Провадження № 22-ц/803/1247/25 Справа № 185/2025/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
14 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року в цивільній справі номер 185/2025/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів,
У лютому 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеної мирової угоди між сторонами від 22.06.2022 року, сторони визначилися добровільно, що дитина, почергово, рівний проміжок часу, по тижню, буде проживати з кожним із батьків, зазначений порядок проживання з дитиною дотримується ними і до наступного часу. Проте, позивач до наступного часу продовжує сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі частини на користь відповідачки, тоді як, дитина половину місяця проживає разом з батьком, а за загальним правилом батьки несуть рівний обов'язок із утримання своїх неповнолітніх дітей, що змушує його звернутися до суду.
Позивач просив суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячного, починаючи з 05 липня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі судового наказу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року по справі №185/6294/19.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів - задоволено в повному обсязі.
Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячного, починаючи з 05 липня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі судового наказу Павлоградського
міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року по справі №185/6294/19.
Судовий наказ Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячного, починаючи з 05 липня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття - відкликано з виконання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 року у справі №185/2025/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції не відповідає встановленим фактичним обставинам справи, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Припинення стягнення аліментів можливе за наявності хоча б однієї з наступних умов: нецільове витрачання аліментів їх одержувачем; проживання дитини з платником аліментів, який її повністю утримує. Позивачем в межах справи не піднімалось питання щодо нецільового використання коштів відповідачкою.
Відповідачка ОСОБА_1 не оспорює той факт, що певний час дитина проводить разом з батьком окремо від матері, і що батько забезпечує сина певними речами. Проте, факт стягнення з позивача аліментів не позбавляє його права бачитись із дитиною та витрачати кошти на неї поза межами аліментних відрахувань. На дуку позивачки, вказані обставини не можуть слугувати підставою для зупинення стягнення аліментів, адже не свідчать про повне утримання дитини з боку позивача.
Актом ОСББ від 06 вересня 2024 року встановлено, що син проживає разом з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Також у документі зазначено, що син проживає разом з матір'ю близько 20 днів на місяць, а решту часу проводить у батька.
Вважає, що суд безпідставно та незаконно переклав на відповідачку обов'язок доведення того, що дитина постійно проживає з нею та знаходиться на її утриманні, тобто тих обставин, які раніше були встановлені судовим наказом Павлоградського міськрайонного суду від 01 серпня 2019 року по справі №185/6294/19, таким чином поставивши під сумнів загальні принципи доказування, визначенні чинним ЦПК України.
Законом встановлена можливість скасування судового наказу, його перегляду за нововиявленими обставинами, а також визнання таким, що не підлягає виконанню, в порядку, встановленому статтями 432, 435 Кодексу.
Крім того, обставини, що впливали на видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів, на даний час не змінились, а позивачем зворотного не доведено.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Суть апеляційної скарги відповідачки зводиться до того, що встановлені в ході розгляду справи судом обставини не є підставою згідно з нормами СК України для припинення стягнення аліментів на дитину.
Відповідачка у апеляційній скарзі посилається на те, що факт проживання сина 50% часу з позивачем не є підставою для припинення стягнення аліментів на його утримання. Проте, син сторін за укладеною між ними та затвердженою судом мировою угодою 50% свого часу мешкає з ОСОБА_2 , коли він добровільно та повністю утримує його матеріально, інші 50% часу син знаходиться з ОСОБА_1 .
Вважає, що, враховуючи ці обставини, у відповідачки наразі відпали законні та фактичні підстави для стягнення та отримання аліментів з позивача на утримання їх сина, оскільки дитина мешкає з ними поперемінно, вони по черзі утримують її матеріально. ОСОБА_1 наряду з позивачем має однакові обов'язки по утриманню їх сина. Тому, на його думку, у нього також є право на стягнення аліментів з відповідачки на утримання сина з урахуванням того, що він половину часу
проживає з ним.
Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Зазначена вище правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №711/8561/16-ц від 04.09.2019 року.
ОСОБА_1 неодноразово викликалася в судові засідання, отримувала судові повістки та виклики, її інтереси в судовому засіданні представляв адвокат, але на протязі всього часу розгляду справи вона жодного разу в судове засідання не з'явилася, відзиву на позовну заяву не надала, доказів своєї позиції також не надала. Відсутність відзиву на позовну заяву із долученими до нього доказами заперечень проти позовних вимог сама по собі, на думку позивача, в цьому разі вже є підставою для того, щоб суд розглянув справу на підставі наданих ним доказів та виніс рішення по суті.
Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 85, 86, 87, 88). Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Мелешко І.В. подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, оскільки він зайнятий в інших судових засіданнях, апеляційний суд вважає, що така причина неявки в судове засідання не є поважною (а.с. 89).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін та їх представників.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що сторони є батьком та матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року у справі №185/3895/19 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , змінено прізвище відповідачки « ОСОБА_2 » на дошлюбне « ОСОБА_5 » (а.с. 10-10зв).
Відповідно до судового наказу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.08.2019 року по цивільній справі №185/6294/19 стягуються аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячного, починаючи з 05 липня 2019 року, та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9-9зв).
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року по цивільній справі №185/3434/21 було задоволено заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди від 22 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини, а саме:
Затверджено мирову угоду від 22 червня 2022 року, укладену між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 у цивільній справі ЄУ №185/3434/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини, згідно з умовами якої:
1. Визначено місце постійного фактичного проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з його матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 .
2. Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає з кожним із батьків по 1 тижню (протягом семи днів) по черзі: тиждень (сім днів) з батьком, після чого тиждень (сім днів з матір'ю).
3. У дні народження родичів дитини: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ОСОБА_7 (06.07.), ОСОБА_8 (30.01.), ОСОБА_9 (10.11.), ОСОБА_10 (04.09), ОСОБА_2 (05.11.), ОСОБА_11 (15.01.), ОСОБА_12 (22.05.), ОСОБА_13 (07.08.) та ОСОБА_14 (25.04.) дитина повинна безперешкодно приймати участь у святкуванні днів народжень незалежно від того, з ким із батьків вона знаходиться у відповідний тиждень, на який випав день народження.
4. У день народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 кожного року, ІНФОРМАЦІЯ_10 та наступний день ІНФОРМАЦІЯ_11 кожного року (Різдво) по парним рокам дитина знаходиться у матері, а по непарним у батька незалежно від того, з ким із батьків вона знаходиться у відповідний тиждень, на які випали відповідні свята (а.с. 11-12).
Згідно з довідкою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №22 від 31.01.2024 року позивач ОСОБА_2 працює у ШУ «Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 (а.с. 18).
З довідки №1218 від 05.02.2024 року КП МІРАЦ Павлоградської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та має наступний склад сім'ї: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 - мати; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син (а.с. 13).
Відповідно до акту обстеження проживання малолітньої дитини ОСББ «Промислова, 8» від 16.09.2024 року малолітній ОСОБА_3 , 2015 року народження, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , через тиждень (з понеділка по неділю) з батьком, а тиждень, ймовірно, з матір'ю. Останній раз проживав з батьком з 01.09.2014 року по 08.09.2024 року, батько займається вихованням та розвитком дитини, для цього створено ним усі необхідні умови, є все, що потребує дитина. Дитина ходить до школи та займається в секції «тайський бокс» (а.с. 37).
Іншим актом обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСББ «Промислова, 8» встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , 2015 року народження, за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_2 (трикімнатна квартира), має окрему кімнату, яка обладнана усім необхідним для проживання дитини: розкладний диван, стіл з навчальним приладдям, комп'ютер, планшет, шафа, з дитячим одягом для різної пори року, також у квартирі знаходяться особисті речі дитини: дитячий велосипед, самокат, настільні ігри, різноманітні іграшки. Для проживання, виховання та розвитку дитини батьком створені усі необхідні умови (а.с. 14).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Стаття 188 СК України передбачає підстави звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину у разі, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Інших підстав для припинення стягнення аліментів за рішенням суду, яке набрало законної сили, Сімейне законодавство України не містить.
Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Судом встановлено, що сторони є батьком та матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до судового наказу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.08.2019 року по цивільній справі №185/6294/19 стягуються аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячного, починаючи з 05 липня 2019 року, та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року по цивільній справі №185/3434/21 задоволено заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди від 22 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини, а саме:
Затверджено мирову угоду від 22 червня 2022 року, укладену між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 у цивільній справі ЄУ №185/3434/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини, згідно з умовами якої, зокрема, визначено місце постійного фактичного проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з його матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 .
Таким чином, питання щодо місця постійного фактичного проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , , визначено самими сторонами у мировій угоді, яка затверджена ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року в цивільній справі №185/3434/21, яка набрала законної сили.
Крім того, суд першої інстанції не врахував факт того, що дитина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з матір'ю близько 20 днів на місяць, як зазначено в акті №10 від 06 вересня 2024 року ОСББ «Ленінградська 22.
Ці докази позивачем не спростовані.
Отже, не можна беззаперечно вважати, що дитина, на яку стягнуті аліменти, перебуває на повному забезпеченні особи, яка сплачує аліменти.
За таких обставин, виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову про припинення стягнення аліментів, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про припинення стягнення аліментів.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 травня 2025 року.
Судді: