Провадження № 11-сс/803/907/25 Справа № 208/13022/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024025010000078 за апеляційними скаргами прокурора Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4, 5 ст. 190 КК України, -
В провадження колегії суддів Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 надійшли матеріали кримінального провадження №12024025010000078 за апеляційними скаргами прокурора Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року.
Під час підготовки до розгляду вказаних апеляційних скарг, колегією суддів були встановлені обставини, що свідчать про вчинення суддею Заводського районного суду міста Кам'янського ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. а п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 106 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон), а саме умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо складу суду, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності та передбаченого ч. 2 ст. 106 Закону, а саме ухвалення судового рішення внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі №686/9636/18 зазначила: «що діючий КПК не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції. Проте Суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований ст.55 Конституції України».
В провадженні Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12024025010000078 за ч. 2, 3, 4, 5 ст. 190 КК України.
У цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_9 від 18 лютого 2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб з визначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Вказана ухвала суду залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року.
В подальшому, в провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 15 квітня 2025 року надійшло клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 (провадження 1-кс/208/1564/25).
Відповідно до звіту про неможливість розподілу справи між суддями від 15.04.2025, сформований о 09:30:16.191 в межах провадження №1-кс/208/1564/25, АСДС «Д-3» не визначило слідчого суддю для розгляду даного клопотання у зв'язку з відсутністю суддів, які є слідчими суддями. В цьому ж звіті, у розділі І: Вибір доповідача зазначено «Виключено ОСОБА_1 Не є слідчим суддею».
В подальшому, відповідно до звіту про передачу судової справи раніше визначеному складу суду, сформований о 09:33:51.893 в межах провадження №1-кс/208/1564/25, вказане клопотання було передано судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
При цьому, матеріали справи, які надійшли до Дніпровського апеляційного суду не містять Звіту про неможливість розподілу справи між суддями від 15.04.2025 та розпорядження Керівника апарата Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області про проведення повторного автоматизованого розподілу справ між суддями.
Встановивши вказані обставини, головуючим суддею у справі 07 травня 2025 року було складено та направлено на адресу Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області запит про надання інформації щодо підстав проведення повторного автоматичного розподілу справ між суддями та щодо правових підстав для передачі цих клопотань на розгляд судді ОСОБА_1 , однак на день постановлення даної ухвали відповіді судом не отримано.
Частинами 6, 7 статті 21 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон), передбачено, що кількість слідчих суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду. Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження здійснює найстарший за віком суддя цього суду.
Таким чином, у колегії суддів виникли обґрунтовані сумніви щодо наявності у судді ОСОБА_1 повноважень для розгляду зазначеного клопотання слідчого, що може свідчити про втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду та про обставини, що свідчать вчинення суддею Заводського районного суду міста Кам'янського ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. а п. 1 ч. 1 ст. 106 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон), а саме умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо складу суду.
Крім вказаного, як зазначалось вище, колегією суддів встановлені підстави, що можуть свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого ч. 2 ст. 106 Закону, а саме ухвалення судового рішення внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків, суддею ОСОБА_1 з огляду на таке.
Як зазначалось вище, ухвалою слідчого судді від 18 лютого 2025 року підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб з визначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу, яка була залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року.
Підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_8 виключного запобіжного заходу слугувало те, що органом досудового розслідування доведено обґрунтованість підозри останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також встановлено та доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В подальшому, ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено. Задоволено клопотання сторони захисту та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово.
Обґрунтовуючи своє рішення, суддя ОСОБА_1 послався на недоведеність органом досудового розслідування заявлених ризиків у зв'язку з відсутністю доказів їх існування та, підсумовуючи власні висновки, зазначив про їх гіпотетичну наявність, роблячи висновок про недоцільність утримання підозрюваного під вартою та можливість забезпечення його належної процесуальної поведінки більш м'яким запобіжним заходом.
Колегія суддів вважає, що суддя ОСОБА_1 порушив правила суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, а саме піддав сумніву судове рішення, що набрало законної сили та грубо порушив норми процесуального права, внаслідок неналежного ставлення до службових обов'язків.
Як зазначалось вище, під час обрання підозрюваним запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею місцевого суду та колегією суддів апеляційного суду було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризики того, що підозрювані можуть переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вказані висновки судів містяться в судових рішеннях, які набрали законної сили, були переглянуті судом вищої інстанції, яка, в свою чергу, також зробила власні висновки.
При цьому, суддя ОСОБА_1 повністю проігнорував викладені у зазначених судових рішеннях обставини, не врахував особливості розгляду клопотань про продовження строку дії запобіжного заходу, не навів жодних належних підстав, які б свідчили про зменшення встановлених раніше ризиків та фактично здійснив розгляд клопотання саме про обрання запобіжного заходу.
Так, стверджуючи про те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України органом досудового розслідування обґрунтовується виключно тяжкістю можливого покарання, суддя ОСОБА_1 не взяв до уваги висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.02.2025, яка залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, відповідно до якої судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з огляду на те, що він не дотримується суспільних норм поведінки та моралі, не має постійного місця проживання, періодично змінює його, не має постійного місця роботи, єдиними джерелами його доходу є періодичне таксування та участь у грошових ставках на спортивних іграх, що свідчить про те, що останній може вчиняти і інші злочини з метою заробітку та участі в азартних іграх, також може в будь-який момент залишити межі міста, області та територію України.
Крім того, оцінюючи доводи клопотання слідчого та викладаючи свої міркування у судовому рішенні, суддя ОСОБА_1 вдався до висловів, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, а саме: «Слідчий суддя зазначає, що «суспільні норми поведінки та моралі» виражають уявлення про добро, зло та несправедливість, і безумовно в сенсі вчинення шахрайських діях є недотриманням таких норм.», «на думку суду є якимось набором фраз з негативною складовою.».
Постановляючи свої рішення суддя ОСОБА_1 не взяв до уваги й ту обставину, що з моменту обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до дня розгляду ним клопотання про їх продовження, об'єм пред'явленої ОСОБА_8 значно збільшився, а саме 11.04.2025 йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4, 5 ст. 190 КК України, та встановленої на цей момент суми завданих потерпілим збитків, які лише за ч.ч. 4, 5 ст. 190 КК складають понад 1 700 000 гривень.
Варто зауважити, що дане кримінальне провадження має великий резонанс та суспільний інтерес, оскільки дане провадження розслідується за фактом вчинення групою осіб шахрайських дій щодо потерпілих, родичі яких зникли безвісти, будучи військовослужбовцями ЗС України або шляхом збору коштів на лікування поранених військовослужбовців, з пропозиціями допомогти поверненню з полону, лікуванні, зняття порчі тощо, та шляхом обману під приводом проведення обрядів та придбання необхідних складових до них, користуючись воєнним станом в Україні, обумовленого збройною агресією рф.
Тобто, потерпілими у даному кримінальному провадженні є сім'ї військовослужбовців, які зникли безвісти, й є вразливими до шахрайства особами, які внаслідок збройної агресії рф втратили рідних людей.
Люди, перебуваючи у відчаї, витрачали останні власні кошти та заощадження, щоб отримати хоча б надію на повернення своїх близьких, однак в результаті стали жертвами шахраїв.
Відтак, риторичним буде питання щодо думки цих потерпілих, іншого стороннього спостерігача, а найважливіше військовослужбовців ЗС України, які ризикуючи своїм життям та здоров'ям стали на захист нашої Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України, життя мирного населення, включаючи і ОСОБА_8 , який підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень стосовно сімей їх побратимів, про судову владу в Україні, про дії не конкретного судді, а про систему в цілому, про справедливість та віру в Закон.
На переконання колегії суддів, такі дії судді ОСОБА_1 очевидно порушують етичні принципи і правила поведінки судді, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.
Кодексом суддівської етики, який затверджено XІ (черговим) з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1). Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3).
Відповідно до п.50 Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських судів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов'язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов'язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.
Відповідно до Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Їхня якість залежить головним чином від якості обґрунтування. Обґрунтування може містити тлумачення юридичних принципів; при цьому завжди необхідно дбати про забезпечення юридичної визначеності та послідовності.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
ЄСПЛ зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Тому, колегія суддів вважає, що в діях судді ОСОБА_1 є ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема не дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (ст.12 Кодексу суддівської етики.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків. Разом з тим, на думку колегії суддів, вищезазначені обставини, а також: обґрунтування судового рішення; відсутність належного мотивування судового рішення про зміну запобіжного заходу, з огляду на наявність рішення суду апеляційної інстанції, де були перевірені наявні в провадженні докази за відсутності даних які б свідчили про зменшення раніше встановлених ризиків у сукупності свідчать про усвідомлене ухвалення ним свавільних рішень, які, у тому числі, не відповідають вимогам закону, що має наслідком наявність підстав для дисциплінарної відповідальності.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, якою звернутися до Вищої ради правосуддя для вжиття стосовно судді Заводського районного суду міста Кам'янського заходів у межах наданих повноважень, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, колегія суддів,
Постановити окрему ухвалу, якою звернутися до Вищої ради правосуддя для вжиття стосовно судді Заводського районного суду міста Кам'янського ОСОБА_1 заходів у межах наданих повноважень, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «а» п. 1 ч. 1, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Копію ухвали надіслати до Вищої ради правосуддя, для вжиття заходів у межах наданих повноважень та судді Заводського районного суду міста Кам'янського ОСОБА_1 для відома.
Окрема ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3 місяців.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4