Справа № 127/13975/25
Провадження № 3/127/2978/25
20.05.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Під час проведення планової виїзної документальної перевірки ПП «Елеватормлинмонтаж» вчинив порушення ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 66667 грн, яка зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду, чим порушив пункт 200.1, 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 ПК.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнав і суду пояснив, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають дійсності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що під час проведення планової виїзної документальної перевірки ПП «Елеватормлинмонтаж» вчинив порушення ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 66667 грн, яка зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду надана копія акту документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету № 11035/02-32-07-03/32407622 від 25.04.2025 (далі - Акт). Зі змісту цього акту випливає, що предметом перевірки були податкові декларації від 19.03.2025, яка подана за лютий 2025 року.
У протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на те, що це правопорушення є триваючим.
Оцінюючи такі доводи, суд вважає за доцільне звернути увагу на постанову Верховного Суду (далі - ВС) від 11.04.2018 (справа № 804/401/17) та від 11.12.2018 (справа № 242/924/17). У зазначених постановах ВС зауважив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконання обов'язку відповідним суб'єктом або припинення дії відповідної норми закону.
Суд при цьому вважає за доцільне звернути увагу на конструкцію частини другої статті 38 КпАП, зі змісту якої випливає, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Для вирішення питання щодо наявності або відсутності у діянні ОСОБА_1 ознак триваючого правопорушення, суд вважає за доцільне звернути увагу на приписи частини першої статті 163-1 КпАП. Зокрема, зі змісту цієї норми випливає, що відповідальність настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Зі змісту Акта випливає, що порушення ведення податкового законодавства були виявлені в ході проведення перевірки з 10.04.2025 по 18.04.2025, тобто у разі встановлення ознак триваючого правопорушення строк притягнення до відповідальності слід обраховувати саме з моменту їх виявлення, на який наявне посилання у Акті.
У статті 44 ПК визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 134 ПК визначені об'єкти оподаткування, 140 ПК - різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, 185 ПК - визначення об'єкта оподаткування, 187 ПК - дата виникнення податкових зобов'язань, 188 ПК - порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, 200 ПК - порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, 201 ПК - вимоги до податкової накладної.
Норми податкового законодавства, на яке здійснене посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, на переконання суду, не свідчить про те, що діяння носило саме триваючий характер, натомість триваючий характер носить податкове зобов'язання. При цьому, вирішуючи питання щодо наявності в діянні ОСОБА_2 порушення вимог податкового законодавства в частині невиконання податкового зобов'язання не належить до повноважень суду в цьому провадженні.
Зокрема, у прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже, у цьому провадженні суд має перевірити лише наявність чи відсутність об'єктивної сторони діяння, яке передбачене частиною першої статті 163-1 КпАП, зміст якої наведений судом вище. Саме тому в цьому провадженні суд має вирішити питання щодо наявності чи відсутності ознак 1) відсутності податкового обліку, 2) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
З наданих суду матеріалів питання щодо наявності ознак відсутності податкового обліку ініційоване не було, тому суд має вирішити питання лише щодо наявності ознак порушення податкового обліку. Ці діяння не містять триваючого характеру, тому в разі наявності ознак таких порушень та закінчення строку, визначеного частиною другою статті 38 КпАП, провадження у справі має бути закрите на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КпАП.
Зі змісту Акта випливає, що в ході перевірки виявлене порушення, зокрема, ведення податкової звітності в частині завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 66667 грн, яка зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду. В Акті наявне посилання на те, що предметом перевірки була відповідна податкова декларація від 19.03.2025, яка подана за лютий 2025 року. Відомості про вчинення інших діянь, суду не надані. Ці порушення відповідно до Акта мали місце у період діяльності підприємства у звітний період.
В Акті наведені обставини, які свідчать про наявність відповідних порушень, а відомостей, на спростування тверджень, зазначених в Акті, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надала. Саме тому суд вважає, що наданими суду матеріалами підтверджений факт порушення ведення податкового обліку при поданні декларації від 19.03.2025. При цьому на час надходження справи до суду визначений частиною другою статті 38 КпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності не сплинув.
Отже, аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), за ознаками порушення керівниками підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує, що згідно з наданими матеріалами ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, обставини, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність останнього, судом не встановлені. Тому суд вважає за доцільне накласти на нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією закону про адміністративну відповідальність у виді штрафу.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 163-1, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 5 (п'яти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п'ять) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: