Справа № 537/4592/23 Номер провадження 22-ц/814/1652/25Головуючий у 1-й інстанції ХІНЕВИЧ В. І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
19 травня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 травня 2024 року, ухвалене суддею Хіневичем В. І., повний текст рішення складено - 28 травня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
25.10.2023 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд: - стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №388630034 у розмірі 92 564,80 грн, з яких: 22 000 грн - сума заборгованості по основному боргу; 70 564,80 - сума заборгованості по відсоткам; - за кредитним договором №2558406 у розмірі 9 387,90 грн, з яких: 3 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 387,90 грн - сума заборгованості за процентами, а всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 101 952,70 грн, а також понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 03.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №388630034. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 31.12.2020 додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Відповідно до реєстру боржників №163 до договору факторингу №28/1118-01, укладеного між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №768401094. 20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2022 до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 92 564,80 грн, з яких: 22 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 70 564,80 грн - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов'язань та припинив повертати наданий йому кредит, сплату відсотків за користування кредитом в порядку, визначеним цим договором. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №388630034 від 03.10.2021 у розмірі 92 564,80 грн, з яких: 22 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 70 564,80 грн - сума заборгованості за відсотками.
08.11.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2558406. 05.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №05052023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказані у реєстрах. Відповідно до реєстру боржників від 05.05.2023 до договору факторингу №05052023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 9 387,90 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 387,90 грн - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов'язань та припинив повертати наданий йому кредит, сплату відсотків за користування кредитом в порядку, визначеним цим договором. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №2558406 від 08.11.2021 у розмірі 9 387,90 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 387,90 грн - сума заборгованості за відсотками.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 травня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:
-заборгованість за кредитним договором №388630034 від 03.10.2021 у розмірі 92 564,80 грн, з яких: 22 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 70 564,80 грн - сума заборгованості за відсотками;
-заборгованість за кредитним договором №2558406 від 08.11.2021 у розмірі 9 387,90 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 387,90 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2 684,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні матеріали справи містять докази на підтвердження того, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, як це передбачено договорами, а тому суду доведено, що клієнт відступив факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). При цьому, суд першої інстанції критично відноситься до доводів представника відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, закінчення строку кредитних договорів, з огляду на наявні у договорах умови щодо автоматичної пролонгації договорів за умови наявності заборгованості. Також, суд першої інстанції критично віднісся до посилань відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на неповідомлення його щодо відступлення прав вимоги за означеними кредитними договорами, з тих мотивів, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості, так як неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ознайомився з умовами кредитування, які викладені у кредитних договорах та додатках до них, та погодився з вказаними умовами. Кошти за кредитними договорами отримав та користувався ними. Факт укладення договорів не заперечував. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості та її розміру до суду не подав, а тому, враховуючи все вище викладене, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не звернув уваги на п.1.7 договору №388630034 від 03.10.2021, відповідно до якого кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання позичальником (надалі - «дисконтний період»), а саме до 02.11.2021. Отже, термін дії договору визначено 30 днів. Пунктом 1.8 означеного договору вказано, що сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду, тобто строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. У той же час, ОСОБА_1 , а ні в особистому кабінеті, а ні в терміналах самообслуговування не активував функцію продовження строку дисконтного періоду. Таким чином, вважає, що дія договору визначена 30 днів, тому нарахування та стягнення процентів за користування кредитними коштами, які виходять за вказаний термін, є неправильними. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надані докази повноваження директора ТОВ «Таліон плюс» Патіюка В.В. та директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Андронікової О.О. на право укладення договорів, а саме: додаткова угода від 31.12.2020 №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладена між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Крім того, з наданого протоколу №06/09 загальних зборів учасників ТОВ «Іскора Інвестлайн» від 06.09.2018 не надано доказів, що директору ТОВ «Скайлайн Україна» ОСОБА_2 належить частка 100% в ТОВ «Іскора Інвестлайн». Таким чином, суд першої інстанції не прийняв до уваги відсутність доказів законності укладення договорів факторингу. Крім того, вважає, що сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами є занадто велика, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, надані позивачем розрахунки заборгованості не грунтуються на умовах договорів, а розміри нарахованих відсотків значно перевищують розміри заборгованості за кредитом, не відповідають вимогам законодавства та не відповідають наданим розрахункам. Також, при ухваленні рішення суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що фактор повинен письмово повідомити про відступлення права вимоги. У той же час, ОСОБА_1 не одержував та не надходило на його адресу письмове повідомлення про відступлення права вимоги, а ні від ТОВ ФК «ЄАПБ», ні від ТОВ «Лінеура Україна» або ТОВ «Таліон плюс». Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений можливості знати про відступлення права вимоги іншим особам та належним чином захистити свої права.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання апеляційного суду 19.05.2025 не з'явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 31.03.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси та засобами поштового зв'язку у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 118-121), які були доставлені до електронних кабінетів. Згідно рекомендованих повідомлень судова повістка на ім'я відповідача ОСОБА_1 повернулася до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06.05.2025 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мусієнка Ж.Ю. про проведення апеляційного розгляду справи у режиі відеоконференції. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мусієнка Ж.Ю. на відеоконференцію до апеляційного суду не прибув. Згідно ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 10.03.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 19.05.2025 о 10-20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 03.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №388630034 (т.1 а.с. 9-12).
Відповідно до пункту 1.1 договору №388630034 від 03.10.2021 (надалі договір) кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначеним цим договором додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно п.1.2-1.3 договору, сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 3 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 02.11.2021.
Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. (п.1.4. договору).
Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отримай протягом всього строку дії договору (п.1.5. договору).
Згідно п.1.6-1.8 договору, позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання. Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 02.11.2021. У випадку надання першого траншу на день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Згідно п.1.9. договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 481,80 процентів річних, що становить 1,32 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 690,42 процентів річних, що становить 1,89 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті;
1.9.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Згідно п. 1.12. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, у розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору).
Як вбачається з договору №388630034 від 03.10.2021, останній підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
08.11.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2558406 (т.1 а.с. 24-30).
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 3 000,00 грн (п.1.2. договору); строк кредиту 30 днів, (п.1.3. договору); стандартна процентна ставка 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п. 1.3. цього договору, якщо не виконані умови для застосування заниженої процентної ставки (п.1.4.1 договору). Занижена процентна ставка становить 1,99% в день. (п.1.4.2 договору). У випадку наявності на дату закінчення строку кредиту заборгованості та клієнт самостійно не продовжив строк кредиту то застосовується авто пролонгація - автоматичне продовження строку кредиту ще на 15 днів ( п.4.2.1-4.2.2 договору).
Як вбачається з договору, останній підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Позивачем на підтвердження перерахування коштів відповідачу долучено до матеріалів позову платіжні доручення щодо переказу коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №388630034 від 03.10.2021 на суми 3 000,00 грн - 03.10.2021, 2 000,00 грн - 03.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 3 000,00 грн - 04.10.2021, 4 000,00 грн - 04.10.2021 (т.1 а.с. 106-115).
Факт отримання ОСОБА_1 коштів згідно кредитного договору №388630034 від 03.10.2021 на свій рахунок у сумі 3 000,00 грн - 03.10.2021, 2 000,00 грн - 03.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 3 000,00 грн - 04.10.2021, 4 000,00 грн - 04.10.2021 також підтверджується відповіддю, наданою АТ КБ «Приватбанк», та випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 (т.2 а.с. 11-15).
Таким чином, судом першої інстанції встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 22 000 грн за кредитним договором №388630034 від 03.10.2021.
Факт отримання ОСОБА_1 коштів згідно кредитного договору №2558406 від 08.11.2021 на свій рахунок у сумі 3 000,00 грн - 03.10.2021 підтверджується відповіддю, наданою АТ КБ «Приватбанк», та випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 (т.2 а.с. 11-15).
Таким чином, судом встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 3 000 грн за кредитним договором №2558406 від 08.11.2021.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 31.12.2020 додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Відповідно до реєстру боржників №163 до договору факторингу №28/1118-01, укладеного між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №768401094 (т.1 а.с. 13-15).
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОФ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2022 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 92 564,80 грн, з яких: 22 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 70 564,80 грн - сума заборгованості за відсотками (т.1 а.с. 16-18).
08.11.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2558406.
05.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №05052023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах. Відповідно до реєстру боржників від 05.05.2023 до договору факторингу №05052023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 9 387,90 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 387,90 грн - сума заборгованості за відсотками (т.1 а.с. 34-38).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові №6-979цс15 від 23.09.2015, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суми заборгованості: - за кредитним договором №388630034 у розмірі 92 564,80 грн, з яких: 22 000 грн - сума заборгованості по основному боргу; 70 564,80 - сума заборгованості по відсоткам;
- за кредитним договором 2558406 у розмірі 9 387,90 грн, з яких: 3 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 387,90 грн - сума заборгованості за процентами, а всього у загальному розмірі 101 952,70 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №388630034 від 03.10.2021 та договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2558406 від 08.11.2021, за умовами яких відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті.
Вказані договори було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що договір кредитної лінії №388630034 від 03.10.2021 та договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2558406 від 08.11.2021 були підписані позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, що надані розрахунки заборгованості не можуть бути первинними документами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості відповідача, то такі доводи не заслуговують на увагу з врахуванням наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу долучено до матеріалів позову платіжні доручення щодо переказу коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №388630034 від 03.10.2021 на суми 3 000,00 грн - 03.10.2021, 2 000,00 грн - 03.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 3 000,00 грн - 04.10.2021, 4 000,00 грн - 04.10.2021 (т.1 а.с. 106-114).
Факт отримання ОСОБА_1 коштів згідно кредитного договору №388630034 від 03.10.2021 на свій рахунок у сумі 3 000,00 грн - 03.10.2021, 2 000,00 грн - 03.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 2 000,00 грн - 04.10.2021, 3 000,00 грн - 04.10.2021, 4000,00 грн - 04.10.2021 року також підтверджується відповіддю, наданою АТ КБ «Приватбанк», та випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 (т.2 а.с. 11-15).
Крім того, факт отримання ОСОБА_1 коштів згідно кредитного договору №2558406 від 08.11.2021 на його рахунок у сумі 3 000,00 грн - 08.11.2021 підтверджується відповіддю, наданою АТ КБ «Приватбанк», та випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 (т.2 а.с. 11-15).
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитних договорів між ОСОБА_1 та первісними кредиторами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Лінеура Україна», а також підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача, вказаний при укладенні договорів, а також для обґрунтування розміру заборгованості за договорами.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник (клієнт) ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання за договором кредитної лінії №388630034 від 03.10.2021 та договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2558406 від 08.11.2021 не виконав, у передбачений в договорах строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення з відповідача у примусовому порядку суми заборгованості за договором кредитної лінії №388630034 від 03.10.2021 та договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2558406 від 08.11.2021.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, згідно умов договору кредитної лінії №388630034 від 03.10.2021 кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначеним цим договором додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Згідно п.1.2-1.3 договору, сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 3 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 02.11.2021. Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. (п.1.4. договору). Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отримай протягом всього строку дії договору. (п.1.5. договору). Згідно п.1.6-1.8 договору позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання. Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 02.11.2021. У випадку надання першого траншу не день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Згідно п.1.9. договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 481,80 процентів річних, що становить 1,32 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 690,42 процентів річних, що становить 1,89 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті. 1.9.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору. Згідно п. 1.12. договору сторони погодили, що що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору).
Також встановлено, що згідно умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2558406 від 08.11.2021: сума кредиту (загальний розмір) складає 3 000,00 грн (п. 1.2. договору); строк кредиту 30 днів, (п.1.3. договору); стандартна процентна ставка 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п. 1.3. цього договору, якщо не виконані умови для застосування заниженої процентної ставки (п.1.4.1 договору). Занижена процентна ставка становить 1,99% в день. (п.1.4.2 договору). У випадку наявності на дату закінчення строку кредиту заборгованості та клієнт самостійно не продовжив строк кредиту то застосовується авто пролонгація - автоматичне продовження строку кредиту ще на 15 днів (п.4.2.1-4.2.2. договору).
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов договорів, допустив прострочення виконання зобов'язань по договорам.
Разом з цим, згідно вимог позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту отримання права вимоги за договорами, а саме з 06.03.2023 та 05.05.2023 не здійснювалося нарахування заборгованості, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості (т.1 а.с. 19, 39).
Водночас, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У справі, що переглядається, позичальник ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених укладеними кредитними договорами, презумпція правомірності яких не спростована. Відповідач жодним чином не оспорював укладання кредитних договорів. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаного.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надані докази повноваження директора ТОВ «Таліон плюс» Патіюка В.В. та директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Андронікової О.О. на право укладення договорів, а саме: додаткова угода від 31.12.2020 №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладена між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що згідно наданого протоколу №06/09 загальних зборів учасників ТОВ «Іскора Інвестлайн» від 06.09.2018 не надано доказів, що директору ТОВ «Скайлайн Україна» ОСОБА_2 належить частка 100% в ТОВ «Іскора Інвестлайн», то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наявними у матеріалах доказами. У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ФК «ЄАПБ», згідно відкритих даних генеральним директором якої з 02.07.2014 є ОСОБА_3 (т.1 а.с. 45-46, 53). Також у матеріалах справи є належні та допустимі докази на підтвердження переходу прав вимоги від первісних кредиторів до ТОВ «ФК «ЄАПБ», зокрема, копії договорів факторингу №20102022 від 20.10.2022 та №05052023 від 05.05.2023, витяги з реєстрів боржників до вказаних договорів щодо заборгованості ОСОБА_1 за договорами позики, копії платіжних інструкції щодо оплати договорів факторингу (т.1 а.с. 16-18, 34-38, 125, 138). Отже, позивач надав докази, які підтверджують факт передачі права вимоги заборгованості ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за договорами позики, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, то у даному випадку необхідно виходити із презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у даній справі (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за договором кредитної лінії №388630034 від 03.10.2021 та договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2558406 від 08.11.2021, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 101 952,70 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір було укладено на вкрай невигідних умовах, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 травня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 травня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов