Справа № 128/1822/25
Іменем України
20 травня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 28.01.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який було розірвано рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2025.
ОСОБА_1 є батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти на теперішній час проживають разом з матір'ю ОСОБА_2 . Відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області він сплачує ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей.
ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 має намір найближчим часом вивезти дітей за межі України, що створює реальну загрозу для його права на спілкування та участь у вихованні дітей.
Наразі ОСОБА_1 підготовлює документи та позовну заяву до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, але існує ризик, що до моменту подачі позову та його розгляду, дітей буде вивезено за кордон без його згоди, що унеможливить виконання судового рішення.
За вказаних обставин, заявник просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову до подання позовної заяви про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, шляхом: заборони ОСОБА_2 вивозити за межі України дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оглянувши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Умови для вжиття заходів забезпечення позову встановлені ст. 149 ЦПК України, та ними є наявність між сторонами дійсного спору та наявність ризиків істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вивозити за межі України дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як на обґрунтування обраного виду забезпечення позову, заявник посилається на те, що матір дітей має намір найближчим часом вивезти дітей за межі України.
Водночас, мети такого вивезення дітей та підстав, в тому числі чи існує об'єктивна потреба в тимчасовому вивезенні дітей за кордон, заявником не обгрунтовано.
Відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також суд враховує, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд зауважує, що повна заборона матері вивозити за межі України дітей є одночасним обмеженням як матері, так і самих дітей. Та аналіз чинного законодавства вказує на те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України дітей як спосіб забезпечення позову в спорі, що виник із сімейних правовідносин, між батьками дітей, які на законній підставі перебувають в Україні та мають на її території місце проживання.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, провадження № 61-47217св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, провадження № 61-11750св19.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року, справа № 754/7569/21, зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.
Аналогічна позиція викладена у Постанові КЦС ВС від 08.03.2023 в справі № 263/989/21.
Тобто, у даному випадку застосування судом заходів забезпечення позову, про які зазначає заявник, не відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України, оскільки вказаний заявником спір щодо участі у спілкуванні та вихованні дітей має вирішуватися за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, враховуючи, що діти на законній підставі мають постійне місце проживання в Україні, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: