Справа № 644/10451/24 Головуючий суддя І інстанції Саркісян О. А.
Провадження № 22-ц/818/1891/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про захист прав споживачів,
16 травня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року справу передано за підсудністю до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження її розгляду Орджонікідзевському районному суду м. Харкова.
Вказав, що у позовній заяві він зазначав, що він є зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , а фактично проживає: АДРЕСА_2 . На підтвердження своєї реєстрації за вказаною адресою надає копію паспорту з відмітками.
Зазначив, що безпосередньо до органу реєстрації місця проживання та місця перебування особи відповідно до ч.ч. 6,7 ст.187 ЦПК України суд першої інстанції не звертався. У випадку сумнівів щодо адреси його реєстрації суд міг залишити позов без руху та запропонувати йому надати доступні документальні підтвердження, зокрема копію паспорта, однак не скористався такою можливістю.
Вказав, що споживче право передбачає розуміння споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту для забезпечення фактичної, а не формальної рівності, що викладено у п.п. 3.2 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 та пп3.2 п.3 Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.
За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 379 ЦПК України:
1. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржена ухвала суду першої інстанції не відповідає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Частиною 2 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Виняток із вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звертається до суду в порядку ч.5 ст.28 ЦПК України, при цьому зазначає, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 .
З отриманої судом відповіді на запит №931718 від 28.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 05.02.2021 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.49).
У відповідності до відповіді ГУДМС УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ від 11.12.2024, станом на 10.12.2024 за відомчою інформаційною системою ДМС місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Харківської області не зареєстроване.
За таких обставин суд першої інстанції мав звернути увагу на ту адресу фактичного проживання без офіційної реєстрації місця проживання, яка зазначена була позивачем у його позовній заяві та апеляційній скарзі: АДРЕСА_2 (а.с. 1, 75), що має значення для визначення належного суду для розгляду спору про захист прав споживача за його місцезнаходженням, тобто у порядку альтернативної підсудності, ст. 28 ЦПК України.
Позивач самостійно повідомив суд про його фактичне місце проживання, іншого, зареєстрованого місця проживання у позивача немає, а тому, з урахуванням обрання позивачем альтернативної підсудності, суд мав визначити належну територіальну підсудність з урахуванням вказаних відомостей щодо місцезнаходження позивача, а не відповідача.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо наявності підстав для розгляду справи у Орджонікідзевському районному суді м. Харкова, за їх безпідставністю, оскільки формальна реєстрація місця проживання позивача у АДРЕСА_1 , як це вбачається з ксерокопії доданої до апеляційної скарги паспорту позивача серія НОМЕР_1 (а.с. 84), яка наразі є тимчасово окупованою територією, з урахуванням фактичного місця проживання позивача за вищевказаною адресою АДРЕСА_2 - не має юридичного значення.
Так, правило альтернативної підсудності за своїм змістом та метою законодавця, який її передбачив у ЦПК, спрямовано на забезпечення доступу до суду слабшої сторони у договорі надання послуг, тобто позивача, який є споживачем послуг відповідача, а тому для визначення територіальної підсудності за вибором позивача у таких спорах юридичне значення має дійсне, а не формальне місцезнаходження позивача, яке у даному випадку безспірно перебуває як поза межами територіальної підсудності Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, так і П'ятихатського районного суду Дніпровської області, куди суд першої інстанції помилково направив цей позов для розгляду.
На території села Колодязне Дворічанської селищної територіальної громади Куп'янського району Харківської області з 21 серпня 2024 року і дотепер відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786) (див. в мережі Інтернет за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0380-25#Text) - ведуться бойові дії.
З огляду на такі обставини та згідно до змісту п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою КМ України від 7 лютого 2022 р. № 265 (з наступними змінами) позивач може задекларувати/зареєструвати за іншим адресом друге місце свого проживання, за межами території, на якій ведуться бойові дії, де зареєстроване його постійне місце проживання, без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки. Відповідні відомості про нову актуальну адресу місця проживання вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами таких територій.
Оскільки позивач всупереч процесуального обов'язку доказування не надав відповідних вищевказаних відомостей щодо актуальної адреси місця проживання - колегія суддів не бере до уваги надану позивачем ксерокопію паспорту, яка з огляду на вищевказані обставини не є належним та достатнім доказом місця реєстрації позивача на день звернення до суду з цим позовом.
Разом з тим, всупереч с. 6 ст. 177 ЦПК України, яка передбачає, що у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору, - позивач не зазначив обґрунтовану належними доказами причину, чому він обрав в якості альтернативної підсудності саме Орджонікідзевський районний суд міста Харкова, а не місцевий суд за фактичним місцем свого проживання у м. Бровари Київської області. Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Зловживання процесуальним правом є умисне використання процесуальних прав всупереч мети цивільного судочинства, яка зазначена у ст. 2 ЦПК України: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З урахуванням норми ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд першої інстанції в ухвалі про залишення позову без руху також має обов'язок роз'яснити вищевказані процесуальні наслідки непослідовних процесуальних дій позивача, який зазначає про своє місце проживання в межах територіальної підсудності іншого суду, а подає позов з покликанням на правила альтернативної підсудності до іншого суду, що має ознаки недобросовісної процесуальної поведінки.
Тому, за відсутності на даний час достатніх доказів про умисне подання позову з порушенням правил альтернативної підсудності, - колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 379 ЦПК України скасувати ухвалу суду першої інстанції, яка є передчасною, та повернути матеріали позову до того ж суду на новий розгляд питання щодо відкриття провадження у справі.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, питання щодо розподілу судового збору за розгляд апеляційної скарги не вирішується
Керуючись ст. ст. 259, 368, 369 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року - скасувати.
Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів - направити до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова для продовження розгляду питання щодо відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 16 травня 2025 року.
Головуючий суддя В.Б. Яцина.
Судді колегії Ю.М. Мальований.
О.В. Маміна.