Номер провадження: 22-ц/813/2797/25
Справа № 521/15375/24
Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
10.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
третя особа - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 25 вересня 2024 року у складі судді Громіка Д.Д.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договору удаваним, скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання договору недійсним, визнання права власності.
Короткий зміст заяви
Одночасно із позовом позивачами було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивачі просили суд:
1. накласти арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1932831551101;
2. заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму тощо) обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1932831551101;
3. заборонити ОСОБА_5 та/або за його дорученням іншим особам вчиняти дії щодо вселення та/або виселення будь-яких осіб з квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1932831551101, а також вчиняти дії щодо зміни, скасовування (припинення) державної реєстрації (декларування) місця проживання будь-яких осіб в цій квартирі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачі зазначали, що їм стало відомо, що ОСОБА_4 ввів в оману сім'ю ОСОБА_8 щодо переоформлення назад на них права власності на спірну квартиру, та, після перевірки інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало відомо, що ще 18.01.2024, тобто вже після остаточного розрахунку за всіма договорами позики, які були забезпеченні квартирою, ОСОБА_4 переоформив на свого знайомого ОСОБА_5 квартиру за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу № 98,99 від 18.01.2024.
Отже, ОСОБА_4 ввів в оману сім'ю ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , скористався безвихідною ситуацією позивачів, їх скрутним становищем і їх довірою, здійснив недобросовісні дії щодо наполягання та не оформлення належним чином договору застави, - уклав Договір купівлі-продажу від 06.12.2019, як удаваний договір, та не виконав свої зобов'язання щодо повернення майна власникам.
Проте, сім'я ОСОБА_1 і наразі проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак у зв'язку з шахрайськими діями ОСОБА_4 та існуванням наразі гострої загрози втрати єдиного житла та виселення, у зв'язку з отриманням від ОСОБА_5 листа про виселення, виникла необхідність у зверненні з заявою про застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 25 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково: заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму тощо) обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1932831551101, в іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки предмет розгляду зазначеної справи є визнання договору удаваним, скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання договору недійсним, визнання права власності, тому вимоги позивачів про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1932831551101, є доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами, оскільки вжиття зазначених заходів забезпечення позову не порушить прав відповідача на час розгляду справи володіти та користуватись спірним майном.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять суд скасувати ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 25 вересня 2024 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду про заборону відчужувати належну на праві власності ОСОБА_9 квартиру не містить належних правових обґрунтувань щодо наявності обставин, які б свідчили про існування ризиків, пов'язаних із можливістю вчинення ним дій, спрямованих на відчуження спірного майна. Відсутність таких обґрунтувань у тексті ухвали свідчить про те, що суд не встановив достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 ЦПК України. Обґрунтування даної ухвали базується виключно на висловлених твердженнях позивача щодо того, що ОСОБА_4 нібито шахрайськими діями ввів в оману сім?ю Климашів з метою незаконного переоформлення права власності на спірну квартиру. Однак, як зазначають скаржники, на момент розгляду справи немає жодних підтверджень у вигляді доказів чи правових підстав, які б підтверджували правомірність таких звинувачень. ОСОБА_4 не притягувався до кримінальної відповідальності, не був засудженим, а також не є стороною жодного кримінального провадження. На дату подання позову не зареєстровано жодних заяв чи повідомлень, що стосуються ОСОБА_4 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Таким чином, звинувачення у шахрайстві не відповідають об'єктивній реальності, а відсутність фактів про його причетність до будь-яких незаконних дій підкріплює невірогідність цих обвинувачень. Оголошення лише суб'єктивних тверджень позивача про шахрайські дії та потенційну можливість відчуження майна, без надання належних доказів або обґрунтованих доводів, не можуть бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Це порушує принципи правової визначеності та пропорційності.
Позиція позивачів та третіх осіб в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на її необґрунтованість, просять суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 25 вересня 2024 року відмовити, оскільки наразі дійсно існує спір про право власності на квартиру, в якій позивачі проживають усе своє життя, а тому додаткове відчуження на третіх осіб ускладнить процес поновлення порушених прав у разі задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, суд першої інстанції цілком правомірно та обґрунтовано заборонив відчужувати третім особам квартиру, право власності на яку є спірним, до вирішення питання по суті.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від третіх осіб не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 10.04.2025 з'явилися: представник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - адвокат Ковиршин В.В. та представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Смокін П.О.
Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до суду не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у якій позивачі просять:
- визнати удаваним Договір купівлі-продажу укладений 06.12.2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Теревніковою Л.М., та зареєстрованим в реєстрі за № 1555, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 1932831551101) та встановити, що зазначений договір є договором застави, який припинений у зв'язку з припиненням основного зобов'язання;
- визнати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 1932831551101) за ОСОБА_2 в розмірі 3/5 частки об'єкту, за ОСОБА_1 в розмірі 1/5 частки об'єкту, за ОСОБА_3 в розмірі 1/5 частки об'єкту;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Теревнікової Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50078062 від 06.12.2019 року, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 1932831551101);
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 1932831551101), на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Теревніковою Л.М., та зареєстрованим в реєстрі за№ 1555;
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу укладений 18.01.2024 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Марчук М.С., та зареєстрованим в реєстрі за № 98,99, щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 , (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 1932831551101).
Одночасно із позовом, позивачами також було подано заяву про забезпечення позову.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, в частині її оскарження, відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.
Так, згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилаються на те, що ухвала суду про заборону відчужувати належну на праві власності ОСОБА_9 квартиру не містить належних правових обґрунтувань щодо наявності обставин, які б свідчили про існування ризиків, пов'язаних із можливістю вчинення ним дій, спрямованих на відчуження спірного майна. Відсутність таких обґрунтувань у тексті ухвали свідчить про те, що суд не встановив достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 ЦПК України.
Проте вищевказані доводи скарги є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Судом встановлено, що предметом спору по даній справі є - визнання правочину удаваним, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання договору недійсним.
Відповідно до матеріалів справи між сторонами дійсно виник спір, тому невжиття вказаних заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Оскільки з матеріалів справи вбачається наявність об'єктивного спору між сторонами щодо спірної квартири, беручи до уваги предмет спору, колегія суддів вважає, що судом вірно застосовані заходи забезпечення позову та дотримано правил співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вищенаведеними вимогами позову.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням прав відповідача у повній мірі та носить тимчасовий характер.
Доводи скаржників про те, що обґрунтування даної ухвали базується виключно на висловлених твердженнях позивача щодо того, що ОСОБА_4 нібито шахрайськими діями ввів в оману сім?ю Климашів з метою незаконного переоформлення права власності на спірну квартиру є також необґрунтованими, оскільки в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачі вказали на ймовірну загрозу того, що нерухоме майно, що є предметом заявленого позову, може бути відчужене у майбутньому на користь третіх осіб, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, враховуючи те, що 18.01.2024 ОСОБА_4 переоформив на ОСОБА_5 спірну квартиру відповідно до договору купівлі-продажу №98,99 від 18.01.2024.
Врахувавши доводи поданої стороною позивача заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки предметом пред'явленого позивачами позову є квартира АДРЕСА_3 , тому невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення в разі задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги відповідачів стосуються суті спору, що не є предметом розгляду скарги на ухвалу про забезпечення позову, оскільки застосовуючи заходи забезпечення позову, суд вирішує чи дійсно між сторонами виник спір, а обґрунтованість позову буде предметом перевірки під час розгляду справи по суті.
Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про задоволення заяви про забезпечення позову позивачів, в частині її оскарження, відповідає вимогам закону.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у суду апеляційної інстанції відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, після її перегляду в апеляційному порядку, може бути оскаржена в касаційному порядку.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 25 вересня 2024 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19.05.2025
Головуючий
Судді: