недискримінаційної участі в ринку електричної енергії; 14) незалежного державного регулювання; 15) недискримінаційного ціно- та тарифоутворення, що відображає економічно обґрунтовані витрати; 16) відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів і нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку; 17) співробітництва та інтеграції ринку електричної енергії на регіональному та загальноєвропейському рівнях.
Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
У відповідності до статті 4 Закону №2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Діяльність з виробництва електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Виробники відповідно до положень статті 30 Закону №2019-VIII мають право на, зокрема, недискримінаційний доступ до електричних мереж у разі дотримання відповідних вимог кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу; доступ до інформації щодо діяльності на ринку електричної енергії у порядку та обсягах, визначених правилами ринку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; здійснення експорту та імпорту електричної енергії. При цьому виробники зобов'язані, зокрема, бути постачальником послуг з балансування у випадках, визначених правилами ринку.
Відповідно до частин 1-3 статті 31 Закону №2019-VIII оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
Ліцензія на провадження діяльності з передачі електричної енергії видається після прийняття остаточного рішення про сертифікацію оператора системи передачі відповідно до цього Закону.
Організаційно-правовою формою оператора системи передачі є акціонерне товариство.
Державі належать 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі оператора системи передачі, які не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб.
Згідно із частинами 2, 3 статті 68 Закону №2019-VIII виробники зобов'язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.
Постачальник послуг з балансування має відповідати вимогам правил ринку щодо надання послуг з балансування.
Для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку.
Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку.
Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.
В свою чергу, оператор системи передачі з метою балансування обсягів виробництва та споживання електричної енергії та/або врегулювання системних обмежень надає постачальникам послуг з балансування команди на збільшення (зменшення) їхнього навантаження, здійснюючи на ринкових засадах відбір відповідних пропозицій (заявок) постачальників послуг з балансування у порядку, визначеному правилами ринку.
Відбір відповідних пропозицій (заявок) постачальників послуг з балансування здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення сталої та надійної роботи ОЕС України та мінімізації витрат на балансування обсягів виробництва та споживання електричної енергії (частина 5 статті 68 Закону №2019-VIII).
Відповідно до частини 6 статті 68 Закону №2019-VIII команда оператора системи передачі постачальнику послуг з балансування на збільшення (зменшення) навантаження для відповідного постачальника послуг з балансування є прийняттям (акцептом) його відповідної пропозиції (заявки) на балансуючому ринку оператором системи передачі, зміною його акцептованого добового графіка електричної енергії та визначає взаємні зобов'язання оператора системи передачі та постачальника послуг з балансування з купівлі-продажу відповідного обсягу електричної енергії на балансуючому ринку за ціною, визначеною відповідно до правил ринку.
Отже, позивач, як постачальник послуг з балансування (ППБ) за Договором про участь у балансуючому ринку та згідно Правил ринку надає послуги з балансування ОСП з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та електричної енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в ОЕС.
У відповідності до статті 1 Закону №2019-VIII балансування - усі дії та процеси, що здійснюються в будь-який період часу, за допомогою яких оператор системи передачі забезпечує постійне підтримання частоти в об'єднаній енергетичній системі України в межах попередньо визначеного діапазону стабільності та забезпечує підтримання необхідних обсягів резервів необхідної якості; балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; диспетчерське управління - оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки; системні обмеження - обставини, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування ОЕС України в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до їх договірних обсягів відпуску електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку та/або за межами балансуючого ринку у вигляді придбання оператором системи передачі послуги із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом».
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 44 Закону в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі.
Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.
Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії.
Усі оперативні команди і розпорядження оператора системи передачі підлягають беззаперечному виконанню всіма суб'єктами господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Втручання в диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України з боку державних органів, політичних партій, рухів та громадських організацій забороняється.
Згідно із пунктом 4.3.1 глави 4.3 Правил ринку у частині балансуючого ринку ОСП зобов'язаний, зокрема, керувати балансуючим ринком та досягати результатів диспетчеризації в реальному часі через ППБ; формувати та видавати ППБ відповідні диспетчерські команди; відслідковувати виконання ППБ диспетчерських команд.
В матеріалах даної справи наявні рахунки (у форматі xlsx), а саме: рахунок - фактура від 14.07.2023, рахунок-фактури від 04.08.2023, рахунок-фактура від 14.09.2023, рахунок - фактура від 24.11.2023, рахунок-фактура від 05.12.2023. рахунок-фактура від 14.12.2023, рахунок-фактура від 26.12.2023, які містять інформацію про акцептовані пропозиції на розвантаження для врегулювання системних обмежень, а також, зокрема, інформацію щодо розрахункового періоду, реквізитів договору, напрямку (вгору або вниз), обсягу балансування (МВт*год).
Відповідно до пункту 24 статті 1 Закону №2019-VIII доступ третіх сторін - право будь-якого користувача системи використовувати систему передачі електричної енергії та системи розподілу електричної енергії на заздалегідь і публічно оголошених умовах відповідно до принципів прозорості і недискримінаційності.
Згідно з частиною 12 статті 2 Закону №2019-VIII рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають прийматися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, відповідати меті, з якою повноваження надані, бути обґрунтованими, відповідати принципам неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності, прозорості, недискримінації та своєчасності.
Згідно з принципом пропорційності рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети - задоволення загальносуспільного інтересу.
Згідно з принципом прозорості рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень мають бути належним чином обґрунтовані та повідомлені суб'єктам, яких вони стосуються, у належний строк до набрання ними чинності або введення в дію.
Згідно з принципом недискримінації рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень не можуть призводити: до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є відмінним від обсягу прав та обов'язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо лише така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу; до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є таким, як і обсяг прав та обов'язків інших осіб у неподібних ситуаціях, якщо така однаковість не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу.
Дія принципів пропорційності, прозорості і недискримінації поширюється також на учасників ринку електричної енергії у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5.2 Договору про участь у балансуючому ринку ОСП має право надавати ППБ (позивачу) диспетчерські команди, а ППБ (позивач) згідно з підпунктом 3 пункту 5.5 Договору про участь у балансуючому ринку зобов'язується виконувати диспетчерські команди, надані ОСП.
Пунктом 1.1.2. глави 1 Правил ринку передбачено, що диспетчерська команда - команда в режимі реального часу оператора системи передачі постачальнику послуг балансування по кожній одиниці постачання послуг з балансування збільшити або зменшити електричне навантаження або постачальнику послуги із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою зменшити електричне навантаження.
Отже, відповідач, як оператор системи передач, має обов'язок щодо балансування системи та право щодо надання диспетчерських команд відповідно до Правил ринку.
Врегулювання системних обмежень пов'язане з необхідністю забезпечення функціонування ОЕС України в межах гранично допустимих значень. Системні обмеження виникають за певних обставин та їх врегулювання може привести до аварійних ситуацій в ОЕС України.
Пунктом 1.4 глави 1 розділу І Правил системи передач визначено, що оперативно - технологічне управління ОЕС України визначається, як побудована за ієрархічною структурою система контролю параметрів та режимів роботи енергосистеми в цілому та обладнання кожного енергетичного об'єкта, що входить до її складу, у процесі виробництва, передачі, розподілу електричної енергії та зберігання енергії з метою управління цими процесами для підтримання заданих параметрів та режимів роботи шляхом реалізації комплексу дій, направлених на зміну технологічних режимів та/або оперативного стану обладнання енергооб'єктів, що складається з прийняття рішення, підготовки та надання оперативних команд та розпоряджень і контролю за їх виконанням.
Розділом VI Правил системи передач визначено наступні положення. Оперативне прогнозування споживання та виробництва електричної енергії в ОЕС України здійснюється ОСП з метою планування забезпечення балансової надійності енергосистеми та забезпечення планового виведення з роботи (введення в роботу) обладнання.
ОСП несе відповідальність за точне та своєчасне складання прогнозного балансу електричної енергії в енергосистемі України на основі наданих Користувачами прогнозів споживання (відбору) та виробництва (відпуску) електричної енергії з урахуванням технологічних витрат електричної енергії в електричних мережах та на власні потреби електростанцій та використовує результати цього прогнозу для оперативного планування.
Користувачі мають забезпечити точне прогнозування споживання (відбору)/виробництва (відпуску) електричної енергії та своєчасне надання даних ОСП.
Таким чином, на відповідача, як оператора системи передач, законодавчо покладено обов'язок щодо балансування системи, здійснення прогнозу загального навантаження на основі аналізу балансу енергосистеми та видачі диспетчерських команд на завантаження та розвантаження з метою підтримки попиту та пропозицій в енергосистемі, а на виробників покладено обов'язок виконання команд і розпоряджень оператора.
Суд першої інстанції, погодившись із доводами позивача, визнав необґрунтованими команди відповідача позивачу на розвантаження енергообладнання відповідача у зв'язку з системними обмеженнями, оскільки відповідачем не було складено прогнозного балансу та не подано доказів на підтвердження необхідності диспетчерських команд на розвантаження у спірний період, проте з такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно із пунктами 1.1-1.5 глави 1 розділу VII Кодексу системи передачі управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - диспетчерське управління).
Функції диспетчерського управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює ОСП.
Диспетчерське управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.
Диспетчерське управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності та має забезпечувати належне функціонування ОЕС України та ринку електричної енергії згідно з вимогами Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідних нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів.
Усі оперативні команди і розпорядження ОСП, які надаються ним при виконанні функцій з диспетчерського управління, підлягають беззаперечному виконанню користувачами системи передачі/розподілу, за винятком випадків, передбачених пунктом 4.11 глави 4 цього розділу.
За змістом глави 4.18 Правил ринку ОСП видає диспетчерські команди ППБ та ППВДЕ.
ОСП може видати учасникам ринку в будь-який час диспетчерські команди та інші розпорядження з метою забезпечення надійної роботи системи, особливо щодо частоти системи, напруги і струму у критичних вузлах та елементах системи передачі відповідно до Кодексу системи передачі.
Диспетчерська команда на активацію видається ОСП відповідно до результатів алгоритму розрахунку балансуючого ринку у вигляді акцепту відповідної пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження або завантаження. Диспетчерська команда на деактивацію видається ОСП у зворотному до попередньої активації порядку у вигляді припинення відповідного акцепту пропозиції на балансуючу електричну енергію для активації на розвантаження або завантаження.
Активація пропозиції на балансуючу електричну енергію може бути двох типів: 1) пряма активація (direct activation); 2) запланована активація (scheduled activation).
Команда на заплановану або пряму активацію може віддаватися поза ранжиром для вирішення системних обмежень.
Незалежно від того, чи система в дефіциті або профіциті в інтервалі ОРЧ, ОСП може активувати балансуючу електричну енергію як на завантаження, так і на розвантаження з метою врегулювання системних обмежень, у тому числі відповідно до вимог системи до резервів.
Відповідач листом №04/41904 від 26.08.2023 «Про акцепти пропозицій на балансуючу енергію з поміткою» на запит позивача від 10.08.2023 №144 щодо акцептів пропозицій на балансуючу енергію від Бурштинської ТЕС з поміткою, що мали місце 03.07.2023, 20.07.2023, 22.07.2023, 23.07.2023 та 27.07.2023 зазначив, що 03.07.2023, 20.07.2023, 22.07.2023, 23.07.2023 та 27.07.2023 в ОЕС України спостерігалось перевантаження одного з перетинів, тобто діяли системні обмеження. Для врегулювання цих системних обмежень на Бурштинську ТЕС віддавались команди на розвантаження шляхом акцептів відповідних пропозицій на балансуючу енергію поза межами ранжиром (з поміткою). При цьому пропозиції на балансуючу енергію інших виробників, розвантаження яких не впливало на врегулювання цих системних обмежень, пропускались (т.2, а.с. 125).
Відповідач також вказав, з посиланням на підпункт 5.19.1 пункту 5.19 та підпункт 4.19.1 пункту Правил ринку, що він діє виключно в рамках вимог Правил ринку, в тому числі при акцепті пропозицій на балансуючу електричну енергію на розвантаження Бурштинської ТЕС поза ранжиром (з поміткою).
Позивач листами від 04.01.2024 №12/14, від 12.01.2024 №12/44 просив відповідача надати обґрунтовані пояснення зростанню кількості команд задля врегулювання системних обмежень, оскільки починаючи з другої декади листопада 2023 року спостерігається зростання кількості команд, що, в свою чергу, призвело до збільшення у розрахунках за електричну енергію для балансування на оплату диспетчерських команд на розвантаження для врегулювання системних обмежень (т. 2, а.с. 126, 127).
Відповідач листом №01/3231 від 17.01.2024 «Про акцепти пропозицій на балансуючу енергію з поміткою» (т.2, а.с. 124) зазначив, що починаючи з другої декади 2023 року в ОЕС України спостерігалось перевантаження одного з перетинів, тобто діяли системні обмеження. Для врегулювання цих системних обмежень на Бурштинську ТЕС віддавались команди на розвантаження шляхом акцептів відповідних пропозицій на балансуючу енергію поза межами ранжиром (з поміткою). При цьому пропозиції на балансуючу енергію інших виробників, розвантаження яких не впливало на врегулювання цих системних обмежень, пропускались. Натомість на електростанції, що розташовані в східній частині ОЕС України, віддавались команди на завантаження.
Зазначені вище системні обмеження виникли через втрату частини генеруючих потужностей та обладнання магістральної мережі ОЕС України, яке розташоване на окупованих російською федерацією територіях. Для уникнення у подальшому цієї проблеми розробляються заходи щодо будівництва нових ЛЕП з метою збільшення пропускної спроможності критичних перетинів. Ці заходи будуть включені до наступної редакції 10-річного плану розвитку ОЕС України.
Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні через повномасштабне вторгнення російської федерації та здійснення ударів по критичній інфраструктурі нашої держави є загальновідомими обставинам і в силу частини 3 статті 75 ГПК України не потребують доказування.
Постановою НКРЕКП від 26.03.2022 № 349 «Щодо захисту інформації, яка в умовах воєнного стану може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, у тому числі щодо об'єктів критичної інфраструктури» у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, введеним відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, на час воєнного стану в Україні не вся інформація стосовно прогнозного балансу електроенергії ОЕС України підлягає оприлюдненню, у тому числі інформація, яка стосується прогнозного балансу електроенергії ОЕС України.
Як вказує відповідач прогнозний баланс електроенергії ОЕС на 2023 рік був затверджений у встановленому законодавством порядку, проте не може бути поданий суду через обмеження, викликані грифом «ДСК».
Наведені вище обставини спростовують висновок суду першої інстанції про не вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення складення прогнозного балансу такої точності, який би виключав можливі відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей (системних обмежень).
Відповідно до пункту 4.18.5 глави 4. 4.18 розділу IV Правил ринку команда на заплановану або пряму активацію може віддаватися поза ранжиром для вирішення системних обмежень.
Згідно із пунктом 4.19.1 глави 4.19 розділу IV Правил ринку у разі акцепту пропозиції на балансуючу електричну енергію з метою врегулювання небалансу електричної енергії, спричиненого системними обмеженнями або обмеженнями на перетинах, що виникли після подання остаточних повідомлень імпорту/експорту, або іншими обмеженнями по режиму роботи, ОСП маркує такий акцепт (акцепт з поміткою) та повідомляє відповідного ППБ про таку помітку. Пропозиції, що акцептовані з поміткою, не використовуються в розрахунках маржинальної ціни балансуючої електричної енергії.
ППБ забезпечують роботу свого обладнання відповідно до вимог диспетчерських команд та змінюють рівень відпуску або відбору обладнання тільки за диспетчерською командою і відповідно до неї (пункт 4.20.1 глави 4.20 розділу IV Правил ринку).
Отже, відповідач правомірно надав позивачу диспетчерські команди на розвантаження задля врегулювання системних обмежень шляхом акцептів відповідних пропозицій на балансуючу енергію поза межами ранжиром (з поміткою), спірний обсяг електричної енергії (17 925,733 МВт*год.) включено в акти наданих послуг за період з липня по вересень 2023 року та з листопада по грудень 2023 року.
Позивач всупереч статей 13, 74 ГПК України не надав суду доказів протиправності диспетчерських команд на розвантаження задля врегулювання системних обмежень чи їх невідповідності Правилам ринку, а також не спростовано виникнення системних обмежень та не заперечується факт їх існування у спірний період.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
30.08.2019 позивач зареєстрований як учасник розподілення пропускної спроможності міждержавних електричних мереж, приєднавшись у цілому до Договору про доступ до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України.
Інформація про реєстрацію міститься на офіційному веб-сайті Відповідача за посиланням
З матеріалів даної справи вбачається, що позивачем здійснено експорт електричної енергії до інших країн, що підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії за відповідний період, листами ПрАТ «НЕК «Укренерго» про надання довідок щодо фактичної кількості переміщеної електроенергії за відповідний період, індивідуальними договорами/підтвердженнями щодо поставки та прийому електроенергії та рахунками, надані позивачем (т. 1, а.с. 44-222).
Всього позивачем експортовано електричну енергію обсягом 1 588 239,832 МВт*год до таких країн як Польща, Словаччина, Румунія, Угорщина.
Слід зазначити, що відповідач не заперечує факту здійснення експорту електричної енергії позивачем у зазначених обсягаз, що додатково підтверджується довідками відповідача про фактичну кількість електроенергії переміщеної з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн та обсяги електричної енергії поставленої за зовнішньоекономічними контрактами позивача за спірний період.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 30 Закону №2019-VIII виробники мають право здійснювати експорт-імпорт електричної енергії.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 33 Закону №2019-VIII оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом та кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 57 Закону №2019-VIII електропостачальники мають право купувати та продавати електроенергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами.
Передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 Закону №2019-VIII).
Міждержавна лінія електропередачі - це лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з'єднує об'єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону №2019-VIII).
Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України «Про державний кордон України»),
Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26 частини 1 статті 1 Закону №2019-VIII).
Отже, у розумінні Закону №2019-VIII передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.
Пунктом 1.3.5 глави 1.3 розділу І Правил ринку закріплено, що кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладається згідно із Кодексом системи передачі.
Процедура управління обмеженнями, методи управління обмеженнями, процедура і правила визначення структури розподілу пропускної спроможності, порядок оприлюднення інформації щодо пропускної спроможності міждержавних перетинів визначені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.04.2020 № 763 «Про затвердження Правил управління обмеженнями та Порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів», зі змінами внесеними постановою НКРЕКП №251 від 11.02.2022 (далі - Порядок).
У цьому Порядку терміни та скорочення вживаються в таких значеннях:
аукціон за резервним механізмом - аукціон, що застосовується аукціонним офісом через технічні проблеми в роботі аукціонної платформи за визначеною цим Порядком процедурою;
аукціон з розподілення фізичного права на передачу (далі - аукціон) - система відносин між зареєстрованими учасниками, завдяки якій здійснюються правочини щодо розподілення пропускної спроможності міждержавних перетинів для здійснення операцій з зовнішньоекономічної діяльності з електричною енергією згідно з вимогами законодавства;
заявка на участь в аукціоні (далі - заявка) - невідклична на час закриття торгів пропозиція (оферта) зареєстрованого учасника, подана до аукціонного офісу в порядку та строки, визначені цим Порядком, з метою придбання певної величини пропускної спроможності міждержавних перетинів за відповідною ціною;
переможець аукціону - учасник аукціону, заявка якого задоволена;
повідомлення - будь-яка інформація, що прямо або опосередковано стосується процедури розподілення або використання фізичного права на передачу та офіційно надсилається аукціонним офісом та зареєстрованими учасниками;
розподілена пропускна спроможність (далі - РПС) - розподілена за результатами аукціону або передачі фізичного права на передачу пропускна спроможність міждержавних перетинів, щодо якої переможець аукціону набув фізичне право на передачу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 12.70 та 12.72 Порядку переможець аукціону здійснює оплату вартості ФПП, набутих на місячному аукціоні, яку повинен сплатити переможець аукціону, шляхом повної оплати переможцем аукціону вартості набутих на місячному аукціоні ФПП у строки, визначені цим розділом.
Розрахунки за ФПП здійснюються на підставі виставлених аукціонним офісом рахунків. Копії рахунків не пізніше 1 робочого дня з дати їх оформлення надсилаються електронною поштою та/або факсимільним зв'язком переможцю аукціону. У рахунку обов'язковими є зазначення призначення платежу «Оплата доступу до пропускної спроможності» та ідентифікаційний номер оплати (номер рахунку). У повідомленні про оплату обов'язковим є зазначення ідентифікаційного номеру оплати.
Отже, з умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління та Договору про участь у балансуючому ринку не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії.
Позивач, як переможець аукціону, набув права на здійснення експортних операцій, то і оплата за експортні обсяги електроенергії повинна регулюватися відповідним нормативно-правовим документом, яким є Порядок розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.
З аналізу Правил управління обмеженнями та Порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів встановлено, що вказані нормативно-правові документи, які регулюють відносини між учасниками ринку в частині експортних операцій, не містить умов щодо включення експортних об'ємів електроенергії до складу електроенергії, на яку надається послуга з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про взятті до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 08.06.2021 у справі №910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі №914/935/20 в частині, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов'язання України.
Доводи апелянта про помилковість такого висновку суду першої інстанції, оскільки правовідносини у сфері надання послуг з передачі електричної енергії не є аналогічним правовідносинам щодо надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки відповідачем до послуги диспетчерського (оперативно-технологічного) управління включено обсяги експортованої електричної енергії.
Відповідно до частини 11 статті 2 Закону №2019-VIII суб'єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.
У цих справах Верховний Суд брав до уваги рішення суду Європейського союзу у справі № /17vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, в якій суд зробив висновок, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.
Суди також враховували висновок Секретаріату Енергетичного Співтовариства про те, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 дійшла наступних правових висновків:
«Відповідно до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.
Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон України «Про міжнародні договори України», статтею 19 якого передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
24.09.2010 Україна приєдналась до Договору про ЕС (приєднання набрало чинності 01.02.2011), завдання якого згідно зі статтею 2 полягає в організації зв'язків між Сторонами й створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.
Згідно зі статтею 3 Договору про ЕС для цілей статті 2 Договору діяльність ЕС охоплює:
a) запровадження Договірними Сторонами нормативно-правової бази Європейського Співтовариства з енергетики, навколишнього середовища, конкурентної політики та відновлюваних джерел енергії, як описано у розділі II Договору про ЕС, що враховує як інституційну структуру Енергетичного Співтовариства, так і конкретну ситуацію в кожній з Договірних Сторін (далі - розширення дії нормативно-правової бази Європейського Співтовариства), як описано в розділі II Договору про ЕС;
b) установлення певної регуляторної системи, що дозволяє ефективне функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, на територіях Договірних Сторін і частині території Європейського Співтовариства та охоплює створення єдиного механізму транскордонної передачі та (або) транспортування енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, й здійснення нагляду за одностороннім дотриманням заходів з безпеки (далі - механізм функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі), як описано в розділі III Договору про ЕС;
c) створення Сторонами ринку енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, без внутрішніх кордонів, у тому числі координацію взаємодопомоги у разі серйозних порушень у функціонуванні енергетичних мереж або зовнішніх пошкоджень, яка може охоплювати досягнення спільної енергетичної зовнішньоторговельної політики (далі - створення єдиного енергетичного ринку), як описано в розділі IV Договору про ЕС.
Згідно зі статтею 5 Договору про ЕС Енергетичне Співтовариство дотримуватиметься нормативно-правової бази Європейського Співтовариства, описаної в розділі II, що враховує як інституційну структуру цього Договору, так і конкретні умови кожної з Договірних Сторін з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня захисту інвестицій та їхнього найоптимальнішого залучення.
При цьому, за статтею 11 Договору про ЕС, яка міститься у розділі II, «нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики» для цілей цього Договору означають: і) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії, іі) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу та ііі) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.
Відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання України до Договору про ЕС (ратифікований Законом від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011) Україна приєднується до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона відповідно до термінів та строків, викладених у Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/04/МС-ЕпС), як це зазначено нижче в цьому Протоколі.
Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, на дату приєднання, Україні надаються всі права, надані Договірним Сторонам, і вона виконує всі зобов'язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності.
Таким чином, приєднавшись до Договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов'язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно- правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.
Стаття 41 Договору про ЕС визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.
Пункт 1 (статті 41) не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров'я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між Сторонами.
Наведена норма є обов'язковою для України як для сторони Договору про ЕС і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори України».
На рівні національних нормативно-правових актів правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон про РЕ.
Абзацом другим частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що на виконання зобов'язань України за Договором про ЕС та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.
Абзацом другим частини шостої статті 2 Закону про РЕ передбачено, що кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.
Згідно з частиною одинадцятою статті 2 Закону про РЕ суб'єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.
Значення повідомлення Секретаріату ЕС.
За статтею 67 Договору про ЕС Секретаріат, зокрема, спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов'язань Раді Міністрів, а також може виконувати інші завдання, покладені на нього цим Договором або процедурним актом Ради Міністрів, за винятком повноваження вживати заходів, а також приймає процедурні акти.
Стосовно передбаченої частиною одинадцятою етапі 2 Закону про РЕ необхідності врахування практики Секретаріату ЕС щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій стаггі. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.
З проаналізованих вище положень Договору про ЕС видно, що Секретаріат ЕС не наділено повноваженнями органу правозастосування стосовно Сторін Договору про ЕС, тому мова не йде про застосування чи врахування його правозастосовної практики. Натомість, зважаючи на те, що за приписами пункту b) етапі 67 Договору про ЕС Секретаріат спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов'язань Раді Міністрів, значення мають висновки Секретаріату, які містять оцінку виконання Сторонами Договору своїх зобов'язань за ним. Те. що наведеною вище нормою передбачено подання Секретаріатом щорічних звітів Раді Міністрів, не означає, що його офіційні висновки, оформлені іншим чином, ніж щорічний звіт, не можуть бути взяті до уваги з метою встановлення змісту актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у етапі 2 Закону про РЕ, та застосування положень Договору про ЕС судами у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до етапі 94 Договору про ЕС його інституції (до яких Розділом V Договору віднесено також Секретаріат) тлумачать будь-який термін чи інше поняпя, використані в цьому Договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права Суду (Європейський Суд як він поіменований у частині одинадцятій етапі 2 Закону про РЕ) чи Суду першої інстанції Європейських Співтовариств (актуальна назва Загальний Суд, як він також поіменований у частині одинадцятій етапі 2 Закону про РЕ).
Значення рішення Суду ЄС.
Закон про РЕ покладає на суди обов'язок при застосуванні його норм враховувати рішення Суду ЄС (Європейського Суду, Загального Суду), прецедентне право якого також є обов'язковим для Секретаріату ЕС.
Водночас Верховний Суд, розглядаючи складом колегії Касаційного адміністративного суду справу № 640/3041/20, у своїй постанові від 08.09.2021 дійшов висновку, що Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic не є джерелом права, яке застосовується адміністративним судом в розумінні етапі 9 Конституції України та етапі 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія вказала, що Суд ЄС діє лише в межах правової системи Європейського Союзу. При цьому, Верховний Суд бере до уваги, що, враховуючи європейський напрямок розвитку України, а також початок дії Угоди про асоціацію, правові позиції, сформульовані у рішеннях Європейського суду справедливості (Суду ЄС), можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського Союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, стосовно яких виник спір. До того ж, Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic стосувалось країни-члена Європейського Союзу та правовідносин, які не є релевантними правовідносинам у розглянутій колегією справі.
Видається, що колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 640/3041/20 у своєму висновку про те, що Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic не є джерелом права, виходила з того, що у вузькому формально-юридичному значенні джерело права розуміється як сукупність способів об'єктивації волі суб'єктів правотворчості.
Водночас у ширшому розумінні джерела права охоплюють зовнішнє вираження правових норм, а також положень, що дозволяють встановити зміст права. Так, саме у цьому значенні практика ЄСПЛ є джерелом права, яке дозволяє встановити зміст прав і свобод, визначених у Конвенції і протоколах до неї, хоча як джерело права вона окремо визначена у Законі України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частині четвертій статті 11 ГПК України. Власне, сам ЄСПЛ неодноразово підкреслював саме таке значення своїх рішень. Так, у справі Opuz V. Turkey, No 33401/02, рішення від 09.06.2009 (§ 163), відзначаючи свою роль у перевірці вжиття національними органами всіх розумних заходів для уникнення порушення конвенційного права, ЄСПЛ відзначив: «Здійснюючи цю перевірку та враховуючи, що Суд надає остаточне авторитетне тлумачення прав і свобод, визначених у Розділі І Конвенції, Суд розгляне, чи в достатній мірі національні органи врахували принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав». У справі Ireland v. the United Kingdom, no. 5310/71, рішення від 18.01.1978 (§ 154), ЄСПЛ відзначив: «Рішення Суду фактично служать не тільки для вирішення тих справ, які передані на розгляд Суду, а й, у більш загальному вигляді, для прояснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, тим самим сприяючи дотриманню державами зобов'язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони».
Отже, рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.
Висновки у повідомленні Секретаріату ЕС від 28.05.2020
З огляду на висновки стосовно значення повідомлень Секретаріату ЕС і прецедентного права Суду ЄС у тлумаченні змісту положень Договору про ЕС Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на повідомлення Секретаріату ЕС від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import), який розглядав Порядок № 585 та постанову НКРЕКП № 586 від 22.04.2019 «Про затвердження Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління» (далі - Порядок № 586) в контексті положень статті 41 Договору про ЕС. Текст повідомлення англійською мовою доступний за посиланням https://www.energy- community. org/dam/jcr:a59ad09b-1728-46f8-a2ed-01a5772d54a6/ECS_CN012020.pdf. Також він міститься у матеріалах справи із засвідченим перекладом, на текст якого обидві сторони посилались у своїх аргументах без зауважень стосовно його правильності.
Порядок № 585 регулює відносини щодо формування ліцензіатом та/або суб'єктом господарювання, який планує здійснювати діяльність з передачі електричної енергії, тарифу на послуги з передачі електричної енергії та встановлення цього тарифу НКРЕКП. Порядок № 586 поширюється на оператора системи передачі, який здійснює функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єднаною енергетичною сиетемою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав, і застосовується НКРЕКП при встановленні тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Аналізуючи зазначені Порядки № 585, 586, Секретаріат ЕС виходив з того, що у квітні 2019 року НКРЕКП затвердила дві методики формування тарифу: для встановлення тарифу на передачу електричної енергії та іншу - для встановлення тарифу на диспетчеризацію електроенергії, до кожної з яких було внесено зміни у грудні 2019 року. За відсутності участі НЕК «Укренерго» у механізмі компенсації внутрішніх передач електроенергії за доступ до транскордонного потенціалу та його використання з користувачів стягується плата на основі запланованого імпорту та експорту. Такі платежі не призначені для покриття виключно витрат, пов'язаних з транскордонними потоками. Таким чином, вони рівнозначні платежам, які за своїм змістом еквівалентні митним зборам, що не відповідає напрацьованому законодавству Енергетичного Співтовариства.
Серед іншого, Секретаріат ЕС дійшов таких висновків:
1. Новий рівень тарифів застосовувався з моменту створення нового ринку електроенергії у липні 2019 року. Він уже був предметом судових справ, оскільки суттєво зріс рівень платежів (до 20 %) для великих промислових споживачів. У грудні 2019 року НКРЕКП внесла зміни до методик розрахунку тарифу з метою вирішення питань, які були предметом спорів у суді. Також у лютому 2020 року було внесено зміни до КСП, щоб роз'яснити, хто і яких зазнає витрат. Ці останні рішення про стягнення плати за диспетчеризацію електроенергії з імпортерів та експортерів та про застосування тарифу на передачу до експортерів не відповідають законодавству Енергетичного Співтовариства, оскільки такі стягнення включають елементи витрат, не пов'язані з транскордонними послугами.
2. Тарифні ставки визначаються лише на підставі обсягу електроенергії, що передається, у гривнях/МВт.год та не є платою за фактично надані послуги для категорії споживачів у розмірі, пропорційному такій послузі. Плата за пропускну потужність не враховується, хоча з огляду на визначення (структура тарифу) така можливість існує.
3. Методика не охоплює правила або пояснення про те, як цей тип витрат віднесли до ОСП (оператора системи передачі) в якості витрат на послуги з передачі та як він став невід'ємною частиною тарифу на послуги з передачі. Частка витрат на виконання спеціального обов'язку у загальному тарифі на передачу настільки значна, що вона може поставити під загрозу здатність ОСП виконувати його основну функцію. Слід нагадати, що такі витрати не пов'язані із діяльністю з передачі або диспетчеризації електроенергії, це непрямі витрати (додатковий збір), які відшкодовуються, та які не стосуються роботи ОСП.
4. На підставі того, що витрати на ВДЕ (відновлювальні джерела енергії), пов'язані із ПСО (публічними спеціальними обов'язками), включені у витрати на послугу з передачі електроенергії з метою відображення зобов'язання ОСП стягувати грошові кошти з клієнтів для того, щоб покрити витрати на виконання цього ПСО, потрібно додати спеціальний додатковий збір на виконання ПСО поверх тарифу на передачу електроенергії, та його слід зазначити у рахунках ОСП для клієнтів. Такий додатковий збір не повинен стягуватись за рахунок коштів із запланованого імпорту чи експорту.
5. Додатковий збір за ВДЕ потрібно відокремлювати від тарифів ОСП та відповідні суми автоматично переказувати на рахунок суб'єкта(ів), відповідального(них) за купівлю (та сплату) електроенергії ВДЕ (постачальники універсальних послуг та Гарантований Покупець).
6. Відповідно до чинних правил експортери зобов'язані сплачувати тариф на передачу електроенергії, запланованої для експорту з України, за такою ж ставкою, що й інший користувач системи, тобто ставка така ж, як і для внутрішнього споживання. Тариф на диспетчеризацію електроенергії для запланованого експорту та імпорту призначається за такою ж ставкою, що і для інших користувачів системи, тобто ставка така ж як для внутрішнього споживання та вироблення електроенергії.
7. Через стягнення з імпорту та експорту елементів тарифу, які пов'язані із внутрішньою діяльністю та політиками, запропонована схема не відповідає статті 41 Договору про ЕС, яка передбачає, що «Мита й кількісні обмеження імпорту й енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються». Згідно з прецедентним правом Європейського суду така заборона стосується мита, кількісних обмежень імпорту й експорту, а також всіх заходів, які мають аналогічний ефект. Зокрема, релевантним для питання тарифів на послуги з передачі та диспетчеризації електроенергії в Україні є рішення Суду у справі номер С-305/17 FENS від 06.12.2018, в якому Суд постановив, що законодавство Словаччини, яке зобов'язує експортерів електроенергії сплачувати тарифи на послуги з передачі, порушує положення європейського права, що відповідає етапі 41 Договору про ЕС. Суд постановив, що митні збори заборонені «незалежно від будь-якої мети, для якої вони були встановлені, та призначення отриманого від них доходу» {...}, адже «будь-яка плата, навіть невелика, яка накладається на товар через те, що він перетинає кордон, є перешкодою для руху такого товару.» Така заборона застосовується навіть, якщо плата «не стягується на користь держави, не є дискримінаційною чи захисною по суті, і якщо товар, на який накладається плата, не складає конкуренції жодному вітчизняному продукту».
8. Той спосіб встановлення тарифу, що існує зараз, не повинен застосовуватися стосовно експорту та імпорту, оскільки він передбачає завищену плату і не відповідає Договору.
9. Підстави для визначення тарифів для експорту та імпорту повинні бути чітко визначені в методиках, а не тільки при розрахунку тарифів, та відповідати правилам Енергетичного Співтовариства, зокрема Регламенту 838/2010.
10. Плата за транскордонний доступ повинна стягуватися із запланованого імпорту та експорту електроенергії через взаємозв'язки на підставі витрат, які передбачені для цієї мети.
11. Виграти, що стосуються транскордонних потоків, потрібно визначати відповідно до принципів механізму компенсації оператору системи внутрішніх передач електроенергії згідно з Додатком до цього звіту, тобто з урахуванням додаткових втрат у мережі, спричинених розміщенням транскордонних потоків та граничною вартістю обладнання, призначеного спеціально для розміщення транскордонних потоків.
12. Плата за імпорт та експорт може застосовуватися за передачі із країни до країни, які не є членами Договору про ЕС.
13. Розподіл витрат на послуги з передачі або диспетчеризації електроенергії (за вирахуванням додаткових зборів за використання ВДЕ) на споживання, виробництво, експорт та імпорт не є прозорим, і через це виникає серйозна проблема перехресного субсидування та подвійних зборів за транзитні операції, що, ймовірно, рівносильно дискримінації або заходу, що має еквівалентний ефект, заборонений відповідно до статті 41 Договору. Щоб уникнути такого результату, бажано встановити тарифи на послуги з диспетчеризації, які «Укренерго» надає імпортерам та експортерам таким самим чином, як і у разі виключно внутрішніх операцій, і щоб уникнути ситуацій, коли при транспортуванні електроенергії одні й ті ж послуги оплачуються двічі.
Також в Додатку до цього повідомлення Секретаріат вказав, що допоки «Укренерго» не бере участі в механізмі компенсації оператору системи передач електроенергії відповідно до Регламенту 838/2010, тарифи на послуги з передачі електроенергії, що покладені на виробників (В) та навантаження (ТІ) в Україні, не повинні включати жодних елементів, пов'язаних з впливом їх діяльності у транскордонних потоках. Із сферою застосування - Українська енергосистема складається з двох фізично роз'єднаних зон торгів і зон контролю: (1) Бурштинський енергетичний острів, що працює у синхронному режимі з енергосистемою континентальної Європи, об'єднаний із енергосистемою Словаччини, Угорщини та Румунії; та (2) решта української енергосистеми, яка працює в синхронному режимі та об'єднана з енергосистемою Росії, Білорусі та Молдови. Ця зона об'єднана із енергосистемою Польщі, яка працює в асинхронному режимі.
За змістом статті 41 Договору про ЕС, щодо якої у повідомленні наведені висновки, встановлено заборону мита, а також заходів, що мають подібний результат, щодо імпорту та експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі. При цьому не виключається можливість впровадження таких заходів, якщо вони виправдані на підставі державної політики, безпеки чи з інших визначених підстав.
Тобто встановлена зазначеним положенням заборона стосується в рівній мірі застосування до операцій з експорту та імпорту енергопродуктів як мита, так і заходів щодо встановлення плати, яка за своєю природою є подібною до мита.
Наведений в листах Секретаріату ЕС аналіз дає підстави для висновку про те. що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про ЕС та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи Скаржника (підпункти 4.17-4.20, 4.22) про відсутність у судів першої та апеляційної інстанцій підстав для посилання на рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic як таке, що не є джерелом права, оскільки за змістом положень наведених вище норм законодавства відповідна релевантна практика Суду ЄС має братися до уваги, у тому числі судами. А твердження про те, що відповідно до статей 28, ЗО Договору про ЄС заборонено накладати митні збори саме між державами-членами ЄС спростовуються з огляду на положення статті 41 Договору про ЕС, щодо тлумачення якої надав висновки Секретаріат ЕС.».
З огляду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 у справі JSTu910/9627/20 у відповідача були відсутні підстави для нарахування плати за диспетчеризацію на експортовану позивачем електричну енергію.
Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).
Згідно із частиною 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути. Таким способом може бути припинення дії, яка порушує право.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним, що обумовлено розгалуженою системою правовідносин, які врегульовані нормами права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі №806/5244/15, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 виснувала, що, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні. Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Враховуючи спірні правовідносини, здійснюючи аналіз норм ЦК України, ГК України, ГПК України, Закону, Правил ринку, Кодексу системи передач, зобов'язання відповідача виключити обсяги електричної енергії з актів наданих послуг за спірний період є способом захисту, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення. Такий спосіб захисту забезпечить ефективний захист прав та інтересів позивача, що дозволить запобігти пред'явленню оператором системи передач необґрунтованих вимог до позивача в частині стягнення за послуги з диспетчеризації на експортовані обсяги електричної енергії. Отже, обраний позивачем спосіб захисту забезпечить ефективне поновлення його прав та інтересів, без необхідності повторного звернення до суду, а тому є належним та ефективним.
У прохальній частині позову позивач просить суд зобов'язати відповідача виключити обсяги електричної енергії з актів наданих послуг за Договором надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, з чим погодився суд першої інстанції, вказавши у резолютивній частині оскаржуваного рішення про зобов'язання відповідача виключити обсяги електричної енергії з актів наданих послуг за період лютий-жовтень 2022 року, квітень-грудень 2023 року за Договором.
Відповідно до положень процесуального Закону (стаття 238 ГПК України) у резолютивній частині рішення у разі необхідності зазначається порядок виконання рішення.
Резолютивна частина судового рішення повинна бути ясною, чіткою, зрозумілою і не допускати неоднозначного тлумачення для забезпечення його належного виконання.
Водночас резолютивна частина оскаржуваного рішення не відповідає вищенаведеним критеріям, оскільки не містить конкретної вказівки стосовно обсягів електричної енергії, які відповідач має виключити з актів наданих послуг, без зазначення актів, з яких слід виключити обсяги електричної енергії, що може призвести до утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, тоді як рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язком до виконання.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»), Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»),
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»),
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 етапі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 етапі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам учасників справи із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 етапі 277 ПІК України).
Враховуючи помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача виключити з актів надання послуг з диспетчеризації за період з липня по вересень 2023 року та з листопада по грудень 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління обсяги балансуючої електричної енергії, вироблений на виконання необґрунтованої команди ОСП на розвантаження у розмірі - 17 925,733 МВт*г, рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 підлягає скасуванню частково.
Згідно із пунктом 2 частини 1 етапі 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 в частині зобов'язання відповідача виключити з актів надання послуг з диспетчеризації за період з липня по вересень 2023 року та з листопада по грудень 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління обсяги балансуючої електричної енергії, вироблений на виконання необґрунтованої команди ОСП на розвантаження у розмірі - 17 925,733 МВт*г підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, в іншій частині позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 підлягає зміні шляхом уточнення його резолютивної частини.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до положень статті 129 ГПК України.
Керуючись статями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 13.01.2025 у справі №910/12527/24 скасувати в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» виключити з актів наданих послуг за період з липня по вересень 2023 року та з листопада по грудень 2023 року об'єм електричної енергії у розмірі 17 925,733 МВт*год за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0424-03013 від 04.05.2019 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12527/24 викласти у наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. С. Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) виключити з актів наданих послуг за період з лютого по жовтень 2022 року, з квітня по червень 2023 року, з вересня по листопад 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0424-03013 від 04.05.2019 обсяг електричної енергії у загальному розмірі 1 588 239,832 МВт*год, а саме:
- 287 910,900 МВт*год. з акта надання послуг від 28.02.2022;
- 5 136,201 МВт*год. з акта надання послуг від 31.03.2022;
- 124 471,509 МВт*год. з акта надання послуг від 30.04.2022;
- 143 706,496 МВт*год. з акта надання послуг від 31.05.2022;
- 155 970,697 МВт*год. з акта надання послуг від 30.06.2022;
- 187 290,609 МВт*год. з акта надання послуг від 31.07.2022;
- 258 128,144 МВт*год. з акта надання послуг від 31.08.2022;
- 181 054,192 МВт*год. з акта надання послуг від 30.09.2022;
- 48 077,573 МВт*год. з акта надання послуг від 31.10.2022;
- 43 372,069 МВт*год. з акта надання послуг від 30.04.2023;
- 17 748,442 МВт*год. з акта надання послуг від 31.05.2023;
- 5 400,000 МВт*год. з акта надання послуг від 30.06.2023;
- 56 331,000 МВт*год. з акта надання послуг від 30.09.2023;
- 43 254,000 МВт*год. з акта надання послуг від 31.10.2023;
- 30 488,000 МВт*год. з акта надання послуг від 31.11.2023.
3. Стягнути з Приватного акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. С. Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (вул. Козельницька, 15, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23269555) 1 514,00 грн (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять гривень) судового збору.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.».
4. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (вул. Козельницька, 15, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23269555) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. С. Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) 1 816,80 грн (одну тисячу вісімсот шістнадцять гривень 80 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/12527/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 22.05.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська