Іменем України
19 травня 2025 року м. Кропивницький
справа № 396/810/23
провадження № 22-ц/4809/510/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Мурашка С.І.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2024 року (суддя Кавун Т.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,-
встановив:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що протягом 13 років 9 місяців перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «СхідГЗК», а саме з 12.12.2008 по 31.05.2009 - учнем прохідника підземної дільниці, Смолінська шахта; з 01.06.2009 по 09.11.2009 - прохідником підземної дільниці, Смолінська шахта; з 17.11.2009 по 20.07.2022 - прохідником підземної дільниці, Новокостянтинівська шахта; з 21.07.2022 по 27.09.2022 - гірником очисного забою, Новокостянтинівська шахта. За час роботи на підприємстві в нього виникло хронічне професійне захворювання, у зв'язку з чим з 27.09.2022 він був звільнений з роботи.
12.01.2023 висновком ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 12.01.2023 йому було встановлено діагноз уточнення хронічного професійного захворювання (отруєння): 1. Вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрацій з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією (L4, L5, S1,C6, C7), вираженими порушеннями біомеханіки хребта на фоні гриж між хребцевих дисків L4-L5 з компресією дуального мішка, протрузії міжхребцевого диска C3-C6, L1- L 4, відносно стенозу хребтового каналу на рівні C2-C7, L3- S1, двобічного форамінального стенозу на рівні L4-L5, ретролістезу L4, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, неродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей; 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В; легенева недостатність першого-другого ступеня; 3. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової та визнані професійними. Висновком МСЕК було встановлено 60 % втрати працездатності та третю групу інвалідності.
Позивач вказав, що через професійні захворювання і втрату працездатності він переживає моральні страждання, які пов'язані з постійним болем, постійним відчуттям дискомфорту та потребою в медичній допомозі, порушенні душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Всі негативні зміни в житті є незворотними, усвідомлення чого спричиняє йому душевний біль та страждання. Дані фактори викликають у нього відчуття переживань, страждання, стрес та депресію, через втрату працездатності в його молодому віці.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 335 000 грн без утримань податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Суд вирішив:
стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 200 000 грн грошового відшкодування моральної шкоди, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
стягнути з державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2000 грн.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач працював в шкідливих умовах праці, знаючи про їх шкідливість. Протиправних дій, які би спричинили шкоду здоров'ю Позивачу з боку посадових осіб підприємства Відповідача не вчинялось, що підтверджується висновками комісії з розслідування професійного захворювання, в яких не зазначено винних осіб у зв'язку із виникненням професійного захворювання Позивача. Суд не звернув уваги, що Відповідач зі своєї сторони зробив усе необхідне та можливе для мінімізації негативних впливів на працівника, який виявив бажання працювати в шкідливих та небезпечних умовах. Так, при працевлаштуванні на ДП «СхідГЗК» сам Позивач в заяві зазначав про бажання та намір працювати в підземних, тобто, шкідливих умовах праці. В свою чергу, ДП «СхідГЗК» для забезпечення збереження здоров'я позивача було направлено до спеціалізованого лікувального закладу для надання медиками висновків про можливість працювати в відповідних шкідливих умовах за відповідною професією. Лише, після отримання позитивного висновку лікувального закладу працівника було прийнято на роботу за відповідними професіями. При цьому, в переговорній записці роботодавцем було зазначено всі наявні шкідливі фактори роботи за професією прохідника. З даною переговорною запискою позивач ознайомлений під підпис. Крім того, судом не враховано, що згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.02.2023 року, затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, не було виявлено осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. До позовної заяви не додано жодних доказів або фактів порушення Відповідачем законних прав Позивача, що, в свою чергу, є основною умовою за наявності якої власник або уповноважений ним органом несе відповідальність за завдану працівникові моральну шкоду.
Також скаржник зазначив, що згідно договору про відшкодування моральної шкоди від 05.07.2023 р. № 18/719-9 Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», враховуючи заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди в зв'язку із профзахворюванням, отриманим за час роботи на ДП «СхідГЗК» сторонами досягнуто згоди про те, що Позивачеві до кінця 2024 року буде виплачено одноразову грошову виплату у розмірі 6000,00 гри. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної профзахворюванням. Оригінал договору судом було долучено до матеріалів справи. Вважає, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позивач не має права повторно вимагати такої компенсації за те ж діяння (якщо багаторазове відшкодування не передбачене договором або законом), тим більше що договорі про відшкодування мовральної шкоди було укладено сторонами після встановлення позивачу втрати працездатності МСЕКом. Вказав, що викладене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «СхідГЗК»: з 12.12.2008 по 31.05.2009 - учнем прохідника підземної дільниці, Смолінська шахта; з 01.06.2009 по 09.11.2009 - прохідником підземної дільниці, Смолінська шахта; з 17.11.2009 по 20.07.2022 - прохідником підземної дільниці, Новокостянтинівська шахта; з 21.07.2022 по 27.09.2022 - гірником очисного забою, Новокостянтинівська шахта, що підтверджується відомостями трудової книжки (а.с.7-14).
З інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 29.11.2022 № КР/5.5/4166-22 вбачається, що відповідно до «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» умови праці ОСОБА_1 на робочих місцях: Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК» за професією прохідника підземної дільниці відносяться до 3 класу 3 ступеня шкідливості та небезпечності та за професією гірника очисного забою підземної дільниці відноситься до 3 класу 3 ступеня шкідливості та небезпечності; Смолінської шахти ДП «СхідГЗК» за професією прохідника (учня) підземної дільниці відноситься до 3 класу 4 ступеня шкідливості та небезпечності (а.с.15-20).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.02.2023 року, комісією з розслідування п. 17 встановлено, що причиною професійного захворювання є робота позивача в шкідливих умовах праці, пов'язана з дією загальної та локальної вібрації, перевищенням ГДК пилу в повітрі робочої зони та перевищені нормативного рівня шуму, при виконанні функціональних обов'язків з використанням засобів індивідуального захисту та відповідно до технологічного процесу при роботі машин, механізмів, інструментів (МПДМ-1А, PEL-20, ЛС-55, ЛКРУ) на Смолінській та Новокостянтинівській шахтах ДП «СхідГЗК», тривалий термін роботи з шкідливими умовами праці обумовленими технологічним процесом на Смолінській шахті ДП «СхідГЗК».
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 66 від 12.01.2023 у ОСОБА_1 встановлений наступний діагноз (вперше виявленого хронічного професійного захворювання (отруєння): вібраційна хвороба другої стадіє від комбінованої дії загальної та лакольної вібрації з церебрально-перифіричним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією (L4, L5, S1, С6, С7), з вираженими порушеннями біомеханіки хребта на фоні гриж міжхребцевих дисків L4-L5 з компресією дуального мішка, протрузії міжхребцоіого диска С3-С6, L1-L4, відносного стенозу хребтового каналу на рівні С2-С7, L3- S1, двобічного форамінального стенозу на рівні L4-L5, ретролістезу L4, стійуим больовим та м'язові-тонічним синдровами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових та колліних суглобів (ПФ другого ступеня), остеопорозу дрібних суглобів костей (а.с.25-37).
З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 105988 від 07.03.2023 вбачається, що ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 становить 60 % з 06.03.2023 та є безтерміновою (а.с.23).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 197854 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безтерміново. Причина інвалідності - професійне захворювання (а.с.24).
Суд першої інстанції, врахувавши стаж роботи позивача на державному підприємстві «Схід ГЗК», важкість виконуваної ним роботи, шкідливі умови праці, в яких тривалий час працював позивач, оцінив глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань позивача, втрату позивачем 60 % професійної працездатності, безстрокове призначення останньому третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнув з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 200000 грн.
Апеляційний суд не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно з частиною 4 статті 43, частиною 1 статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зіст.6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно дост.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавецем трудового договору про дистанційну роботу.
Враховуючи зазначені положення Законів відповідач мав створити позивачеві належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпп України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першою статті 237-1 КЗпп України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року по справі № 210/4342/18 (провадження № 61-6438св20)
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №2 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
З огляду на положення ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до рішення Конституційного Суду Українивід 08.10.2008№20-рп громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Статтею першою Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).
Згідно із ст.38 Гірничого Закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
Відповідно до вимог ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
За змістом частин першої та п'ятої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору № 18/719-9 про відшкодування моральної шкоди від 05 липня 2023 року здійснена грошова виплата в розмірі 6000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок отриманих всіх профзахворювань (встановлених та можливо встановлених у майбутньому). Укладаючи вищевказаний договір сторони визнали, що професійне захворювання позивач отримав при виконанні трудових обов'язків в якості учня прохідника, прохідника, гірника очисного забою з підземними та шкідливими умовами праці протягом 13 років 08 місяців роботи на Смолінській та Новокостянтинівських шахті ДП «СхідГЗК» (а.с.175-176).
З огляду на те, що моральна шкода відшкодовується одноразово та позивач вже отримав компенсацію моральної шкоди за отриманні професійні захворювання за час роботи на підприємстві, відсутні підстави для стягнення повторної компенсації за те ж саме діяння.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, шостої статті 141 ЦПК України судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 2400 грн компенсується відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - відмовити.
Компенсувати Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2400 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський С.І. Мурашко