справа № 462/3272/25
19 травня 2025 року м. Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
Представник ТзОВ «Газорозподільні мережі України» - адвокат Сидор О.В. звернулась до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» із заявою про видачу судового наказу, у якій просить стягнути із боржника ОСОБА_1 , заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період вересень 2023 року - березень 2025 року у розмірі на загальну суму 2 801,35 грн, яка виникла за адресою об'єкта: АДРЕСА_1 та понесені судові витрати.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом із цим, відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 наголошено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, ТзОВ «Газорозподільні мережі України» заявлено вимоги про стягнення із боржника ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги за адресою об'єкта нерухомості: АДРЕСА_1 , тобто заявлені вимоги стосуються відносин, що виникли між сторонами з приводу користування об'єктом нерухомого майна, яке знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Залізничного районного суду м. Львова, оскільки с. Скнилів перебуває у складі Зимноводівської сільської об'єднаної територіальній громаді Львівському районі Львівської області.
Поруч з цим, із врахуванням вимог ч. 5, 7 ст. 165, ЦПК України, суд з метою визначення підсудності звернувся із запитом до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_1 .
З отриманої судом відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: АДРЕСА_2 , що за територіальною підсудністю також знаходиться поза межами юрисдикції Залізничного районного суду м. Львова, будь-які відомості про факт реєстрації боржника чи місцезнаходження належного йому майна, за адресою якого виникла заборгованість перед заявником на території Залізничного району м. Львова відсутні.
Таким чином, за відсутності будь-яких належним чином підтверджених підстав підсудності заяви про видачу судового наказу саме Залізничному районному суду м. Львова, оскільки ні місцезнаходження об'єкта нерухомості, з приводу користування яким виник спір, ні зареєстроване місце проживання боржника не належать до територіальної юрисдикції Залізничного районного суду м. Львова, суд приходить до висновку, що така подана заявником помилково із порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Поруч з цим, слід роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 165 ЦПК України, суд -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах цивільної справи № 462/3272/25.
Суддя Б.М. Гедз