Справа № 462/593/25
Іменем України
16 травня 2025 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю.з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Гриневича М.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №224954 від 19.01.2025 рокуОСОБА_1 19.01.2025 року о 12.08 год. на вул.В.Великого, 24 у с-щі Рудне керував автомобілем марки «Lexus», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновкомщодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000150 від 19.01.2025 року, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 та його захисник зазначили, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому просили провадження у справі закрити. При цьому, просили врахувати доводи, наведені у письмових поясненнях від 10.04.2025 року. Також доповнили, що в порушення вимог Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у КНП ЛОР «Львівський медичний центр превенції та терапії узалежнень» було зроблено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager», а направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння було оформлене в автомобілі поліцейських вже після огляду ОСОБА_1 у КНП ЛОР «Львівський медичний центр превенції та терапії узалежнень».
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ст.251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, п.2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду на час події визначалась Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП (п. 6, 7 розділу І Інструкції).
Згідно роздруківки тесту «Драгер ALCOTEST 6820» №ARJL-0260, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.3) ОСОБА_1 19.01.2025 року о 12.15 год. пройшов медичний огляд у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу для визначення стану алкогольного сп'яніння, результат тесту 1,04%.
Із відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 не погодився із результатами тесту «Драгер ALCOTEST 6820» №ARJL-0260, у зв?язку з чим він із працівниками поліції добровільно поїхав до медичного закладу.
Суду представлено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000150 від 19.01.2025 року згідно якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння (а.с.7).
Разом з тим, з відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції вбачається, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000150 був складений на підставі обстеження на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager».
Відповідно до п.8-13, 15 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров'я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров'я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Таким чином, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000150 від 19.01.2025 року був зроблений виключно на підставі результату приладу «Drager», що не відповідає вимогам Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який не передбачає застосування спеціальних технічних засобів при проведенні огляду на стан сп?яніння в закладах охорони здоров?я, а огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським.
Слід зауважити, що оскільки ОСОБА_1 не довіряв приладу «Drager», саме тому він поїхав в заклад охорони здоров'я, щоб пройти огляд на стан сп'яніння, де у нього мали взяти зразки біологічного середовища, проте, в порушення вимог Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у КНП ЛОР «Львівський медичний центр превенції та терапії узалежнень» було зроблено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager».
Крім того,відповідно до п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Як вбачається з відеозапису (clip-10) працівники поліції, в порушення вимог вказаного Порядку, оформили направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння було о працівниками поліції вже після огляду ОСОБА_1 у КНП ЛОР «Львівський медичний центр превенції та терапії узалежнень».
При цьому, суддя враховує, що обов'язок доказування покладено на сторону обвинувачення, функції якої у даному випадку виконує уповноважений орган Національної поліції, який на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично висунув обвинувачення та разом із протоколами скерував до суду одержані ним письмові докази. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що таке адміністартивне правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього адміністративного правопорушення. Отже, фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості особи в межах пред'явленого їй обвинувачення.
Не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких сумнівів прийняте рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яке передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.
Отже, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Також, суддя при розгляді даної справи виходить з того, що не вправі взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становило би порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципів безсторонності суду, рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена би була можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). За таких обставин суддя не вчиняв жодних процесуальних рішень, ініціювання чи здійснення яких у змагальній судовій процедурі належало б до повноважень сторони обвинувачення. Відтак, суддею досліджено і дано оцінку лише письмовим матеріалам, наданим уповноваженим правоохоронним органом (протоколи про адміністративні правопорушення, рапорт поліцейського, пояснення потерпілої та свідків, відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції), доводам і доказам зі сторони захисту.
Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.08.2023 року в справі № 208/712/19.
Враховуючи наведене, у суді не здобуто належних та допустимих доказів в розумінні ст.251 КУпАП, які би давали підстави для висновку поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, відповідно, що він порушив вимоги п.2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на наведене,викладене в протоколі обвинувачення є недоведеним, не відповідає дійсним обставинам події, встановленим під час судового розгляду.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а.
За таких обставин, враховуючи даний конституційний принцип, нормативне регулювання та послідовну практику Верховного Суду, вважаю, що досліджені докази не виключають сумнівів у тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, відтак наявності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. В справі не встановлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу, який би беззастережно вказував на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ч.1 ст.247 КУпАП, вважаю, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний