20 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1608/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження максимального розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження розміром десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 01 березня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), яку призначено в розмірі 74% від грошового забезпечення. На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 року підставі оновленої довідки та в процесі якого протиправно зменшив відсоток грошового забезпечення, що враховується для визначення основного розміру пенсії позивача з 74% до 70%, а також обмежив розмір пенсії максимальним розміром . Позивач 06.02.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою з проханням відновити йому виплату пенсії у розмірі 74% від суми грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром. Однак ГУ ПФУ в Кіровоградській області повідомило позивача, що оскільки в зобов'язальній частині судового рішення відсутнє зобов'язання щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром та в розмірі 74% грошового забезпечення. Також відповідач зазначив, що за нормами Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, - в розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 17.03.2025 позовну заяву позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в яких наполягав на тому, що оскільки на момент перерахунку пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів МО Законом №2262-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, в органів Пенсійного фонду немає правових підстав для здійснення перерахунку пенсії виходячи із розміру, вищому ніж 70% грошового забезпечення. Також відповідач зазначив, що безпідставною є й вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі Закон № 3668) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводів та аргументів, наведених у позові, відзив не спростовує, просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
У період 27.03.2025, 11.04.2025 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку з перебуванням на навчанні у Національній школі суддів України, 30.04.2025 у відпустці - та 08.05.2025 - на навчанні у Національній школі суддів України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 30.11.2004 отримує пенсію по лінії Міністерства оборони України відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за вислугою років (28 років) в розмірі 74% грошового забезпечення.
Вищевказане відповідачем не заперечується.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року у справі №340/8008/24 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2022 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.11.2024 року №14326/1 і виплатити додаткові кошти.
Суд убачає, що на виконання вказаного вище рішення суду Головним управлінням у 2025 році проведено перерахунок пенсії з 01.02.2022 на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.11.2024 року №14326/1. При проведенні такого перерахунку та подальшої виплати пенсії позивачу, ПФУ визначив основний розмір пенсії позивача в розмірі 70% від суми грошового забезпечення та обмежив її розмір максимальним розміром (а.с.7).
У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою від 06.02.2025, в якій просив відновити йому виплату пенсії у розмірі 74% від суми грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром.
За результатом розгляду зазначеної заяви відповідач надав позивачу лист-відповідь від 18.02.2025 за вих. №1517-1223/Ш-03/8-1100/25, у якій повідомив, що перерахунок пенсії здійснено відповідно до норм діючого законодавства (статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). Також зазначено, що в зобов'язальній частині судового рішення відсутнє зобов'язання щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром та в розмірі 74% грошового забезпечення (а.с.8).
Принагідно суддя зауважує, що у вказаному листі-відповіді відповідач допустив помилку та вказав номер адміністративної справи, яка не стосується особи позивача.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо проведення перерахунку пенсії на підставі нової довідки виходячи із 70% від суми грошового забезпечення та застосовуючи обмеження максимального розміру пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон 2262-XII).
У статтю 13 Закону № 2262-XII неодноразово вносились зміни, зокрема Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 90% до 80%, а з 01 травня 2014 року до 70%.
При прийнятті рішення суд враховує висновки щодо застосування статей 13, 63 Закону № 2262-ХІІ при перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, висловлені Верховним Судом у рішенні від 04.02.2019 року за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року. Так, Верховний Суд зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. У цій зразковій справі Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відтак, аналіз наведених вище норм Закону №2262-XII, Постанови №45 та рішення Верховного Суду у рішенні від 04.02.2019 року за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, дозволяє зробити висновок, що при призначенні пенсії за вислугу років її відсотковий розмір визначається чинною на момент прийняття відповідного рішення редакцією частини другої статті 13 Закону №2262-XII.
Позивач з 30.11.2004 отримував пенсію відповідно до Закону №2262-XII, при цьому основний розмір пенсії визначено в розмірі 74% від суми його грошового забезпечення.
Стаття 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (перерахунку пенсії) визначає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Водночас суд зауважує, що порядок перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців урегульований не статтею 13 Закону №2262-XII, а іншими нормами права, а саме: статтею 63 Закону №2262-XII, Порядком №45.
Отже, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, який регламентується різними нормами права. При цьому норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.
Оскільки норма частини другої статті 13 Закону №2262-XII врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цієї норми при перерахунку пенсії позивача (на виконання рішення суду №340/8008/24 від 24.12.2024) є помилковим; таке помилкове правозастосування свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, суттєво меншому за визначений Законом.
Оскільки при перерахунку пенсії позивачу відповідач невірно визначив (занизив) її основний розмір (70% від суми грошового забезпечення замість 74%), то суд дійшов висновку про порушення права позивача на належне соціальне забезпечення (у розмірі, визначеному Законом №2262-XII).
Разом з тим, порушене право позивача, як на переконання суду, має буди відновлене з 01.03.2025 та не суперечить чинному законодавству, а відтак, позовні вимоги в цій частині вимог підлягає задоволенню.
Стосовно іншої частини позовних вимог щодо обмеження з 01.03.2025 пенсії позивача максимальним розміром після її перерахунку на виконання рішення суду.
Як на переконання позивача, відповідач безпідставно обмежив розмір виплачуваної йому пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, і здійснив з 01.03.2025 виплату пенсії з урахуванням її обмеження в сумі 23610,00 грн (а.с.7).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в цій частині позовних вимог, суд зазначає наступне.
Положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з дня ухвалення рішення про визнання їх неконституційними, а саме з 20.12.2016 року є такими, що втратили чинність.
Пунктом 1 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 1-1 Закону №2262-XII визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (№2262-XII) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Протягом періоду з 20.12.2016р. (набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016) та по теперішній час будь-яких змін до Закону №2262-XII, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо встановлення обмеження розміру пенсії для осіб, звільнених з військової служби, не вносилося, стаття 1-1 Закону №2262-XII є чинною.
Відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774- VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Протягом 2018 року та по теперішній час стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
В свою чергу, Верховний Суд в постанові від 16.12.2021 року по справі №400/2085/19 визначив правовий висновок, який підлягає врахуванню при розгляді даної справи, відповідно до якого обмеження максимальним розміром пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Верховним Судом зазначається, що Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Тобто на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Посилання відповідача на норми статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 № 3668-VI є також безпідставним виходячи з наступного.
Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, ст. 2 якого встановлюються обмеження пенсій певних категорій осіб максимальним розміром, не є спеціальним законом, який має законодавчо регулювати умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби.
Норми статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI є тотожними нормам частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 вже визнані неконституційними стосовно обмеження розміру пенсій осіб, звільнених з військової служби.
Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.
Відповідно до п.2 резолютивної частини вказаного рішення з 12.04.2023 приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, є такими, що втратили чинність.
Отже на теперішній час в чинному законодавстві України відсутні будь-які правові норми, які б встановлювали обмеження розміру пенсії осіб, яким пенсія призначена відповідно та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.
При цьому Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа № 400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа № 580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа № 340/3144/21) та інших Верховний Суд встановив, що норми Закону № 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. Відтак, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій є протиправним.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Частинами 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується копією відповідної квитанції (а.с.10).
Враховуючи положення статті 139 КАС України та задоволення позову повністю суд дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у повному розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення та щодо обмеження пенсії її максимальним розміром при проведенні перерахунку з 01.03.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 74% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами з 01.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК