Справа № 638/8476/24
Провадження № 2/638/1035/25
Іменем України
27 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання Луценко Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Універсал Банк», про стягнення безпідставно набутих коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Універсал Банк», про стягнення безпідставно набутих коштів, в якій просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 405 950,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022078040000742 від 29.07.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 3 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України, ч. 1 ст. 200 КК України, ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України, ч. 1 ст. 388 КК України, ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 222 КК України, ч. 3 ст. 206-2 КК України, ч. 1 ст. 384 КК України, ч. 1 ст. 192 КК України. Предметом вище вказаних злочинів є матеріальні цінності потерпілого ОСОБА_1 (грошові кошти, обладнання і т.д.). Зазначає, що протягом 2020 - 2022 років ОСОБА_2 безпідставно отримав належні позивачу грошові кошти, а саме: 14.05.2020 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_1 у сумi 4850,00 грн; 01.07.2020 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_1 у сумi 1100,00 грн; 02.04.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_1 у сумi 50000,00 грн; 06.04.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_1 у сумi 60000,00 грн; 07.04.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_1 у сумi 60000,00 грн; 11.04.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_1 у сумi 60000,00 грн; 15.04.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_1 у сумi 60000,00 грн; 11.05.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_1 у сумi 90000,00 грн; 14.05.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_1 у сумi 20000,00 грн. Крім того, ОСОБА_3 , дружина відповідача, безпідставно отримала належні позивачу грошові кошти: а саме: 30.05.2020 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_3 , код отримувача НОМЕР_2 , у сумi 500,00 грн; 23.03.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_3 , код отримувача НОМЕР_2 , у сумi 40000,00 грн; 02.04.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_3 , код отримувача НОМЕР_2 , у сумi 60000,00 грн; 08.04.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_3 , код отримувача НОМЕР_2 , у сумi 60000,00 грн; 13.04.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_3 , код отримувача НОМЕР_2 , у сумi 60000,00 грн; 10.05.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_3 , код отримувача НОМЕР_2 , у сумi 60000,00 грн; 18.05.2022 року переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_3 , код отримувача НОМЕР_2 , у сумi 5844,80 грн. Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.05.2024 року, по справі № 638/6777/23, були стягнути з дружини відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 як безпідставно набуті грошові кошти в загальному розмірі 286344 (двісті вісімдесят шість тисяч триста сорок чотири) гривні 80 копійок. 22.05.2023 року, у зв'язку з намаганням врегулювати виниклі правовідносини без звернення до суду, на почтову адресу ОСОБА_2 позивачем була направлена вимога № 8/23 (чек № 6110100666563), у якій ОСОБА_1 , просив надати на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 як підстави отримання коштів: договори, спрямовані на передачу майна (купівля/продаж, дарування, позики, поставка); договори про виконання робіт (будівельний підряд); - договори про надання послуг (перевезення, зберігання тощо). Проте, ОСОБА_2 не повернуті грошові кошти ОСОБА_1 на загальну суму 405950,00 грн, як і не спростовано наданими документами наявність підстав отримання вказаних коштів відповідачем з, імовірно, виниклих договірних правовідносин між сторонами. В зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач отримав 405950,00 грн, без достатньої правової підстави внаслідок злочинних дій і тому повинен їх повернути.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.05.2024 року відкрито провадження у цивільній справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче судове засідання. Також було витребувано у відповідача ОСОБА_2 та третьої особи по справі АТ «Універсал Банк» витяг з рахунку № НОМЕР_3 , код банку 322001 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська буд. 54/19), відкритого на ім'я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) за 14.05.2020 року, 01.07.2020 року, 02.04.2022 року, 06.04.2022 року, 07.04.2022 року, 11.04.2022 року, 15.04.2022 року, 11.05.2022 року, 14.05.2022 року.
24.05.2025 року на виконання ухвали суду від 14.05.2024 року представник третьої особи, Акціонерного товариства «Універсал Банк», надав суду витяги з рахунку № НОМЕР_3 , відкритого на ім'я ОСОБА_2
18.07.2024 року представником відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надано суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Зазначає, що позивачем не надано доказів, які підтверджують таку обставину, як «матеріальні цінності потерпілого ОСОБА_1 є предметом злочинів, склад яких передбачений ч. 1 ст. 364-1 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 3 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України». Позивач не надав доказів на підтвердження вчинення кримінальних правопорушень щодо майна позивача. Надана позивачем копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.05.2023 року щодо кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 29.07.2022 за № 12022078040000742 - не є доказом вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі таких, предметом яких є майно позивача. Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у позивача будь-якого майна або прав на нього, які можуть бути предметом тих чи інших злочинів. Також, позивачем не було надано доказів на підтвердження обставин передання позивачем відповідачу належного позивачу майна та наявності у відповідача належного позивачу майна. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження існування обставини «злочинні дії», а також не надано відомостей та доказів про те, у чому такі «злочинні дії» полягають і хто такі «злочинні дії» учинив. Позивачем не надано доказів на підтвердження обставини отримання відповідачем належного позивачу майна внаслідок «злочинних дій» та доказів на підтвердження наявності у відповідача зобов'язання повернути позивачу будь-яке майно. Відповідач заперечує обставину існування взагалі якихось «злочинних дій», також обставину наявності на теперішній час у відповідача будь-якого належного позивачу майна. Крім того, відповідач заперечує обставину направлення позивачем відповідачу вимоги № 8/23.
18.07.2024 року позивачем ОСОБА_1 надано суду відповідь на відзив, в якій останній заперечення відповідача не визнає повністю, посилаючись на те, що відповідач у відзиві не зазначив підстав отримання ним коштів, що свідчить про набуття ним майна без достатньої правової підстави відповідно до ст.1212 ЦК України та про обов'язок повернути таке майно з урахуванням приписів ст.1213 ЦК України. Правова позиція відповідача ОСОБА_2 заснована на помилковому тлумаченні чинного законодавства.
24.07.2024 року представником відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначив, що позивач не надав до суду доказів на підтвердження наявності у позивача прав на майно, про яке йдеться у позовній заяві. Також, позовна заява не містить посилань на обставини, з яких вбачається, що права, свободи чи законні інтереси позивача були порушені, не визнаються або оспорюються. Кошти, які просить стягнути позивач, ОСОБА_1 не належали, надходили на його банківський рахунок від ТОВ «РОЯЛ ПАК». Зі змісту позовної заяви та заяви ОСОБА_1 від 19.09.2023, адресованої ГУНП в Харківській області, вбачається, що позивач поводиться суперечливо, оскільки спочатку він заявляє про те, що кошти на його рахунки від ТОВ «РОЯЛ ПАК» надходили безпідставно (за відсутності договору), а потім у даному спорі вимагає такі кошти стягнути з відповідача на свою користь, хоча при цьому усвідомлює, що не є власником таких коштів і не має на них будь-яких речових прав.
07.11.2024 року позивачем ОСОБА_1 надано суду додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначає, що 30.11.2022 він звернувся до СУ ГУНП в Харківській області з повідомленням щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, пов'язаного з заволодінням ним грошовими коштами шляхом обману та зловживанням довірою, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, та 23.04.2023 року в Центральний апарат БЕБ України щодо незаконних дій ОСОБА_2 , пов'язаних з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима (ч. 1 ст. 200 КК України). Так, ОСОБА_2 , маючи намір здійснити доступ до вільного розпорядження рахунком ОСОБА_1 НОМЕР_4 , за допомогою дистанційної послуги з використанням послуг клієнтами АТ «Універсал Банк» «monobank», зареєстрував свій мобільний пристрій для входу в аккаунт ОСОБА_1 , в подальшому ОСОБА_2 неправомірно отримав доступ до дистанційного керування банківського рахунку позивача НОМЕР_4 та давав доручення банку на переказ грошових коштів собі, дружині ОСОБА_4 (цивільна справа № 638/6777/23), своєму знайомому ОСОБА_7 (цивільна справа № 638/3894/23) та іншим особам, через мобільний додаток «monobank» (епізод № 9 КП № 12022078040000742).
26.11.2024 року представником відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надано суду додаткові пояснення у справі, в яких відповідач вважає, що додаткові пояснення позивача містять завідомо недостовірні відомості. Позивач не надав, а матеріали справи не містять оригіналу або копії вироку суду, яким встановлено вину відповідача у вчиненні будь-якого діяння. Надана позивачем копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань містить відомості про зміст поданих позивачем та його дружиною ОСОБА_8 різноманітних заяв, однак не є доказом вчинення відповідачем будь-яких дій. Крім того, позивач самостійно та на свій розсуд розпоряджався коштами, які були наявні на рахунку НОМЕР_4 і які позивачу не належали. Відповідач не мав доступу до рахунку НОМЕР_4 , не розпоряджався та не міг розпоряджатись коштами на такому рахунку. Відповідач вважає, що викладені у позовній заяві та у додаткових поясненнях вислови позивача не є доказами і не звільняють позивача від обов'язку доказування зазначених ним обставин.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2024 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача Качмар В. О. в судовому засіданні 18.03.2025 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Третя особа, Акціонерне товариство «Універсал Банк», належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. В судове засідання свого представника не направила, про наявність поважних причин неявки в суд не повідомила, заяви про відкладення судового засідання третя особа не надала.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022078040000742 від 29 липня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 3 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України, ч. 1 ст. 200 КК України, ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України, ч. 1 ст. 388 КК України, ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 222 КК України, ч. 3 ст. 206-2 КК України, ч. 1 ст. 384 КК України, ч. 1 ст. 192 КК України.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 19.11.2022 року ОСОБА_1 НОМЕР_5 , рахунок НОМЕР_4 , наданої АТ «Універсал Банк», з банківського рахунку ОСОБА_1 було здійснено перекази грошових коштів отримувачу ОСОБА_2 , які були здійснені наступним чином: 14.05.2020 року переказ у сумi 4850,00 грн; 01.07.2020 року переказ у сумi 1100,00 грн; 02.04.2022 року переказ у сумi 50000,00 грн; 06.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 07.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 11.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 15.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 11.05.2022 року переказ у сумi 90000,00 грн; 14.05.2022 року переказ у сумi 20000,00 грн.
Крім того, з банківського рахунку ОСОБА_1 було здійснено перекази грошових коштів отримувачу ОСОБА_4 , які були здійснені наступним чином: 30.05.2020 року переказ у сумi 500,00 грн; 23.03.2022 року переказ у сумi 40000,00 грн; 02.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 08.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 13.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 10.05.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 18.05.2022 року переказ у сумi 5844,80.
Як вбачається з виписок про рух коштів по картці від 23.05.2024 року ОСОБА_2 НОМЕР_6 , рахунок НОМЕР_7 , наданою АТ «Універсал Банк», на банківській рахунок ОСОБА_2 надійшли грошові кошти від ОСОБА_1 , а саме: 14.05.2020 року переказ у сумi 4850,00 грн; 01.07.2020 року переказ у сумi 1100,00 грн; 02.04.2022 року переказ у сумi 50000,00 грн; 06.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 07.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 11.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 15.04.2022 року переказ у сумi 60000,00 грн; 11.05.2022 року переказ у сумi 90000,00 грн; 14.05.2022 року переказ у сумi 20000,00 грн.
Під час розгляду справи сторони не заперечували обставини перерахування грошових коштів на суму 405 950 грн. з банківського рахунку позивача на банківський рахунок відповідача у періоді та сумах, які зазначені вище.
22.05.2023 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ОСОБА_2 вимогу № 8/23 про надання на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 підстави отримання грошових коштів, а саме засвідчені копії цивільно-правових договорів: договори, спрямовані на передачу майна (купівля/продаж, дарування, поставка); договори про виконання робіт (будівельний підряд); договори про надання послуг (перевезення, зберігання тощо). В разі відсутності вказаних підстав отримання грошових коштів, перерахувати (повернути) суму 405950,00 грн на рахунок НОМЕР_4 АТ «Універсал Банк» Омеляненка С. А. Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів, у розмірі 405950,00 грн, отриманих у період з 14.05.2020 року по 14.05.2022 року.
Для вирішення спору суду необхідно встановити наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог та які правовідносини випливають із встановлених судом обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, ОСОБА_1 вважає, що правова підстава щодо отримання коштів між сторонами не виникла, договір позики чи інший правочин не укладався, а тому оспорювані суми коштів вважаються отриманими відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України та є такими, що підлягають поверненню. Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 за своєю доброю волею перераховував на рахунок відповідача спірні грошові кошти, які ще й не належали позивачу, оскільки були перераховані ТОВ «РОЯЛ ПАК» без укладання будь-яких угод між позивачем та товариством, учасником якого є сторони.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями частини першої, шостої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 80 ЦПК України визначає достатніми такі докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до правових позицій Верховного суду, за загальним правилом доказування, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Отже, з аналізу частини першої статті 1212 ЦК України можна дійти висновку, що отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті лише за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №127/12240/22 від 17.04.2024 викладено наступні правові висновки.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Тлумачення зазначених вище норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі необхідно враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів ОСОБА_2 та його дружині, ОСОБА_3 , знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів. Позивач добровільно сплачував кошти на протязі тривалого періоду, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу грошові кошти неодноразово, а саме з 14 травня 2020 року по 14 травня 2022 року різними сумами було здійснено 9 платежів. Також, позивач перераховував дружині відповідача грошові кошти неодноразово, а саме з 30 травня 2020 року по 18 травня 2022 року різними сумами було здійснено 7 платежів. Оскільки позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов'язань, проте, він здійснював ці платежі неодноразово, що виключає наявність помилки в його діях, поведінка позивача щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Доводи позивача про те, що відповідач набув грошові кошти безпідставно, ґрунтуються на припущеннях та на теперішній час не підтверджені достатніми, достовірними та допустимими доказами, як того вимагає ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Тобто, позивачем не дотримано в повній мірі вимог стандарту доказування, тобто стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Долучені позивачем до позовної заяви докази, а саме витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29 липня 2022 року по кримінальному провадженню № 12022078040000742, копія пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого, яка вручена 05.12.2022 ОСОБА_1 , є неналежними доказами, оскільки не містять відомостей щодо наявності або відсутності підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у розмірі 405 950,00 грн., враховуючи відсутність в матеріалах справи вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження, якими було би встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_1 та незаконного набуття грошових коштів ОСОБА_2 , що в свою чергу є підставою для стягнення грошових коштів відповідно до ст. 1212 або ст. 1166 ЦК України.
Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що оскільки позивач на виконання свого процесуального обов'язку не надав достатні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, та обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, підстави для ухвалення рішення про задоволення позову відсутні.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог в повному обсязі. Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «Універсал Банк», про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 07.04.2025.
Головуючий суддя В. В. Щепіхіна