Справа №756/4571/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3475/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
12 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050000772 від 26.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні зазначеного клопотання прокурора.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.
Апелянт вказує на те, що захисником подано слідчому судді клопотання про відкладення розгляду, в якому вказано причину неможливості взяти участь в судовому засіданні.Протев оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що нібито представник власника майна у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Тобто слідчим суддею до судового рішення було внесено завідомо неправдиве твердження. На переконання сторони захисту, причини неявки не лише були повідомлені слідчому судді, але вони об'єктивно унеможливлювали явку в судове засіданні, тобто були поважними.
До того ж матеріали справи не містять підтверджень того, що судом вживалися заходи, спрямовані на повідомлення про розгляд клопотання власника майна - власне підозрюваного ОСОБА_7 .
Також апелянт зазначає, що право на подання, як самого цивільного позову, так і клопотання про арешт майна для його забезпечення належить безпосередньо особі, якій завдано шкоду - потерпілому (або його законному представнику). Прокурором має право подавати клопотання про забезпечення цивільного позову виключно у випадку, коли він здійснює представництво інтересів держави (або громадянина) сам цивільний позов був також поданий прокурором.
Жодних обставин, які б перешкоджали самому потерпілому звернутися з клопотанням по арешт майна підозрюваного (з метою забезпечення цивільного позову) матеріали справи не містять і прокурор на них не посилається.
З огляду на це клопотання про накладення арешту не відповідає ст. 171 КПК України, а тому слідчий суддя мав би його повернути на підставі ч. 3 ст. 172 КПК України.
Крім того апелянт зазначає, що арешт з метою забезпечення цивільного позову накладається на майно підозрюваного, за наявності обгрунтованого розміру цивільного позову. Однак, як вбачається з наданих прокурором матеріалів кримінального провадження, до цивільного позову не долучено жодного документу про розмір заподіяної шкоди. А ні прокурор, а ні слідчий не перевірили наявність таких документів та не встановили, чи здатен потерпілий їх надати. Не містять матеріали клопотання і доказів призначення експертизи, проведення якої за таких обставин є обов'язковим.
Стороною обвинувачення не було наведено жодних доводів щодо недостатності коштів для відшкодування потерпілому шкоди, які можна отримати від реалізації вже арештованого на час звернення з клопотанням про арешт частини квартири, майна - автомобіля Mercedes GLE 250.
Апелянт також звертає увагу на те, що для уникнення подальших спекуляцій з боку сторони обвинувачення ОСОБА_9 надав власноручно складену ним заяву, відповідно до якої вони домовилися щодо справедливого розміру компенсації за заподіяну шкоду, у т.ч. моральну. До ОСОБА_10 претензій він не має, готовий примиритися. Просить його до кримінальної відповідальності не притягати. Раніше підписану ним позовну заяву просить вважати недійсною та залишити без розгляду.
Крім того апелянт зазначає, що незазначення належних, співвідносних із положеннями процесуального закону мотивів, з яких слідчий суддя виходив відкидаючи доводи сторони захисту про відсутність (недоведеність прокурором) правової підстави для арешту майна є істотним порушенням вимог кримінального.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді, законною та обгрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за №12025100050000772 від 26.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
26.03.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
ОСОБА_7 підозрюється у тому, шо він 26.03.2025, приблизно о 14 год. 35 хв., за адресою: м. Київ, вул. Йорданська, поблизу будинку №1, вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, за допомогою предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, здійснивши декілька пострілів з невстановленої зброї у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинивши останньому тілесні ушкодження.
27.03.2025 потерпілим ОСОБА_11 подано цивільний позов до підозрюваного ОСОБА_7 в розмірі 898 977 грн.
03.04.2025 прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва, з клопотанням про арешт майна, а саме, накласти арешт на квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , з метою забезпечення цивільного позову.
14.04.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 .
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя, прийшов до висновку, щона вказане у клопотанні майно, яке належить підозрюваному, слід накласти арешт для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення вказаної в цивільному позові, шляхом заборони відчуження та розпорядження.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає незаконним і необґрунтованим, зважаючи на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, тобто з метою забезпечення цивільного позову, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Як убачається з матеріалів судового провадження, цивільний позивач ОСОБА_11 , не звертався до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.
При цьому слідчим суддею не взято до уваги, заперечення захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , які були подані до початку розгляду клопотання про арешт майна, а також заяву цивільного позивача ОСОБА_11 , яка долучена була до них, з якої вбачається, що вони домовилися щодо справедливого розміру компенсації за заподіяну шкоду, у т.ч. моральну. До ОСОБА_10 претензій він не має, готовий примиритися. Просить його до кримінальної відповідальності не притягати. Раніше підписану ним позовну заяву просить вважати недійсною та залишити без розгляду.
З огляду на вказане, правові підстави, з яких прокурор просив накласти арешт на майно, є такими, що не співвідносяться з матеріалами справи, а тому слідчий суддя необґрунтовано наклав арешт на майно, вийшовши за межі наданих йому повноважень, без обґрунтування правових підстав.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050000772 від 26.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050000772 від 26.03.2025, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4