Справа № 546/1327/24 Номер провадження 22-ц/814/1884/25Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
19 травня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі Коротун І. В.
розглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кононець Людмили Анатоліївни
на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року, постановлену суддею Зіненком Ю. В., повний текст ухвали складено - дата не вказана
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором, -
30.12.2024 ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №4448082 від 03.11.2021 у розмірі 32 278,48 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 03.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №4448082. Згідно п.1.1. договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п.1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн. Відповідно до п.1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 1875 грн, які нараховано за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п.1.5.3 проценти за користування кредитом протягом поточного періоду, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Відповідно до п.2.1. кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти. Підписанням договору відповідач підтвердив, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Станом на день пред'влення позову повернення грошових коштів за договором настав, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 26.07.2024 було укладено договір №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4448082. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4448082. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №4448082 від 03.11.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 32 278,48 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 8 747 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 22 531,48 грн; - заборгованість за комісіями - 1000 грн.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кононець Людмили Анатоліївни про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доказів отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками матеріали справи не містять, а відповідач ознайомилася з матеріалами справи лише 16.01.2025, тому суд першої інстанції вважав, що останнім днем строку для надсилання до суду відзиву був день 30.01.2025. Однак, відзив на позов представник відповідача подала лише 17.02.2025, тобто поза межами встановленого судом процесуального строку. Оскільки процесуальний строк на подачу відзиву на позов було встановлено судом, а не законом, суд доходить висновку про відсутність підстав для його поновлення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кононець Л.А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, і ухвалити нове судове рішення, яким поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 16.01.2025 відповідач за інформацією, наданою судом, здійснила ознайомлення з матеріалами справи. 29.01.2025 між відповідачем та представником - адвокатом Кононець Л.А. укладений договір про надання правової допомоги (юридичних послуг). 29.01.2025 направлено через підсистему «Електронний суд» заяву про ознайомлення із матеріалами справи для надання можливості ознайомлення з усіма наявними матеріалами справи та підготувати відзив на позовну заяву. 06.02.2025 через підсистему «Електронний суд» надано матеріали справи для ознайомлення. 13.02.2025 засобами поштового зв'язку направлено відзив на позовну заяву, заперечуючи проти повного задоволення позовної заяви. Також, відзив містить контррозрахунок щодо спірних сум заборгованості. Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що суд не може поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки процесуальний строк на подачу відзиву на позов було встановлено судом, а не законом, а тому відсутні підстави для його поновлення. 03.01.2025 суддею Решетилівського районного суду Полтавської області винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, якою визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та визначено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня вручення ухвали. Процесуальний строк на подання відзиву при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлюється законом та поновлюється судом. Також зазначає, що оскаржувана ухвала містить помилкову інформацію щодо поданого клопотання про витребування доказів, якого не було подано представником відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ухвалою судді від 03.01.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 03.02.2025, яке у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у зв'язку з хворобою головуючого судді була відкладена на 05.03.2025 (а.с. 6, 11).
17.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача також просила поновити строк для подання відзиву на позовну заяву у зв'язку з тим, що договір про надання правової допомоги із ОСОБА_1 укладений 29.01.2025, матеріали для ознайомлення надані представнику відповідача через підсистему «Електронний Суд» 06.02.2025 (а.с. 13-17).
Як було зазначено вище, ухвалою судді від 03.01.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов, та роз'яснено відповідачу, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи; у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами; відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк, встановлений судом для надання відзиву.
Інформація про вручення копії ухвали відповідачу у матеріалах справи відсутня.
Дана позовна заява була подана в електронному вигляді, у зв'язку з чим позивач додав до позову докази направлення копії позовної заяви з додатками ОСОБА_1 з описом вкладення. Однак, доказів отримання відповідачкою вказаних документів суду надано не було.
Між тим, у матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_2 від 16.01.2025 про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій (а.с. 8). У цей же день ОСОБА_2 з матеріалами справи ознайомилася та фотокопії зняла, про що свідчить відповідна відмітка.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Згідно з ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 123 ЦПК України).
Відповідно до ст. 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина 2 статті 127 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 31 липня 2022 року у справі №910/16784/20 виснував, що оскільки строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом і може бути продовженим, а не поновленим, то клопотання сторони у справі про поновлення строку на подання відзиву касаційної скарги не може бути задоволено. Тобто відзив на касаційну скаргу, в якому сторона у справі просить поновити строк на його подання, суд залишає без розгляду.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини 1, 2 статті 126 ЦПК України).
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Відповідно до статті 6 вказаної Конвенції сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (Рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Також Європейський Суд з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Рішення від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти росії»).
Отже, право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до принципу пропорційності цивільного судочинства, встановленого статтею 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України).
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право подати відзив за позовну заяву (ст. 178 ЦПК України) у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 3 частини другої статті 49 ЦПК України).
За змістом частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Строк для подання відзиву встановлюється в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 191 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що в ухвалі Решетилівського районного суду Полтавської області від 03.01.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов (а.с. 6-7).
Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 16.01.2025 ознайомилася з матеріалами справи та зняла фотокопії, про що свідчить власноручний підпис на заяві про ознайомлення (а.с. 8).
Вказані обставини стороною відповідача ОСОБА_2 не оспорюються.
Таким чином, строк для подання відзиву на позовну заяву сплив 30.01.2025.
29.01.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Кононець Л.А. сформувала у системі «Електронний суд» заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с. 9).
Проте, відзив на позовну заяву представником ОСОБА_2 - адвокатом Кононець Л.А. направлено засобами поштового зв'язку 13.02.2025, та, відповідно, зареєстрований судом першої інстанції 17.02.2025 (а.с. 13-17).
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Строк звернення відповідача до суду із відзивом на позовну заяву є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки, зокрема, залишення скарги без розгляду.
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд першої інстанції, з'ясувавши у повній мірі обставини дотримання стороною відповідача ОСОБА_2 цього процесуального строку, дійшов обгрунтованого висновку про те, що поважні підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що відповідачем не доведено у встановленому законом порядку наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення та пов'язані з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
У справі, яка переглядається, відповідач не вказала, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили її звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Вона не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати процесуальні права відповідача щодо подання відзиву у строк для подання відзиву; не довела, що в цій справі можливість вчасного подання відзиву не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку відповідача (чи її представників) щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №638/15855/16-ц (провадження №61-46740св18) та від 27.10.2020 у справі №186/139/20 (провадження №61-11665св20).
Доводи апеляційної скарги про те, що надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист, то такі доводи не заслуговують на увагу, з врахуванням наступного.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 року у справі №756/11081/20 викладено наступні правові висновки:
«За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).»
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не сприяв захисту прав відповідача на заперечення проти позову шляхом подання відзиву та не забезпечив її право на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції, відхиляються колегією суддів з огляду на встановлені вище обставини справи щодо невикористання права на своєчасне подання відзиву та процесуальну поведінку відповідача, яка не може розцінюватися як добросовісне здійснення своїх процесуальних обов'язків, направлених на прискорення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про поновлення процесуальних строків на подання відзиву є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кононець Людмили Анатоліївни - залишити без задоволення.
Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 травня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов