Номер провадження: 22-ц/813/2190/25
Справа № 522/3303/24
Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
10.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант», ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Грант» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року у складі судді Науменка А.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "Альфа Гарант", ОСОБА_2 про стягнення невиплаченого страхового відшкодування та втрати товарної вартості велосипеда TREK, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 липня 2023 року в місті Одеса, за адресою пров. Ванний відбулась ДТП за участю транспортного засобу SMART MC 01 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу велосипед TREK під керуванням ОСОБА_1 .
На місці ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення ААД № 533095, відповідно до якого ОСОБА_2 , керуючи автомобілем SMART MC 01 з номерним знаком НОМЕР_1 не надала перевагу в русі велосипеду TREK під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулось зіткнення, транспортні засоби отримали пошкодження.
Відповідно до постанови Приморського районного суду м.Одеси по справі 522/15573/23, ДТП відбулась внаслідок порушення ПДР водієм автомобіля SMART MC 01 з номерним знаком НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .
Позиція відповідачів в суді першої інстанції
У відзиві на позовну заяву, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "АЛЬФА Гарант" заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на невиконання позивачем свого обов'язку, передбаченого положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме у зв'язку з відсутністю документа на підтвердження права власності позивача на пошкоджений велосипед. Крім того, відповідачем зазначено, що наданий позивачем Звіт №34/23-Е про визначення вартості відновлювального ремонту є неналежним доказом у справі, оскільки експерт ОСОБА_3 не був попереджений про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку та не попереджений про те. Що висновок підготовлений для подання до суду (а.с. 47-50).
Відповідач ОСОБА_2 також надала до суду відзив, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог пред'явлених до неї, з підстав недоведеності права власності позивача на велосипед, а також у зв'язку з тим, що розмір завданого збитку не перевищує ліміту відповідальності страховика.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_1 невиплачене страхове відшкодування в розмірі 117320 грн. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати на суму 3082,64 грн., пеню на суму 25633,61 грн., та 3 % річних на суму 2642,00 грн. заподіяні несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання від 01.11.2023 року до 01.08.2024 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9412,84 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що правомірність володіння та користування пошкодженим велосипедом відповідачами не спростована, а сам велосипед як особисте майно позивача не є об'єктом, право власності на який підлягає обов'язковій державній реєстрації, а отже позивач має право вимагати відшкодування збитків, заданих внаслідок ДТП, як учасник ДТП, у зв'язку із чим у позивача наявне законне право на отримання компенсації матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. При цьому, відповідно до заявленої позивачем вимоги стягненню з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "АЛЬФА Гарант" також підлягає стягненню 3% річних на загальну суму 2 642,00 гривень, пеня на загальну суму 25633,61 гривень та інфляційні втрати на загальну суму 3082,64 гривень. Крім того, суд також дійшов висновку, що з врахуванням висновку судового експерта з ОСОБА_2 підлягає стягненню частина матеріальної шкоди у вигляді втрати товарної вартості велосипеда TREK, на суму 9 412,84 гривень.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 та Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Грант» подали апеляційні скарги.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_1 9412,84 грн. та прийняти в цій частині постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підтвердження того, що позивач є власником велосипеда TREK MADONE SL6 2022 RED, останній не надав суду жодних доказів, зокрема, позивачем не надано до суду будь-яких платіжних документів про придбання велосипеду, будь-яких свідоцтв про право власності, сертифікатів тощо, які б могли виявити приналежність велосипеда саме йому. Також позивачем не було надано доказів сплати коштів на відповідні ремонтні роботи велосипеда, які запчастини та матеріали використано при відновлюваному ремонті та ін. Стосовно висновку експерта № 34/23-Е, яким позивач обґрунтовує в т.ч. свої позовні вимоги до неї, акцентує увагу суду на тому, що її не було запрошено на огляд, зокрема, на першій сторінці висновку вказано, що в огляді приймав участь ОСОБА_1 , представники СК «АЛЬФА ГАРАНТ» на огляд не прибули, про що своєчасно повідомлялись. Водночас про повідомлення її жодної згадки у висновку немає. Відтак, позивач навмисно не надав інформацію щодо неї в участі в огляді. Також у вказаному висновку експерта на сторінці 11 йдеться посилання на вартість нового велосипеда TREK MADONE SL6 Ultegra Viper Red, а не на вартість велосипеда TREK MADONE SL6 2022 RED, тобто зазначені велосипеди не є ідентичними. Не зважаючи на це, у висновку вказано суму ринкової вартості велосипеда TREK MADONE SL6 2022 RED 133 689 грн., вартість відновлювального ремонту згідно висновку становить 117 320 грн., втрата товарної вартості - 9412, 84 грн. Крім того, позивач невірно трактує норми ст. 1194 ЦК, що з неї має бути стягнуто різницю між матеріальним збитком та вартістю відновлюваного ремонту у розмірі 9 412,84, оскільки сума, заявлена позивачем у позові, є значно нижчою 160 000 грн., тому виплати за наслідками ДТП має здійснювати відповідач 1.
У апеляційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Грант», посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Грант» страхового відшкодування та штрафних санкцій та ухвалити ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Грант» в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Грант» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну позивача, оскільки позивач не надав документу, на підставі якого можна було б встановити, що він є власником велосипеда «TREK», чи документів придбання цього велосипеда. Зазначає, що Звіт, на який посилається позивач не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки експерт ОСОБА_3 не був попереджений та обізнаний про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку та не попереджений про те, що висновок підготовлений для подання до суду. Також позивачем не надано до суду акту виконаних робіт, платіжного доручення щодо оплати ремонтних послуг або квитанцій чи касового чеку, тобто позивач не надав доказів того, що ним здійснено відновлювальний ремонт велосипеда «TREK» та не надано доказів підтвердження факту оплати проведеного ремонту вказаного велосипеда. Крім того, стягнення штрафних санкцій також є незаконним та необґрунтованим, оскільки документи, визначені підпунктом «б» та «г» пункту 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем товариству надані так і не були, про що позивача було повідомлено листом товариства від 30.10.2023.
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 10.04.2025 з'явилися: ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 - адвокат Сафронюк П.В.
Представник Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Грант» до суду не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надав.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржники посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Грант» задоволенню не підлягає.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
30 липня 2023 року в місті Одеса, за адресою пров. Ванний відбулась ДТП за участю транспортного засобу SMART MC 01 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу велосипед TREK під керуванням ОСОБА_1 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля SMART MC 01 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 була застрахована згідно полісу 215489567, виданий ТДВ СК "Альфа-Гарант", дана обставини підтверджується копією полісу обов'язкового страхування, наданого представником позивача та сторонами не заперечується.
Згідно полісу сума страхового відшкодування передбачена у сумі 160000,00 грн.
01.08.2023 позивач звернувся з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування до страховика.
04.08.2023 на замовлення позивача судовий експерт ОСОБА_3 оглянув пошкоджений велосипед TREK, в присутності власника пошкодженого майна та представника страховика.
28.08.2023 судовий експерт Вітвицький І.І. склав висновок № 34/23-Е, відповідно до якого:
- вартість матеріального збитку, завданого власнику велосипеда TREK MADONE НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП 30.07.2023 складає 126 732,84 гривень, в тому числі втрата товарної вартості 9 412,84 грн;
- вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 117 320 гривень.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах
У апеляційних скаргах як ОСОБА_4 , так і Товариство з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Грант»посилаються на те, що на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 є власником велосипеда TREK MADONE SL6 2022 RED, останнім не надано суду жодних доказів, що унеможливлює виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну позивача.
Однак вищевказані доводи скаржників є необґрунтованими, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції, національне законодавство не передбачає державної реєстрації права власності на велосипед, отже пошкоджене майно є власністю позивача в силу презумпції правомірності фактичного володіння - презумпції відповідно до якої фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 та якою керувався суд при вирішенні даного спору визначено, що позивачу, який правомірно керував транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи.
Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі №300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі №607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, і така практика є сталою.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що у позивача наявне законне право на отримання компенсації матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Що стосується твердження ОСОБА_2 про те, що її не було запрошено на огляд транспортного засобу, то відповідно до пункту 5.2 Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Разом з тим, відповідачка ОСОБА_2 не навела об'єктивного підтвердження того, що відсутність її чи її представника під час огляду пошкодженого транспортного засобу призвела до неправомірності в наведених акту огляді наявних пошкоджень велосипеду. Окрім того, відповідач не зазначає у своїй апеляційній скарзі з чим саме вона не погоджується, та не надає спростовуючих доказів.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивач невірно трактує норми ст. 1194 ЦК, що з неї має бути стягнуто різницю між матеріальним збитком та вартістю відновлюваного ремонту у розмірі 9 412,84 грн., оскільки сума, заявлена позивачем у позові, є значно нижчою 160 000 грн., тому виплати за наслідками ДТП має здійснювати відповідач 1, є безпідставними, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як роз'яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст.1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, з якою погодився і Верховний Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц. від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав в частині задоволення позову до ОСОБА_2 та стягнення з неї різниці між матеріальним збитком та вартістю відновлювального ремонту у розмірі 9412,84 грн, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
ОСОБА_2 не спростовано розмір фактичних витрат, понесених позивачем на ремонт велосипеда, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.
Щодо доводів апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Грант» про те, що Звіт, на який посилається позивач не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки експерт ОСОБА_3 не був попереджений та обізнаний про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку та не попереджений про те, що висновок підготовлений для подання до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 2.4. "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженою наказом Міністерства юстиції України N? 53/5 від 08.10.98, за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Тобто при проведенні транспортно-товарознавчого дослідження велосипеда TREK MADONE SL6 2022 REDсудовий експерт ОСОБА_3 керувався вище зазначеними нормами, а тому судовий експерт знав та розумів наслідки надання завідомо недостовірного висновку та фактично несе відповідальність відповідно до чинного законодавства за складання завідомо неправдивого/недостовірного висновку.
Даної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі №697/2272/14-к, відповідно до якої відсутність безпосередньо у висновку експерта відомостей про попередження про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивого висновку не є підставою для визнання такого висновку недопустимим доказом, якщо наявні інші обставини, які доводять, що експерт розуміє наслідки надання завідомо недостовірного висновку.
Окрім того, однією з відмінностей між судовою експертизою та експертним дослідженням є те, що в судовій експертизі експерт попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а при експертному дослідженні такого попередження немає.
Матеріалами справи встановлено, що висновок №34/23-Е від 28.08.2023 є саме експертним товарознавчим дослідженням, ініційованим самим позивачем відповідно до ст. 160 ЦПК України, а не висновком судової експертизи, а тому зазначення у Висновку №34/23-Е експертного товарознавчого дослідження відомостей про попередження про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивого висновку не є обов'язковими, а його відсутність не є підставою для визнання такого висновку недопустимим доказом.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у справах про стягнення шкоди, спричиненої транспортним засобом постраждалої особи в наслідок ДТП саме на позивача закон покладає обов'язок довести факт існування самої шкоди та її розмір належними та допустимими доказами, тому позивач надав ці докази у вигляді Звіту оцінки майна у підтвердження своїх позовних вимог, що не було спростовано відповідачем по справі.
При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач 1 у відзиві на позов і в апеляційні скарзі посилається лиш на те, що експерт не був попереджений та обізнаний про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку та не попереджений про те, що висновок підготовлений для подання до суду, проте жодних доводів щодо того, що він не згодний з розміром матеріальної шкоди, тобто вартості матеріального збитку, не зазначив, будь-яких інших розрахунків завданої шкоди матеріали справи не містять.
Крім того, клопотань про призначення судової авто-товарознавчої експертизи відповідачем 1 не заявлялось в суді першої і апеляційної інстанції.
Доводи скарги Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Грант» про те, що оскільки документи, визначені підпунктом «б» та «г» пункту 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем товариству надані не були, а тому стягнення штрафних санкцій також є незаконним колегією суддів оцінюються критично, з огляду на те, що у межах даної справи страховиком не оспорюється настання страхового випадку та йому було відомо про фактичний розмір понесених потерпілою особою витрат, проте, він прострочив виконання зобов'язання у повному обсязі, що зумовлює нарахування штрафних санкцій.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки на момент звернення позивача із вказаним позовом до суду у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Грант» не містить.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Грант» є недоведеними, а тому їх треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Грант» відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Грант» залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19.05.2025
Головуючий
Судді: