Провадження № 22-ц/803/2463/25 Справа № 234/11576/21 Суддя у 1-й інстанції - Маринін О. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
14 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гур'єва Людмила Миколаївна, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року в цивільній справі номер 234/11576/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Краматорський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про стягнення переплати по аліментам на утримання дітей,
У вересні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Краматорський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про стягнення переплати по аліментам на утримання дітей, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що від шлюбу із відповідачкою вони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 06 серпня 2012 року по справі №2/528/2424/2012 зменшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття старшої дитини - доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у рішенні суду зазначено: « Роз'яснити, що, якщо після досягнення повноліття старшою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття».
ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_5 стала повнолітньою, після чого розмір аліментів повинен був бути зменшений до розміру за вирахуванням тієї частки, що повинна була стягуватися на ОСОБА_5 , тобто до 1/8 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В період з травня 2018 по червень 2020 року позивач не працював, тому розмір аліментів, визначався державним виконавцем на підставі даних Державної служби статистики України про розмір середньої заробітної плати по Донецькій області.
З розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 , що виданий головним державним виконавцем, з червня 2018 року вбачається, що сума, яку фактично сплачував позивач вдвічі більша за необхідну суму аліментів. Таким чином, державним виконавцем вчасно не було проведено перерахунок розміру аліментів з 18.05.2018 року, в результаті чого виникла переплата, яка на 30.11.2020 року склала 28129,49 грн.
Позивач просив суд на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з відповідачки на свою користь грошові кошти в розмірі 28129,49 грн, які складаються з переплати по аліментам.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення переплати по аліментам на утримання дітей, третя особа - Краматорський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гур'єва Л.М., подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року в справі №234/11576/21 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду прийняте при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеності обставин, що мають істотне значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та суттєвими порушеннями норм процесуального права.
З аналізу ст. 1215 ЦК України вбачається наявність двох виключень із загального правила не повернення аліментів, а саме: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
З розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 , що був виданий головним державним виконавцем, з червня 2018 року вбачається, що сума, яку фактично сплачував позивач є рівно вдвічі більша за необхідну суму аліментів. Так, наприклад, за серпень, вересень, жовтень, листопад сума аліментів до сплати грн, а фактично сплачено 2043,75 грн, вказана як 1021,88 грн. Таким чином, державним виконавцем вчасно не було проведено перерахунок розміру аліментів (з 18.05.2018 року) з урахуванням зменшення розміру аліментів з частки до 1/8 частки.
З урахуванням того, що стягнення аліментів проводилося Краматорським міським відділом ДВС примусово на підставі виконавчого листа, виданого за рішенням Краматорського міського суду по справі №234/2424/2012 та №2/528/260/12, тому виплати не є добровільними. Більш того, переплата по аліментам виникла саме через помилку державного виконавця під час розрахунку заборгованості, що підлягала стягненню, що і є розрахунковою помилкою.
Від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року в справі №234/11576/21 - без змін.
До сіх пір ОСОБА_1 ні разу не звернувся з позовом до виконавця Краматорського міського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), хоча вважає саме виконавця винним у невірному нарахуванні розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі №337/642/22 зазначено, що вимоги про повернення безпідставно набутих коштів не застосовуються до аліментів, тому такі зобов'язання не належать до кондикційних. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
На думку відповідачки, помилки розрахунку виконавця просто не може бути - протягом часу з травня 2018 року по липень 2020 року ОСОБА_1 та державний виконавець виконавчої служби м. Краматорська повністю розуміли, який розмір аліментів нараховується та сплачується особисто, добровільно та самостійно ОСОБА_1 через Укрпошту звичайним грошовим переказом на ім'я відповідачки, тобто ОСОБА_1 , маючі усю інформацію стосовно розміру аліментів, необхідних до сплати, самостійно, добровільно та особисто відправляв через Укрпошту грошові кошти, розмір яких визначав самостійно, за власним бажанням.
Стосовно некомпетентності бухгалтера КДНЗ №64 «Пролісок» з червня 2020 року по листопад 2020 року, яка нараховувала заробітну плату та утримувала аліменти з ОСОБА_1 , за умови наявності довідки по переплаті станом на 30.11.2020 року, відповідачка зазначає, що їй не зрозуміло, чому бухгалтер не робила вірні відрахування.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 170, 171, 172), позивач та його представник, а також відповідачка подали до апеляційного суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 182, 183,184, 185).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін та їх представників.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що до 24.05.2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 06 серпня 2012 року по справі №2/528/2424/2012 зменшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття старшої дитини - доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17.05.2018 року старша дитина - ОСОБА_8 стала повнолітньою.
В період, з травня 2018 по червень 2020 року ОСОБА_1 не працював та здійснював виплату аліментів самостійно.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 по виконавчому листу №2/234/2311 Краматорського міського суду від 17.06.2015 року переплата зі сплати аліментів становить 28129,49 грн ( а.с. 20).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 по виконавчому листу №2-528/260/2012 Краматорського міського суду від 03.02.2012 року переплата зі сплати аліментів становить 472,00 грн (а.с. 21).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності недобросовісності отримувача грошових коштів, а також з пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 Сімейного кодексу України).
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), обов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі №753/15556/15-ц дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Судом встановлено, що до 24.05.2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 06 серпня 2012 року по справі №2/528/2424/2012 зменшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття старшої дитини - доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достягла повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_5 син сторін ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достяг повноліття.
Відповідно до положень статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного Кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Частинами першою, другою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що, оскільки донька сторін ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_9 на час розгляду справи досягли повноліття, а стягнуті на їх утримання аліменти є власністю останніх, тому саме вони є належними відповідачами у справі.
Апеляційний суд зазначає, що розгляд справи за відсутності належного відповідача унеможливлює висновки щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті пред'явленого позову, оскільки в такому випадку порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства та принцип змагальності сторін.
Позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами до належних відповідачів.
Керуючись наведеним, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, разом з тим, апеляційний суд вважає, що правові підстави для відмови в позові в частині недоведення позивачем того, що наявна рахункова помилка та недобросовісність з боку ОСОБА_2 є помилковими, оскільки пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог переплати по аліментам на утримання дітей, проте, помилився в мотивах відмови в задоволенні позовних вимог, що є підставою для зміни мотивувальної частини судового рішення відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гур'єва Людмила Миколаївна, задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 травня 2025 року.
Судді: