04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1
судді Буравльова С.І. стосовно прийнятої 23.04.2025 р. постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/3142/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 р. за її позовом до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про внесення змін до договору
Відповідно до ст. 34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду України від 23.04.2025 р. у справі № 910/3142/25 у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Буравльов С.І., Шапран В.В., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 р. у справі № 910/3142/25, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, залишено без змін.
На підставі наведеної вище ст. 34 ГПК України вважаю можливим викласти свою окрему думку стосовно постанови Північного апеляційного господарського суду України від 23.04.2025 р. у справі № 910/3142/25, оскільки не погоджуюсь з її мотивувальною та резолютивною частинами з огляду на такі аргументи.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про внесення з 24.02.2022 р. змін до договору іпотеки № 359310-ІДІ від 09.06.2016 р., укладеного між нею та відповідачем, шляхом внесення до нього розділу наступного змісту: "Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Іпотекодержатель не може звернути стягнення на предмет іпотеки на період з 24.02.2022 р. до офіційного припинення та або/скасування воєнного стану в Україні та/або до моменту виключення м. Бердянськ Запорізької області з переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в досудовому порядку не надано згоди на внесення змін до укладеного між сторонами договору іпотеки від 09.06.2016 р. № 359310-ІДІ у зв'язку з істотною зміною обставин.
Крім того, разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що складається з 4 кімнат, загальною площею 206,9 кв. м, житловою площею 127,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта майна: 808713380000, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Вказана заява мотивована тим, що в іншій справі № 910/9109/24 вже ухвалено судове рішення від 10.02.2025 р., яким звернуто стягнення на предмет іпотеки (не набрало законної сили), а також враховуючи можливість відповідача звернути стягнення на предмет іпотеки в інші способи, зокрема ті, що передбачені в розділі 7 договору іпотеки, заявник вважає необхідним застосувати зазначені заходи для забезпечення можливості виконання рішення у даній справі, у разі задоволення позовної заяви.
Заявник посилається на те, що на момент укладення договору іпотеки місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою з нею разом проживали її малолітні діти. На даний час квартира, яка є предметом договору іпотеки за адресою: АДРЕСА_3 , є єдиним житлом для ОСОБА_1 та її малолітніх дітей.
Отже, якщо відповідач зверне стягнення на предмет іпотеки до набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, ефективний захист прав позивача стане неможливим.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобами запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У рішенні від 03.01.2018 року "Віктор Назаренко проти України" (заява № 18656/13) Європейський Суд з прав людини наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18 від 06.02.2001 року).
У разі наміру звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18.
Дослідивши збалансованість інтересів сторін у даній справі, вважаю, що застосування вищезгаданих заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, у разі задоволення позову ОСОБА_1 у цій справі про внесення змін до договору іпотеки майнові права відповідача не будуть порушуватись, оскільки сума заборгованості за кредитними договорами продовжуватиме зростати. При цьому, у відповідача залишиться можливість звертути стягнення на предмет іпотеки після набрання рішенням законної сили.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанови Верховного Суду від 21.12.2021 р. у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 р. у справі № 906/304/23).
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (постанова Верховного Суду від 17.12.2021 р. у справі № 927/481/21).
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених Законом Укрїни «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
При цьому, заходи забезпечення позову є тимчасовими до вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпеченні позову у цій справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що предметом позову є внесення змін до договору іпотеки, то у випадку його задоволення, рішення у справі не підлягатимеме примусовому виконанню, відповідно й будуть відсутні обставини, які б могли ускладнити чи унеможливити таке виконання.
Однак, судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем може бути звернуто стягнення на іпотечне майно до набрання законної сили рішенням у даній справі, оскільки в іншій судовій справі № 910/9109/24 вже ухвалено рішення від 10.02.2025 р., яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, тому наявні правові підстави для застосування заходів забезпечення позову з метою можливості виконання рішення у даній справі, у разі задоволення позову ОСОБА_1 .
Так, у разі задоволення позовної заяви ОСОБА_1 та внесення змін до договору іпотеки № 359310-ІДІ від 09.06.2016 р. у зв'язку з істотною зміною обставин, ефективним захистом прав для позивача буде можливість проживання ОСОБА_1 із двома малолітніми дітьми у квартирі, яка є предметом іпотеки, до припинення воєнного стану в Україні або до моменту виключення м. Бердянськ Запорізької області із переліку територій, на яких ведуться бойові дії.
Без вказаного забезпечення позову даний спір втратить актуальність для позивача.
При цьому, у разі відмови у задоволенні позову у цій справі, вжиті заходи забезпечення позу будуть скасовані.
Підсумовуючи викладене, вважаю, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 р. у справі № 910/3142/25 підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Суддя
Північного апеляційного
господарського суду С.І. Буравльов
"19" травня 2025 р.