Справа № 638/6539/24
Провадження № 2/638/992/25
Іменем України
05 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Луценка Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів, -
ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 безпідставно отримані (збережені) кошти в сумі 50 000 доларів США, три проценти річних в сумі 6 230 доларів США, інфляційне збільшення в сумі 23 625 доларів США, проценти за користування чужими коштами в сумі 29 532 долари США, а також судовові витрати по справі.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_3 був основним засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) (тип бенефіаціарного володіння: прямий вирішальний вплив) наступних юридичних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАС» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 42364360); Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 33477397). Керівниками зазначених осіб є Садовой С. В. (директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАС») та ОСОБА_2 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг»). Зазначені керівники є (були) довіреними особами бенефіціарного власника юридичних осіб ОСОБА_3 . Водночас, позивач ОСОБА_1 є керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 20177445). 22 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАС» (в якому ОСОБА_3 був основним засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером)) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» (в якому позивач ОСОБА_1 є директором (керівником)) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 (з додатками), за умовами якого ТОВ «ФЛАС» продає, а ТОВ «ІНБІКО» купує майнові права на Об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України та інших актів законодавства України. 24 жовтня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 (який є директором покупця майнових прав ТОВ «ІНБІКО») та ОСОБА_3 (який був основним засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «ФЛАС») була укладена в письмовій формі угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144», за умовами якої сторони визначили загальні принципи їхньої участі в проекті, порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проекту. Позивач ОСОБА_1 виконував свої грошові зобов'язання за угодою про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» в частині фінансування узгодженої частини вартості проекту, зокрема, 10.02.2020 року позивач ОСОБА_1 передав довіреній особі ОСОБА_3 директору ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» Булік В. А. 50 000 доларів США, про що в Таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» в графі № 7 міститься власноручний підпис відповідача ОСОБА_2 . Однак, ані в момент передання грошових коштів, ані в подальшому ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 не надали визначеного законом документу на підтвердження повноважень Булік В. А. отримувати замість ОСОБА_3 грошові кошти за угодою про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144». Передаючи 10.02.2020 року ОСОБА_2 50 000 доларів США, позивач ОСОБА_1 був впевнений, що вона ці кошти в подальшому передасть ОСОБА_3 . Однак, доказів передання вказаних коштів від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 позивачу представлено так і не було.
Крім того, 10.04.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мамай А. С. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення 109 387 доларів США шляхом накладення заборони відчуження на належні відповідачу ОСОБА_2 об'єкти нерухомого майна.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.04.2024 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Мамай А. С., про забезпечення позову. Забезпечено позовну заяву ОСОБА_1 , а саме накладено заборону відчуження нерухомого майна: нежитлових приміщень підвалу № 3,4 в літ. «А-10», загальною площею 66,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1754935163101); закінченого будівництвом об'єкта, нежитлова будівля, загальною площею 147,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна об'єкту нерухомого майна: 2854252863120), яке належить на праві власності ОСОБА_2 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.04.2024 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.06.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мамай А. С. в судовому засіданні 25.04.2025 підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Захаров П. В., належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомили. Представником відповідача ОСОБА_4 надані додаткові пояснення, в яких відповідач заперечує проти позову, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність належними доказами.
Третя особа, ОСОБА_3 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, пояснень щодо позову суду не надав.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Флас» та ТОВ «Інбіко» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19, за умовами якого ТОВ «Флас» продає, а ТОВ «Інбіко» купує майнові права на Об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України та інших актів законодавства України. При передачі майнових прав на Об'єкти нерухомості до Покупця також переходить пропорційна частка у праві спільної сумісної власності на місця загального користування (сходові клітки, коридори, коридори загального користування, ліфтова шахта тощо) в Об'єкті будівництва.
Відповідно до статті 1 вказаного договору, Об'єкт нерухомості - це складова та невід'ємна частина Об'єкта будівництва, яка виражена у вигляді житлового приміщення (квартири) в Об'єкті будівництва. Характеристика Об'єкту нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, міститься у погодженому і підписаному між сторонами Додатку № 1 до вказаного Договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з пункту 1 Додатку № 1 до Договору Об'єктом нерухомості виступає перший поверх (272 кв. м.) і підвал (450 кв. м.) будинку АДРЕСА_3 ; графічне зображення Об'єкту нерухомості додається у вигляді Додатку № 4 до Основного договору.
Об'єкт будівництва - житловий будинок з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по АДРЕСА_3 на земельних ділянках (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058), які надані в оренду ТОВ «Харківжитло» для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування та торгівлі, та для експлуатації по АДРЕСА_3 .
Майнові права - всі речові права на Об'єкт нерухомості, які передаються у приватну власність Покупця за цим договором, а також всі необхідні документи для оформлення права користування частиною земельної ділянки (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058) для експлуатації Об'єкту нерухомості, що розташований по АДРЕСА_3 , для експлуатації та обслуговування Об'єкту нерухомості та Об'єкту будівництва.
Довідка про оплату 100 % майнових прав - це документ, яким Продавець підтверджує оплату Покупцем 100 % вартості Об'єкта нерухомості, розмір якої буде визначено пунктом 5.1 вказаного Договору. Порядок видачі Довідки про оплату 100 % майнових прав передбачений пунктом 5.3 Договору
Пунктом 2.3. Договору передбачено опис Об'єкта нерухомості та Об'єкта будівництва, в тому числі стан, в якому Об'єкт нерухомості буде відповідати на момент передачі його Покупцю, зокрема, перелік оздоблювальних робіт, які повинні бути виконані в Об'єкті нерухомості, стан, в якому перебуватиме Об'єкт будівництва на момент передачі Об'єкта нерухомості Покупцеві, міститися в Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.4 Договору Покупець набуває право власності на Майнові права шляхом отримання Об'єкту нерухомості за Актом прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості, Актом прийому-передачі Об'єкта нерухомості та Довідкою про оплату 100% майнових прав.
Як вбачається з п. п. 3.1.3, 3.1.5., 3.1.11., 3.1.12 Договору Продавець зобов'язаний сприяти забезпеченню будівництва Об'єкта будівництва та введення його в експлуатацію в порядку, встановленому чинним законодавством України; здійснити передачу Майнових прав на Об'єкт нерухомості та безпосередньо Об'єкт нерухомості в порядку та на умовах визначених в статті 5 Договору, за умови належного і повного виконання Покупцем всіх прийнятих на себе зобов'язань за Договором; після введення Об'єкту будівництва в експлуатацію забезпечити звернення уповноваженої на це особи до Виконавчого комітету Харківської міської ради та отримати рішення про присвоєння Об'єкту будівництва поштової адреси в порядку, передбаченому чинним законодавством України та актами органу місцевого самоврядування; після оплати Покупцем 100 % вартості Майнових прав на Об'єкт нерухомості, направити Покупцю повідомлення про необхідність з'явитися для отримання Довідки про оплату 100 % майнових прав, відповідно до пункту 5.3. цього Договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору визначено, що загальна ціна майнових прав на Об'єкт нерухомості на дату укладення договору складає 3 249 000,00 грн за весь Об'єкт нерухомості, визначений у п. 2.1. договору, додатку № 1 та додатку № 4 до цього договору.
Додатком № 2 до Договору купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року передбачено графік виконання Покупцем грошових зобов'язань за договором частинами (з розстроченням, траншами), сторони встановили обов'язок Покупця сплатити Продавцю загальну вартість придбання майнових прав не пізніше 19 липня 2020 року у порядку та строки згідно із додатком № 2 від 22 жовтня 2019 року, а саме: в період з 22 листопада 2019 року по 19 липня 2020 року Покупець зобов'язаний був сплачувати на користь Продавця кошти в сумі по 361 000,00 грн.
Згідно з п. 5.3. Договору після повної сплати Покупцем вартості майнових прав на Об'єкт нерухомості Продавець протягом 5 календарних днів видає Покупцеві довідку про оплату 100% вартості майнових прав.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що будівельні роботи на Об'єкті будівництва повинні були бути виконані не пізніше 31 липня 2020 року.
Відповідно до п. 6.2. Договору передача покупцю права власності на майнові права на Об'єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості, який підписується сторонами впродовж 5 календарних днів з моменту сплати Покупцем 100% вартості Майнових прав, визначеної п. 5.1. Договору.
В силу п. 7.1. Договору строк його дії визначено до 31 грудня 2020 року.
Також судом встановлено, що 24 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у письмовій формі була укладена Угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144», за умовами якої сторони визначили загальні принципи їхньої участі в проєкті, порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проєкту.
Відповідно до п. 2.1. Угоди ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати фінансування узгодженої частини вартості проєкту в сумі, еквівалентній 300 000,00 доларам США в строк до 31 січня 2020 року згідно узгодженого графіку, а саме: не пізніше 10 листопада 2019 року - 100 000 доларів США; не пізніше 15 грудня 2019 року - 100 000 доларів США; не пізніше 15 січня 2020 року - 100 000 доларів США.
Відповідно до п. 2. 2. Угоди ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання: здійснювати контроль і нести відповідальність за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного в Договорі Об'єкту нерухомості до моменту здачі його в експлуатацію; виконувати всі зобов'язання, покладені на «Продавця» в основному Договорі купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року, укладеному між ТОВ «ІНБІКО» та ТОВ «ФЛАС»; за вимогою позивача, оформити права власності «Покупця» на Об'єкт нерухомості; щомісячно підписувати, узгоджений із позивачем баланс, відображений в таблиці балансу взаємовідносин сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 250 000,00 доларів США наступними траншами: 24.10.2019 року - 50 000 доларів США; 12.11.2019 року - 50 000,00 доларів США; 15.12.2019 року - 100 000,00 доларів США; 15.01.2020 року - 50 000,00 доларів США, що підтверджуються підписами ОСОБА_3 у відповідних графах в таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24 жовтня 2019 року.
Як вбачається з пункту 7 Таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24 жовтня 2019 року вписано дату 10.02.2020 року та суму 50 000,00 доларів США; у графі «підпис» стоїть особистий підпис, який за твердженням позивача не належить ОСОБА_3 . Позивач посилається на те, що він сплатив 50 000,00 доларів США третій особі ОСОБА_2 як представнику ОСОБА_3 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року, залишеним Постановою Харківського апеляційного суду від 17 липня 2024 року без змін, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано угоду про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144», укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , від 24 жовтня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 250 000,00 дол. США. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Постановою Верховного суду від 04 грудня 2024 року, за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 , рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 липня 2024 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбіко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Флас», ОСОБА_2 , про розірвання договору та стягнення коштів, відмовлено. В обгрунтування своєї правової позиції Верховний суд зазначив, що порушення умов договору, укладеного між юридичними особами, не є підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами, у розумінні частини другої статті 651 ЦК України. Також, Верховний суд виснував, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання).
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Для вирішення спору у даній справі за участю позивача ОСОБА_1 , який є стороною Угоди, та відповідача ОСОБА_2 , яка є керівником пов'язаного з третьою особою ОСОБА_3 ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», суду необхідно встановити наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог та які правовідносини між учасниками випливають із встановлених судом обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США отримані відповідачем безпідставно, оскільки ОСОБА_2 не надано доказів в підтвердження її повноважень на отримання цих грошей під час реалізації Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях,144». Під час розгляду судової справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа у даній справі) щодо стягнення переданих на виконання Угоди коштів судами всіх інстанцій було встановлено, що сума коштів 50 000 доларів США до ОСОБА_3 так і не надійшла, а ОСОБА_2 (яка була в тій справі третьою особою) як не підтвердила факту отримання вказаної спірної суми, так і не спростувала цей факт.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями частини першої, шостої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 80 ЦПК України визначає достатніми такі докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Водночас суд зазначає, що відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Як зазначено вище, умовами п. 2.1. Угоди передбачено, що ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання здійснювати фінансування узгодженої частини вартості проекту в сумі, еквівалентній 300 000 дол. США, в строк до 31.01.2020 згідно узгодженого графіку.
Позивач у позовній заяві та у судових засіданнях стверджує, що відповідно до умов та на виконання пункту 2.1. Угоди сплатив на користь третьої особи ОСОБА_3 кошти у розмірі 250 000 доларів США, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_3 в Таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін Угоди про отримання вказаних грошових коштів напроти кожного платежу (графа №2,3,4,6). Разом з тим, позивач стверджує, що 10.02.2020 на виконання пункту 2.1. Угоди за вказівкою ОСОБА_3 позивач передав довіреній особі останнього (директору ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг") Булік Валентині Анатоліївні 50 000 доларів США, про що в зазначеній вище Таблиці балансу (графіку) міститься її власноручний підпис. Позивач вказує, що ані в момент передання грошових коштів, ані в подальшому, ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 не надали визначеного законом документу на підтвердження повноважень Булік В. А. отримувати замість ОСОБА_3 грошові кошти за угодою про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144». Доказів передачі в подальшому ОСОБА_3 цих грошових коштів від ОСОБА_2 позивачу представлено не було, у зв'язку з чим позивач вважає, що є підстави для стягнення цих грошових коштів в розмірі 50 000 доларів США з ОСОБА_2 на користь позивача як безпідставно отриманих та збережених.
На підтвердження обґрунтованості та правомірності заявленої до відповідача ОСОБА_2 позовної вимоги позивачем в якості доказу надано суду копію Таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво по реалізації проекту "Полтавський шлях,144" від 24.10.2019 та зазначено, що в графі №7 міститься власноручний підпис ОСОБА_2 , який, на переконання позивача, підтверджує отримання нею від позивача коштів у розмірі 50 000 доларів США.
Після ознайомлення з вказаним вище доказом із змісту "Таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту "Полтавський шлях,144" від 24.10.2019 р." вбачається що передбачені такі колонки, як « №», "Дата платежу", "Сума за угодою" та "Оплата дол. США", в якій дві півколонки "Сума" та "Підпис". Водночас колонка "Сума" поділяється на "До сплати" та "Сплачено". При цьому в графі №7 вбачається зазначення дати платежу 10.02.2020 та суми «Сплачено» 50 000,00 дол. США. В колонці «Підпис» в графі №7 міститься підпис, проте, не зазначено ПІБ особи, яка цей підпис проставила.
Після дослідження вказаного доказу суд дійшов висновку, що вказана таблиця, яка подана в якості доказу на підтвердження сплати позивачем та отримання відповідачем коштів у розмірі 50 000,00 дол. США не може розцінюватися як належний та достатній доказ, який підтверджує заявлену позивачем вимогу в розумінні вимог статті 77-79 ЦПК України. З поданої копії таблиці як доказу в обґрунтування позовної вимоги не вбачається відомостей, які підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, що не відповідає положенням статті 76 ЦПК України, а тому не дає суду вагомих підстав дійти висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем заявленої позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 коштів у розмірі 50 000,00 дол. США.
Також, суд зазначає, що подана позивачем таблиця взагалі не оформлена як додаток до Угоди про співробітництво по реалізації проекту "Полтавський шлях, 144" від 24.10.2019, яка укладена між позивачем та третьою особою ОСОБА_3 .. При цьому у поданій таблиці відсутні відомості про осіб, які проставили у відповідній колонці підпис. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не є стороною вказаної угоди та подана таблиця не містить достеменних відомостей, які підтверджували б факт отримання саме відповідачем заявлених до стягнення коштів у розмірі 50 000 дол. США.
Відповідно до правових позицій Верховного суду, за загальним правилом доказування, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Доводи позивача про те, що відповідач набула грошові кошти безпідставно, ґрунтуються на припущеннях та на теперішній час не підтверджені достатніми, достовірними та допустимими доказами, як того вимагає ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Тобто, позивачем не дотримано в повній мірі вимог стандарту доказування, тобто стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Верховний Суд у постанові від 14.09.2022 по справі №465/3517/19 звернув увагу, що принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що оскільки позивач на виконання свого процесуального обов'язку не надав достатні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, та обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 50 000 доларів США відсутні.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача 50 000 доларів США. Враховуючи, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 50 000 доларів США безпідставно набутих коштів є недоведеною позивачем, не підлягає задоволенню й похідні від неї вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 відсотків річних в сумі 6 230 доларів США, інфляційного збільшення у сумі 23 625 доларів США та процентів за користування чужими коштами у сумі 29 532 долари США.
Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача.
Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст.158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
На підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.04.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 638/6539/24 задоволено, а саме застосовано заборону відчуження нерухомого майна: нежитлових приміщень підвалу № 3,4 в літ. «А-10», загальною площею 66,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі, загальною площею 147,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; яке належить на праві власності ОСОБА_2 .
Враховуючи ухвалення судом рішення про повну відмову позивачу у задоволенні позову, суд вважає за необхідно скасувати відповідні заходи, що були застосовані для забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 1212 ЦК України, ст. ст.ст.12, 81, 83, 141, 264, 265, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів -відмовити в повному обсязі.
Заходи забезпечення позову у виді заборони відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень підвалу № 3,4 в літ. «А-10», загальною площею 66,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1754935163101); закінченого будівництвом об'єкта, нежитлової будівлі, загальною площею 147,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна об'єкту нерухомого майна: 2854252863120); яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - скасувати.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. В. Щепіхіна