Іменем України
23 квітня 2025 року м. Кропивницький
справа № 389/2612/24
провадження № 22-ц/4809/646/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Мурашка С.І.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Скрипник Олександр Миколайович, на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 січня 2025 року (суддя Савельєва О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що 08.05.2024 він направив на адресу ОСОБА_2 лист про повернення грошових коштів в сумі 130 415 грн, які були перераховані на її банківську картку за період з жовтня 2023 року до березня 2024 року, а також повернення вартості речей, а саме кран душу в сумі 5 094 грн та матрацу РЕЛАКС комфорт 20см 160х22 см в сумі 6 047 грн, отримані відповідачкою «Новою Поштою», а всього на загальну суму 141 556 грн 83 коп. Вказаний лист ОСОБА_2 відмовилася отримувати. У листі було встановлено строк повернення коштів та вартості речей до 18.05.2024, однак у визначений термін вказані кошти та речі не повернуті. З власної ініціативи ОСОБА_2 повернула інші речі, вказані в листі, які не є предметом позову.
Посилаючись на те, що вказані кошти відповідачкою були безпідставно отримані, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 130 415 грн, та вартість речей, а саме кран душу в сумі 5 094 грн та матрацу РЕЛАКС комфорт 20см 160х22см в сумі 6 047 грн.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведений факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, та відсутні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі N 917/1739/17.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у жовтні 2023 року перерахував ОСОБА_2 на її рахунок грошові кошти в сумі 53 000 грн; в листопаді 2023 року - 28 300 грн; в грудні 2023 року - 18 200 грн; в січні 2024 року - 8 418 грн 25 коп; в лютому 2024 року - 14 000 грн; у березні 2024 року - 8 497 грн 33 коп, що підтверджується квитанціями про переказ грошових коштів. Призначення платежів не містять коментарів щодо наявності між сторонами будь-яких зобов'язань.
Крім того, у жовтні 2023 року ОСОБА_1 придбав за 5 094 грн кран-душ, а у листопаді 2023 року матрац ОСОБА_3 за 5 983 грн, які відправив «Новою Поштою» ОСОБА_2 .
У травні 2024 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 лист про повернення у строк до 18.05.2024 перерахованих на її банківську картку грошових коштів в сумі 130 415 грн, а також повернення вартості речей, зокрема кран-душу в сумі 5 094 грн та матрацу Релакс комфорт в сумі 6 047 грн, який ОСОБА_2 отримувати відмовилася.
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 15.10.2024 №5540, ОСОБА_1 є військовослужбовцем вказаної військової частини, 04.09.2023 вибув з ППД (пункту постійної дислокації) АДРЕСА_1 в район виконання бойового завдання. В районі виконання бойового завдання ОСОБА_1 був відсутній у наступні періоди: з 20.10.2023 до 30.10.2023 - планова відпустка; з 27.11.2023 до 29.11.2023 - вибув на ППД (пункт постійної дислокації); з 03.02.2024 до 05.02.2024 - вибув на ППД (пункт постійної дислокації); з 29.04.2024 до 01.05.2024 - вибув на ППД (пункт постійної дислокації); з 01.05.2024 до 10.05.2024 - планова відпустка.
Відповідачкою до матеріалів справи долучені скріншоти особистої переписки з позивачем у мобільному додатку «Вайбер», а також написаний ним до свята 8-го Березня лист на її ім'я, з яких прослідковується, що певний період між сторонами були близькі стосунки, позивач відносився до відповідачки як до коханої жінки, з якою планував одружитися та народити дітей, особисто пропонував купувати за власний рахунок їй речі в якості подарунків, надсилав грошові кошти та речі.
Встановивши те, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач, перераховуючи кошти відповідачці, знав, що між ними відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків), та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення коштів.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21, якою визначено, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Тобто учасники цивільних відносин повинні діяти добросовісно, їх поведінка має відповідати певному стандарту, що полягає в недопущенні порушення прав та інтересів інших осіб.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав немає для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Скрипник Олександр Миколайович, залишити без задоволення.
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19.05.2025.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський С.І. Мурашко