Справа № 619/9727/24 Головуючий суддя І інстанції Нечипоренко І. М.
Провадження № 22-ц/818/2220/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про видачу судового наказу
19 травня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2024 року, у справі за заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь аліментів на утримання дитини,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , 29.11.2024 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх доходів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2024 року у видачі судового наказу відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника, а тому, відповідно до положень ч.9 ст.165 ЦПК України, у видачі судового наказу слід відмовити.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу з передбачених ч. 9 ст. 165 ЦПК України підстав, оскільки здійснюючи перевірку місцезнаходження боржника, запит щодо місця реєстрації ОСОБА_2 було оформлено за неналежним підписом помічника судді, неуповноваженою запитувати вищевказану інформацію особою, у зв'язку чим суд не отримав запитувану інформацію про зареєстроване місце проживання боржника. Повторний, належним чином оформлений запит, за підписом Суді по справі на адресу департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради не направлявся.
Зауважено, що Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації був прийнятий та затверджений 18.10.2017 постановою Кабінету Міністрів України № 784 передбачає, що інформація в даний реєстр вноситься тільки в разі звернення особи до уповноваженого суб'єкта (пункт 8 Постанови № 784), а тому відсутність відомостей про адресу реєстрації ОСОБА_2 у Єдиному державному демографічному реєстрі не свідчить достовірно про відсутність у нього реєстрації місця проживання.
Також вказано, що, згідно відомостей системи «Юконтрол» ОСОБА_2 на праві власності належить об'єкт нерухомості за адресою « АДРЕСА_1 », що узгоджуються із відомостями про адресу Боржника, вказаними у заяві про видачу судового наказу. До апеляційної скарги надано відповідні докази.
Наголошує також на тому, що Судом не було вжито усіх можливих заходів для встановлення адреси реєстрації Боржника, зокрема, не було направлено повторний, належним чином оформлений запит, за підписом Судді по справі, на адресу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради. Тобто, у даному випадку, при постановленні оскаржуваної Ухвали, Судом було допущено суттєву помилку при реалізації своїх повноважень та покладені негативні наслідки такої помилки на Заявника (Стягувача), чим порушено право ОСОБА_1 як на доступ до суду так і вирішення справи у строк.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що встановити зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 не вбачається можливим, а тому наявні передбачені у ч. 9 ст. 165 ЦПК України підстави для відмови у видачі судового наказу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до положень статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Таким чином, наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів і витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура по видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судового наказу.
Статтею 28 ЦПК України встановлено правила підсудності справ за вибором позивача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Частиною 9 статтею 165 ЦПК України перебачено, що у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
З матеріалів справи встановлено, що в заяві про видачу судового наказу заявником зазначено місце реєстрації ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .
27.12.2024 судом першої інстанції сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 останнє відоме місце проживання якої: АДРЕСА_2 .
Згідно з інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 від 03.12.2024 такої особи не знайдено (а.с.4).
Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність відомостей щодо реєстрації місця проживання та інших персональних даних у реєстрі стосовно ОСОБА_2 свідчить лише про те, що у вказаному реєстрі відсутні дані певної особи, що залежить від суб'єктивного чинника - належної взаємодії між реєстрами територіальних громад або добросовісної поведінки самої особи, наведені з цього приводу доводи скарги є обґрунтованими, а судом у оскарженій ухвалі ці питання не були проаналізовані.
Також судом було направлено запит до Одеської міської ради з метою отримання відомостей щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , підписаного помічником судді В.Алфьоровою (а.с.5).
У відповіді на запит від 10 грудня 2024 року № 6203елС/01-23, який надійшов на адресу суду 17.12.2024, Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради повідомлено, що направлений Запит на отримання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 сформований та підписаний помічником судді Валерією Алфьоровою, а саме особою неуповноваженою запитувати вищевказану інформацію, у зв'язку чим у Департаменту відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації (а.с.6-8).
Частиною 2 ст.66 ЦПК України передбачено, що помічник судді:
1) бере участь в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, інших матеріалів, пов'язаних із розглядом конкретної справи, виконавчих документів;
2) здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень;
3) виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ.
Статтею 165 ЦПК України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Отже, у даному випадку запит до адміністратора місцевого реєстру був надісланий за підписом помічника судді, а не судді, тобто неуповноваженою особою, і це доречне питання, на яке звернув увагу адміністратор реєстру, не отримало оцінки суду у його висновках про відмову у видачі судового наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, повторний, належним чином оформлений запит, за підписом судді по справі на адресу департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради не направлявся.
Внаслідок цього судом першої інстанції у діючому порядку не були з'ясовані дані про реєстрацію місця проживання боржника ОСОБА_2 , а відтак суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу з передбачених ч. 9 ст. 165 ЦПК України підстав.
Згідно з ч.6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстав для розподілу судових витрат апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2024 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 19 травня 2025 року.
Головуючий суддя В.Б. Яцина.
Судді колегії Ю.М. Мальований.
О.Ю. Тичкова.