Справа № 678/107/25
іменем України
21 травня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, після усунення недоліків позову, просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову серії ПШ №133646 від 08.01.2025, складену в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Гречаник О., про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн, та закрити справу за відсутністю в діях ознак правопорушення, передбаченого ст.ст.48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до товарно-транспортної накладної №186 від 06.12.2024 автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_2 здійснює вантажне перевезення вантажу. Зазначає, що ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником згідно приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», а є власником транспортного засобу марки «VOLVO FM 9», 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Тому ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.ст. 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2025 року по справі №678/107/25, адміністративну справу №678/107/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ133646 від 08.01.2025, передано за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Відповідно до ухвали від 27.02.2025, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
17.03.2025 до суду надійшов Відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ “Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених документів на момент складання акта про проведення перевірки. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданого на момент перевірки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_1 . Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена саме відносно ОСОБА_1 як до автомобільного перевізника, тобто суб'єкта господарювання. Вказує, що на момент проведення перевірки було встановлено: відсутність роздруківки даних роботи та відпочинку водія за 02.12.2024, безперервне керування транспортим засобом більше 4 год 30 хв за 03.12.2024, 04.12.2024, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», неналежно оформлена товарно-транспортна накладна № 188 від 06.12.2024.
25.03.2025 до суду поступила відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відсутність роздруківки режиму праці та відпочинку водія за 02.12.2024 з цифрового тахографу на паперовому носії та безперервне керування транспортним засобом більше 4 год. 30 хв. за 03.12.2024, 04.12.2024, не є тотожним поняттю відсутності у водія передбачених законодавством документів, а може свідчити про порушення водієм (в разі його вчинення) обліку робочого часу та часу відпочинку, оскільки саме з такою метою вона там розміщується. Позивач не є перевізником вантажу, перевізником вантажу, є ФОП ОСОБА_2 . В акті проведення перевірки № АР 060330 від 06.12.2024 міститься посилання на товарно-транспортну накладну, проте відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб.
27.03.2025 до суду поступило заперечення, в якому відповідач вказує, що відсутність необхідних документів (в даному випадку належним чином оформленої товарно-транспортної накладної) визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті. У водія транспортного засобу, що використовувався позивачем, під час здійснення перевезення 29.10.2024 була відсутня належним чином оформлена товарно-транспортна накладна на вантаж, що було виявлено під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), зазначене формує у діяльності Позивача склад порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: здійснення перевезень за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ.
З'ясувавши обставини, на які учасники посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши надані докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 транспортний засіб марки «VOLVO FM 9», 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 , який проживає: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту №АР060330 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.12.2024, складеного старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України (з безпеки на транспорті Ляшко Р.В., 06.12.2024 о 13 год. 40 хв. проведено перевірку транспортного засобу марки «VOLVO», номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , який проживає: АДРЕСА_1 .
В графі Акту № АР060330 від 06.12.2024 «Під час перевірки виявлено порушення» вказано наступне: «Ст. 34, ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 6.1. вимоги наказу МТЗУ 340 від 07.06.2010 р., п. 3.3 вимоги наказу МТЗУ 385 від 24.06.2010 р., п.11.1 вимоги наказу МТУ; 363 від 14.10.1997. Під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів (м'ясо) перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною, а саме в ТТН від 06.12.2024 р. не зазначено автомобільного перевізника, відсутні дані роботи водія ОСОБА_3 за 02.12.2024 р., безперервне керування транспортним засобом більше 4 год. 30 хв. за 03.12.2024, 04.12.2024 р.», відповідальність за які передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме товарно-транспортна накладна, роздруківка режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_3 за 02.12.2024 з цифрового тахографу на паперовому носії. ч. 1 абз. 8 ст. 60 безперервне керування транспортним засобом більше 4 год. 30 хв. за 03.12.2024 р., 04.12.2024 р.».
Згідно з постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 133646 від 08.01.2025 застосовано до ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке зафіксоване в Акті від 06.12.2024 АР № 060330, адміністративне стягнення у виді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн., передбаченого абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III “Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до ч. 12 ст. 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Вказаною статтею Закону №2344-III, також встановлено перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 49 Закону №2344-III визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Верховним Судом у постановах від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21, від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 16.08.2023 у справі № 160/12371/22 сформовано сталу та послідовну судову практику щодо застосування статей 48 та 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», зокрема, в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб'єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема, до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Оглядом відеозапису з нагрудних камер інспекторів, які проводили перевірку 06.12.2024 встановлено, що водій не надавав для перевірки Бланк підтвердження діяльності від 03.12.2024 (щодо не керування водієм ОСОБА_3 в період з 10 год. 01.12.2024 до 11 год. 00 хв. 03.12.2024 транспортним засобом), тому суд критично оцінює наданий доказ.
Також, суд враховує, що на момент проведення перевірки була відсутня роздруківка даних роботи та відпочинку водія за 02.12.2024, що також не заперечував водій ОСОБА_3 .
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.
Тобто, положення статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
З матеріалів справи вбачається, що водієм ОСОБА_3 надано посадовій особі Укртрансбезпеки під час зупинки транспортного засобу, зокрема, товарно-транспортну накладну № 188 від 06.12.2024, в якій автомобільним перевізником зазначено "ФОП ОСОБА_4 ".
При цьому, позивач надає до суду іншу товарно-транспортну накладну, а саме №186 від 06.12.2024, в якій автомобільним перевізником зазначено "ФОП ОСОБА_2 " (арк. спр. 21).
З врахуванням наведеного, суд критично оцінює наданий позивачем доказ, адже під час зупинки транспортного засобу водій надавав до перевірки іншу ТТН.
Щодо посилання позивача на договір оренди транспортного засобу від 24.12.2023, згідно з яким ОСОБА_1 (орендодавець) передає в строкове платне користування ОСОБА_2 (орендар) транспортний засіб марки «VOLVO FM 9», 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-2 статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
При цьому, частиною 1 статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд звертає увагу на те, що укладений позивачем з ФОП ОСОБА_2 договір оренди транспортного засобу від 24.12.2023 не був нотаріально посвідчений, а отже, є нікчемним, внаслідок чого суд відхиляє посилання позивача на цей договір як на підставу правомірності свого позову.
Суд враховує, що статтею 1 Закону №2344-III визначено поняття автомобільного перевізника та водія відповідно до якої автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
У п. 3.3 Розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція №385), зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції №385, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Отже, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та роздруківку даних роботи тахографа.
Суд враховує, що на момент проведення перевірки встановлено відсутність роздруківки даних роботи та відпочинку водія за 02.12.2024.
Так, згідно з абз. 3 ст. 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (пункт 3.3 Інструкції №385).
Отже, Актом від 06.12.2024 встановлено факт порушення позивачем вимог законодавства, а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-III.
Підсумовуючи наведене, суд погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем Закону №2344-III, які виявлені та стверджені Актом від 06.12.2024, і як наслідок, суд вважає правомірною оскаржувану постанову.
Інші твердження позивача в позовній заяві не спростовують наведений вище висновок суду, а свідчать про бажання позивача уникнути від відповідальності у вигляді сплати штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд робить висновок, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов не задовольняється.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21 травня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна, 75,м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 39816845)
Головуючий суддя А.І. Петричкович