20 травня 2025 рокусправа № 380/17445/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі шкоди у розмірі 49 002 (сорок дев'ять тисяч дві) грн. 85 коп.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що відповідач допустив порушення вимог статей 11. 12. 16, 127. 128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 20.10.2022 № 569, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ» що підтверджується Актом службового розслідування від 08.04.2024 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2024 № 4364. Зазначає, що вартість втраченого майна відповідачем на день подання позову становить 49002,85 грн, що підтверджується: Книгою видачі зброї та боєприпасів, Відомість закріпленої зброї за особовим складом, Книгою обліку військового майна, що видається у тимчасове користування, Книгою обліку наявності та руху військового майна, Роздавальною відомістю, Відомостями залишкової вартості речового майна, Актом службового розслідування від 09.07.2024 та Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2024 № 4364. З метою стягнення з відповідача вказаних коштів, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 19.08.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи від відповідача на адресу суду не надходило. При цьому суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 63 від 03.03.2024 солдата ОСОБА_1 зараховано на посаду солдата резерву військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2024 № 63.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 104 від 11.04.2024 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-санітара 2-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти 1-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 104.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2024 №108 відповідач вважається таким, що прибув у район виконання бойових завдань.
На підставі рапорту командира 2 штурмової роти НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 № 4215 призначено службове розслідування у зв'язку із втратою майна закріпленого за 2-ю штурмовою ротою 1-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2024 № 162 солдата ОСОБА_1 , у зв'язку із самовільним залишенням останнім підрозділу та відсутності на військовій службі понад 10 діб, зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Акту від 09.07.2024 службовим розслідуванням за фактом втрати відповідачем військового майна встановлено таке: солдат ОСОБА_1 , стрілець-санітар 2-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти НОМЕР_5 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , 08.05.2024 при виконанні бойового завдання вирушив на ВП «Куниця» та по дорозі викинув автомат 7,62 АКМ НОМЕР_6 та засоби захисту - бронежилет, кевларовий шолом, протигаз та індивідуальну аптечку.
Для виконання бойових завдань відповідачу було надано майно в тимчасове користування, яке втратив, а саме: майно служби засобів ближнього бою та розвідки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 : Автомат АКМС 7,62 номер ИХ № 9054, в комплекті, що закріплений за відповідачем та майно речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 . Зокрема: чохол до шолому балістичного - 1 штука, залишковою вартістю 182,30 грн; каремат - 1 штука, залишковою вартістю 184,50 грн; сумка транспортна - 1 штука, залишковою вартістю 9.14,12 грн; костюм ВВЗ демісезонний - 1 штука, залишковою вартістю 429,00 грн; удосконалений бойовий шолом АК.НК - 1 штука, залишковою вартістю 7 350,00 грн; бронежилет «Корсар» - 1 штука, залишковою вартістю 7 975,00 грн; ремінь розвантажувальний вид 5 - 1 штука, залишковою вартістю 1 115,50 грн; підсумок транспортний бойовий універсальний - 1 штука, залишковою вартістю 229,31 грн; сумка підсумок бойова тип А-30 - 1 штука, залишковою вартістю 368,60 грн; сумка підсумок бойова тип Г - 1 штука, залишковою вартістю 341,44 грн; сумка підсумок розкладна універсальна, залишковою вартістю 475,30 грн; мішок спальний 1 штука, залишковою вартістю 569,50 грн; протигаз ПМГ-2 (ЕО-62К) II кат. - 1 штука, залишковою вартістю 30,78 грн.
В наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2024 №4364 «Про результати проведення службового розслідування у зв'язку із втратою майна» визначено вартість втраченого майна у розмірі 49002,85 грн та занесено до книги обліку грошових стягнень і нарахувань суму стягнення з солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 .
Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2024 №4364 «Про результати проведення службового розслідування у зв'язку із втратою майна» вирішено: з метою недопущення випадків неналежного виконання службових обов'язків в частині ведення обліку інвентарного майна та за порушення вимог статті 68 Конституції України, статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Сбройних Сил України, статей 1, 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, після повернення до розташування військової частини НОМЕР_1 притягнути солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , до дисциплінарної відповідальності, а також до матеріальної відповідальності, згідно з Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Як пояснив позивач у позові, оскільки до Військової частини НОМЕР_1 відповідач не прибув, тому він обліковується у Військовій частині НОМЕР_1 як особа, яка без поважних причин та дозволу командира, відсутня на військовій службі. Відповідно, йому не нараховується заробітна плата та додаткові виплати, з яких можливо було би проводити відрахування за заподіяну державі шкоду.
Станом на день звернення позивача до суду із даним позовом, відповідачем у добровільному порядку відшкодування не здійснено, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення завданої шкоди.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 ст. 2 зазначеного Закону визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном, визначені Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Відповідно до ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права) тощо.
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до п.п. 4, 5 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Термін "військове майно", що застосовується в цьому Законі, вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (ч. 2 ст. 1 вказаного Закону).
Статтею 2 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
Завдана особою шкода, не пов'язана з виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України.
Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 8 зазначеного Закону посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Процедура проведення службового розслідування визначена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, та деталізована Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608.
Пунктом 2 розд. І зазначеного Порядку визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до п. 7 розд. І Порядку службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Пунктом 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Отже, у разі звільнення військовослужбовця зі служби останній повинен повернути на речовий склад військової частини видане йому інвентарне майно, а у випадку знищення, втрати такого майна - відшкодувати його вартість.
Згідно з частиною 5 статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача завдану державі шкоду в сумі 49002,85 грн, яка виникла у зв'язку з самовільним залишенням військової частини разом зі зброєю, розмір якої підтверджується актом службового розслідування.
Водночас, акт службового розслідування не містить розрахунку стягуваної суми шкоди завданої відповідачем. До цього акту службового розслідування не долучено довідку про вартісну оцінку завданої шкоди.
При цьому, в обґрунтування наявності передбачених частиною 2 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» умов для стягнення з відповідача зазначених коштів позивач не надав суду докази, які підтверджують вину відповідача у завдання шкоди державі на суму 49002,85 грн. та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою і завданою шкодою. Акт службового розслідування, наданий позивачем не містить інформації про встановлення зазначених фактів, зокрема, вини відповідача та інших обставин, під час службового розслідування факту самовільного залишення відповідачем військової частини.
Позивачем не надано суду також доказів притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності, а також притягнення його до матеріальної відповідальності та доказів ознайомлення відповідача з такими наказами.
Крім того суд враховує, що в п. 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2024 №4364 «Про результати проведення службового розслідування у зв'язку із втратою майна», командир військової частини НОМЕР_1 наказав відділенню морально-психологічного забезпечення військової частини підготувати повідомлення до територіального управління державного бюро розслідувань у місті Краматорськ, Донецької області з заявою про вчинення військовослужбовцем солдатом ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України та підготувати копію повідомлення для Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та Донецького відділу ВСП у Збройних силах України.
Таким чином, у разі притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності завдана ним шкода відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» повинна стягуватись в межах кримінального провадження шляхом пред'явлення позивачем цивільного позову в кримінальному провадженні.
Вирішуючи позовні вимоги суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не доведена наявність передбачених частиною 2 статті 3 Закону № 160-IX умов для стягнення з відповідача шкоди завданої державі в сумі 49002,85 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан