Справа №756/3616/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3455/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
12 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з змінами та доповненнями прокурора у кримінальному провадженні № 12024100050003461 - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 жовтня 2024 року за № 12024100050003461.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, з змінами та доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майно вилучене в ході обшуку 14.03.2025 у приміщеннях ГБК «Полісся», код ЄДРПОУ 21514312 за адресою: м. Київ, вул. Північна, 3 поза ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку, а саме на вилучений у голови ГБК «Полісся» ОСОБА_8 мобільний телефон «Samsung» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім карткою НОМЕР_3 шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що вказана ухвала слідчого судді є необґрунтованою.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту неправильно, формально дійшов висновку про недоцільність накладення арешту на вказаний мобільний телефони, а також про відсутність підстав, які б давали підстави для задоволення клопотання, посилаючись на ст. 170 КПК України. Слідчим суддею зроблено висновки які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а також неповнота судового розгляду, адже судом не досліджувалась постанова про визнання речовими доказами та підстави накладення арешту.
Апелянт вказує на те, що слідчий суддя не надав оцінку речовим доказам в порядку ст. 94 КПК України, а лише обмежився фразою, що не убачається підстав вважати, що майно має ознаки речових доказів. Проте мобільний телефон вилучений під час обшуку містить інформацію про спілкування ОСОБА_8 з іншими особами причетними до самовільного будівництва, що має суттєве значення для повноти досудового розслідування та встановлення усіх осіб причетних до самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Враховуючи вище зазначене, апелянт вважає, що під час судового розгляду залишились недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення та судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме інформація яка міститься у мобільному телефоні який був попередньо оглянутий під час обшуку та містить на собі інформацію, яка може бути використана як доказ.
Крім того, слідчим суддею помилковою ототожнюються надання кодів для подолання системи логічного захисту та відсутність системи логічного захисту.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який просив апеляційну скаргу задовольнити, доводи представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, з змінами та доповненнями,не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100050003461 від 31.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, про арешт майна.
В межах даного кримінального провадження 17 березня 2025 року прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотання, про арешт майна, яке вилучене під час проведення обшуку 14.03.2025 у приміщеннях ГБК «Полісся», код ЄДРПОУ 21514312 за адресою: м. Київ, вул. Північна, 3. Обшук проведений на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку. Під час обшуку, поза ухвалою слідчого судді, вилучений у голови ГБК «Полісся» ОСОБА_8 мобільний телефон «Samsung» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , з сім карткою НОМЕР_3 , на який прокурор просив накласти арешт, шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, з метою збереження речових доказів.
14.04.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказаного клопотання прокурора про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 жовтня 2024 року за № 12024100050003461.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що з постанови слідчого від 14.03.2025, майно вилучене під час обшуку 14.03.2025, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за № 12024100050003461 від 31.10.2024.
Разом з цим, слідчий суддя встановив у судовому засіданні, що прокурор підтвердив, що жодних комп'ютерно-технічних експертиз мобільного телефону «Samsung» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , з сім карткою НОМЕР_3 не призначалось.
Як убачається з матеріалів справи та було встановлено у судовому засіданні, власник майна надав пароль системи логічного захисту вилученого мобільного телефону 02.04.2025.
Відсутність системи логічного захисту надала можливість органу досудового розслідування оглянути вміст мобільного телефона, що убачається з матеріалів справи.
Водночас, слідча суддя зауважила, що матеріали подані в обґрунтування поданого клопотання не можуть слугувати достатньою підставою для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки прокурор має довести слідчому судді підставу, мету та обґрунтування необхідності накладення арешту на майно.
Разом з цим, слідчий суддя встановила, що з наявних у суду матеріалів, якими прокурор обґрунтовує необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно не убачаються підстав вважати, що майно, вилучене під час обшуку має ознаки речових доказів саме у даному кримінальному провадженні, зокрема були предметом, знаряддям чи засобом вчинення кримінального правопорушення, здобуте внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
Винесення постанови про визнання вилученого майна речовими доказами після попереднього огляду майна органом досудового розслідування, не може слугувати достатньою підставою для накладення арешту, оскільки наявність вказаної постанови не звільняє прокурора від обов'язку доведення підстави та мети накладення арешту.
Також слідчий суддя врахував, що у судовому засіданні прокурор зазначив, що вилучений під час обшуку мобільний телефон містить інформацію про вчинення кримінального правопорушення. У той же час, клопотання не містить відомостей про те, що вказане майно було отримане в результаті вчинення кримінального правопорушення, чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також доступ до нього обмежується його власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Натомість, з огляду на зміст заяви представника власника майна, доступ до мобільного телефона не обмежений з 02.04.2025.
З такими висновками погоджується й колегія суддів у зв'язку з наступним.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив рішення з дотриманням вимог КПК України.
Колегією суддів встановлено, що з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, вислухано доводи прокурора, позицію власника майна та його представника, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК Українислідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Кримінальний процесуальний кодекс Українивимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні прокурора повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, 14.03.2025 у приміщеннях ГБК «Полісся», код ЄДРПОУ 21514312 за адресою: м. Київ, вул. Північна, 3 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 07.03.2025, відповідно до якої, надано дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях які використовуються працівниками ГБК «Полісся», код ЄДРПОУ 21514312, за адресою: м. Київ, вул. Північна, 3, а саме у двох двоповерхових будівлях (пунктах охорони № 1 та 2 ГБК «Полісся»), які не зареєстровані у встановленому законом порядку та розташовані на північ від перехрестя з круговим рухом вул. Північна та пр. Володимира Івасюка, з метою відшукання:
- копій посадових інструкцій працівників кооперативу, схем розташування та планів побудованих гаражів, документів щодо членства осіб у кооперативі, документів які підтверджують сплату ними внесків, квитанцій до прибуткових ордерів, книг обліку сплати членських внесків, відомостей про сплату щоквартальних платежів, чорнових записів пов'язаних з будівництвом гаражів, схем їх розміщення (розташування), а також інших документів, які стосуються будівництва гаражів.
З наведеного вбачається, що виявлення та вилучення у голови ГБК «Полісся» ОСОБА_8 мобільного телефону «Samsung» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім карткою НОМЕР_3 , здійснено поза межами ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, тому він є тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
На вимогу володільця особа, яка здійснює тимчасове вилучення комп'ютерних систем або їх частин, залишає йому копії інформації з таких комп'ютерних систем або їх частин (за наявності технічної можливості здійснення копіювання) з використанням матеріальних носіїв володільця комп'ютерних систем або їх частин. Копії інформації з комп'ютерних систем або їх частин, які вилучаються, виготовляються з використанням технічних засобів, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів володільця із залученням спеціаліста.
Дія абзацу п'ятого цієї частини не поширюється на випадки, якщо обіг інформації заборонено законом. Дія абзацу п'ятого цієї частини поширюється на інформацію з обмеженим доступом у частині, що не суперечить встановленому законодавством порядку обігу та захисту такої інформації.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, в межах кримінального провадження № 12024100050003461 від 31.10.2024, однак як встановлено слідчим суддею та не спростовано прокурором під час апеляційного розгляду, що жодних комп'ютерно-технічних експертиз мобільного телефону «Samsung» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , з сім карткою НОМЕР_3 не призначалось, власник майна надав пароль системи логічного захисту вилученого мобільного телефону 02.04.2025. Відсутність системи логічного захисту надавало можливість органу досудового розслідування оглянути вміст мобільного телефона, що убачається з матеріалів справи.
Слідчим суддею вірно встановлено, що відповідно до змісту клопотання 14.03.2025 постановою слідчого вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Однак, сам по собі факт наявності постанови про визнання вказаного майна речовим доказом не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Однак з урахуванням обставин встановлених слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна та під час перевірки оскаржуваного рішення за результатом вказаного розгляду, колегію суддів не встановлено таких доказів, які були б беззаперечні та давали суду впевненість у тому, що не настануть негативні наслідки як для кримінального провадження так і для осіб на майно яких ставиться питання про арешт.
Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування не доведено та слідчим суддею не встановлено.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні.
Отже, клопотання прокурора не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку є необхідним з метою виконання завдань в даному кримінальному провадженні, а також, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, з змінами та доповненнямипрокурора, з викладеними у ній доводами - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з змінами та доповненнями прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4