вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2025 р. Справа№ 910/14988/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Коробенка Г.П.
секретар судового засідання: Нечасний О.Л.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 28.04.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 (повний текст складено та підписано 08.10.2024)
у справі №910/14988/23 (суддя Я.А.Карабань)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 381 086 298,57 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі, відповідач або Гарантований покупець) про стягнення заборгованості у розмірі 579 476 537,07 грн, з яких: 448 818 246,37 грн основний борг, 31 536 257,37 грн 3% річних та 99 122 033,33 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором №2315/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Під час розгляду справи судом першої інстанції 08.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим сума заборгованості становить 422 851 887, 00 грн, з яких: 292 193 596,44 грн основний борг, 99 122 033, 33 грн інфляційні втрати та 31 536 257, 37 грн 3% річних.
Господарський суд міста Києва протокольною ухвалою від 06.02.2024 постановив прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог від 08.01.2024 та подальший розгляд здійснювати з її урахуванням. Крім цього, протокольною ухвалою суд за власною ініціативою залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі, третя особа або «НАЕК «Енергоатом»).
15.05.2024 від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 41 765 588,57 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
06.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим сума заборгованості становить 381 086 298,57 грн, з яких: 250 428 007,87 грн основний борг, 99 122 033,33 грн інфляційні втрати та 31 536 257,37 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 клопотання відповідача від 15.05.2024 про закриття провадження в частині задоволено та провадження в справі №910/14988/23 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 41 765 588,57 грн закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Заява представника від 06.06.2024 протокольною ухвалою залишена Господарським судом міста Києва без розгляду, оскільки позивач заявив про її неактуальність.
01.10.2024 від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 38 994 211,46 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Предметом даного позову залишилися вимоги позивача до відповідача про стягнення 250 428 007,87 грн основного боргу, 99 122 033, 33 грн інфляційних втрат та 31 536 257, 37 грн 3% річних.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23 провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 38 994 211,46 грн закрито.
В іншій частині позов задоволено.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» 211 433 796,41 грн основного боргу, 31 536 257,37 грн 3% річних, 99 122 033,33 грн інфляційних втрат та 939 400,00 грн судового збору.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що на виконання умов Договору протягом березня 2022 року - липня 2023 року позивач надавав, а відповідач отримав послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг за вказаний період на загальну суму 5 578 339 327,22 грн, складеними у відповідності з пунктом 10 договору.
Проте, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії виконав неналежним чином та станом на 18.06.2024 його заборгованість з оплати послуг становила 250 428 007,87 грн.
Оскільки 27.09.2024 та 29.09.2024 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 38 994 211,46 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №403006 від 27.09.2024 та №403893 від 30.09.2024, Господарський суд міста Києва, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 38 994 211,46 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 211 433 796,41 грн заборгованості, факт існування якої станом на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не спростований.
Суд відхилив заперечення відповідача про існування відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 №859, відкладальної обставини, яка звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані послуги, оскільки з квітня 2022 року позивач не закуповував електричну енергію в ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів в силу положень наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 №114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг», що відповідно виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається відповідач у спірних правовідносинах, а тому грошове зобов'язання останнього в частині оплати послуг за договором за період квітень 2022 року - липень 2023 року є таким, що порушено.
Що ж стосується періоду березня 2022 року, то суд зазначив, що вказана заборгованість погашена відповідачем добровільно ще в травні 2022 року та не є предметом спору, а також до матеріалів справи не надано доказів наявності в позивача заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» станом на травень 2022 року.
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків за Договором за період з березня 2022 року по липень 2023 року позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 31 536 257, 37 грн та 99 122 033, 33 грн інфляційних втрат.
Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних за загальний період з 10.03.2022 по 05.09.2023, встановив, що розрахунок відповідає вимогам норм цивільного законодавства і договору та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 31 536 257,37 грн підлягають задоволенню.
Також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 99 122 033, 33 грн підлягає задоволенню.
При цьому судом відхилені як необґрунтовані посилання відповідача на те, що нарахування інфляційних втрат здійснюються лише на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця із застосуванням індексу інфляції такого місяця, оскільки якщо час прострочення у неповному місяці триває більше півмісяця (> 15 днів) за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 , а тому позивачем вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, враховуючи дати виникнення заборгованості та часткові оплати.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначив, що ним не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних. Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки), а наведені відповідачем підстави не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин. У свою чергу суд звернув увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо доводів відповідача про настання для нього обставин непереборної сили суд зазначив, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, чого відповідачем у даному випадку не доведено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, додаткових пояснень до неї та узагальнення їх доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 28.10.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у цій справі; відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; судові витрати покласти на позивача.
Скаржник зазначає, що судове рішення прийняте без урахування всіх обставин справи, на яких наголошував відповідач, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- Господарським судом міста Києва задоволено позовні вимоги попри дію відкладальної обставини при здійсненні розрахунків із позивачем. Так, відповідно до підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 №859, Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпеченням доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення. Тобто, у разі наявності заборгованості у постачальника універсальних послуг перед «НАЕК «Енергоатом» у гарантованого покупця не виникає обов'язку щодо своєчасності та повноти оплати послуги відповідно до імперативної норми пп.2. пункту 8 Положення, яка кореспондується з пп. 1. Пункту 12 Договору. Під час розгляду справи відповідачем були надані копії листів «НАЕК «Енергоатом», які підтверджують наявність у позивача заборгованості перед «НАЕК «Енергоатом», відповідно, й настання для відповідача відкладальної обставини - ненастання строку розрахунків за надану послугу спірного періоду. Позивач не довів, що не закуповував електричну енергію за результатами проведення електронних аукціонів;
- поза увагою суду залишились заперечення відповідача щодо допущених помилок при здійсненні нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Скаржник наголошує, що індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, якщо ж прострочення становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Оскільки нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем за періоди, в яких прострочення, на думку позивача, складало менше місяця, такі нарахування є неправомірними. Водночас, при вирішенні питання про стягнення спірних сум мав бути врахований характер діяльності відповідача, джерела його фінансування, пов'язані із виконанням спеціальних обов'язків. На момент відкриття провадження у справі «НАЕК «Енергоатом» мав сальдовану заборгованість перед відповідачем за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем від 15.09.2021 №2293/01/21/77-150-08-21-00393, укладеним на виконання Положення. Наявність вказаної заборгованості перед Гарантованим покупцем з урахуванням відсутності інших джерел для оплати послуги, аніж оплати послуги гарантованого покупця виробниками, які виконують ПСО, унеможливлює повну оплату ПУП вартості послуги у строк, визначений пунктом 7 Договору;
- судом першої інстанції задоволено позовні вимоги попри дію форс-мажорних обставин. Так, з урахуванням ситуації, в якій опинилася держава, зважаючи на важливість діяльності Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу в судовому порядку.
06.02.2025 та 28.02.2025 відповідач подав через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення щодо розрахунку позовних вимог, в яких зазначив, що за арифметичним перерахунком сума 3% річних, у межах якої може бути вирішений спір у даній справі за період березень 2022 року - липень 2023 року становить 31 345 087,93 грн, інфляційні втрати - 67 009 201,37 грн, а всього - 98 354 289,30 грн.
Також скаржник наголосив на тому, що позивачем та третьою особою (НАЕК «Енергоатом») підтверджується придбання електричної енергії за розрахунковий період березень 2022 року за результатами проведення електронних аукціонів, відтак в контексті зазначеного розрахункового місяця настала відкладальна обставина. Попри надання відповідачем арифметичного перерахунку сум стягнення за вказаний період, відповідач наголошує про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за березень 2022 року, відтак сума нарахувань за вказаний період = 0 грн. Відповідно, відкладальна обставина в контексті розрахункового періоду - березня 2022 року беззаперечно настала на підставі пп.2 п. 8 Положення, навіть з урахування позиції Верховного Суду у справі №910/1294/23.
Відповідач зазначає, що при здійсненні контррозрахунку ним були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07.11.2024 у справі №925/1404/23, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 18.07.2024 у справі №910/1083/23, від 26.11.2024 у справі №910/15342/23, від 30.01.2024 у справі №910/881/24, зокрема, щодо моменту заміни прогнозного обсягу послуги на фактичний.
Відповідно до вказаних позицій Верховного Суду нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прогнозний обсяг послуги можливе лише до останнього числа розрахункового місяця, відтак скаржник просить суд врахувати зазначені висновки суду при ухваленні постанови у даній справі. Додатково відповідач звертає увагу, що саме з наведених підстав (не заміни прогнозного обсягу послуги на фактичний останнього числа розрахункового місяця) Північним апеляційним господарським судом було скасовано рішення суду першої інстанції у справі №910/9351/23 за позовом Гарантованого покупця до «НАЕК «Енергоатом». У даній постанові суд апеляційної інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №910/1083/23 встановив, що позивач продовжував нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на прогнозний обсяг послуг після встановлення в акті приймання-передачі фактичного обсягу послуг у розрахунковому періоді, тоді як у контррозрахунку відповідач здійснює заміну бази для нарахування 3% річних та інфляційних втрат із прогнозної вартості послуг на фактичну вартість після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг. За наведених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем у розрахунку 3% річних та інфляційних втрат неправильно визначено базу для нарахування цих платежів.
05.03.2025 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду інформацію у вигляді таблиць щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати послуги ТОВ «Хмельницькенергозбут», розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за березень 2022 року - липень 2023 року, згідно якого розмір 3% річних становить 31 345 087,93 грн, а інфляційних втрат - 67 009 201,37 грн, а всього - 98 354 289,30 грн.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду через підсистему «Електронний суд» 05.12.2024, позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до такого:
- щодо відкладальної обставини при здійсненні розрахунків, то така, враховуючи положення наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 №114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг», може бути застосована виключно у разі наявності у відповідача заборгованості перед «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів. Із квітня 2022 року позивач не закуповував електричну енергію у «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів в силу положень Наказу, що відповідно виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається відповідач. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №910/1294/23. Виконання спеціальних обов'язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття Наказу та до поточного розрахункового періоду між позивачем та «НАЕК «Енергоатом» забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону, що підтверджується додатковими угодами №6-36 до договору №65-150-SD-21-00416 купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг від 23.09.2021 (копії містяться в матеріалах справи);
- між сторонами проводилося зарахування зустрічних однорідних вимог (в частині основного боргу по договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг), при цьому з огляду на зміст статті 601 Цивільного кодексу України неможливим є припинення зарахуванням зобов'язань, строк виконання яких не настав;
- скаржник в апеляційній скарзі зазначає «про допущені помилки при здійсненні нарахування 3% річних та інфляційних втрат», але поряд з тим не наводить конкретних періодів чи розрахунків;
- відповідач як на підтвердження існування форс-мажорних обставин посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, відповідно до якого визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Однак, лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаних висновків щодо листа ТПП дійшов Верховний Суд у постанові 15.06.2023 №910/8580/22, відповідачем, у свою чергу, не надано до матеріалів справи сертифікату Торгово-промислової палати про неможливість виконання власних зобов'язань саме за Договором.
09.12.2024 від «НАЕК «Енергоатом» через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить задовольнити апеляційну скаргу відповідача.
Третя особа у відзиві наголошує на тому, що в Положенні про ПСО не визначено будь-якого алгоритму розрахунків, відповідно до якого джерелом оплати одним Суб'єктом ПСО іншому за відповідним договором є кошти, отримані ним від попереднього Суб'єкта ПСО.
Відповідно до підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО Гарантований покупець зобов'язаний: оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Вищевказана норма є єдиною в Положенні про ПСО, яка встановлює певний взаємозв'язок між виконанням Суб'єктами ПСО спеціальних обов'язків. Будь-яких інших подібних умов чи взаємозалежностей між учасниками ринку електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов'язки, нормативно не закріплено ані в Положенні про ПСО, ані в Законі про ринок.
Підпункт 2 пункту 8 Положення про ПСО визначає пріоритетність першочергового виконання зобов'язання з оплати електричної енергії АТ «НАЕК «Енергоатом» саме постачальником універсальних послуг, в даному випадку ТОВ «Хмельницькенергозбут».
Без такої оплати постачальником універсальних послуг коштів на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» подальше виконання фінансової складової ПСО (за договором між Гарантованим покупцем та ПУП) не може бути здійснено.
Апелянт, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що не погоджується із позицією Господарського суду міста Києва щодо того, що умови підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО не може бути застосовано, як відкладальна обставина, адже відсутні докази наявності заборгованості ТОВ «Хмельницькенергозбут» перед АТ «НАЕК «Енергоатом» саме за результатом проведення електронних аукціонів.
В оскаржуваному рішенні Господарський суд міста Києва зазначає, що відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 №114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» АТ «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
З цього приводу третя особа зазначає, що наказ №114 виданий Міністерством енергетики України відповідно до законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про охорону праці», Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії. Даний наказ призначений для сприяння спрощенню, налагодженню економічного та функціонального стану ринку електричної енергії, що постачається побутовим споживачам, і не є таким, що встановлює порушення Суб'єктами ПСО своїх договірних зобов'язань чи змінює умови правовідносин між ними.
Забезпечення безпеки постачання електричної енергії, в розумінні статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», передбачає економічний вплив відповідних заходів, їх ефективність, наслідки для функціонування ринку електричної енергії та вплив на торгівлю на ринку електричної енергії лише тією мірою, що необхідна для відновлення безпеки постачання електричної енергії та не створювання надмірних зобов'язань для учасників ринку та мінімізування негативних наслідків для функціонування ринку електричної енергії.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14988/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
07.11.2024 матеріали справи №910/14988/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23 залишено без руху; роз'яснено Державному підприємству «Гарантований покупець», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 1 409 100,00 грн та надати суду належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів - Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
20.11.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжну інструкцію 1181 (#1750360443801) від 15.11.2024 про сплату судового збору у розмірі 1 409 100,00 грн та докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів - Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» листом з описом вкладення.
У зв'язку із перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у період з 18.11.2024 по 22.11.2024 на навчанні в Національній школі суддів України, а з 25.11.2024 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4582/24 від 25.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 справу №910/14988/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23 на 27.01.2025.
05.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» надійшло клопотання про участь його представника Несторука Олександра Степановича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» про участь його представника Несторука Олександра Степановича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судове засідання, призначене на 27.01.2025, з'явилися представники Державного підприємства «Гарантований покупець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Суд у судовому засіданні 27.01.2025 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025, 10.02.2025, 24.02.2025, 03.03.2025, 17.03.2025 у розгляді апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23 оголошувались перерви, останнього разу до 28.04.2025.
У судовому засіданні 28.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 28.04.2025, з'явилися представники Державного підприємства «Гарантований покупець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», які підтримали свої доводи, викладені у попередніх судових засіданнях.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.09.2021 між відповідачем (замовник) та позивачем (постачальник) було укладено Договір №2315/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (надалі - Договір), за умовами пункту 1 якого постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі-послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 за №483 (зі змінами).
Відповідно до пункту 3 Договору строк надання послуг - з 01.10.2021 по 30.04.2022.
Загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 4 Договору).
Пунктами 5, 6 Договору визначено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формою, наведеною у додатку 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
Згідно з пунктом 7 Договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно з пунктом 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Відповідно до пункту 9 Договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1-4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
Пунктом 10 Договору передбачено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої Особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності-зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову від його підписання із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику Поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.
У підпункті 1 пункту 12 Договору вказано, що постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 13 Договору замовник зобов'язався здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 цього договору.
Пунктом 16 Договору закріплено, що у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг він сплачує постачальнику послуг пеню в розмірі 0,1 відсотка розміру платежу, за яким допущено прострочення оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діє на день розрахунку), за кожний день прострочення.
Замовник звільняється від відповідальності, передбаченої цим пунктом договору, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати виробниками гарантованому покупцю наданих послуг відповідно до пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483.
Цей договір набирає чинності з 15.09.2021 та діє до 31.12.2023 (пункт 34 Договору в редакції додаткового угоди від 01.06.2023 №1720/04/23).
Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» (пункт 29 Договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору протягом березня 2022 року - липня 2023 року надав, а відповідач отримав послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів на загальну суму 5 578 339 327,22 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви відповідними актами приймання-передачі послуг за вказані розрахункові періоди, складеними у відповідності з пунктом 10 Договору, та відповідачем не заперечується.
Однак, у порушення пункту 7 Договору відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконував неналежним чином та надані з березня 2022 року по липень 2023 року послуги оплатив з простроченням та не в повному обсязі, у зв'язку із чим станом на 18.06.2024 його заборгованість становила 250 428 007,87 грн.
Предметом даного позову (із урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог та закриття ухвалою суду від 15.05.2024 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 41 765 588,57 грн) залишились вимоги позивача до відповідача про стягнення 250 428 007,87 грн основного боргу, 99 122 033, 33 грн інфляційних втрат та 31 536 257, 37 грн 3% річних.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач сплатив також 38 994 211,46 грн основного боргу за липень 2023 року згідно з платіжними інструкціями №403 006 від 27.09.2024 на суму 19 497 105,73 грн та №403 893 від 30.09.2024 на суму 19 497 105,73 грн, що позивачем не заперечувалось.
Місцевим господарським судом установлено, що грошове зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за послуги, надані позивачем згідно з Договором у липні 2023 року, припинилось, а тому в цій частині (про стягнення основного боргу на суму 38 994 211,46 грн) провадження було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору.
Що стосується решти основного боргу відповідача у сумі 211 433 796,41 грн (250 428 007,87 грн - 38 994 211,46 грн), то доказів його оплати відповідач суду першої інстанції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення не надав.
Заперечуючи проти позову, відповідач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції посилався на відсутність у нього обов'язку сплачувати визначену заборгованість з огляду на дію відкладальної обставини (наявність у позивача заборгованості перед «НАЕК «Енергоатом»), неправильно здійснені розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наявність форс-мажорних обставин, що звільняє його від обов'язку сплачувати відповідні нарахування.
За доводами відповідача виникнення обов'язку з оплати за Договором залежить від наявності/відсутності у ПУП заборгованості з оплати електричної енергії, придбаної у ДП «НАЕК «Енергоатом». Це кореспондується із підпунктом 1 пункту 12 Договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем в частині задоволених позовних вимог, а тому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, в частині правомірності закриття провадження у справі на суму 38 994 211,46 грн судом не переглядається.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні з таких підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.
Частиною 3 вказаного Закону визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов'язки.
05.06.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (Положення про ПСО).
Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків учасниками ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - спеціальні обов'язки), що передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації.
Пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 зобов'язано постачальникам універсальних послуг, Державному підприємству «Гарантований покупець», Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» до 15.09.2021 укласти договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг та гарантованим покупцем, передбачених додатками 2 та 4 до Положення, затвердженого цією постановою.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) за №429 від 14.06.2018 позивачу надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу, на якого покладається виконання функції постачальника універсальної послуги на території Хмельницької області (постанова НКРЕКП за №1268 від 26.10.2018).
15.09.2021 між ДП «Гарантований покупець» (замовник) та ТОВ «Хмельницькенергозбут» (постачальник універсальних послуг) укладено Договір №2315/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який регулює спірні правовідносини між сторонами даного спору.
Матеріалами справи, а саме актами приймання-передачі послуг за березень 2022 року на суму 351 032 025,06 грн, квітень 2022 року на суму 298 647 398,08 грн, травень 2022 року на суму 176 816 644,19 грн, червень 2022 року на суму 225 960 331,78 грн, липень 2022 року на суму 249 031 280,84 грн, серпень 2022 року на суму 254 370 346,97 грн, вересень 2022 року на суму 285 344 013,85 грн, жовтень 2022 року на суму 345 288 173,74 грн, листопад 2022 року на суму 404 973 940,79 грн, грудень 2022 року на суму 483 237 903,97 грн, січень 2023 року на суму 443 458 686,35 грн, лютий 2023 року на суму 415 725 537,76 грн, березень 2023 року на суму 416 894 746,33 грн, квітень 2023 року на суму 407 478 200,48 грн, травень 2023 року на суму 333 112 158,55 грн, червень 2023 року на суму 224 873 778,42 грн, липень 2023 року на суму 262 004 160,06 грн, які підписані сторонами без зауважень та заперечень, підтверджується надання ТОВ «Хмельницькенергозбут» послуг ДП «Гарантований покупець» із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів згідно з Договором у період з березня 2022 року по липень 2023 року на загальну суму 5 578 339 327,22 грн.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ДП «Гарантований покупець» здійснював оплату наданих послуг з порушенням графіку внесення платежів, погодженого сторонами у Договорі, посилаючись на наявність відкладальної обставини.
Місцевий господарський суд відхилив зазначені доводи відповідача, зазначивши, що грошове зобов'язання останнього в частині оплати послуг за договором за період квітень 2022 року - липень 2023 року є таким, що порушено, а що стосується періоду березня 2022 року, то заборгованість за цей місяць погашена відповідачем добровільно ще в травні 2022 року та не є предметом спору, більш того, частковою сплатою послуг з забезпечення доступності електричної енергії та зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідач фактично визнав заявлені позивачем у даному спорі вимоги та погодився, що строк для їх оплати є таким, що настав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається відповідач у спірних правовідносинах, щодо грошових зобов'язань відповідача за Договором за період квітня 2022 року - липня 2023 року та з цього приводу зазначає таке.
Приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України якими встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом узгоджується сторонами в договорі.
Частинами 1, 5 статті 212 Цивільного кодексу України унормовано, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов'язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що пунктом 7 Договору закріплено порядок оплати відповідачем вартості послуг, а згідно з пунктом 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Так, підпунктом 2 пункту 8 Положення про ПСО передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до вимог пункту 5 Положення про ПСО до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Водночас, відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 №114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (далі за текстом - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано, учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23 щодо тлумачення підпункту 2 пункту 8 Положення. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що: «…вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її неможливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту. При цьому зміст положень наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам системи розподілу та постачальникам універсальних послуг» не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб'єктами нормотворення. Отже, висновки скаржника про те, що дією наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 не скасовується підпункт 2 пункту 8 Положення є правильними, але при цьому він не врахував, що у спірних правовідносинах, врегульованих Положенням, також відсутні і підстави для зміни пункту 5 того самого Положення відповідним наказом, що було враховано судами попередніх інстанцій у прийнятті рішення.
Отже, системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем.».
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.03.2025 у справі №910/1954/23.
Надаючи оцінку доводам скаржника про можливість застосування відкладальної обставини до правовідносин сторін, які виникли у період з квітня 2022 року по липень 2023 року, колегія суддів зважає на те, що матеріалами справи підтверджується, що обсяги електричної енергії, необхідної для виконання умов договору, закуповувались ТОВ «Хмельницькенергозбут» у вказаному періоді на підставі додаткових угод, укладених не за результатами проведення електронних аукціонів.
Зокрема, між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» (продавець) та ТОВ «Хмельницькенергозбут» (ПУП) укладено додаткові угоди до Договору №65-150-SD-21-00416 від 24.09.2021 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, зокрема:
від 26.03.2022 №7 на період постачання з 01.04.2022 до 30.04.2022;
від 29.04.2022 №8 на період постачання з 01.05.2022 до 31.05.2022;
від 23.05.2022 №9 на період постачання з 01.06.2022 до 30.06.2022;
від 23.06.2022 №10 на період постачання з 01.07.2022 до 31.07.2022;
від 26.07.2022 №12 на період постачання з 01.08.2022 до 31.08.2022;
від 24.08.2022 №14 на період постачання з 01.09.2022 до 30.09.2022;
від 30.09.2022 №15 на період постачання з 01.10.2022 до 31.10.2022;
від 29.10.2022 №16 на період постачання з 01.11.2022 до 30.11.2022;
від 22.11.2022 №17 на період постачання з 01.12.2022 до 31.12.2022;
від 28.12.2022 №18 на період постачання з 01.01.2023 до 31.01.2023;
від 25.01.2023 №19 на період постачання з 01.02.2023 до 28.02.2023;
від 21.02.2023 №20 на період постачання з 01.03.2023 до 31.03.2023;
від 29.03.2023 №21 на період постачання з 01.04.2023 до 30.04.2023;
від 27.04.2023 №22 на період постачання з 01.05.2023 до 31.05.2023;
від 31.05.2023 №23 на період постачання з 01.06.2023 до 30.06.2023;
від 21.06.2023 №24 на період постачання з 01.07.2023 до 31.07.2023.
Матеріали справи не місять доказів закупівлі позивачем електричної енергії у період з квітня 2022 року по липень 2023 року інакше, ніж у зв'язку з укладенням додаткових угод.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що з квітня 2022 року позивач не закуповував електричну енергію у ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів в силу положень Наказу, що, відповідно, виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається відповідач у спірних правовідносинах, а тому строк виконання зобов'язань з оплати отриманих послуг за період з квітня 2022 року по липень 2023 року, враховуючи умови пункту 7 Договору, станом на дату подання позову є таким, що настав.
Натомість, суд апеляційної інстанції встановив, що за березень 2022 року (на період постачання з 01.03.2022 до 31.03.2022) обсяги електричної енергії у ДП «НАЕК «Енергоатом» закуповувались на підставі електронного аукціону, що відбувся 11.02.2022, про що свідчить зміст додаткової угоди №6 до Договору №65-150-SD-21-00416 від 24.09.2021 (том 5, а.с. 61), що помилково не було враховано місцевим господарським судом під час вирішення спору та визначення початку перебігу періоду прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, матеріалами справи (листом ДП «НАЕК «Енергоатом» вих.№50-12/0353 від 02.02.2023 з додатком до нього; том 3, а.с. 38-40) підтверджується наявність у позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованості за Договором №65-150-SD-21-00416 від 24.09.2021 за період березень 2022 року у розмірі 129 144 188,27 грн, яка була погашена позивачем у повному обсязі 13.05.2022, що підтверджується інформацією про перерахування коштів з рахунків ТОВ «Хмельницькенергозбут», наданою АТ «Державний ощадний банк України» (том 4, а.с. 61, 61 зворот, 62).
Отже, обов'язок з оплати за надані позивачем відповідачу послуги у березні 2022 року настав для відповідача, враховуючи умову підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО, з 14.05.2022, тобто з наступного дня після того, як позивач сплатив ДП «НАЕК «Енергоатом» наявну у нього заборгованість за електричну енергію, яка закуповувалась позивачем у березні 2022 року на електронному аукціоні.
До 13.05.2022 включно для відповідача у правовідносинах із позивачем щодо оплати послуг за березень 2022 року діяла відкладальна обставина.
При цьому сам факт того, що відповідач станом на травень 2022 року добровільно погасив існуючу перед позивачем основну заборгованість за Договором за березень 2022 року, у тому числі й з урахуванням підписаних із позивачем угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, не спростовує того, що до 13.05.2022 включно у позивача були відсутні підстави вимагати у відповідача сплати за надані у березні 2022 року послуги.
Отже, доводи скаржника про неправильне застосування судом статті 212 Цивільного кодексу України до заборгованості, що виникла у відповідача за березень 2022 року, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 211 433 796, 41 грн основної заборгованості на підставі договору, доказів погашення якої відповідачем до матеріалів справи не надано.
При цьому, як вказано вище та не заперечується позивачем, заборгованість за березень 2022 року була сплачена позивачем відповідачу ще у травні 2022 року та не є предметом даного спору.
Водночас, надаючи оцінку обставинам несвоєчасного внесення ДП «Гарантований покупець» оплати наданих за Договором послуг, колегія суддів керується таким.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Враховуючи доведеність факту порушення договірних строків оплати за надані послуги у період з квітня 2022 року до липня 2023 року, та з 14.05.2022 за березень 2022 року, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на ДП «Гарантований покупець» відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних за загальний період з 10.03.2022 по 05.09.2023 судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам норм цивільного законодавства і договору та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 31 536 257, 37 грн підлягають задоволенню. Також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року, суд зазначив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 99 122 033, 33 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Однак, колегія суддів не погоджується з розміром задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та зазначає таке.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми трьох процентів річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
У постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Колегія суддів зазначає, що 3% річних розраховуються за формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] Ч [Процентна ставка (%)] / 100% Ч [Кількість днів] / [Кількість днів у році]
де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу;
[Процентна ставка (%)] - три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України;
[Кількість днів] - різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Інфляційні втрати розраховуються з урахуванням механізму, встановленого у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Зокрема, Верховний Суд роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд, з огляду на вищевстановлений судом факт настання для відповідача відкладальної обставини з оплати за зобов'язаннями березня 2022 року, по-перше, зазначає, що відсутні підстави для нарахування відповідачу до 13.05.2022 включно санкцій за порушення виконання грошового зобов'язання за березень 2022 року, адже згідно з чинним законодавством (підпункт 2 пункту 8 Положення про ПСО) для нього діяла відкладальна обставина, яка вказує на відсутність підстав для застосування заходів відповідальності, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, до ДП «Гарантований покупець» у зв'язку із внесенням ним платежів не у строки, передбачені договором, а у визначеному ним самостійно порядку.
Позивач мав законне право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати лише на заборгованість відповідача перед позивачем за березень 2022 року, що сформувалась станом на 14.05.2022. Така позиція відповідає умовам підпункту 1 пункту 12 Договору.
Так, станом на 14.05.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за березень 2022 року становила 35 090 755,85 грн, а станом на 23.05.2022 (у зв'язку зі здійсненою відповідачем 23.05.2022 частковою оплатою боргу на суму 12 135 269,66 грн) - 22 955 486,19 грн. Залишок заборгованості за березень 2022 року в сумі 22 955 486,19 грн було погашено 24.05.2022.
Отже, розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу за березень 2022 року 35 090 755,85 грн за період з 14.05.2022 по 22.05.2022 становить 25 957,55 грн, а на суму боргу 22 955 486,19 грн за 23.05.2022 - 1 886,75 грн.
Розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за березень 2022 року у розмірі 35 090 755,85 грн, який існував у травні 2022 року (з 01.05.2022 по 22.05.2022, тобто більше, ніж півмісяця), становить 947 450,00 грн, що відображено й самим відповідачем у наданому ним суду апеляційної інстанції контррозрахунку, який є арифметично правильним.
Поруч із цим, надаючи оцінку доводам сторін щодо бази нарахування 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями квітня 2022 року - липня 2023 року, колегія суддів зазначає таке.
У пункті 7 Договору сторони визначили черговість внесення платежів: 5-ть з них є авансованими платежами, які сплачуються з урахуванням прогнозних обсягів надання послуг з постачання електричної енергії, а 6-й платіж здійснюється з урахуванням фактичних обсягів уже наданих послуг з постачання електричної енергії.
При цьому, пункті 10 Договору визначено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Сторони визначили порядок підписання акту приймання-передачі у пункті 11 Договору.
Колегія суддів зауважує, що акт приймання-передачі засвідчує фактичний обсяг наданих послуг у відповідний місяць незалежно від того, коли саме було підписано такий акт сторонами.
Водночас, колегія суддів зазначає, що оплата планової вартості послуги і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, тому розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Поруч із цим колегія суддів не погоджується з тим, що невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує в часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місяця, а підлягає виконанню у межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
Так, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по липень 2023 року у повному обсязі, суд першої інстанції не взяв до уваги, що у розумінні положень пункту 7 Договору після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг планові (прогнозні) обсяги послуг змінюються на фактичні, а тому 3% річних та інфляційні втрати після підписання цих актів мають нараховуватися на фактичні обсяги до повного виконання грошових зобов'язань за розрахунковий період. Натомість позивач у своїх розрахунках не змінював базу нарахування для стягнення 3% річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний.
Суд першої інстанції у рішенні зазначив про те, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильним.
Проте, такий висновок суду не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23, де зазначено таке: « 4.43 Натомість, як убачається зокрема із додаткових письмових пояснень відповідача, які останній подав до апеляційного господарського суду після ухвалення Верховним Судом постанови від 25.01.2024 у справі №921/1294/23, Підприємство наводило обґрунтовані заперечення стосовно того, що позивач у розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснював нарахування цих платежів на планові обсяги послуги навіть після підписання акта приймання-передачі послуги за розрахункові періоди (а.с. 168-170 т. 5). Водночас відповідач зауважив на тому, що у справі №921/1294/23 нарахування здійснено на планові обсяги виключно до останнього дня розрахункового періоду, а не до моменту повного виконання грошових зобов'язань за розрахунковий період».
Колегія суддів апеляційної інстанції відповідно до вимог статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України перевірила правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями квітня 2022 року - липня 2023 року у частині бази нарахування з огляду на зміну відповідно до умов Договору прогнозного обсягу послуг на фактичний.
За результатами такої перевірки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач продовжував нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на прогнозний обсяг послуг після встановлення в акті приймання-передачі фактичного обсягу послуг у розрахунковому періоді.
Натомість у наданому суду апеляційної інстанції контррозрахунку відповідач здійснює заміну бази для нарахування 3% річних та інфляційних втрат із прогнозної вартості послуг на фактичну вартість після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг.
Так, для прикладу, за зобов'язаннями квітня 2022 року загальна прогнозна вартість послуги станом на 30.04.2022 (за п'ятьма етапами) становила 284 552 577,46 грн (56 910 515,49 грн х 5).
30.04.2022 складено акт приймання-передачі послуги за квітень 2022 року на суму 14 094 820,62 грн.
За змістом пункту 7 Договору шостий платіж здійснюється до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.
Враховуючи, що 14.05.2022 було вихідним днем (субота), то зобов'язання з оплати шостого платежу настало 16.05.2022 (понеділок), а зобов'язання з оплати фактичної вартості послуги за квітень 2022 року у сумі 298 647 398,08 грн (284 552 577,46 грн + 14 094 820,62 грн) є простроченим з 17.05.2022.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на планові обсяги послуг після підписання акта приймання-передачі послуги за відповідний розрахунковий період (у випадку зобов'язань квітня 2022 року це за період з 01.05.2022 по 16.05.2022, як це здійснює позивач), є безпідставним та не відповідає умовам Договору. Аналогічним чином позивач здійснював нарахування по іншим періодам (травень 2022 року - липень 2023 року), що не відповідає умовам договору.
За наведених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем у розрахунку 3% річних та інфляційних втрат було неправильно визначено базу для нарахування цих платежів.
Разом із цим, перевіривши контррозрахунок відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач для розрахунку 3% річних та інфляційних втрат правильно визначив вартість послуг, змінюючи її на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну.
Так, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, змінюючи базу для їх нарахування на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну, відповідач у контррозрахунку зазначив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають до стягнення за зобов'язаннями квітня 2022 року - липня 2023 року, становить 30 658 088,60 грн та 66 061 751,37 грн відповідно.
Натомість, неврахування позивачем у своєму розрахунку зміни вартості послуг з прогнозної на фактичну після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг призвело до безпідставного збільшення загального розміру цих нарахувань.
Суд апеляційної інстанції погоджується зі здійсненим відповідачем контррозрахунком щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по липень 2023 року. Такий контррозрахунок є арифметично правильним.
Водночас, як встановлено вище, обґрунтованим є нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями березня 2022 року в сумі 27 844,30 грн та 947 450,00 грн відповідно.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, не перевірив правильність визначення позивачем бази нарахування для стягнення 3% річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний у спірний період та не вказав наявність підстав для стягнення з відповідача зазначених у рішенні сум 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями по Договору з оплати послуг за березень 2022 року - липень 2023 року є частково обґрунтованими на суму 30 685 932 грн 90 коп. 3% річних (30 658 088,60 грн + 27 844,30 грн) та 67 009 201 грн 37 коп. інфляційних втрат (66 061 751,37 грн + 947 450,00 грн).
В іншій частині (про стягнення 850 324,47 грн 3% річних та 32 112 831,96 грн інфляційних втрат) позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що заявлені безпідставно.
Стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі на настання форс-мажорних обставин внаслідок введення воєнного стану, як наслідок, на наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, то такі колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У Договорі сторонами погоджено, що:
- обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, акти тероризму, масові заворушення, введення комендантської години, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами і стихійними лихами тощо (пункт 20);
- у разі виникнення обставин, зазначених у пункті 20 нього договору, сторона, яка зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких доступних засобів повідомити про такі обставини іншій стороні у максимально стислий строк шляхом надіслання письмового повідомлення про настання таких обставин. Повідомлення про обставини непереборної сили повинне містити вичерпну інформацію про природу обставин непереборної сили, час їх настання та оцінку їх впливу на можливість сторони виконувати свої зобов?язання згідно з цим договором та на порядок виконання зобов?язань згідно з цим договором у разі, коли це можливо (пункт 21);
- наявність і строк дії обставин непереборної сили підтверджуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 22);
- сторони не несуть відповідальності за невиконання умов цього договору в разі
настання форс-мажорних обставин.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв'язку із цим виконати зобов'язання за укладеним із позивачем Договором.
Також колегія суддів зазначає, що за умовами, погодженими сторонами у Договорі, настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено Торговельно-промисловою палатою України або її територіальними підрозділами, однак відповідного сертифікату згідно положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» відповідачем позивачу надано не було.
Колегія суддів враховує те, що наразі Торгово-промислова палата України (далі, ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, на який посилається скаржник, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.
У даному випадку відповідачем не надано суду належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Водночас, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що нарахування, передбачені частиною 2 статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. За змістом наведеної норми Закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Відповідно до правових висновків, висловлених Верховним Судом у постанові від 13.09.2023 у справі №910/8741/22, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК України та ст. 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2024 у справі №910/17252/23, від 13.06.2024 у справі №910/7767/23 та від 05.12.2024 у справі №904/6631/23.
За наведених обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин правил щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначених статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з приписами статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки у даному випадку судом першої інстанції при перевірці розрахунку позивача 3% та інфляційних втрат невірно визначено базу для їх нарахування, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна Державного підприємства «Гарантований покупець» підлягає частковому задоволенню.
Щодо решти позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 211 433 796,41 грн місцевим господарським судом було належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва про стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач при поданні позовної заяви, враховуючи ціну позову, сплатив максимальний судовий збір у розмірі 939 400,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, згідно з положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв'язку з чим і результат вирішення спору відсутній.
Лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.
Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору при закритті провадження у справі процесуальний припис частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не може бути застосовано, оскільки результат вирішення спору, що знаходився на розгляді господарського суду, відсутній.
Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №904/9628/17 та від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
Оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 38 994 211,46 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині, про що вказано у пункті 1 резолютивної частини рішення, то з огляду на положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та наявне у матеріалах справи клопотання позивача про повернення судового збору, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 96 123 грн 01 коп. підлягає поверненню позивачу.
Водночас, оскільки суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції, визнавши обґрунтованими заявлені позовні вимоги на загальну суму 309 128 930,68 грн, а не на суму 342 092 087,11 грн, як це було зроблено Господарським судом міста Києва, то судовий збір за подання позовної заяви розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за подання апеляційної скарги - пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги. Відповідно, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 762 020 грн 88 коп. судового збору за подання позовної заяви, а до стягнення з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги - 135 777 грн 43 коп.
В інших частинах судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на позивача та відповідача відповідно.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23 змінити.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/14988/23 викласти у такій редакції:
« 1. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 38 994 211,46 грн закрити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (29001, місто Хмельницький, вулиця Свободи, будинок 57/2, ідентифікаційний код 42035266) 211 433 796 (двісті одинадцять мільйонів чотириста тридцять три тисячі сімсот дев'яносто шість) грн 41 коп. основного боргу, 30 685 932 (тридцять мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 90 коп. 3% річних, 67 009 201 (шістдесят сім мільйонів дев'ять тисяч двісті одну) грн 37 коп. інфляційних втрат та 762 020 (сімсот шістдесят дві тисячі двадцять) грн 88 коп. судового збору за подання позовної заяви.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (29001, місто Хмельницький, вулиця Свободи, будинок 57/2, ідентифікаційний код 42035266) з Державного бюджету України 96 123 (дев'яносто шість тисяч сто двадцять три) грн 01 коп. судового збору за подання позовної заяви.».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (29001, місто Хмельницький, вулиця Свободи, будинок 57/2, ідентифікаційний код 42035266) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) 135 777 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн 43 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати накази із урахуванням резолютивної частини даної постанови. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/14988/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.05.2025 після виходу з відпусток головуючого судді Михальської Ю.Б. та судді Тищенко А.І.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
Г.П. Коробенко