Справа № 615/1766/24 Головуючий суддя І інстанції Токмакова А. П.
Провадження № 22-ц/818/1172/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: інших видів кредиту
19 травня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Андрія Олександровича на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 представник позивача Тараненко А.І. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №404228846 від 07.11.2022 в розмірі 50382 грн., судовий збір - 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу - 6000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 07.11.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №404228846 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачу надано кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, при цьому позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №404228846.
30.10.2023 укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №404228846.
17.07.2024 укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №404228846, тобто набуло право вимоги до відповідача за цим договором.
Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №404228846 від 07.11.2022 становить 50382 грн., з яких: по кредиту - 10000 грн.; по відсоткам за користування кредитом - 40382 грн.
Відповідачем не погашається заборгованість за договором, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
На підставі вищевикладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №404228846 від 07.11.2022 становить 50382 грн., з яких: по кредиту - 10000 грн.; по відсоткам за користування кредитом - 40382 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» суму заборгованості за кредитним договором №404228846 від 07.11.2022 в розмірі 50382 грн., судовий збір - 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу - 6000 грн.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката - Лисенко Андрія Олександровича про перегляд заочного рішення Валківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Андрій Олександрович в апеляційній скарзі та з урахуванням поданого клопотання 30.12.2024 року просить скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
Вказав, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи. У заяві про перегляд заочного рішення зазначав, що 23 вересня 2024 року представник відповідача подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення судового засідання. Матеріали справи, в тому числі позовна заява, стали доступні для ознайомлення в електронному кабінеті лише 17 жовтня 2024 року, а тому саме з цієї дати мають відраховуватись строки на подання відзиву на позовну заяву, який мав би бути поданий в строк до 01 листопада 2024 року. Відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, відповідно був позбавлений права на подання відзиву на позовну заяву та інших пояснень.
Зазначив, що кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено 07.11.2022, натомість договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто за чотири роки до укладення кредитного договору. Тобто, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача на момент укладення договору факторингу ще не існувало.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, надав до заяви про перегляд заочного рішення відповідну довідку, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позовна вимога про стягнення процентів за кредитом є незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.
Зауважує, що розмір відсотків, який ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просило стягнути на свою користь з відповідача є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а вимога про стягнення процентів за період становить більше ніж 24 дні, оскільки датою повернення є 01.12.2022, а позивач просить стягнути проценти за користування кредитними коштами за період з 07.11.2022 по 20.12.2023 у розмірі 40382,00 грн, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджується з нормами матеріального права. Вважає, що якщо суд дійде висновку, що відповідач має сплатити позивачу проценти, то вони складають 2,05%*24 дні =5080,00 грн
ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не надало доказів сплати за договором про відступлення права вимоги та доказів того, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Позивачем не надано будь яких доказів на підтвердження оплати за договором факторингу.
Вказав, що стягнутий розмір правничої допомоги позивача є завищеним. Відсутні документи про оплату гонорару, а також розрахунок таких витрат, що є підставою для відмови у задоволення про відшкодування таких витрат.
Відзив на скаргу не надійшов.
Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення необхідно змінити у частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та у частині стягнення судових витрат, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заочне рішення суду мотивовано тим, що позивач отримав у визначений законом спосіб права вимоги за кредитними договорами до відповідача, який не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягали задоволенню.
Зазначеним вимогам закону заочне рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.11.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №404228846, згідно п.2.1 якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Відповідно до п.2.3 договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10000 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 01.12.2022.
Згідно до умов п.9.1.1.1, 9.1.1.5 договору, кредитодавець має право: вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором; в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити право грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредит та/або послуги з факторингу шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема, договору факторингу.
Пунктом 9.2.2.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах договору, у строку передбачені договором.
Невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця (п.14.1 договору).
Згідно до п.14.2 договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником і кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також факт укладення договору про надання споживчого кредиту та ознайомлення відповідача з правилами та умовами договору видно з копії паспорту споживчого кредиту.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» безготівково шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 07.11.2022 у розмірі 10000,00 грн. (а.с.34 на зв.)
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 50382 грн., з яких: по кредиту - 10000 грн.; по відсоткам за користування кредитом - 40382 грн.
28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №404228846.
23.02.2024 укладено договір факторингу №23/0224/01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №404228846.
17.07.2024 укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №404228846, тобто набуло право вимоги до відповідача за цим договором.
Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №17/07/2024 від 17.07.2024 ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №404228846 в загальному розмірі 50382 грн., з яких: по кредиту - 10000 грн.; по відсоткам за користування кредитом - 40382 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 404228846, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «ЕЙС» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У справі, що розглядається, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».
Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір), пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).
28 листопада 2018 року укладено додаткову угоду № 19 до зазначеного договору факторингу № 28/1118-01, якою строк його дії продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 38 зв.).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року (а.с. 45-48).
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 39 на зв.).
Отже, строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року був неодноразово продовжений, та договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 07 листопада 2022 року був укладений в межах строку дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги №210 від 03 січня 2023 року на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за № 337 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 404228846 від 07 листопада 2022 року, загальна заборгованість 24754,00 грн, з яких тіло кредиту 10000,00 грн, проценти - 14754,00 грн (а.с. 57 та на зв.).
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 03 січня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №404228846 від 07 листопада 2022 року в розмірі загальна заборгованість 24754,00 грн, з яких тіло кредиту 10000,00 грн, проценти - 14754,00 грн (а.с. 65).
Відступлення 03 січня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором № 404228846 від 07 листопада 2022 року, укладеного з ОСОБА_1 , згідно договору факторингу № 2/1118-01 від 28 листопада 2018 року також підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 404228846/ФК від 16 липня 2024 року (а.с. 75 на зв.).
30 жовтня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12,2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 50382,00 грн.
23.02.2024 укладено договір факторингу №23/0224/01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №404228846.
17.07.2024 укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №404228846, тобто набуло право вимоги до відповідача за цим договором.
Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №17/07/2024 від 17.07.2024 ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №404228846 в загальному розмірі 50382 грн., з яких: по кредиту - 10000 грн.; по відсоткам за користування кредитом - 40382 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №№ 404228846 від 07 листопада 2022 року, в розмірі 50 382,00 грн, з яких тіло кредиту 10000,00 грн, проценти - 40382,00 грн (проценти нараховувались до 20 грудня 2023 року) (а.с. 66-67).
Колегія суддів звертає увагу, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги, та не пов'язано перехід з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «ТОВ ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором від 07 листопада 2022 року № 404228846, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК «Ейс» не надало доказів того, що відповідач підписав електронним цифровим підписом кредитний договір та отримав його в акредитованому центрі сертифікації ключів, спростовуються змістом наявної в матеріалах справи копії кредитного договору, з якої вбачається, що укладений між сторонами договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а також іншими документами доданими до позовної заяви та вищевикладеним.
Щодо доводів скарги про не повідомлення відповідача про розгляд справи, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК (а.с.82).
Копію ухвали надіслано на адресу реєстрації місця проживання відповідача 17 вересня 2014 року (а.с.83).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 особисто отримав копію ухвали Валківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року (а.с.85), що також не заперечується представником відповідача у заяві про перегляд заочного рішення
23 вересня 2024 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про внесення даних до додаткових відомостей про учасника справи через підсистему «Електронний Суд», з метою ознайомлення зі справою. Як зазначає представник відповідача матеріали справи, в тому числі позовна заява, стали доступні для ознайомлення в електронному кабінеті лише 17 жовтня 2024 року, а тому саме з цієї дати мають відраховуватись строки на подання відзиву на позовну заяву, який мав би бути поданий в строк до 01 листопада 2024 року.
Однак, суд першої інстанції у ухвалі від 14 листопада 2024 року вказав, що : «Згідно відомостей Комп'ютерної програми «Д-3», 24 вересня 2024 року відомості про представника відповідача Лисенка Андрія Олександровича додано до статистичної картки по справі № 615/1766/24, що в свою чергу свідчить про те, що саме з 24 вересня 2024 року представнику відповідача надано доступ до вказаної справи, в тому числі до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС». Крім того, ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК.»
Отже, представнику був наданий доступ до справи 24.09.2024, а заочне рішення було ухвалено 29.10.2024, тобто у нього було вдосталь часу для подання відзиву, тим паче ним не було заявлено клопотань чи заяв про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Особливий період відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.
Статтю 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року № 1275-VІІ.
Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Разом з апеляційною скаргою представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції копію довідки начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2024 №40/35/10/1 4144, про те, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) з 22.12.2022 по теперішній час (а.с.148), посилався також на те, що вона була надана також до заяви про перегляд заочного рішення, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
За змістом ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналізуючи доводи позивача щодо неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції, суд визнає причини їх неподання до суду першої інстанції поважними та ухвалив долучити їх до матеріалів справи.
Згідно умов договору п.8.4 Зобов'язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закін Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
8.5.Загальні витрати за Кредитом та загальна вартість Кредиту може бути змінена в сторону зменшення, в порівнянні з описаним в п. 8.3 та. п. 8.12. Договору, при умові виконання Позичальником однієї з описаних в п.8.5.1. та 8.5.2. умов.
8.5.1Якщо Позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом будуть визначати процентною ставкою 748,25 (сімсот сорок вісім цілих двадцять п'ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків від суми Креди кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка).
8.5.2 Якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконого періоду (з урахуванням всіх Пролонгацій), то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом за період від дати видачі Кредиту до 01.12.2022 р. (включно) будуть визначається на умовах п. 8.5.1. Договору за Дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 01.12.2022 р. за ставкою 747,34 (сімсот сорок сім цілих тридцять чотири сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій Кредитодавець може зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті.
8.6 Для зручності Позичальника в Особистому кабінеті та бухгалтерському обліку зобов'язання Позичальника по сплаті процентів обліковуються та відображається припущення, що Позичальник отримає знижку на процентну ставку, на умовах описаних в п. 8.5. Договору. Про розмір зобов'язань, без врахування знижки вказаної в п.8.5. Договору Позичальник інформується в Особистому кабінеті.
8.7. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом без продовження Дисконтного періоду, умови про розрахунок загальних витрат за Кредитом та загальної вартості Кредиту на умовах описаних в п. 8.5. Договору не застосовуються. Відповідно загальна вартість Кредиту за період всього Дисконтного періоду визначається відповідно до розміру Базової процентної ставки вказаної в п.8.3. Договору.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову, починаючи з 22.12.2022 року.
Отже, суд першої інстанції ухвалюючи рішення не взяв до уваги, що у відсутній обов'язок у ОСОБА_1 щодо сплати процентів за користування кредитом на підставі частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за відсотками.
Враховуючи вище наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 10 000 грн. та відсотки за користування кредитними коштами, які нараховані за період з 07.11.2022 по 01.12.2022 року у розмірі 11178,00 грн- (10000*2,05%*24 дн.)=4920,00 грн, та з 01.12.2022 по 21.12.2022 (10000*2,98%*21 дн.)=6258,00 грн, та всього заборгованість становить 21 178,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду зміні в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками по кредиту, а також в частині стягнення судового збору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу.
Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ст.141 ЦПК України , інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві ТОВ ФК Ейс на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат понесені ним із розглядом даної справи складає 8422,40 грн, який складається з:
1)судовий збір за подання позовної заяви - 2 422,40 грн;
2)витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції - 6 000 грн(складання позовної заяви: 2 год - 5 000 грн; усна консультація: 1 год - 500 грн; вивчення матеріалів справи: 1 год - 500 грн.
З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «ФК «Ейс» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26.07.2024.
Додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26.07.2024 затверджено протокол погодження вартості послуг.
Актом прийому-передачі наданих послуг від 26.07.2024 погоджено витрати на професійну допомогу, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції у сумі 6 000 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.
У постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18 Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Водночас у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Наведені правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню апеляційним судом до спірних правовідносин за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) було надано аналіз реальності (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, враховано, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.
Матеріали справи свідчать про те, що протягом її розгляду судом першої інстанції Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» було подано до суду тільки позовну заяву, інших процесуальних документів до суду не подавалось. Судові засідання у справі не проводились. Її розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Тобто, обсяг наданої правничої допомоги Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» фактично обмежується складанням позовної заяви.
Застосовуючи наведені правові висновки, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, апеляційний суд приходить до обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення відшкодування професійних правничих витрат у розмірі 2 000 грн. (2 000 грн. за 2 год. складання позовної заяви).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім цього, слід зазначити, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей12,22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду з цього питання.
Так, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 року по справі № 9901/70/20 встановлено, що визначене пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають статус учасника бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав; тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюється на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові Великої Палати від 12.02.2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), згідно з яким, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей12,22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує особі звільнення від сплати судового збору з усіх спорів.
Предмет позову у даній справі не пов'язаний з порушенням права відповідача щодо соціального захисту як учасника бойових дій в розумінні Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відтак, пільги щодо сплати судового збору, встановлені у пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на відповідача у даній справі не поширюються.
Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задоволено на 42,03 %, тому сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1018,13 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 57,97%, тому судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2106,05 грн підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 .
Шляхом взаємозаліку зазначених сум з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1087,92 грн (2106,05-1018,13 грн).
Керуючись наведеним та статтями 141, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Андрія Олександровича - задовольнити частково.
Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року - змінити у частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та у частині стягнення судових витрат.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» - задовольнити частково.
Зменшити розмір відсотків за користування кредитом, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» за кредитним договором №404228846 від 07.11.2022 - з 50382,00 грн до 11 178,00 грн.
В решті заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені судові витрати у розмірі 1087,92 грн за подання позовної заяви в суді першої інстанції, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 травня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді Ю.М. Мальований.
О.Ю. Тичкова.